«Мій багаторічний зв’язок із BookForum майже родинний. Я довго викладала в Українській академії друкарства на кафедрі видавничої справи та редагування. Тож мовиться про професійне зацікавлення, участь в подіях, можливість комунікувати з видавцями, залучення студентів» – згадує Емілія Огар, дослідниця видавничої справи, нині професорка Школи журналістики і комунікації УКУ. Вона закриває спецпроєкт «Невідома історія у семи спогадах». Це наш із медіа «Львівська Пошта» та «Культурою на РАЙОНі» цикл відео і текстів до 33 BookForum за підтримки Українського культурного фонду.
Емілія Огар розповіла, як народжувався ярмарок. Як у 1990-ті роки – в часи глибокої кризи у книговиданні – ідея проводити щось подібне вимагала неабиякої відваги. Як BookForum (до 2018 року ще Форум видавців, але вживатимемо сучасну назву, щоб не плутати вас) поступово переростав у «місце сили» для професійного цеху. І як Форум навчав українських видавців промоції й менеджменту. Хочете дізнатись більше? Ходіть читати, діліться відео та текстами і підтримуйте нас.
BookForum на старті
Спогадів про початки ярмарку в мене насправді мало. Пам’ятаю, що першим прихистком BookForum у Львові був колишній музей Леніна (тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шетицького). Учасників тоді було небагато. Однак це були сміливці, готові спробувати новий запропонований Олександрою Коваль формат книжкового ярмарку.
Можливо, це не найбільш видовищний спогад, але точно важливий як точка відліку для розуміння, як з роками ярмарок еволюціонував. Від майже самодіяльного камерного заходу він переріс у велелюдну багатопланову подію з високим професійним менеджментом.
Пам’ятаю на відкритті колег і студентів з Академії друкарства (щойно перейменованого поліграфічного інституту). Українська академія друкарства роками була партнером BookForum. За цей час склалося чимало професійних та особистих зв’язків. Я завжди була інтегрована в організацію тих чи інших подій, зокрема в роботу журі, в історію з Фестивалем дитячого читання (дитячим Форумом). Адже досліджувала дитячу книгу й книговидання.
Нічні розмови з Олександрою Коваль і 1990-ті як «час потопу»
Вперше ми зустрілися з Олександрою Коваль на семінарі із захисту авторського права в умовах видавничого ринку. Його за підтримки фонду «Відродження» організували американці – тоді в Україні саме розквітало піратство, й треба було з цим боротися.
Ми з пані Лесею жили в одному готельному номері. Вечорами довго обговорювали почуте. Часом розмови тривали до глибокої ночі. Говорили багато й про книжки, репертуар українських видавців, «больові точки». Було зрозуміло, що вона цікавитися усім доволі ґрунтовно, з перспективою. Можливо, що вже тоді в неї визрівала ідея Форуму.
Глибоку кризу книжкового ринку 1990-х років польські книгознавці влучно назвали «потопом». Аналогічною була ситуація і в нас. Задумати в цей час проводити книжковий ярмарок могла дуже відважна людина, а ще – з-поза системи: попередній досвід радше перешкоджав, ніж допомагав. Тож BookForum став майданчиком для творення нового досвіду. Таким собі своєрідним майстер-класом у виставково-ярмарковому менеджменті.
BookForum більше, ніж ярмарок і закриття «купівельного гештальту»
Перший день на BookForum був закритим для відвідувачів. Я любила цей день. Залами ходили переважно «свої», не було натовпу, можна було вільно дихати, усе роздивитися. А головне – з усіма перевітатися, без поспіху поспілкуватися. Навколо BookForum сформувалася стійка цехова спільнота людей, унікальний нетворк. Ці щорічні зустрічі на його «полях» для мене були дуже цінними.
Форум доволі швидко вийшов за межі звичайної експозиційної події, завдяки партнерству додавалися різні супутні події. З часом – літературний та дитячий фестивалі. Він також ставав майданчиком для дискусій довкола проблем галузі. Таким собі «місцем сили» для професіоналів. BookForum партнерився з Асоціацією видавців, Асоціацією бібліотекарів, зі спеціалізованими медіа.
