“Ми вже народилися! Дякуємо за малечу!”

Марія Малачинська, керівник Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення, – про віру, довіру, любов до праці, натхнення та випробування у житті

фото: Олег Огородник (3)
Змінювати Львів до кращого можна по-різному – хтось це робить за допомогою активної громадської діяльності, хтось – допомагає малечі, а хтось – сприяє тому, аби ті діточки народжувалися у славному місті Лева. Наша співрозмовниця – Лікар від Бога, людина, яка дає надію майбутнім батькам, робить усе, щоб народилися здорові дівчатка та хлопчики. Саме це найбільше щастя та радість для подружжя! Щасливі родини – більше радості та позитиву у самому місті! Гість рубрики “Пошти” “Люди, які змінюють Львів” – Марія Малачинська, керівник Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення, кандидат медичних наук, доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПДО Львівського медуніверситету ім. Д. Галицького.
У професії вона вже 16 років поспіль, керівником центру працює п’ять років. Це державний заклад, який нічим не поступається приватним клінікам Львівщини. Скільки ж за ці роки народилося красунь-принцес і принців! Малеча своїм сміхом наповнює Львів радістю, любов’ю та добром. Відтак рідний Львів стає ще більш привітним і позитивним!
До слова, нині в Україні, за даними Міністерства охорони здоров’я, 20% пар – неплідні. Це кожна п’ята з 15 мільйонів! І це не лише медична проблема, але й соціальна… Безвихідних ситуацій не буває – тепер є багато репродуктивних методик, які дають надію подружжю на зачаття дитини.
У центр (він розташований у Львові на вул. Короленка, 9) приходять не лише львів’яни та жителі краю – сюди приїздять із сусідніх областей: Закарпатської, Волинської, Тернопільської. Діти, які з’являються на світ із допомогою спеціалістів центру, – найкращий показник його роботи!
Щаслива, що працюю в тій професії, яку люблю і яка дійсно дає надію і дарує радість!
Щира та позитивна, енергійна та працьовита. Своїх пацієнтів підбадьорює, аби навіть не думали, що можна опускати руки. “Якщо є велике бажання, то у нас все вийде! Крок за кроком, за допомогою професійності лікарів і з Божою поміччю. Якщо пара хоче народити дитину, то сучасні технології дозволяють їм стати батьками. Дуже важливою є довіра до лікаря! Все разом – це клопітка праця, але це того варте”, – наголошує Марія Малачинська.
Вона єдина жінка від Львівщини, яка у 2015-ому увійшла до всеукраїнського видання книги “Успішна жінка”. Також під керівництвом Марії Малачинської у 2015-ому на п’ятій офіційній церемонії нагородження “Люди Львова-2015” центр отримав нагороду у номінації “Медичний центр року”.
Наша співрозмовниця – дуже сильна жінка, яка після свого материнського болю і пережитої трагедії, дає колосальну надію та віру іншим жінкам. Віру жити і любити це життя щодня у всіх його барвах. Їй так багато довелося пережити – вижила і це зробило її ще сильнішою. “Кожен має своє випробування у житті. Кожен з нас має свій хрест, треба гідно його нести і дякувати за те, що маємо”, – каже Марія Малачинська.
– Маріє Йосипівно, як воно дарувати надію та радість, відтак змінювати світ для львів’ян та жителів області?
– Щаслива, що працюю в тій професії, яку люблю і яка дійсно дає надію і дарує радість! Передусім вважаю, що важливим у професії є бажання та постійне вдосконалення тих знань, які мені у свій час дав медичний виш. В умовах сьогодення все йде вперед – кажу про новітні технології в медицині. Наш колектив тримає руку на пульсі всіх новацій, є гарні результати нашої спільної праці, відтак тішимося довірою пацієнтів. І саме це нас мотивує працювати щораз краще й надавати пацієнтам всю необхідну допомогу, аби на світ з’являлися красуні-дівчата та хлопчики.
Це так радісно, коли ти бачиш усміхнені обличчя, щойно майбутнім батькам кажеш: “Ви вагітні!”. А яке це лікарське щастя, коли через деякий час зустрічаєш щасливих батьків з малечею на руках! Приємний результат праці…
– Якщо подружжя звертаються до вас за поміччю, відповідно є проблеми. Це ж паралельно потрібно бути і добрим психологом…
– Так, адже пари приходять у наш центр (розташований на вул. Короленка, 9) не зовсім із позитивним настроєм, засмучені… Та коли ти спілкуєшся, вселяєш надію, що час, терпіння, віра та знання медиків дадуть бажаний позитивний результат, так і є.
