Україна вистояла! Ми вистояли й не упокорилися росії, ми ще й утвердилися як нація, набули власної суб’єктності. путін хотів нас знищити, натомість зробив нас сильнішими та об’єднав нас. Про це «Львівській Пошті» наголосив Мирослав Маринович, громадський діяч, дисидент, політв’язень ГУЛАГу, співзасновник Української Гельсінської групи, радник ректора Українського католицького університету.
«Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, чим Україна має пишатися на 35-му році незалежності, чим сильна наша держава у свій ювілей, за що маємо дякувати Богові та чого наші сьогоднішні співрозмовники бажають Україні та українцям.
«Україна стрімко пішла вгору. На жаль, ми втрачаємо людей, її руйнують. Обличчя України спотворюють (маю на увазі архітектуру, будівлі), поля засмічують. Але Україна утверджує себе», – зазначив громадський діяч,
З його слів, українці стали більше цінувати рідну мову, традиції.
«Українці усвідомили, що їх хочуть знищити як етнос. Це змусило націю не погодитися з цим. Українці відчули ціну своєї унікальності як народ. Люди готові втрачати життя за те, що вважають цінним. Для них Україна, наша ідентичність, право на свій шлях стали настільки дорогими, що вони готові платити за це життям», – говорить Мирослав Маринович.
Співрозмовник наголошує, що українці сильні духом: «Ми його бачимо в багатьох проявах. Насамперед це наші збройні сили та волонтери. Шана їм і подяка! Також подяка всім громадянам, які складають пожертви на допомогу воїнам».
«Я бачу, що Україна розвивається в правильному керунку. Я спокійний за нашу державу. Українці не купилися на те, що потрібно здатися, що потрібно іти на порозуміння з росією. Ще років 10, 15, 20 тому такі голоси знайшлися б.
Особисто я дякую Богові за те, що відчуваю: Україна ним не покинута. Бачу, як Господь поступово скидає з України обручі її узалежнення і Україна розправляє плечі. Дякую Богові за те, що він допомагає ті обручі скидати», – акцентує Мирослав Маринович.
«У таборах в 70-ті роки ми мріяли про незалежність України. Однак мушу сказати самокритично: в таборі були дискусії про майбутнє. Старі упівці, коли чули наші розмови про незалежну Україну, казали: «Якщо буде незалежна Україна, обов’язково буде війна з росією». Пригадую, що тоді я не хотів із тим погоджуватися. І не тому, що я не розумію природи росії. Російська імперія як тоді, так і тепер однакова. Для неї незалежна Україна – це нонсенс, це цілковита небезпека.
Моє бачення тоді було таким: але ж люди мусять вчитися чогось, не може людство ходити по колу?! Я припускав, що на цей раз такого не буде. І здавалося, що на початку незалежності я мав рацію.
В 1991 році розчерком пера Україна стає незалежною. Немає війни. Через декілька років ми підписуємо договір про дружбу і співробітництво. І можна було зробити висновок, що я тоді в таборі мав рацію, а вони помилилися. Але… 2014-й засвідчив інше», – зазначає громадський діяч.
Чому одразу не було війни? «Бо росія мала надію, що їй вдасться зламати Україну, повернути її собі. Проте так не вийшло. Як наслідок, після Революції Гідності путін пішов ва-банк. Та Україна стояла і стоїть дотепер. Думаю, будь-яка жертва не минає безслідно. І на цій жертві виросте нова Україна. Маємо плекати нашу духовну й національну єдність», – акцентує Мирослав Маринович.
«Тримаймося одне одного, бережімо цю єдність, тоді все буде гаразд. Працюймо і молімося. Від кожного з нас залежить, якою буде Україна. Нам потрібен державницький розум, який дозволить ухвалювати правильні рішення», – резюмує громадський діяч.
Повністю опитування читайте за посиланням: