Невдовзі прийде осінь...

Осінь, як і передбачав Кость Москалець, прийшла. Дощова, холодна та невблаганна. І всі розбрелися. Хто - по русифікованих містах, хто - по інших. Але розбрелися. Тому вечір Костя Москальця "Армія світла", який відбувся у приміщенні театру ім. М. Заньковецької, мав явний настрій ностальгії.

Осінь, як і передбачав Кость Москалець, прийшла. Дощова, холодна та невблаганна. І всі розбрелися. Хто - по русифікованих містах, хто - по інших. Але розбрелися. Тому вечір Костя Москальця "Армія світла", який відбувся у приміщенні театру ім. М. Заньковецької, мав явний настрій ностальгії.

Незважаючи на обіцянки організаторів та самого Москальця, хвороба не дозволила йому відвідати Львів, де він не був уже п'ятнадцять років. Проте це не зашкодило вечору відбутися при повному аншлагу.

Розпочала концерт група "Файно", а її естафету підхопив давній друг Костика Москальця Віктор Морозов, який у супроводі струнного квартету "Віртуози Львова" та групи "Четвертий кут" виконав кілька пісень зі старого альбому пісень Москальця "Треба встати і вийти", а також презентував новий -"Армія світла". Наклад CD мав з'явитися ще у понеділок на вечорі, проте його відсутність стане доброю нагодою для ще однієї презентації пісень Москальця. Приємною несподіванкою став дует Морозова та організатора вечора Соломії Чубай.

Такий захід не міг обійтися і без участі Тараса Чубая та гурту "Плач Єремії" (також у супроводі "Віртуозів Львова"), адже "Вона" - незаперечний хіт, який відповідно і був прийнятий переповненим залом. Про зал варто сказати окремо - дуже різна публіка, яка зібралася на концерт, реагувала однаково: співала, влаштовувала овації і явно, не залежно від віку та статусу, отримувала задоволення.

Суб'єктивний погляд

Віктор Неборак,
письменник

Кость Москалець деякий час жив у Львові, і, звичайно, Львів увійшов у його творчість. Він був тут молодим, закоханим, щасливим. Я для себе його залишаю останнім романтиком в українській ліриці, і йому для того, щоб творити, потрібна ностальгія. Віддаль від Львова, може, і формує потрібну енергетику. Але Тарас та Віктор не дають йому остаточно відірватися від Львова. До речі, йому хочеться весь час знайти якусь оазу тиші, а йому це весь час не вдається. Адже Матіївка знаходиться дуже близько від  Батурина, а в Батурині, як відомо, будується резиденція Президента (правда, не відомо тепер, чи добудується). Тому вся його свита скуповує там землі. Так що Москалець може нарешті розбагатіти, якщо продасть свій будинок. Хоча він давно мав би  бути заможним, маючи такі пісні.

Тарас Чубай ще більше активізував публіку, нашвидкоруч організувавши з пуб­ліки хор, що супроводжував його "Золоту траву", "Срібне поле" та інші пісні, в тому числі й на слова Грицька Чубая, який, своєю чергою, був для Москальця взірцем та натхненником.

Емоційною крапкою вечора стала пісня "Оh, my dear Ukraine", яку виконали дуетом Віктор Морозов та Тарас Чубай, їм підспівувала й публіка.

Вечір поета, який фактично безвилазно живе у селі Матіївці поблизу Батурина, вів лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка Василь Герасим'юк. Саме він більше акцентував на поетичній складовій творчості Москальця і прочитав кілька його віршів.

Проте цей перелік учасників не показує суті вечора, адже усі, хто виступав, - не просто виконавці пісень Москальця, а його друзі та шанувальники. І вечір у великому залі театру якимось дивом став камерним, осінь - теплою, а "русифіковані міста" наповненими не відстороненими незнайомцями, а давніми друзями з нічними посиденьками у майстернях чи дискусіями у кав'ярнях. І вірою у те, що навіть якщо усі розбрелися, шанс зібратися разом все одно залишився. 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8470 / 4.38MB / SQL:{query_count}