– Для вашої професії якнайбільше пасують три важливі слова – віра, надія та любов. Що вони означають для вас?
– Віра – те, яку ми мету та ціль поставили з пацієнтом, любов – робити з любов’ю та професійно свою роботу, надію – якщо ми це робимо з любов’ю, вірою та професійно, то у нас все разом із пацієнтом вийде.

– Ви 16 років поспіль у професії. Чи не було вагань, що це саме той фах?
– Ні, жодного дня. Навпаки – тішуся, що саме в тій професії, яка дає можливість парам бути щасливими.
– Чому саме вибір бути лікарем? Чи, можливо, в дитинстві мріяли про іншу професію?
– З дитинства хотіла бути вчителем. Це мені подобалося. Але стала лікарем і не шкодую… Після дев’ятого класу поїхала з батьком здавати документи  у Самбірське педучилище. Дорогою тато каже: “А давай зупинимося біля медучилища, подивимося набір…”.  Зайшли і тато говорить: “А, можливо, в медучилище треба вступати?”. Тоді ще чомусь боялася крові…  Тепер себе без медицини не уявляю…
Ми повернулися додому, подумали разом із батьками і я подала документи у медичний заклад. Ось так тато зіграв вирішальну роль у виборі професії, за що йому щиро вдячна. Слово батька для мене завше було важливим! Як з’ясувалося згодом, у медицині можна поєднати і викладацькі, і медичні знання. Головне – бажання! Коли провчилася у медучилищі, зрозуміла чітко – це ж моє! Свої знання вдосконалювала у лікарні як медсестра.
Розуміла: аби стати хорошим лікарем, ти повинна знати все від “а” до “я” з низів. Згодом – навчання у Львові в медінституті, навчалася на державному і закінчила його на “відмінно”. Пізніше – навчання в інтернатурі та магістратурі за напрямком “Акушерство та гінекологія”. Дякую всім педагогам, які вклали свої знання у мене! Згодом були перші пацієнти, участь у перших пологах, кілька років поспіль робота у львівському перинатальному центрі, який зараз на реконструкції…
Оскільки тема магістерської роботи стосувалася питань щодо невиношування плоду, народження здорових дітей і планування вагітності, то прийняла рішення згодом займатися саме тим напрямком. Себто, є проблеми, аби жінка завагітніла, є ризики щодо виношення дитини. Аби дійти до пологового залу, потрібно усі дев’ять місяців пройти вагітність. Цим періодом має хтось займатися – як бачите саме цим зараз і займаюся. Наші результати дуже симпатичні і гарні! (сміється “Пошта”). У 2007-ому захистила кандидатську роботу щодо причин невиношування вагітності. Паралельно вдосконалювала знання щодо ультразвукової діагностики. Вчилася у вже покійного професійного лікаря Сергія Миколайовича Шкредова. Вдячна йому за все те, чого навчив… І саме як спеціаліст ультразвукової діагностики прийшла працювати у Центр.
– Ви як керівник за ці роки згуртували колектив, дуже багато тут змінили на краще і пацієнти їдуть до вас не лише зі Львова, але й з області. Команді медзакладу довіряють – і це найголовніше у професії.
– Так, довіра це дуже важливо. Як керівник можу сказати, що за останні п’ять років Центр змінився суттєво. Зокрема вдосконалили наш матеріально-технічний напрямок і кадровий. Наші спеціалісти постійно навчаються нового, є учасниками різноманітних конференцій та семінарів, знання від яких ми застосовуємо на практиці заради ще кращих результатів. Колись наш Центр виглядав наче поліклініка…
Тепер є багато змін. Тепер є денний стаціонар, “Клініка, дружня до молоді” (зокрема навчаємо підлітків, як правильно розпочинати статеві стосунки), тепер є і хірургія одного дня, проводимо лапараскопію, займаємося проблемами патології шийки матки. Робимо перший етап допоміжних репродуктивних технологій.
