Чому квитки в театр такі дорогі? Про це мене як артоглядачку питають досить часто. Переважно далекі від театру люди, які ходять на вистави кілька разів на рік «як до церкви на Різдво і Великдень». Мене це питання відверто дивує, бо квитки на найкращі місця на покази найпопулярніших львівських постановок не дорожчі за 2000 гривень, найдешевші – від 100–150 гривень. Та я бачу, що давні історії з перекуповуванням квитків на розкручену в тиктоці «Конотопську відьму» Івана Уривського людям слухати простіше, аніж заглянути на сайти квиткових операторів. Тому я таки здаюся.
Разом із колегою Марком Любаровим розповідаємо сьогодні для медіа «Львівська Пошта» скільки коштують квитки в театри Львова, що впливає на формування їх ціни. І трошки про прем’єри, які готують для львів’ян найближчим часом.
Які ціни і на чому вони базуються
Заходимо на сайт одного з національних квиткових операторів Kontramarka. Найдорожчі квитки у Львові тут на балет-біографію «Леся» від приватної Art Ballet Company, який демонструватимуть у Львівській опері 5 травня. Їхня ціна – 2290 гривень за кращі місця прямо перед сценою. Найдешевші – 490 гривень на місця третього ряду на третьому балконі.
Найдорожчі квитки серед вистав львівських театрів на балет «Тіні забутих предків» у тій самій Львівській опері – 1950 гривень. Але на нього ж можна придбати квиток і за 150 гривень. Найдешевший квиток ми знайшли за 60 гривень на «Поліанну» в театрі Заньковецької на 2 квітня. За найкращі місця на цю постановку ви заплатите «аж» 300 гривень.
Тож, як бачимо, навіть у національних театрах можна подивитися вистави за ціною доброї кави в кав’ярні. Що вже казати про комунальні. І ті, і інші самостійно встановлюють вартість квитків на свої вистави. Більшість із них є неприбутковими організаціями. Їхня діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на задоволення культурних потреб суспільства. І хоча на папері держава чи місто мали б забезпечувати потреби театрів у своєму підпорядкуванні, насправді фінансують їх тільки частково, особливо в часі війни. Тому служителям Мельпомени доводиться самим заробляти на себе, загалом саме з продажу квитків. Як театри встановлюють ціни квитків і чим керуються, ми запитали в представників Львівської опери, театрів Заньковецької, Лесі Українки, Леся Курбаса, «Воскресіння», Театру ляльок та театру «І люди, і ляльки». Відповіді від Першого театру нам не вдалося отримати.
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької
Львівська опера може прийняти 1100 глядачів. Найдорожчі квитки (1950 гривень) на прем’єри «Соляріса» і «Тіней забутих предків», найдешевші на ці постановки – 150 гривень. Керівниця рекламно-інформаційного відділу театру Аліна Плахтієнко каже, що є кілька основних чинників, які формують вартість квитка. Перший – собівартість вистави, стара вона чи нова. На прем’єрну виставу виготовляють нові декорації, костюми та реквізит, це впливає й на ціну квитків. На виставу, яка давно в репертуарі, ціни нижчі, бо декорації, костюми вже є.
Другий чинник – попит. Всі ми знаємо, що саме він підвищує ціну на будь-який продукт, навіть культурний, і формує пропозицію. «Найбільший попит серед глядачів мають балети «Есмеральда», «Білосніжка». Найкасовішою постановкою за останні роки є «Тіні забутих предків». Ідуть глядачі й на «Діалоги кармеліток», але це відносно нова вистава, аналізувати попит на неї ще складно. Завжди продаються квитки на хітові «Кармен», «Летючу мишу», а от на постановки італійської класики трошки гірше. Для мене це загадка, бо ці вистави прекрасні», – пояснює співрозмовниця.
Ще одним чинником, який впливає на ціну квитка, є час показу вистави. На ранкові недільні покази опер і балетів для сімейного перегляду ціни нижчі. Як і на постановки пам’яті жертв Голодомору або до роковин війни, прив’язані до певної дати, які зазвичай демонструють у додаткові дні – понеділок або вівторок.
