Як волонтери допомагають безпритульним собакам

“Пошта” дізналася про діяльність львівських волонтерів, які щодня витрачають свій час і власні кошти, допомагаючи безпритульним тваринам

фото: Марина Путіліна (5)
Мабуть, немає людини без друга – вірного, щирого, який підтримає у важку хвилину, при потребі піде за тобою у небезпеку, а то й навіть віддасть життя – історія і такі випадки знає. Друга, який готовий щодня вислуховувати твої проблеми і розважати своєю компанією, ніколи не дасть засумувати. Для когось цей друг родом із дитинства, сусід, однокласник або співробітник, армійський товариш; трапляється й, що випадковий знайомий із часом став надійною опорою і незамінною розрадою у сумні дні.
Серед нас є ті, для кого найкращий друг – це вірний собака, що будить свого господаря рано-вранці і проситься на прогулянку, весело махає хвостом при звертанні, а коли стає зовсім сумно – співчутливо кладе свою мордочку на коліна і цього, виявляється, достатньо, аби світ навколо не здавався таким сірим.
Так само як людина потребує вірного товариша – подібного собі чи чотирилапого, – так і собака не може жити без хорошого господаря, який би бігав із ним у парку, чухав його за вухом і зрідка, лише на свята, дозволяв з’їсти щось смачненьке зі свого столу – а не лише цей твердий корм горошинками. 
На жаль, не кожен пес має такого друга: чимало чотирилапих вештаються вулицями і сумно дивляться на людей, просячи – навіть не їжі – трошки ласки від оточуючих. Та не всі люди відповідають на безмовні прохання тваринок: перехожі, якщо не минають байдуже песиків, то інколи ще й жорстоко їх лупцюють, штовхають і відганяють подалі гучною лайкою. 
Безпритульні тварини не змогли б прожити на вулиці навіть дня, якби не існували ті, що переймаються їхньою долею, дбають про них справді як про молодших своїх друзів: підгодовують їх, відвозять у притулок, шукають тимчасові перетримки, де собак приводять до ладу і лікують. А також завдяки волонтерам і небайдужим містянам все частіше чотирилапі знаходять собі нових, справжніх господарів і стають для них справжніми друзями по життю.

“Просять на корм, а витрачають на пляшку”

Правоохоронець, учасник батальйону спецпризначення “Львів”, Назар Островський розповідає, що до допомоги безпритульним тваринам долучився ситуативно, бо не зміг оминути жебраків, які використовують собак, зокрема цуценят, для випрошування грошей.
“Якось у соцмережах побачив пост про те, що жебраки на вулицях Львова використовують безпритульних тварин, аби випросити більше грошей, а пізніше витрачаючи їх на алкоголь. Тоді відразу зголосився допомогти у вирішенні цього питання. Зустрівся з тодішнім головою ЛКП “Лев”, Олегом Мацехом, спілкувався з притулком “Милосердя”, зоозахисними організаціями та волонтерами, аби було куди забирати нещасних тваринок з можливістю прилаштувати”, – розповів правоохоронець.
Також Назар Островський пояснив, що хоч і Закон України передбачає покарання за жорстоке поводження із тваринами, втім, майже нікого не притягують до відповідальності. 
“299 стаття Кримінального Кодексу України існує на папері, але вона малодієва. Коли ми вперше вилучили тварин і привели до відділку жебрачку, то, виявилось, що для її затримання немає формальних причин – адже жебрацтво як таке у нас не заборонене. Тож шахрайку тоді відпустили”, – зазначив він.
Правоохоронець також додав, що після співпраці з міськрадою з’явилася ухвала, яка на місцевому рівні забороняє просити милостиню, використовуючи тварин. До слова, за останні півроку вдалося врятувати не менше десяти собак і щенят. Більшість із них уже знайшла собі нових господарів – які не використовують їх як засіб заробітку.
“Проблемою залишається те, що на таке жебракування майже ніхто не звертає уваги, – розповідає Назар Островський. – До прикладу, кожен патрульний мав би знати алгоритм дій: як затримати таких “прохачів” і за яким номером звертатися у ЛКП “Лев”, аби їх працівники забрали тваринку. А ми маємо такий парадокс: конфіскувати собаку можна лише за рішенням суду або за письмовою відмовою. Жебраки ж зазвичай утікають, залишаючи чотирилапих деінде. Насправді, це не вирішує проблему: жебраки залишаються непокараними і продовжують використовувати безпритульних тваринок. Тому потрібно далі працювати над цим питанням”, – підсумував правоохоронець.
Він наголосив, що сенс волонтерської роботи – це насамперед знайти кожній тварині господаря.