Це так радісно, коли ти бачиш усміхнені обличчя, щойно майбутнім батькам кажеш: “Ви вагітні!”. А яке це лікарське щастя, коли через деякий час зустрічаєш щасливих батьків з малечею на руках!
До нас звертаються пацієнти, яким ставимо діагнози – імунологічне непліддя, непліддя неясного генезу, ендометріоз і непліддя. Власне цим пацієнтам у повному обсязі можемо подати допомогу в нашому центрі. Впровадили гістероскопію –діагностичну та лікувальну методики. Це маніпуляція (процедура), що дозволяє виявити внутрішньопорожнинні проблеми. Ми їх усуваємо. Після такої процедури жінка може завагітніти.
– Завдяки кому і чому все це вдалося?
– Передусім завдяки нашій команді! Якісний і хороший результат буде, коли працюєш з командою однодумців. Ми чуємо один одного задля результату на позитив, застосовуємо новітні репродуктивні технології. Все це в комплексі надихає працювати краще й краще, аби згодом бачити усмішку подружжя і народження діточок.
– Наскільки львів’яни здорові, питаю про репродуктивний напрямок?
– Кожна п’ята пара не може завагітніти. І, на жаль, є тенденція до збільшення цієї проблеми.
– Чому?
– Насамперед через інфекції, які передаються статевим шляхом. Себто, є проблеми з культурою статевого життя. Причиною проблем є і непланована вагітність – аборт… Це необдумані кроки, які згодом призводять до негативних наслідків… Зрештою, дякуємо мас-медіа, передусім газеті “Львівська Пошта”, що є належне інформування про ці проблеми. Поінформований – обізнаний. Спільною працею можна багато чого зробити!
– У Львові із репродуктивним здоров’ям більше проблем у жінок чи чоловіків?
– Це спільна проблема. Це міфи, що проблеми є лише у жінок. Чимало проблем зі здоров’ям є і в чоловіків. Чомусь у нас і надалі побутує міф, що винна жінка… Це не так. Є такі проблеми і в чоловіків. Таку психологію варто змінювати. Зокрема, вперше консультацію проводимо спільно для жінки і чоловіка.
– … і тут потрібно бути хорошим психологом.
– Звісно, і ще яким. Багато часу йде на спілкування і це потрібно робити. У темі вагітності має бути психологічний комфорт. Звісно, що маю бути психологом і відчути кожну пару. І спілкуватися з ними треба так, аби вони мене почули, зрозуміли, сприйняли як лікаря і відчули довіру. Коли є бар’єр між пацієнтом і лікарем, то успіху не буде… Повинна бути довіра! Звісно, не завжди легко… Та вірити треба і самому лікарю, що все вийде.

– До вас приходять різні пари. Напевно, є і такі, в яких дуже важкі ситуації. Ви до кінця вірите, що і в складних випадках все вийде? Зокрема кажу про поміч медиків і віру в Бога, молитву та чудо.
– Вірю. Якщо з тих чи інших причин жінка не може завагітніти, то сьогоднішні сучасні репродуктивні технології достатньо таки дають можливість народити здорову дитину. Головне – мета і ціль, до якої йде подружжя. Надія є завжди! Якщо є бажання, то завдяки спільним старанням все вийде. Жінка відчуває себе справді жінкою, коли народить дитину. Ось зараз маю пацієнтку, яка завагітніла у 46 років… Я завжди все роблю з Божою допомогою. Ми всі ходимо під Богом. Професійність медиків – це одне, але і віра пацієнтів має бути велика. Божа поміч має бути, а ми, медики, якісно робимо свою працю, аби жінка відчула себе жінкою і народила дитину. Інколи я більше радію, ніж та вагітна…
– А чого так?
– Бо, ймовірно, ще не усвідомлює свого щастя, ще не вірить. Часто буває, що шлях був важкий. Відповідно, я, як медик, розумію, який важкий шлях довелося пройти і чого ми досягли. Звісно, жінка це зрозуміє, але трохи згодом. Її радості не буде меж. Особливо, коли народить своє маленьке і довгоочікуване щастя! Розумію це і з позиції лікаря, і мами, яка народила трьох синів.
