За кілька днів Львів святкуватиме своє 700-річчя. З 1 по 3 травня запланували багато подій для містян і гостей Львова. Це і екскурсії, і забіги, і концерти. Водночас можна буде перейнятися атмосферою міста, відчути його ритм і душу.
Щороку Львів відвідує багато туристів. Комусь цікаві заклади й гастрономія, комусь – архітектура й храми зокрема. Більшість українців гостювала у нашому місті, але чи залишились ті, кому не випала нагода його пізнати сповна? Медіа «Львівська Пошта» вдалося розшукати людей, які бували тут проїздом або взагалі сюди не приїздили. Але хіба через вікно автівки або поїзда можна вловити дух Львова?
Чому зустріч зі Львовом не склалася
Микола зараз військовослужбовець. Раніше він працював журналістом у Полтаві, а за освітою – історик. Під час навчання їздив на етнографічну практику на Львівщину, і по дорозі зазирнув до Львова. Але часу вистачило на відвідини «Криївки» та одного з храмів у центрі. «Поїздки відкладалися з різних причин: то часу бракує, то захворів, то змінювались плани. А з початком повномасштабної війни я з Полтави не виїздив», – каже наш співрозмовник.
Попри те, що велика поїздка до Львова все ж не трапилася, місто у нього асоціюється з дощами, як у Лондоні, та збереженою архітектурою. І в майбутньому Микола планує навідатися до міста Лева, щоб його дослідити.
Ірина – вчителька української мови та літератури у місті Сарни, що на Рівненщині. Вона зауважила, що у Львові була давно, коли ще вчилася у школі. Але місто, яке побачила ще тоді дівчинкою, і те, яким вона його бачила у сучасних відеоблогах, разюче відрізняється. «Тоді нас повели у цирк, а потім організували екскурсію. Ми, діти, дивувалися на кожному кроці – велике місто, цікаві будинки», – розповідає Ірина. Й додає, що для неї Львів – це насамперед сталість традицій: «Якщо Львів живе, то й наші традиції продовжують жити. Розумію, що люди й місто з часом змінюються, але тут є зв’язок між минулим і сьогоденням».
Ще одна наша співрозмовниця, Альбіна, теж родом з Рівненської області, зараз працює та живе у Польщі. У Львові вона бувала тільки проїздом. На питання, чому так сталося, віджартовується: «Бракувало часу». Але, будучи на площі біля залізничного вокзалу, їй в око впав храм святих Ольги і Єлизавети. Й це стало своєрідним гачком для того, щоб все ж колись провести у місті більше часу.
Які львівські локації потрапили до списку бажань
Хоч наші співрозмовники не бачили Львів наживо, проте дивились різні тревел-шоу, зняті на його вулицях. І за цими спостереженнями наші співрозмовники сформували певний віш-лист локацій для відвідування.
До прикладу, Миколу цікавлять історичний центр, Личаківський цвинтар та місцеві заклади, але загалом, додає Микола, хотілося б роздивитися саме архітектуру. «Водночас хочеться побачити нетуристичний бік Львова. Навідатись у ті місця, де бувають місцеві й таким чином відчути себе хоч трохи львів’янином», – веде далі чоловік.
Альбіна зізнається, що хоч часу й бракує, але виділити кілька днів на візит у наше місто планує. І хоче обходити якнайбільше цікавих місць, як-от Личаківський цвинтар, та відомих закладів.
«Планую побувати у старому місті, побачити історичні будівлі. Архітектура тут надзвичайна. Крім того, хотіла б сходити на Личаківський цвинтар, зокрема до могили Івана Франка, бо часто розповідаю про нього на уроках дітям. Ну і, звісно, хочу також спробувати знамениту львівську каву та шоколад», – говорить Ірина.
Зазначу, що під час розмов зі співбесідниками я ще «підсипала» у їхні списки бажанок різні музеї та вулиці в нетуристичних місцинах Львова, де можна роздивлятися будинки, збудовані у різних стилях тощо. Проживши у цьому місті майже половину свого життя, воно стало для мене особливим. І хочеться якнайбільше розповісти про його красу людям, зацікавити їх. Й щоб на запитання «Коли до Львова», вони відповіли «Скоро».
Нагадаємо, що на День міста у Львові заплановані святкові заходи. Ознайомитися з програмою можна за посиланням.