“Кожна людина має робити щось добре”

Ще один із волонтерів, про кого “Пошта” хоче розповісти – Ігор Сайко, який за час своєї діяльності врятував не менше півсотні тварин, але скромно зізнається, що “кількість прилаштованих собак насправді не має значення – головне їм допомагати, не рахуючи їх”.
“Спочатку я просто підбирав котів і собак, яких байдужі люди викидають за містом. Влітку тварини прибиваються до дачних кооперативів, але ближче до зими приміські будиночки пустують, тож підгодовувати тварин немає кому. Ми їх забирали, за потреби лікували, і шукали новий дім. Ставлення моє до цієї проблеми змінилося, коли нам вдалося врятувати цуценя, яке нелюди запхали у пакет і з важким каменем кинули у трясовину. Зараз, до слова, ця собака живе у мене вдома”, – розповідає активіст.
Чоловік майже щодня допомагає безпритульним і покинутим тваринам – у вільний час, інколи  навіть жертвує робочим графіком.
“Наприклад, сьогодні (9 грудня,“Пошта”) з ЛКП “Лев” забиратимуть собачку. Сліпу. Люди, які вже півроку тому забрали додому одну незрячу тварину, готові взяти їй компаньйона. Також нещодавно ми з Карпат забирали собаку із пораненою лапою, зараз лікуємо її. До слова, наступного тижня відвозитиму її в Луцьк – там знайшлися люди, які подбають про неї”, – ділиться розповіддю активіст.
На жаль, одними безпритульними тваринами діяльність волонтерів не обмежується. Так, службові собаки, які працюють на кордоні, після восьми років служби стають непотрібними, на їхнє харчування потім не виділяють коштів, тож найчастіше тварин… убивають.
“Якось до мене звернулися працівники військової частини і попросили допомогти прилаштувати собак, які вже відслужили ці вісім років. Нового дому потребували 23 собаки, а таку кількість відразу взяти ніхто не міг. За допомогою соцмереж ми їх усіх прилаштували в сім’ї. Так як собаки чистокровні і треновані, попит на них був дещо більшим, але не всі охочі розуміли , що беруть під опіку тренованого пса. Втім, ми знайшли тих, хто дбає про них”, – розповідає Ігор Сайко.
Волонтер каже, що інформацію про безпритульних тварин поширюють зазвичай за допомогою соцмереж. Також за останній рік кількість небайдужих до “собачих” проблем збільшилася – містяни активно долучаються до допомоги безпритульним.
“Ті самі безпритульні собаки, що бігають околицями міста, існують лише як наслідок людської безвідповідальності. Люди не стерилізують своїх тварин, які постійно розмножуються, а цуценят просто викидають на вулицю. Там їх знаходять небайдужі, волонтери, які й дбають про чотирилапих. Та поки всі люди не нестимуть відповідальність за своїх тварин, доти ми не вирішимо проблему бездомних собак”, – наголосив він.

Як можна допомогти безпритульним собакам?