Діти – це таке справжнє щастя і справжня радість! Вагітність кожної пацієнтки – це стимул команді нашого закладу працювати ще краще і ще більше вдосконалюватися. Комусь потрібно півроку, а комусь і два-три роки, аби завагітніти… Ще раз наголошу: дуже важливою є довіра до лікаря! Це клопітка праця, але це того варте. Буває, що пацієнт розчаровується, зневірюється, а твоє завдання, як лікаря, знову і знову вселяти надію парі й продовжувати всі подальші етапи заради народження донечки чи синочка.
– Що у вашій важливій, цікавій і водночас нелегкій роботі додає натхнення?
– Позитивний результат нашої роботи. Усміхнені обличчя майбутніх батьків. І особливо, коли до нас у Центр мамусі з татусями приходять вже з діточками! Це така радість! А як приємно, коли телефонують чи пишуть смс: “Ми вже народилися! Дякуємо вам за малечу!”. Ну як не тішитися?.. Радієш щиро. Мене професія надихає і завше хочеш рухатися вперед і вперед.
– Люди, які люблять свою професію і сповна їй віддаються, є 100% працеголіками. Це і про вас…
– Так і є. Люблю свою роботу. Вона мене стимулює рухатися вперед.
– Здорова нація – сильна держава. Здорові містяни – сильний Львів. Чи підтримуєте ці тези?
– Звісно, що так. Міцна сім’я – міцна держава. Здорова родина – більше діточок і щасливих батьків.
– Маючи колосальний багаж знань, чи не було думок поїхати працювати за кордон, чи до Києва? Чи вам цікавіше змінювати медицину й запроваджувати все нове та цікаве саме у Львові?
– Звісно, що лише у Львові! Працюю з такою командою професіоналів. Хоча мій чоловік і працює у Києві, а я залишилася працювати у Львові. Дякую йому, що зрозумів і підтримує мою позицію. Він розуміє і знає, як люблю і шаную цю роботу. Він розуміє, яким важливим є результат – народження дитини і здоров’я матері. Мій чоловік – моя велика підтримка.
Якісний і хороший результат буде, коли працюєш з командою однодумців
– Певна: у нашому місті є багато можливостей змінювати і вдосконалювати той напрямок, який очолюю. Важливою є підтримка та розуміння керівних органів твоєї праці та роботи команди Центру. Тут вся моя родина, тут друзі. Зрештою, тут похована і моя дитина…
– Знаю, що родина і її підтримка для вас є натхненням, яке дає гори перевертати.
–  Так, сім’я! Це мої діти, чоловік і їх здоров’я. Порозуміння і підтримка родини – це так важливо. Звісно, ціную друзів, шаную однодумців. Натхнення додають батьки, позитивні люди, які оточують, зокрема кажу про команду спеціалістів Центру, які згуртовано працюють. Це все разом додає оптимізму допомагати тим парам, які до нас звертаються.
– Ви людина, яка дає надію та віру подружжям, водночас, перепрошую, маєте і свій біль… Важкий життєвий біль – втрата сина. Як вам вдається це переборювати?
– Наш син Максимчик загинув у автокатастрофі, коли йому було лише 2,5 рочки... І це відбулося в мене на очах. Ми четверо родиною з чоловіком і ще зі старшим 10-річним сином Назаром їхали у своїй машині. Їхали пристебнуті, на малій швидкості… У нас врізалося авто, де за кермом були наркомани… Я сама дітей виносила з машини, надавала допомогу в районній лікарні, але… Це було 13 вересня 2009 року. Менший загинув, старший був у дуже важкому стані, складні операції… Дякую Богу, що він залишився живий. Я з травмами також довго була в лікарні… Це біль, про який важко розповідати… Тоді не хотілося навіть жити… Лікарі давали такі мізерні шанси, що виживу, але Бог залишив мене заради чогось і когось на цій землі. Вижила! Він залишив мене на цій землі, аби я іншим допомагала ставати Матерями і Батьками, аби родини мали шанс. Розуміла, що маю жити заради старшого сина і чоловіка. Це давало сили жити далі. Максимчика хоронили хресні, дідусі та бабусі... На похороні сина не була… На цвинтарі була лише на дев’ять днів, мене привели…
Сили далі жити давали рідні, чоловік сильно підтримував. Старший син дзвонив мені з лікарні на Орлика і казав: “Мам, все буде добре!”. Він дуже не хотів, аби я плакала. Він постійно казав: “Мам, у нас все ще буде добре!”. Ця фраза давала розуміння – мені є для кого жити, є син, є чоловік. Це для мене був великий стрес, але вижила!