Квитки на вистави розкуповують по-різному. Якщо постановка популярна – за пару тижнів квитків на її показ уже не буде. Також багато залежить від сезону, святкових днів. Квитки можуть не продаватись, а перед вихідними, особливо в хорошу погоду, туристи викуповують їх за кілька днів. До того ж популярним стає театральний туризм, коли люди з інших міст їдуть до Львова спеціально на ту чи іншу виставу.
«У нас різна цінова розбивка. Є балети, найдорожчі квитки на які коштують 2000 гривень, і опери з найдешевшими квитками від 100–150 гривень. Верхня межа ціни квитка може рости, але ми завжди залишаємо дуже лояльні ціни на соціальні квитки для малозахищених, пільгових категорій глядачів, – каже Аліна Плахтієнко. – Звісно, ми теж маємо отримувати певний дохід. Маємо заробляти кошти на нові декорації, костюми, закриття інших потреб. Бо держава покриває театру лише кошти на зарплати і частково на оплату комунальних послуг. Ми підпорядковуємося Мінкульту, маємо виконувати фінансові показники протягом року. Львівська опера їх значно перевищує (про те, скільки заробили львівські театри за 2023 рік, можна прочитати отут)».
Найскладніше було в ковідні часи і на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку в Львівській опері проводили лише концерти із невеличкою кількістю глядачів. Та з вересня 2022-го повністю відновили звичний режим роботи. «За каву з десертом у будь-якій львівській кав'ярні ви заплатите щонайменше 250 гривень, а за квиток на виставу – 150 гривень, хоча враження від перегляду залишиться на все життя», – додає керівниця рекламно-інформаційного відділу Львівської опери.
Театр провадить гастрольну діяльність як в Україні, так і за кордоном. З останнього: в січні возили в Київ «Діалоги кармеліток», «Есмеральду» – в Ужгород (28 березня її повезуть у столицю). Впродовж місяця балетна трупа мала низку виступів на Тайвані, також активно їздить на фестивалі до Польщі. Львів’янам на 11 квітня до 125-річчя Львівської опери представлять прем’єру балету «Соляріс» за мотивами однойменного роману Станіслава Лема. Музику до постановки написав один із найзатребуваніших композиторів сучасності Олександр Родін, лібрето – директор-художній керівник театру, Шевченківський лауреат Василь Вовкун.
Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
Театр Заньковецької може прийняти 785 осіб. Найдорожчі квитки (1200 гривень) на прем’єру «Камінного господаря» і «Червоної рути», найдешевші на ці постановки коштують 150 гривень. До повномасштабної війни та впродовж 2022 року, доки був затверджений «довоєнний» бюджет, кошти від держави повністю покривали витрати на зарплати працівників і частково на оплату комунальних послуг. Але, як пояснює керівниця відділу реклами та зовнішніх зв’язків театру Стефанія Олійник, уже третій рік держава фінансує лише трохи більше, ніж половину зарплат понад 300 працівників. Все інше: дофінансування зарплат, поточні ремонти будівлі театру, необхідні закупівлі й витрати на нові постановки покриваються з власних надходжень і заробітків.
Вартість квитків у театрі Заньковецької загалом зростає, бо треба покривати потреби закладу. Також квитки дорожчають через запит глядачів на новий якісний продукт, який вимагає значних фінансових вкладень. Як і в Львівській опері, на ціну впливають витрати на виставу і її популярність. «Похід в театр має бути подією, квиток на виставу не може коштувати менше, аніж вечеря в ресторані. Якісне мистецтво не може бути дешевим. Та ціни на квитки у нас різні, наш театр доступний для різних верств населення. Найбільше на вартість квитків впливає недофінансування з боку держави та прагнення театру вийти на самоокупність, розвиваючи якісний продукт», – коментує Стефанія Олійник.
Після зміни керівництва влітку 2023 року театр очолив режисер Максим Голенко (моя розмова з ним про театр, заробітки і плани отут). І за півтора сезону репертуар заньківчан суттєво оновився: театр випустив понад 20 прем’єр. Фавориткою глядачів стала «Червона рута» – майже біографічний мюзикл про Володимира Івасюка. Квитки на всі його покази наразі викуплені. Дуже популярні постановки «Я, «Побєда» і Берлін» за однойменною книгою Андрія «Кузьми» Кузьменка, «Кайдаші» за повістю Івана Нечуя-Левицького. На них квитки розкуплені на тижні і навіть місяці наперед.
