Львів для мене є містом сили й натхнення, містом, в якому затишно і комфортно, місто, яке змінюється і розвивається. Львів – моє рідне місто, в якому я народилася, навчалася у Франковому виші, живу, працюю вже 29-й рік поспіль у медіа «Львівська Пошта». Львів – місто, яке дуже люблю! За особливу енергетику, атмосферу, єдність, шляхетність і присутність світлих особистостей.
Пишаюся рідним містом і дякую львів’янами, які стали на захист України. Сміливі захисники та захисниці мужньо боронять нашу державу на фронті, за що їм шана!
Львів від початку великої війни відіграє важливу роль у медичному, соціальному, волонтерському та економічному напрямках. Він став найбільшим хабом-прихистком для українців з різних регіонів держави, для поранених бійців та внутрішньо переміщених осіб. Як писала «Львівська Пошта» в опитуванні «Місія Львова в часі війни» – прихистити та підтримати.
Місто Лева святкує свій день народження традиційно в травні. Цього року воно відзначатиме 769-ту річницю. Заходи з цієї нагоди заплановані на 2–4 травня.
Відбудуться, зокрема, Львівський напівмарафон із бігу, а також тематичні екскурсії для містян та гостей міста, благодійні ярмарки біля шкіл.
4 травня у Гарнізонному храмі відбудеться загальноміська молитва за Львів та його мешканців.
«Львівська Пошта» запитала співрозмовників, чим Львів для них унікальний, за що його люблять, які місця надихають і є улюбленими.
Сьогодні в нашому опитуванні беруть участь люди, які живуть і працюють в місті Лева, але народилися і проживали в інших містах. «Львів – це моє місто!» – запевняють вони і називають його містом сили.
Любов Янків-Вітковська, вчена-астрофізикиня, науковиця кафедри вищої геодезії та астрономії Інституту геодезії Нацуніверситету «Львівська політехніка»:
У Львові я з 1978 року. Народилася в славному Рогатині, що на Івано-Франківщині. Львів став другою моєю рідною домівкою. Я є Почесною амбасадоркою Львова – цю відзнаку вручає Львівська міська рада. Пишаюся, що живу у Львові.
Львів – моє місто! Тут я здобула вишу освіту, зустріла своє кохання, народила двох прекрасних доньок. У Львові розпочала наукову та викладацьку кар’єру. 24 роки в ЛНУ, вже 23 рік працюю в Нацуніверситеті «Львівська політехніка».
У Львові я відбулася як науковиця, громадська діячка і як мама. Львів став символічним містом у моєму житті.
Ми живемо в шляхетному місті! Наше місто мультикультурне. Тож мусимо зберегти його культуру, історію, бути прикладом для інших міст. І ми такими є, зокрема в медицині, в логістиці, у наданні прихистку внутрішньо переміщеним особам, у волонтерстві. Львів був і є освітньо-науковим центром.
Люблю Львів за його енергетику, його особливу космічну ауру. Львів є містом сили. Для мене улюбленою порою року в нашому місті є весна. Як гарно, коли цвіте бузок, нарциси, каштани. Народжена в травні, дуже люблю весняну зелень.
У Львові люблю Високий замок, астрономічну обсерваторію Львівської політехніки, проспект Шевченка, вулицю Драгоманова. Люблю парк імені Івана Франка – це гарне місце, тут позитивна енергетика.
Обожнюю вулички середмістя, прогулянки ними мене надихають. Люблю наше місто за смачну львівську каву і пиво.
Вітаю Львів із Днем міста! Зичу, щоби він зберіг стару частину, щоб за 30 років розбудували нову архітектурну частину, аби через 300 років люди милувалися тим, що збудовано у 21 столітті, так як я милуюся тим, що збудовано у 18-19 столітті. Запрошую туристів до нашого прекрасного і шляхетного міста Лева!
Олег Самчук, генеральний директор Першого медоб’єднання Львова:
Львів – гарне історичне місто з якісною медициною. Тут зібралися найкращі лікарі зі всієї України. Медики з різних областей держави об’єдналися задля створення потужного осередку медицини.
Львів прийняв лікарів із Волинської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Київської, Харківської, Донецької та Луганської областей.
Сюди приїхала велика кількість медиків із сім’ями задля розвитку медицини та здійснення задумів у медичній сфері України.