Найкращий спосіб допомогти безпритульній тварині – подарувати їй новий дім, ставши найближчим другом. Втім, не кожен може завести собаку, і причин цьому може бути безліч – тісна квартира, алергія рідних, фінансові проблеми тощо. Але якщо ваше серце обливається кров’ю від сумного погляду бездомного чотирилапого, то є чимало способів допомогти їм, навіть на відстані.
Мабуть, найпростіший спосіб допомогти безпритульним тваринам – поширювати у соцмережах інформацію про них, “робити репости” від спільнот притулків і сторінок волонтерів. До слова, із притулку можна взяти не лише безпородного пса (метиса), а й вівчарок, тер’єрів та навіть непосидючих хаскі, про яких зараз мріє чи не кожна друга дівчина. Багато хто про це не знає – не лише про можливості, які надають притулки, але навіть і про існування багатьох із них.
Також, щоб інформація приваблювала користувачів соцмереж, вона повинна бути цікавою, якісною. Тому допомога фотографів, філологів і журналістів, які гарно зазнимкують і розкажуть про тваринку, є вкрай цінною.
Найменш затратний у часі спосіб підтримки безпритульних чотирилапих – підтримати тварин фінансово, адже кошти їм потрібні не лише на харчування собак, але й на лікування. Знайти реквізити для перерахування грошей часто можна на офіційних сайтах притулків або на їхніх сторінках у соцмережах.
Напевно, у кожного з нас в переповненій шафі марно займають місце вже давно непотрібні речі. Непотрібні для нас, втім тваринам вони будуть дуже доречними! У притулках знадобляться старий теплий одяг, ковдри, матраци, відра, каструлі та миски. Зайвими не будуть ніколи собачі нашийники, повідки і зооіграшки для цуценят. Списки з усім необхідним для тварин можна дізнатися на сайтах або у спільнотах притулків, чи безпосередньо зв’язавшись із волонтерами.
Якщо маєте декілька годин, можете навідатися у притулок чи в гості до волонтерів, які тримають собак на перетримках. Тут завжди знайдеться робота, незалежно від пори року: взимку можете допомогти відгорнути сніг, а восени – прибрати сухе листя. Окрім цього, потрібно прибирати вольєри і клітки, утеплювати їх, купати тварин і давати їм ліки. Є й легша, але не менш важлива робота – просто спілкуватися з чотирилапими, адже вони, як і кожна жива істота, потребують трошки тепла і хорошого товариша.
Якщо ви зібралися у притулок, то обов’язково попередьте про це дізнайтеся правила і час відвідування. Часто волонтери шукають водіїв, які б могли транспортувати тварину господарю або на перетримку, перевезти ліки, їжу тощо.
Якщо у вас достатньо місця, можете взяти тварину на тимчасову перетримку, поки їй не знайдуть нового господаря. Цуценята і собаки з травмами, після операцій потребують більше догляду й уваги, тож прихистити таких чотирилапих треба в першу чергу. Окрім цього, є можливість стати опікуном для безпритульної тварини – щомісячні внески допоможуть вам із харчуванням, регулярною вакцинацією і всім необхідним лікуванням для собаки.


Шукають господарів

1. Чорно-білий Бімка чекає на свого господаря. Песик стерилізований, дуже ласкавий і спокійний.

2. Доброго друга шукає метис лабрадора Мілка. Собаці близько двох-трьох років, вона врівноважена та дружелюбна. Чемно поводить себе в товаристві, добре ладить із котами. Стерилізована та вакцинована.

3. Красивий пес із мисливським родоводом шукає родину та вірного друга. Дружелюбний, стане хорошим компаньйоном для прогулянок.