«У Києві квитки дуже скоро розкуповують, за ними треба буквально полювати місяцями. У Львові такої тенденції наразі нема. Однак для культурної сфери держави дуже добре, що театр має такий попит. Зважаючи на недофінансування, єдиний вихід – самим заробляти на нові постановки», – резюмує співрозмовниця.
У цьому сезоні в театрі Заньковецької справжній гастрольний бум, бо й глядачі з Києва, Луцька, Івано-Франківська, Одеси, Дніпра, Ужгорода хочуть бачити найновіші постановки: «Червона рута», «Я, «Побєда» і Берлін», «Доця», «Земля», «Сірано де Бержерак», «Вороги. Історія любові», «Птах на горищі», 1984. Occupation. Тому в заньківчан заплановані по три-чотири гастрольні виступи щомісяця, особливо навесні. На третю річницю повномасштабної війни вони були в Празі. У планах інші закордонні гастролі, та подробиць поки що не розголошують.
Нещодавно театр на закритому показі для дипломатів різних країн представляв «Птаха на горищі». Подія відбувалася в співпраці з ініціативою президента України Bring Kids Back UA та Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр». Ця вистава розповідає про насильницьку депортацію й усиновлення окупантами українських дітей під час війни. А вже сьогодні, 22 березня, у Львові театр Заньковецької представить найсвіжішу прем’єру – «Камінного господаря» від лауреата Шевченківської премії режисера Сергія Маслобойщикова.
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Комунальний Театр Лесі може прийняти на великій сцені 280 глядачів, на малій – 64. Найвища вартість квитків на всі вистави становить 350 гривень, найнижча – 220 гривень (і 330 гривень на постановки на малій сцені). PR-менеджерка театру Анна Гетманова каже, що від початку повномасштабного вторгнення заклад (як і більшість львівських театрів) трансформувався у волонтерський центр. Тут знайшли тимчасовий дім, отримували їжу і відпочинок майже 300 людей. Команда організовувала сортування та доставку гуманітарної допомоги, годувала людей на вокзалі, допомагала евакуювати жінок і дітей за кордон, забезпечувала військових необхідним. До показу вистав театр повернувся в квітні 2022 року.
«Коли в Театр Лесі прийшла нова команда, ми провели опитування серед глядачів. За його результатами визначили ціни, які трималися до коронавірусних часів. Тільки коли почалася пандемія, стали їх підвищувати. Відтоді кожні пів року збільшуємо вартість квитків на 10%. Змушені робити це через інфляцію і те, що ціни ростуть буквально на всі послуги в країні», – каже Анна.
Театр Лесі робить усе, щоб залишатися доступним для свого глядача. Тут навіть вирівняли вартість квитків на покази на малій і великій сценах. Проте низька вартість квитків впливає на бюджет театру. «Через помірні ціни нам важко покривати витрати завдяки проданим квиткам. Часто працюємо собі в мінус, іноді виходимо в нуль. Попри це, не можемо різко й суттєво підвищити ціни на квитки, бо ми толерантні до глядачів. Свідомо гальмуємо процес підвищення вартості квитків, яка мала б бути значно більшою. Однак це нам не дуже допомагає в стабільності», – веде далі представниця Театру Лесі.
Заклад намагається наповнювати репертуар так, щоб мати змогу забезпечувати себе фінансово коштами від проданих квитків. Їх витрачають на виробництво вистав, створення декорацій тощо. Найскладнішими є літні місяці, тоді аудиторію зібрати найважче. Тому театр іде у відпустку в липні, а новий сезон починає в серпні. «Найважливіше для нас – бути доступними. Щоб у Театр Лесі могли ходити не тільки люди з хорошою фінансовою спроможністю, а всі охочі. Могли й ходили!», – наголошує Анна Гетманова.
Від початку вторгнення Театр Лесі кілька разів їздив на гастролі за кордон. Про це можна більше дізнатися з моєї розмови з головним режисером Дмитром Захоженком, який нещодавно став лауреатом премії Леся Курбаса за постановку «Птахи». Тут активно співпрацюють із військовими, на онові історії одного з них навіть створили виставу «Плейлист подорожнього». А ще в закладі працює лабораторний театр «Лава», який творять студенти ЛНУ ім. І. Франка, викладачі акторського курсу і працівники Театру Лесі. 26 березня вони представлять постановку «Sex education. Дівоча версія». До слова, на покази їхніх вистав можна потрапити через попередню реєстрацію, сплативши благодійний внесок від 150 гривень.
