Цього року в Україні відзначають 35-ту річницю проголошення Незалежності. За цей історично короткий, але вагомий для людського життя проміжок часу, держава пройшла тривалий і складний шлях становлення: економічна нестабільність, зміна політичних устроїв, революції та війна, яка триває 12 років.
Але не всі сторінки нашої історії були важкими. Водночас за 30 з гаком років у нас міцнішали, власне, українська культура, музика й книговидавництво, розвивалася IT-сфера.
У цей же час трансформувалися й наші міста. У цьому матеріалі «Львівська Пошта» пропонує озирнутися та побачити, який шлях пройшов Львів за цей час.
Львів – частина Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Наприкінці 1998 року на конференції ЮНЕСКО, яка тоді проходила в японському місті Кіото, ухвалили рішення про включення історичного центру міста до переліку Всесвітньої спадщини. Найціннішими пам’ятками є ансамблі площі Ринок, вулиць Вірменської та Руської, Святоюрського, Вірменського та Успенського соборів, Домініканського костелу, каплиці Боїмів.
Зокрема, це стало можливим завдяки поєднанню в архітектурі традицій Східної Європи, Італії та Німеччини, збереженню спадщини релігійних та етнічних спільнот, які історично жили у Львові. Також випробування часом пройшли цілі квартали й вулиці, що збереглися в автентичному вигляді.
Завдяки цьому статусу Львів та його пам’ятки потрапили в путівник ЮНЕСКО, що сприяє розвитку й популяризації туризму в місті. Водночас потрібно дбати про цілісність та збереження вигляду пам’яток.
У березні цього року Росія атакувала Львів безпілотниками. Серед іншого, від удару постраждав ансамбль Бернардинського монастиря. Він розташований в історичному центрі міста, що належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Львів відкритий для світу
Це гасло та логотип, створені до 750-ї річниці з дня заснування Львова та оновлені у 2017 році, протягом років стали невід’ємною частиною айдентики міста. На зображенні є п’ять найвідоміших веж міста Лева – дзвіниця Вірменської церкви, вежа Корнякта, ратуша, вежа Латинської катедри та дзвіниця Бернардинського монастиря.
Це є відсилкою до багатовікової історії Львова – міста, де перетиналися та співіснували різні культури, релігії та традиції: українська, польська, вірменська, єврейська, німецька та інші.
А девіз «Львів відкритий для світу» підкреслює гостинність міста до гостей з усіх куточків земної кулі. Численні пам’ятки, історія міста, яку протягом століть творили різні культури, заклади та фестивалі стали туристичним магнітом міста.
Здавалося б, у Львові були всі українці, проте «Львівській Пошті» таки вдалося відшукати людей, яким з тих чи інших причин не вдалося сповна відчути міську атмосферу. Докладніше про це ми писали у матеріалі, підготовленому до 770-ї річниці Львова.
Приїзд Папи Івана Павла II
Червень 2001 року став особливим в історії міста. У цей час в Україну завітав Папа Римський Іван Павло II – це перший офіційний візит глави католицької церкви в Україну. Крім Львова, понтифік побував у Києві.
Іван Павло II зустрівся з молоддю на Сихові, біля Різдва Пресвятої Богородиці, відслужив літургії на Львівському іподромі та беатифікував 28 українських греко-католицьких і двох римо-католицьких мучеників.
У 2026 році у Львові провели низку заходів, пов’язаних з 25-ю річницею відвідин Львова Папою Римським. А якими були ті червневі дні 2001-го, в інтерв’ю «Львівській Пошті» розповів отець Тарас Карвацький, священник храму Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові.
Львівський Форум видавців
Вересень 1994 року. Зовсім недавно Україна проголосила свою незалежність, в країні було скрутне економічне становище. Олександра Коваль разом з низкою львівських інтелектуалів організувала перший Форум видавців як відповідь на кризу в книжковому секторі.
Згодом фестиваль став місцем, де проголошувалися нові смисли, велися гарячі дискусії про деколонізацію, свободу слова та майбутнє культури.
У 2026 році у Львові проведуть 33-й за ліком Lviv BookForum. Він триватиме з 10 по 13 вересня й охопить 15 локацій у місті, де заплановано близько 300 заходів.
«Дзиґа»
Починаючи з 1990-х, мистецьке об’єднання «Дзиґа» стало головною рушійною силою не тільки львівського, а й українського культурного відродження загалом. Завдяки баченню засновників, зокрема Маркіяна Іващишина та Влодка Кауфмана, галерея, кав’ярня та продюсерський центр стали потужним стартовим майданчиком для десятків українських митців. Це і гурти «Мертвий Півень», «Океан Ельзи», «Плач Єремії», «Піккардійська Терція», співачка Руслана та інші. «Дзиґа», зокрема, продюсувала масштабні музичні фестивалі, як-от «Флюгери Львова» та Jazz Bez, а «Вивих», який провели у 1990 та 1992 роках, можна назвати подією, з якої згодом виросла «Дзиґа».