– … а згодом – згодом народився наш синочок.
– Коли запитала лікаря, чи зможу народити, хірург тоді невпевнено відповів на це запитання…  Але наш Миколка, наша радість, народився! Коли є бажання – все можливо. І про це завжди наголошую своїм пацієнтам. Вірте, і по вірі вашій буде вам дано…
Звісно, свідома, що ця дитина не замінить сина. Це різні діти. Але фізіологічно реалізувати себе як жінка дуже хотіла. Миколка народився у 2011 році. Це була легка вагітність і легкі пологи. Бог хотів, аби малий народився…
Звісно, щоразу, коли думаю про Максимчика, то сльози на очах. Він запам’ятався дуже позитивною дитиною, таким ангелочком на землі. Казала і кажу – я мама трьох синів. Дякую Богу за те, що маю. Маю здорового чоловіка, старшого сина. Бог дозволив народити ще одну дитину.
Певна: наш Максимчик там, на небі, є ангелочком, йому там добре, він дивиться на нас і допомагає нам бути кращими і жити по-християнськи – бути людяними, щирими, порядними і допомагати іншим. Дякую своїм найріднішим за підтримку, любов і взаєморозуміння.
Розмовляла Ірина Цицак

Христина, мама річної Терези:
– Дякуємо Марії Йосипівній, що відіграла важливу роль у житті нашого подружжя і подарувала таку радість – народити нашу красуню-донечку. Нашій Терезі вже рочок! Це таке щастя для нас, батьків! Марія Йосипівна своєю працею змінює Львів, роблячи щасливими подружжя! Знаємо її як професійного та демократичного лікаря, який не мучить організм великою кількістю ліків, зокрема таблеток та уколів, як це роблять інші. У неї свій, певна на всі 100%, правильний підхід. Ми пройшли повне обстеження, пили ліки, а далі… Далі були кілька місяців витримки, віри та великого бажання завагітніти. І ми завагітніли! Марія Йосипівна вміє вселяти віру у пацієнта, за що їй щиро вдячні. Ліки – це одне, а віра, спокій та виваженість – інше. Бог дає дитину спокійній і врівноваженій жінці. Нам імпонував комплексний підхід до пари – це так і має бути, що раджу всім подружжям. Лише спільною працею можна досягти хорошого результату. І вміти чути лікаря, його фахових порад та настанов. Львівський обласний центр репродуктивного здоров’я населення – державна клініка, яка є медичним закладом європейського рівня. У центрі працює команда професіоналів, яка відповідально ставиться до пацієнтів, там порядок, там дисципліна. … і ще. Тішуся, що ми в очікуванні вже другої дитини. Це таке щастя! Вірте – раджу всім парам, які так чекають на народження діточок.
Наталя, мама 9-місячного Любомирчика:
– Марія Йосипівна відіграла велику роль у моєму житті, за що їй вдячна! Вона професійний Лікар, Лікар для людей! Поважаю, шаную і захоплююся нею як жінкою, як мамою, як дружиною. Свого сина Любомирчика народила у 38 років. А перед цим 10 років поспіль – це були суцільні походи по кабінетах гінекологів… Коли побачила, що жодної надії немає, кажу про здоров’я (мріяла просто бути здоровою), тоді навіть і мріяти про вагітність не могла, звернулася до Марії Йосипівни. 8 січня, на Марії, прийшла до неї на прийом. Передусім була враженою нею, як людиною! Вислухавши і ретельно вивчивши проблему, далі був системний і професійний підхід до справи. У Центрі пройшла комплексне обстеження, здала всі аналізи. Марія Йосипівна завше казала: все буде добре, вір! Я молилася і просила в Бога здоров’я, а про вагітність не мріяла… І ось торік купила тест, який показав дві смужки… Першою, кому подзвонила вранці була Марія Йосипівна. Згодом була під її наглядом. Вона також мені порадила завше мати при собі аптечку для вагітних, яка згодом мене врятувала та зберегла мою вагітність. Марія Йосипівна є моїм ангелом-охоронцем! Коли її вітаю 7 квітня, на її День народження, кажу, що колись до Марії з’явився Архангел Гавриїл і сказав їй гарну новину, то ви для мене є таким ангелом-охоронцем!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7253 / 4.58MB / SQL:{query_count}