У Львові я з лютого 2020-го. Ми з командою приїхали для впровадження сучасних технологій з трансплантології, кардіохірургії, лапароскопії, хірургії одного дня. Спочатку новації впроваджували в лікарні швидкої медичної допомоги, яка згодом стала Першим територіальним медичним об’єднанням.
Коронавірус порушив наші плани. Всю енергію довелося віддавати лікуванню пацієнтів із ковідом. На той час в нас перебували 950 людей із цією недугою. Ми лікували хворих із ковідом, впроваджували нові технології, про що й мріяли. Але наша команда впоралася, за що їй подяка!
Тішуся, що станом на 2025 рік нам багато із запланованого вдалося, ми стали прикладом медзакладу, досвідом якого цікавляться інші лікарні України. Певен, що наше об’єднання лікарень є життєздатним і якісним.
У Першому ТМО лікуємо пацієнтів зі всієї України, зокрема воїнів у центрі «Незламні». Це свідчить, що медицина України не має кордонів. Ми приймаємо і допомагаємо пацієнтам із Харкова, Дніпра, Чернівців, Івано-Франківська.
Моє рідне місто Ковель, що на Волині. Львів став другим моїм домом. Я дуже люблю і Ковель, і Львів. Це дві рідні домівки. У Львові я навчався в медуніверситеті, проходив інтернатуру в обласній лікарні. Тепер живу і працюю в місті Лева.
Люблю Шевченківський район міста – саме тут розташоване Перше ТМО. 99,9% мого робочого часу минає саме тут. Люблю площу Ринок, проспект Чорновола, а також вулицю Пекарську, де навчався.
Вітаю Львів із тим, що він став медичною столицею України! Львів’янам та їхнім родинам зичу здоров’я! Ми, лікарі, дбатимемо про надання якісної, фахової допомоги.
Юлія Шандро, дружина «азовця» Олександра Шандро, який у жовтні 2024-го повернувся з полону:
Львів мені дуже подобається. Сюди ми з сином Костею і нашим дідусем приїхали в серпні 2022-го. Відтоді тут мешкаємо.
Наша сім’я жила в Маріуполі, наш тато в лютому 2022-го пішов служити в «Азов». Ми виїхали з Маріуполя в травні 2022-го. Сама я родом із Криму. До Львова приїхали, бо в мене тут мешкає товаришка дитинства. Вона й запропонуваланам свою допомогу.
Львів для нашої родини став рідним домом. Подяка львів’янам за підтримку, це так цінно для нас. Подяка за те, що Львів виходив і виходить на підтримку родин полонених. Я, син Костя і наш дідусь виходили у Львові на акції-нагадування про «азовців», які в полоні.
Львів став для мене містом чекання чоловіка-«азовця» Олександра з полону. В жовтні 2024-го ми таки дочекалися його – чоловіка, батька, сина! Вірили і дочекалися. Це таке щастя! 29 місяців – саме стільки Олександр перебував у полоні після виходу з «Азовсталі» в травні 2022-го. Вистояв, вижив і повернувся до родини.
Подяка знаній львівській художниці Наталії Павлюк, яка нас підтримала і залучила Костю до мистецтва. Син увесь час малював, поки чекав тата з полону, був учасником виставок у «Дзизі», які проводила пані Наталя.
У 2023-му ми з сином їздили у Вінницю на тижневий відпочинок. Нас туди скерував центр «ЯМаріуполь». Коли провернулися до Львова, в мене уперше було відчуття, що я вдома. Я так скучила за Львовом, таким він мені рідним став…
Львів допоміг втілити мою мрію – я розмовляю українською. Стараюся грамотно спілкуватися рідною мовою.
Чекала чоловіка з полону, були обміни, але про нього не було інформації. Одного дня зайшла в Гарнізонний храм помолитися, щоб мій чоловік був живий і здоровий, просила звісточку про нього. І коли поверталася додому, мені зателефонували з координаційного штабу та повідомили, що його обміняли. Ось вона, довгоочікувана звістка! В Гарнізонному храмі зустріла жінку з Маріуполя, з якою разом працювала. Зараз вона живе в Дніпрі.
Львів – дуже затишне місто, унікальне завдяки історичним пам’яткам, особливе завдяки добрим і щирим людям. Львів є містом сили.
Люблю центр Львова, його красиві вулички, Стрийський парк і парк імені Івана Франка. Стрийський парк мене вразив величчю дерев, які тут ростуть.
Наша родина дуже любить прогулянки Львовом. Місто щоразу відкривається по-новому. Любимо Перший театр, куди ходимо з родиною на вистави.