Тел: 063-941-2518 або 095-138-4758. Марина


Наталія Кузнєцова, директор притулку для тварин “Милосердя”:
– Зараз у притулку на утриманні є приблизно 280 собак. Ще декілька тварин постійно перебувають на перетримках, також знаходяться небайдужі, які готові забрати собаку додому. Та, якщо порівнювати кількість людей, що готові прийняти собаку собі і тих, що віддають у притулок, то, на жаль, перших менше. Щодня ми отримуємо від трьох до п’яти дзвінків про собак, яких треба забрати або прилаштувати. Віддати ж тварин у добрі руки вдається приблизно два рази на тиждень. Вся діяльність притулку повністю відкрита, активно працює спільнота у Facebook. Щодня до нас приходять люди, які мають бажання допомагати тваринам: прибирають територію, приносять ліки, підтримують фінансово. Нещодавно приходили студенти, які просто гралися, гуляли з тваринами і це теж дуже важливо для нас, адже собака потребує не лише корму, а й друзів, живого спілкування. Без допомоги інших небайдужих людей притулок би не існував: ми не змогли б за власні кошти утримувати таку кількість собак. Є люди, які відгукуються безпосередньо на наші прохання у соцмережах: знаючи, що є потреба у крупах, сіні для утеплення чи ліках, вони за свій кошт купують все необхідне і привозять нам. Також автомобілісти допомагають нам перевозити тварин чи якусь гуманітарну допомогу, що не менш важливо. Навіть мінімальна підтримка зможе врятувати чиєсь життя, знайти домівку для тварини, і цього недооцінювати не варто. Є люди, які працюють волонтерами незалежно, без участі інших установ. Вони підбирають тварин із вулиць, шукають їм перетримки або дім, вакцинують, лікують та оперують їх за свій кошт. Навряд чи вдасться порахувати їх усіх, але й зараз кількість небайдужих значно збільшується, що не може не тішити. Потрібно розуміти, що притулки ніколи не вирішать проблеми бездомних тварин! Якщо не змінити ставлення людей до собак, відповідальність за них, то, незалежно від кількості побудованих притулків чи інших установ, собаки далі знаходитимуться на вулиці. Чинне законодавство ніяк не регулює розведення тварин, а кожен, хто “робить бізнес” на цуценятах, повинен мати на це ліцензію, на ділі дбати про тварин. Також у нас невирішеним залишається питання стерилізації домашніх улюбленців. Прикро, що люди, які знущаються над тваринами або викидають їх на вулицю, залишаються безкарними. Потрібен закон, який би жорстоко штрафував і карав тих, що дозволяють піднімати руку на беззахисних створінь. Окрім того, всі собаки повинні мати чип, за яким можна було б знайти власника. Це допомогло б повертати загублених тварин додому, а також штрафувати безвідповідальних людей, що дозволяють собі викидати чотирилапих.
Олег Мацех, екс-директор ЛКП “Лев”:
– ЛКП “Лев” – це насамперед ветеринарно-стерилізаційний центр. Завдання установи – забрати собаку з вулиці, полікувати її, стерилізувати, ідентифікувати за допомогою спеціального чипа і, по можливості, знайти новий дім. Якщо не вдалося прилаштувати тварину, і вона неагресивна, її повертають на попереднє місце. Роботу центру можна порівнювати зі закладами охорони здоров’я, це, по суті, лікарня для тварин, які потрапили у біду. Є обмежена кількість місць для тих собак, які потребують лікування чи стерилізації, і механізм цей має працювати як годинник. Якщо ж усі клітки заповнювати тваринами і не шукати їм дому чи не відпускати, то цей злагоджений механізм ламається, блокується робота центру. ЛКП “Лев” – це не притулок, де можна залишити тварину назавжди, бо тоді не буде можливості допомогти іншим тваринам із вулиці. Звісно, роль волонтерів надзвичайно важлива у механізмі допомоги тваринам. Ще декілька років тому фінансування ЛКП “Лев” було дуже обмеженим, волонтери приносили ліки, їжу. Зараз у цьому потреби немає: Львівська міськрада збільшила фінансування на установу із 300 тисяч до трьох-чотирьох мільйонів гривень. Коштів достатньо для того, щоб закупити ліки і корм тваринам. Окрім цього, не можна ж чекати, поки принесуть те чи інше: допомога тваринам повинна надаватися регулярно, плануватися заздалегідь! Чим можуть волонтери допомагати центру зараз? Найважливіший напрямок волонтерської діяльності – прилаштування тварин. Собака не прийшла із лісу, не впала з неба: зазвичай цих тварин викинули на вулицю їх попередні власники. Потрібно робити все необхідне, щоб тварину повернути додому, адже вона вже була приручена, одомашнена, тому сама, без людської опіки не виживе. Приємно відзначити, що вдається прилаштувати понад половину собак, і це разом із заслугами волонтерів, які поширюють інформацію про тварин у ЗМІ, соцмережах тощо. Що стосується тварин, яким не вдалося знайти власників, то тут допомагають так звані опікуни – люди, що стежать за тваринами, яких повернули на вулицю, годують їх, доглядають за ними. Безумовно, така можливість розглядається як крайня, але тримати їх все життя у клітці, а тим паче вбивати не можна! Ця програма – опікування за тваринами без дому – є унікальна в нашій країні і в Європі також, у Львові зменшується кількість безпритульних тварин, але їх не вбивають, навпаки – дбають про їхнє здоров’я. Ще один напрямок волонтерської роботи, необхідний для центру – відвідування ЛКП “Лев”. Людина може просто прийти і погуляти з твариною, адже собака, як і людина, потребує друга, компанії. Не можна тримати тварину постійно у клітках, вольєрах, вони потребують простору і піклування. Зараз якраз дирекція установи працює над створенням спеціального майданчика, де собаки можуть гуляти. Ще один важливий нюанс, ЛКП “Лев” – не центр утримання цуценят. Як і кожна дитина, щеня вимагає особливого догляду, повної чистоти і не може контактувати з дорослими тваринами, оскільки не має ще імунітету до сторонніх інфекцій, захворювань. Волонтери, які забирають їх додому чи шукають перетримки, дуже виручають і допомагають центру працювати належно.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2112 / 4.54MB / SQL:{query_count}