«Моліться і працюйте! Моліться так, ніби все залежить від Бога. Працюйте так, ніби все залежить від нас» – сильні та глибокі за змістом слова уже покійного Блаженнішого Любомира Гузара. Вони є актуальними сьогодні для кожного українця. Молімося, працюймо і вірмо в Збройні Сили України.
«Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, чим Україна має пишатися на 35-му році незалежності, чим сильна наша держава у свій ювілей, з якими настроями ми наближаємося до Дня Незалежності, за що маємо дякувати Богові та чого наші сьогоднішні співрозмовники бажають Україні та українцям.
«Від кожного з нас залежить, якою буде Україна», – в один голос кажуть вони – особистості, яких поважають і шанують у Львові, до думки яких дослухаються.
Мирослав Маринович, громадський діяч, дисидент, політв’язень ГУЛАГу, співзасновник Української Гельсінської групи, радник ректора Українського католицького університету:
Україна вистояла! Ми вистояли й не упокорилися росії, ми ще й утвердилися як нація, набули власної суб’єктності. путін хотів нас знищити, натомість зробив нас сильнішими та об’єднав нас.
Україна стрімко пішла вгору. На жаль, ми втрачаємо людей, її руйнують. Обличчя України спотворюють (маю на увазі архітектуру, будівлі), поля засмічують. Але Україна утверджує себе.
Українці стали більше цінувати рідну мову, традиції. Українці усвідомили, що їх хочуть знищити як етнос. Це змусило націю не погодитися з цим. Українці відчули ціну своєї унікальності як народ.
Люди готові втрачати життя за те, що вважають цінним. Для них Україна, наша ідентичність, право на свій шлях стали настільки дорогими, що вони готові платити за це життям.
Українці сильні духом. Ми його бачимо в багатьох проявах. Насамперед це наші збройні сили та волонтери. Шана їм і подяка! Також подяка всім громадянам, які складають пожертви на допомогу воїнам.
Я бачу, що Україна розвивається в правильному керунку. Я спокійний за нашу державу. Українці не купилися на те, що потрібно здатися, що потрібно іти на порозуміння з росією. Ще років 10, 15, 20 тому такі голоси знайшлися б.
Особисто я дякую Богові за те, що відчуваю: Україна ним не покинута. Бачу, як Господь поступово скидає з України обручі її узалежнення і Україна розправляє плечі. Дякую Богові за те, що він допомагає ті обручі скидати.
У таборах в 70-ті роки ми мріяли про незалежність України. Однак мушу сказати самокритично: в таборі були дискусії про майбутнє. Старі упівці, коли чули наші розмови про незалежну Україну, казали: «Якщо буде незалежна Україна, обов’язково буде війна з росією».
Пригадую, що тоді я не хотів із тим погоджуватися. І не тому, що я не розумію природи росії. Російська імперія як тоді, так і тепер однакова. Для неї незалежна Україна – це нонсенс, це цілковита небезпека. Моє бачення тоді було таким: але ж люди мусять вчитися чогось, не може людство ходити по колу?!
Я припускав, що на цей раз такого не буде. І здавалося, що на початку незалежності я мав рацію. В 1991 році розчерком пера Україна стає незалежною. Немає війни. Через декілька років ми підписуємо договір про дружбу і співробітництво. І можна було зробити висновок, що я тоді в таборі мав рацію, а вони помилилися. Але… 2014-й засвідчив інше.
Чому одразу не було війни? Бо росія мала надію, що їй вдасться зламати Україну, повернути її собі. Проте так не вийшло. Як наслідок, після Революції Гідності путін пішов ва-банк.
Та Україна стояла і стоїть дотепер. Думаю, будь-яка жертва не минає безслідно. І на цій жертві виросте нова Україна. Маємо плекати нашу духовну й національну єдність.
Тримаймося одне одного, бережімо цю єдність, тоді все буде гаразд. Працюймо і молімося. Від кожного з нас залежить, якою буде Україна. Нам потрібен державницький розум, який дозволить ухвалювати правильні рішення.
Марія Малачинська, керівниця Львівського перинатального центру:
Гордістю та цінністю України є її люди. Нашою гордістю є мова і наші традиції, які маємо плекати й передавати дітям. Українці – сильна, витривала, вольова та незламна нація. Україна сильна стійкістю та вірою в перемогу. Українці – це люди, які ніколи не здаються. Ми, українці, сильні вірою.
Попри виклики війни, живемо, навчаємося і працюємо. Подяка воїнам, волонтерам і медикам, які в надскладний час роблять усе можливе й неможливе.
Дуже пишаюся своїм колективом – працівниками Львівського перинатального центру, які віддані справі. Подяка медикам за працьовитість, професійність і відповідальність. Це люди, які 24/7 виконують свою роботу, співпереживають за кожне маленьке життя.
18 нових напрямів утілені в життя в 2020–2026 роках.
Гордістю нашого медзакладу є виходжування «поспішайок» (торік виходили понад 500 дітей). Це дуже кропітка робота.