Представники Станіславівського феномену Юрій Іздрик та Тарас Прохасько проводили у «Дзизі» свої презентації, літературні читання та проєкти.
Галерея сучасного мистецтва «Дзиґа» відкривала нові імена, митці мали тут творчу свободу та простір для радикальних експериментів.
«Дзиґа», видаючи часопис «Четвер» під керівництвом Юрка Іздрика, дала старт кар’єрі чималій кількості українських письменників: Любкові Дерешу, Ірені Карпі, Світлані Поваляєвій, Олександру Ушкалову та іншим.
А з 5 по 6 вересня триватиме фестиваль сучасної української джазової музики Dzyga Jazz Fest. Його присвятять пам’яті Маркіяна Іващишина.
Євро-2012
Чемпіонат Європи з футболу 2012 року (Євро-2012) – це найбільша спортивна подія в історії сучасної України, яку провели спільно з Польщею з 8 червня по 1 липня 2012 року.
Чотири українські міста – Київ, Львів, Донецьк і Харків – на місяць стали місцями, де творилася футбольна історія. До цього чемпіонату у нашому місті збудували стадіон «Арена Львів», новий термінал аеропорту, а на вулицях розважалися тисячі футбольних фанів і дивилися матчі у фан-зоні на проспекті Свободи. Тоді Львів прийняв три матчі, у яких зіграли національні збірні Португалії, Німеччини та Данії.
Львів як центр IT-індустрії
Початок 1990-х років можна назвати часом, коли у місті зароджувався львівський IT-сектор. Першими компаніями стали ELEKS (1991 рік) та SoftServe (1993 рік), згодом з’явилися Intellias і N-iX (2002 рік). Вони згодом ініціювали створення Львівського IT Кластера у 2010-му, завдяки якому вдалося вдосконалити навчальні програми у вишах, запускати інфраструктурні проєкти тощо.
Невелика група ентузіастів не тільки розвинула свої компанії, а й дала поштовх до створення нових бізнесів, завдяки чому українські айтівці співпрацюють з найбільшими світовими корпораціями.
А після початку повномасштабного вторгнення до Львова релокувалися чимало IT-компаній та фахівців з Києва, Харкова та інших міст і регіонів.
Роль Львова під час війни
Починаючи з 2014 року, Львів став одним з міст, де шукали прихистку люди з Донеччини та Луганщини – регіонів, де тривали бойові дії проти російських та проросійських збройних формувань. Також у місті діяло багато волонтерських груп, які організовували допомогу українським військовим. А у 2016 році на вул. Пекарській запрацював Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій, який зараз має свої осередки у різних районах міста. Тут військові та члени їхніх родин можуть отримати соціальну, юридичну, соціальну та інформаційну допомогу.
Наприкінці лютого 2022 року, місто стало гуманітарним та логістичним хабом країни: на залізничному вокзалі організували харчування та місця обігрівання для сотень тисяч вимушених біженців, а школи і театри стали тимчасовим прихистком для людей, які втікали від війни.
Згодом місто трансформувалося в один із ключових національних центрів реабілітації та підтримки ветеранів. Зокрема, запрацювали реабілітаційні центри Unbroken та Superhumans, які стали своєрідними екосистемами, де проводять не тільки протезування та реабілітацію, а й підтримують своїх пацієнтів вже після завершення лікування, допомагаючи інтегруватися у цивільне життя.
Крім того, у Львові розвивається ветеранський бізнес. До слова, матеріали про це ви можете почитати у «Львівській Пошті» за цим лінком. А щонеділі на площі Ринок працює ярмарок, де продають посуд, харчові продукти, аксесуари, одяг, виготовлені ветеранами та їхніми рідними.
За 35 років Львів перетворився на IT-хаб, прийняв туристів з України та світу, а згодом витримав випробування повномасштабною війною, ставши одним з центрів гуманітарної допомоги, медицини та реабілітації військових і цивільних.
Описати усі історичні моменти, які трапилися у цей період, завдання майже нереальне, бо кожен із вартий окремого великого матеріалу. Проте основне є незмінним: Львів – це було і є містом, де твориться історія нашої країни.
Нагадаємо, що «Львівська Пошта» запитала у відомих містян, чим, на їхню думку, має пишатися Україна на 35-му році незалежності.