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
Театр Леся Курбаса перебуває в комунальній власності Львівської обласної ради. Тут можуть прийняти в середньому 80 глядачів. Вартість квитків на вистави від 300 до 400 гривень – залежно від розташування і кількості посадкових місць (їх може бути від 69 на одні постановки до 100 на інші). Трохи дешевші квитки на вистави театральної робітні, в яких грають майбутні актори, які ще навчаються.
Керівниця літературно-драматургічної частини театру Курбаса Олександра Шутова зазначає, що навіть із такими цінами є дохід і театр виходить у плюс: «Театр є платником ПДВ, влада в повному обсязі здійснює комунальні й зарплатні виплати. У нас не було складних бюджетних часів, рівень заповнення зали завжди до 70%, що відповідає нормі. Однак ціни на квитки потроху зростають унаслідок підвищення цін на всі продукти».
За останній рік театр Курбаса представив прем’єри «Коли цвіте полин», а театральна робітня – «Сіддхартху» за романом Германа Гессе. Також у приміщенні закладу демонстрували перформанс «Химерні казки пана Шенберга» Богдана Поліщука. 28 березня тут уперше покажуть прем’єру «Ціни світла». В її основі добірка віршів із книги Аманди Ґорман Call Us What We Carry. Робота досліджує спільність української та афроамериканської культур.
Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»
Театр «Воскресіння» – комунальний заклад Львівської міської ради. Місто забезпечує зарплатами працівників і дає кошти на оплату комунальних послуг театру, місткість якого до 125 глядачів. Вартість квитків на всі постановки однакова – 300–400 гривень.
Культурна менеджерка «Воскресіння» Ксенія Федоришин розповіла, що ціну квитка визначає та формує відповідний наказ по театру. Заклад повністю забезпечує всі постановки, хоч це досить проблематично. І якби «Воскресіння» ставило реальну ціну, відповідну витратам на постановку і організацію вистав, то ціни квитків були б космічними (більше про роботу театру, вилики і нові постановки читайте в моїй розмові з Ксенією).
«Ми працюємо на піку своїх можливостей. Якби не фінансування, вартість квитка мала б формуватися відповідно до затрат на виставу. Тож і ціна квитків на кожну виставу відрізнялася б кардинально. Проте в нас такого нема, бо театр – некомерційна організація. Тому квитки в нас доступні, ціни хоч і піднімаємо, але потроху», – додає співрозмовниця.
У цьому сезоні театр «Воскресіння» представив дві прем’єри – «Вар’ят і монашка» та «Ніч трибад» за п’єсою Пера Улофа Енквіста. А 20 березня тут відкрили виставку-ретроспективу «Воскресіння»: шлях театру», присвячену пам’яті засновника театру Ярослава Федоришина.
Львівський академічний обласний театр ляльок
У Львівському театрі ляльок є три сцени, найбільша з яких розрахована на 189 місць. Найдорожчі квитки (350 гривень) на вистави для глядачів від 16 років. Квитки на «Засвітнє танго», «Атомну русалку» найдешевші – 150 гривень. Театр був обласним, однак 6 березня 2025 року у Львівській обласній раді прийняли рішення щодо його переведення у комунальну власність Львова. Процес переведення ще триває. Виконувачка обов’язків директорки-художньої керівниці театру Уляна Мороз каже: якби театр не мав державної підтримки, вартість квитків була б у чотири рази вищою.
«Ми ставимо таку ціну квитків, за яку можемо їх продати. Театр використовує всі можливості, щоб заробити. Це нормальна модель, та й ми не знаємо, що буде сьогодні-завтра з фінансуванням. Театр повинен мати суспільну цінність. Глядач голосує гаманцем: якщо йому це подобається, він готовий платити за виставу, – пояснює керівниця Театру ляльок. – Ми шукаємо баланс. Робимо все, щоби квитки були доступні. Завжди залишаємо два так звані соціальні ряди, де вартість квитків значно нижча. Коли я консультувалася щодо ціни квитків, одна мудра людина мені сказала: «Поки не продані найдешевші квитки, ціна не є зависокою».