У Львівському перинатальному центрі супроводжуємо маленьких пацієнтів від перших митей життя, щоб навіть передчасно народжені діти вагою від 500 грамів отримували належну медичну підтримку на кожному етапі розвитку і мали всі шанси на здорове майбутнє.
Пишаємося і нашим Банком грудного молока, який, зокрема, підтримує передчасно народжених дітей.
Нашою гордістю є і сучасне відділення допоміжних репродуктивних технологій. Шанс стати батьками є завдяки Програмі допоміжних репродуктивних технологій, яка допомагає родинам, що мають проблеми з непліддям (кожна четверта-п’ята пара). Перша двійня в медзакладі народилася торік у січні. Супроводжуємо складні випадки, впроваджуємо сучасні діагностичні та лікувальні підходи, щоб якнайбільше сімей могли стати батьками.
Пишаємося й відділення медичної реабілітації передчасно народжених та малих дітей.
Від початку повномасштабної війни в перинатальному центрі народилося майже 22 тисячі дітей. Зокрема 520 двієнь і 11 трієнь.
Дяка Богові, що допомагає нам долати випробування війни. Дяка Богові за смілих воїнів, які боронять Україну. Дяка Богові, що допомагає нам працювати і виконувати свою місію.
Вірю, що лише спільними зусиллями Україна стане сильною. Від кожного з нас залежить розвиток нашої країни, від кожного з нас залежить, якою буде Україна. Кожен із нас на своєму місці має робити все якісно, професійно та відповідально, тоді й зміни в державі відбудуться швидше. Потрібно про це говорити, навчати цього дітей. Бо як чинять батьки, так чинитимуть і діти.
Зичу українцям міцного здоров’я, мудрості, єдності, віри в перемогу України. Зичу, щоб українські родини збільшувалися, надії та віри, що в українських дітей попереду мирне майбутнє.
о. Тарас Михальчук, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла:
Я завжди кажу, що це відновлення незалежності України. Маємо пишатися воїнами, які до останнього подиху захищають рідну країну і нас усіх. Мужні українські військові за цінності, за нашу свободу віддають життя. «Воля або смерть», – кажуть вони.
Гордість України – наші діти. Всупереч війні вони залишаються у країні. З уст дітей, попри все, не сходять усмішки, вони нас надихають, і це так цінно. Заради дітей ми рухаємося вперед, віримо в те, що відбудуємо нашу країну, обов’язково переможемо.
Українці сміливі, витривалі, люблять свою країну! Ми сильні тим, що навчилися долати страх. Ми показали всім, що коли надія долає страх, то народжується сміливість. Українці – нація людей великої надії.
Надія – це Божа чеснота, яка допомагає людині не лише жити і бути щасливою, але жити заради інших, підтримувати їх. Завдяки надії страхи і тривоги відходять на інший план. Завдяки вірі та надії ми, українці, стоїмо з 2014-го. Стоїмо, боремося і не опускаємо рук. І це велике чудо!
фото: Ірина Цицак
24 серпня, у День Незалежності України, о 13.00, у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбудеться Божественна Літургія за Україну. Запрошуємо долучитися до спільної молитви.
6 грудня 2026-го мине 15 років, як Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла відчинив свої двері. Це відбулося в 2011-му. І це також, очевидно, в Божому провидінні подиву гідне, що святиня, яка так довго була зачинена, відчинила свої двері для молитви й набула статусу Гарнізонного храму. Під час війни наш храм став місцем, де люди мають можливість знайти затишок. Це місце віри, молитви і сили.
Ми, як душпастирі та військові капелани, намагаємося огорнути своєю опікою кожного, хто цього потребує. Сьогодні це насамперед родини полеглих воїнів, їхні діти. Зокрема, при храмі щоденно працює дитячий простір. Завдяки благодійникам діти мають можливість подорожувати. Нещодавно повернулася група з 28 дітей полеглих воїнів із подорожі Фінляндією. Торік діти їздили в Італію. Є мандрівки й Україною. Заради дітей ми маємо триматися, жити, підтримувати їх.
А щодо настрою напередодні Дня Незалежності, то особисто себе запитую, що я зробив для України і що ще можу зробити. Це запитання мав би поставити собі кожен із нас.
Дякую Богові за те, що я українець. Прошу в Бога здоров’я, щоби зробити ще більше добра для рідної країни. Маємо бути вдячні Богу за те, що ми якоюсь мірою вже здобули перемогу. Очевидно вона ще не на полі бою, але вона всередині нас. Ми відродили в собі величний дух українця-воїна, ми відродилися як нація. Ми є ті, що за свою свободу готові воювати до кінця. Думаю, ворог це бачить.
Вірю в перемогу України. Молімося, працюймо та вірмо в ЗСУ.
Молімося так, ніби все залежить від Бога. Працюймо так, ніби все залежить від нас. Певен, що від кожного з нас залежить, якою буде Україна.