Вітаю прекрасний Львів і зичу мирного неба та перемоги, повоєнного розвитку і розквіту!
Галина Чепак, переможниця конкурсу «Освітня премія Львова» в номінації найкраща вчителька Львова, вчителька початкових класів школи №86 м. Львова:
Я народилася в Пустомитівському районі Львівської області. Вже 12 років мешкаю у Львові – з 14-ти років, тобто з дев’ятого класу. Зараз мені 26 років.
Львів є унікальним у всьому: в людях, які тут живуть, цінностях, патріотизмі, інтелігентності та шляхетності містян. Львів унікальний своєю архітектурою, атмосферою, культурою.
Львів – це місто з помірним темпом, де цінують родину, відпочинок і водночас реалізацію та амбіційність. Скажімо, в Києві шалений ритм життя. У нашому ж місті, як кажуть, золота середина: львів’яни вміють і працювати, і відпочивати, і родинні цінності берегти.
Вважаю себе львів’янкою. Іншого міста для життя не уявляю! Львів для мене є містом сили. Він уміє виснажувати, але й уміє надихати. Наші учні заряджені героїзмом незламних і відважних воїнів.
Містяни так люблять своє львівське. Це так гарно, коли пані біля свого будинку садить тюльпани, підв’язує півонії. Люди не лише живуть і працюють у своєму місті, але й дбають про нього.
Львів – це місто постійного розвитку. Скажімо, Сихів активно розвивається. Добре розвинувся міський електротранспорт. Люблю їхати трамваєм чи тролейбусом – це дуже зручно.
Люблю парк імені Івана Павла II на Сихові, де зараз квітують розкішні сакури, люблю прогулянки біля духовної семінарії Святого Духа, також на Сихові. Люблю Горіховий гай.
Дуже люблю театри імені Марії Заньковецької та Леся Курбаса. Їхній розвиток мене надихає.
Люблю дорогий серцю, рідний Франковий виш, де навчалася. Люблю прогулянки парком Івана Франка. Такі місця надихають.
Меморіал Героїв Небесної Сотні – знакова локація в місті Лева. Звідтіля відкривається красивий краєвид.
Пишаюся, що Львів є молодіжною столицею. Зичу Львову ніколи не зупинятися, берегти свою історію, цінувати її, робити все, щоб наші талановиті львів’яни залишалися в місті Лева. Запрошую гостей до нашого прекрасного міста, раджу вивчати його, прогулюючись пішки, бо Львів унікальний у кожному куточку.
Оксана Новікова, співвласниця «Домашньої пекарні «Кримська перепічка»:
У Львові я живу вже 11 років, пішов 12 рік. Моє рідне місто Сімферополь, що в Криму. До міста Лева ми з чоловіком приїхали в березні 2014-го як переселенці. Львів обрали тому, що тут були друзі, які нас підтримали.
Місто має унікальну історію та географічне положення. Унікальність Львова у симбіозі різних культур, що потрібно берегти. Місто Лева має особливу, прекрасну архітектуру. На жаль, вона в занедбаному стані…
Львів може бути туристичною Меккою, може стати більш популярним не лише серед європейських туристів, але й українських. Але мовиться не лише про поїсти та погуляти декілька днів, а про більш серйозні речі.
Люблю Львів за людей, з якими познайомилася. Кажу про справжніх львів’ян, які дійсно цінують і люблять своє місто, щирих і світлих. Це прекрасне товариство.
Серед улюблених місць у Львові Стрийський парк. Добре, що його не забудували. Люблю зелені куточки міста.
Люблю прогулюватися середмістям, коли маю час. Люблю Сихів, він гарно розвивається, має потенціал. Сихівський ліс перетворився на парк. Там я буваю доволі часто. А як гарно цвіте сакура біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці!
Люблю культурні події в місті, вистави, виставки із сенсами. Це надихає. Люблю оркестр «INSO-Львів» – це мої друзі. Завжди ходжу на їхні концерти. Водночас Львову дуже бракує сучасного концертного залу. Це моя мрія. Обіцянок звучало багато, але…
Бажаю Львову нарешті прокинутися, повірити в те, що від львів’ян залежить майбутнє міста. Ніхто не спуститься згори і не зробить місто красивим, багатим і щасливим. Від кожного містянина залежить, яким буде Львів. Потрібно брати на себе відповідальність, гуртуватися в спільноти.