Уляна Мороз стверджує, що театр шукає золоту середину, щоб ціни були доступні й відповідали фінансовим потребам закладу. Але глядачі розуміють, що якість коштує грошей: «Вистава не може коштувати як чашка кави. Держава театру покриває лише зарплату. На ціну квитків впливають зміни у вартості комунальних послуг, державні надходження до театрального бюджету і, звісно, попит. Ми розуміємо, що є інфляція, зарплати не ростуть, що ми всі на межі виживання. Тому впроваджуємо різні соціальні проєкти, бо театр повинен бути доступним для сімей. Та якщо є попит і квитки можна продавати за тисячу гривень, то чому б цього не робити?».
Львівський академічний театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки»
Театр «І люди, і ляльки» може прийняти 40 глядачів. Найдорожчі квитки (120 гривень) на прем’єру «Ведмедик і Тигрик у пошуках щастя», найдешевші (80 гривень) на постановки «Веселі ведмежата» і «У зайчатка була хатка». Війна стала для театру особливою сторінкою в історії: спочатку служити пішов режисер, художній керівник театру Олекса Кравчук, відтак завідувач літературної частини Олексій Паляничка.
Олекса Кравчук тепер у Львові. І ось що він розповів нам про ціноутворення: «Вартість квитків у нашому театрі залежить від вистави. Маємо постановки і для малечі, і для дорослих. Ціну перших визначаємо за спроможністю, тобто відштовхуємося від середньої зарплати. Тримаємо ціну на такі квитки, бо на ці покази ходять переважно мами з дітьми, часто двома-трьома. А от на вечірні вистави для дорослих вартість квитка потрошки підвищується. Орієнтуємось на середні ціни квитків у Львові».
На ціну квитка впливає і час підготовки вистави. Деякі постановки готують рік, деякі – кілька місяців, є й такі, що за кілька тижнів встигають зробити. Але будь-яка робота, зокрема й з текстом, створення нового сценарію мають оплачуватися.
Зі слів Олекси Кравчука, виготовлення ляльок – тривалий процес. Для кожної постановки треба робити інші ляльки зі специфічними механізмами та конкретним призначенням у виставі. Досягти комерційної мети в театрі майже неможливо. Будь-який хороший театр – це просвітницька річ, він не завжди займає комерційну нішу, ніколи на себе повністю не заробляє. Без дотації важко оплачувати всі потреби – такі історії були і до добра це не приводило. «Тому оборона, медицина, освіта, культура – це той оберіг, у який треба вкладати гроші», – резюмує він.
То чи справді театральні квитки дорогі
Отаку ситуацію маємо. Важко сказати, що вартість квитків у львівських театрах висока. Більшість постановок доступні глядачам із різним рівнем доходів. Звісно, якщо ви хочете сидіти на кращих місцях на показах театральних хітів чи довгоочікуваних прем’єр, доведеться витратитися. Але навіть на такі постановки можна знайти квитки від 100–150 гривень.
До слова, ціни квитків на гастрольні вистави теж переважно не перетинають позначки 2000 гривень, хоча мали б коштувати дорожче, бо у вартість квитків входить ще й переїзд акторів і перевезення декорацій. Квитки на «Безталанну» Івана Уривського від Національного театру Франка у Львові на 31 березні та 1 квітня можна придбати за 790–990 гривень. На «Кайдашеву сім’ю» Ростислава Держипільського від Франківського драмтеатру 24 березня квитки коштують від 390 до 1590 гривень. На «Гей парад» Олексія Доричевського за п’єсою Ігоря Білиця (за нею зняли фільм «Уроки толерантності») від Дикого театру на 2 червня – від 590 до 1290 гривень.
Варто нагадати також, що всі театри у Львові пропонують безкоштовні квитки на будь-які вистави з репертуару для військових та їхніх сімей, ветеранів і ветеранок війни, рідних загиблих захисників та захисниць України. Щоб отримати такі квитки, варто звернутися до обраного театру за кілька днів до вистави. Також у багатьох закладах організовують читання п’єс. На них можна потрапити завдяки попередній реєстрації за смішні гроші, а деколи й безкоштовно. Тож, як бачите, хто шукає – той завжди знайде.