У наступні дні я приходила на Форум із рідними, аби роздивитися, погортати, послухати. Та – головно – придбати те, що припало до душі. Часом залишала останні гроші, тягла додому важкі торби з книжками.
До слова, ходили чутки, що після BookForum в місцевих книгарнях аж до Миколая тривав «мертвий сезон». Мовляв, львів’яни витрачали на Форумі майже всю річну суму, відведену на купівлю літератури. Такий собі «закритий купівельний гештальт». Звісно, це був жарт. Форум став для містян масштабною культурною подією, на нього очікували і ставилися з пієтетом.
Майстер-клас із книжкової промоції: від перформансів Малковича до платних подій Кідрука
Сьогодні, коли ми маємо «Книжковий Арсенал», «Фронтеру», «Книжкову країну», «Землю поетів», інші помітні ярмаркові й виставкові події, важливо пам’ятати, що багато що «виростало» саме з досвіду BookForum. Проходило тут апробацію. Наступникам завжди легше рухатися. Вони мають перед очима досвід – позитивний і негативний, той, який варто вдосконалити і той, від якого варто відмовлятися.
На BookForum українські видавці не лише представляли книжки – вони вчилися промоції. Тут випробовувалися найрізноманітніші форми презентацій книжок, авторів, перекладачів, ілюстраторів. Пригадую, феєричні музичні перформанси від Івана Малковича та Віктора Морозова, що перетворювали презентацію книжок на справжнє шоу. Сьогодні більшість авторів й авторок, які працюють з дітьми, співають з ними, малюють, танцюють, усіляко їх розважають.
Або ж як Макс Кідрук уперше започаткував платні автопрезентації в Першому театрі. Усі дивувалися: «Хто піде? Хто платитиме за це гроші?» Шанувальники пішли і заплатили! Згодом це підхопили інші.
Згадується рік, коли за головного спонсора BookForum була відома на той час марка витриманого алкогольного напою. Треба було добре подумати, як етично «обіграти» такого специфічного головного спонсора культурного заходу. І рішення знайшли: напій преміального класу та якісна книжка – це про випробування часом, традицію та елітність! Будь ласка, майстер-клас з маркетингових комунікації.
Польові дослідження та «Книжкова тека»
Для мене Форум був цінним джерелом збирання емпіричного матеріалу (як і для багатьох колег-науковців). Досліджуючи, зокрема, сегмент дитячої книги, чимало даних я збирала безпосередньо під час Форуму. Ретельно, de visu вивчала представлений репертуар, фіксувала динаміку, спілкувалася з авторами, видавцями, читачами і покупцями.
Мало хто пам’ятає, але на початках BookForum мав навіть власний друкований часопис – «Книжкова тека». Головною редакторкою тут працювала наша випускниця Галя Ключковська. Це було одне із перших спеціалізованих видань, яке публікувало аналітичні матеріали з видання книг та преси і навіть пробувало вести статистику друку.
Символічна функція та віра в майбутнє
Сьогодні BookForum важливо означити свою оновлену позицію на ринку, місце серед конкурентів. Це нормально: кожний бренд потребує постійної підтримки й оновлення. Однак при цьому не менш важливо зберегти свою «родзинку».
Унікальність Форуму в тому, що це вже не просто захід, а захід-символ. Книжкові ярмарки та літературні фестивалі – місця культурного спротиву. Вони – про нашу культурну опірність. Тож бажаю їхнім командам, як і команді BookForum, вітальності та віри в майбутнє!
Дивіться інші відео циклу «Невідома історія у семи спогадах» і читайте текстові розповіді Тані Пилипець, Галини Крук і Наталії Матолінець, Юрка Вовкогона, Ляни Мицько, Гриця Семенчука.
Організатор фестивалю – ГО “Форум видавців”. 33 Львівський міжнародний BookForum підготовлено за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Флагманські події», Міжнародного фонду «Відродження», канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч», Львівської обласної військової адміністрації та Львівської міської ради.