Бажаю українцям, щоб вони були людьми, які мають моральний стрижень, які оминають зло і не йдуть з ним на компроміс. Ми можемо розвиватися в майбутньому, коли будемо узгоджувати своє життя з Божою волею, будемо жити згідно з моральними принципами, не чинитимемо кривди одне одному. Зичу українцям мудрості, єдності та взаємної підтримки.
Івона Лобан, дизайнерка, громадська активістка, авторка культурно-мистецьких проєктів «Під Зорею Пінзеля» та «Натхненні Пінзелем»:
Найбільше, чим варто пишатися, це людьми. Ось найголовніший ресурс і скарб України. Наш незламний народ об’єднався, коли розпочалася велика війна. Ми вистояли і стоїмо задля своєї держави.
Наші люди допомагають одні одним, коли потрібна підтримка. Це надзвичайна сила. Українці – працьовита, мудра, глибока і надзвичайно талановита нація з вірою та добром у серці. А яка щира любов до своєї землі в українців!
Щиро захоплююся вірою людей у життя і свою країну. Захоплююся творчими і працьовитими людьми. Подивіться, які зараз в Україні, зокрема у Львові, прекрасні вистави і виставки.
Бачимо сильний прорив творчості. Це такі глибокі теми і потужна енергія. Це фонтан ідей та різноманіття тем. У час війни творці видають неймовірно сильні пісні. Україна представлена в світі такими талантами. Це наша гордість.
Україна сильна сміливими та незламними воїнами, у нас потужний волонтерський рух. Шана їм і подяка! Ми сильні своїми давніми традиціями, народними піснями. Маємо їх берегти.
Горджуся, що є майстрині, які передають сучасному поколінню наші традиції. Серце тішиться, як молодь цікавиться цим. Наші традиції живі та житимуть завдяки українцям. Як гарно, коли молодь у Шевченківському гаю під час свят співає давніх народних пісень.
Україна сильна медиками. Лікарі – наша гордість. Вдячна їм за щоденну, невтомну, фахову та якісну працю. Україна сильна хорошими вчителями, які люблять свою професію і вкладають душу в дітей. Україна сильна талановитою, працьовитою, світлою молоддю, яка вірить у свою країну.
Від кожного з нас залежить, якою буде Україна! Працюймо щодня добре, кожен на своєму місці, любімо свою справу і розвиваймо її. Ми живемо в прекрасній країні. Попри війну, маємо жити, працювати і вірити в Україну, в її потенціал. Я вірю в перемогу України. Ми сильні, коли єдині.
Дякую Богові, що живу в незалежній Україні! Ми живемо в історичний час, живемо на своїй землі, в чудовому Львові. Маємо зберегти і передати наступним поколінням українські перлини.
Особисто я живу мрією врятувати й відновити прекрасну перлину архітектури Львівщини – костел Всіх Святих у селі Годовиця, збудований в 1751–1758 роках. Храм за 12 кілометрів від Львова в аварійному стані, однак є шанс відродити його.
Українцям зичу мирної, процвітаючої держави! Це так важливо, коли є мирне небо. Зичу здоров’я і сил всім українським родинам. Єдності, добра і любові нам усім.
Наталя Блажко-Нікуліна, засновниця клубу черлідингу Lviv Angels, президентка Львівської обласної федерації черлідингу:
Люди були, є і будуть гордістю України. Ідейні, працьовиті, вольові, незламні. Попри війну, ми стоїмо, працюємо і розвиваємося.
Зараз дуже щемливо бачити кадри, як Україна стала незалежною. Українці цінують, що живуть у незалежній державі, дякують відважним воїнам, які сьогодні на захисті нашої країни, вірять у перемогу.
Попри війну, тривоги й обстріли, пишаємося, як зростають у патріотизмі та любові до рідної країни наші діти. Горджуся, бачачи, як українські спортсмени зі ще більшою наснагою виборюють перемоги на міжнародних аренах. Змагаються за золото, щоб у світі звучав гімн України.
Нещодавно ми повернулися з чемпіонату Європи, який відбувався у Празі. Дві наші команди стояли на п’єдесталі, гучно виконували гімн України і плакали. Це для спортсменів така відповідальність і гордість! Медалі цінні й тим, що діти тренуються в часі тривог, багато тренуються і вірять у переможний виступ.
Напередодні 35-річчя незалежності України настрій натхненний. До ювілею готуємо вишиванки, маємо футболки клубу черлідингу «Lviv Angels» з картою України.
Готуємося до нових звершень, зокрема до Кубку світу, який відбудеться в Греції. Готуємося до нових перемог, щоб прославляти нашу державу. Тішуся, що з кожним роком все більше дітей цікавиться черлідингом у Львові та області. Починаємо тренувати з трьох років. Запрошуємо!
Дяка Богові за життя, за кожен прожитий день!
Вірю в перемогу. Мрія кожного українця, щоб завершилася війна. Цього й бажаю нашим співгромадянам. Дай Боже нам жити і працювати під мирним небом!
