«Кураторка підхопила попід руки почесного гостя, норвезького письменника Юстейна Ґордера й завела у випадковий під’їзд на площі Ринок. Там було темно, зате стояла стара парта, за якою він ще добру годину роздавав автографи…», – згадує письменниця та членкиня PEN Sweden Наталія Матолінець. Вона – четверта героїня нашого спільного із медіа «Львівська Пошта» та «Культурою на РАЙОНі» спецпроєкту «Невідома історія у семи спогадах». Цикл відео і текстів створений до 33 BookForum за підтримки Українського культурного фонду.
Розповідь Наталі привносить у цей проєкт погляд зовсім іншого покоління – ровесників Незалежності. Як дитина 1990-х, вона буквально дорослішала разом із BookForum. Її історія форуму починалась дитячими походами із татом і купівлею невідомого тоді ще «Гаррі Поттера». Далі були студентські втечі із пар на форум. То як ця історія виросла до багатолюдних презентацій власних прозових книжок? Ходіть читати і відкривати невідому історію BookForum. І, звісно, готуйтесь писати свою з 10 по 13 вересня!
Дитячі спогади та сімейні ритуали
Не пам’ятаю свого першого візиту на BookForum (тоді ще Форум видавців, але використовуємо вже сучасну назву). Була геть маленькою, бо я, як і він – дитина 1990-х. Ми завжди ходили туди з татом. Це була наша традиція, певний ритуал.
У батьків удома величезна бібліотека. З появою форуму ми могли щороку її поповнювати. Йшли завжди на десяту ранку суботи, бо пізніше черги ставали кілометровими. Протиснутися в Палац мистецтв із малесенькою мною було б складно. А зранку ми встигали пробігтися всіма стендами. Купували навмання багато сучасних українських авторів. Удома я обов’язково розкладала книжки на дивані й кожну нюхала – мій особистий ритуал.
Якщо відчували, що купили не все, йшли ще й у неділю. То був час до соцмереж, тож купували спонтанно. Бачиш книжку, не знаєш автора, але розумієш: це щось українське, беремо! Купували й перекладне, та українського – більше. Так тривало все моє дитинство і юність.
Від студентських втеч з пар до поетичних батлів
У старших класах я ходила на форум з однокласниками, а в студентські роки – з одногрупниками з журналістики ЛНУ. Для нас це було 100% можливістю піти з пар. Перший день фестивалю тоді був закритим. Ми з дівчатами змагалися, хто зробить найсерйозніше обличчя, щоб охорона пропустила за студентським. Бо могли й завернути зі словами: «Йди гуляй».
Згодом я потрапила на BookForum як журналістка, а далі – вже як учасниця-письменниця. Мій перший такий виступ точно був поетичним. Тоді ми з друзями робили багато літературників у львівських закладах. Це була тусівка амбітних молодих авторів. Завдяки цьому нам вдавалося ставити свої події в програму форуму.
Залучали й колег із Києва, зокрема зі «Смолоскипа». Якось навіть влаштували поетичний батл, прив’язаний до «Гри престолів». А що, нам потрібна була цікава концепція! За моїх поетичних часів потрапити в програму поруч із живими класиками й модними авторами було дуже важливо. Це сприймалося як чимале досягнення і привід для гордості.
Наша молодіжна тусівка неабияк підтримувала одне одного. Ми ходили на заходи колег і знали: там точно будуть свої. Якось ми робили подію дуже рано у вихідний. Тож вирішили варити всім каву, щоб допомогти гостям прокинутися. Це був класний досвід: хвилюючий і з відчуттям «вау, ми змогли!». BookForum завжди стимулював експериментувати з форматами. Про видавниче фінансування тоді не йшлося, бо ми ще не мали видавців. Друкувалися в періодиці або самвидавом. Багато авторів приїжджали на форум на чистому ентузіазмі. Це дуже об'єднавче місце. Коли регіональних фестивалів ще бракувало, опинитися в його програмі було чимось культовим. Події відбувалися в атмосферних львівських кав'ярнях, тому все сприймалося по-особливому.
Новий етап: перша видана проза
Від виходу моєї першої прозової книжки долучаюсь до форуму як учасниця. Це вже років вісім (за винятком року-двох, коли була не у Львові). Щороку радо повертаюсь, бо ми з цим фестивалем дорослішали разом.
Із прозовими книжками активніше включалися мої видавництва. Тоді я працювала з двома, зараз співпраця розширилася. Але прийти на BookForum із виданою книжкою – ще більш хвилююче! З’явилося відчуття: «Тепер я дійсно письменниця». Хоча кожен цей етап визначає по-своєму.
Найперша моя презентація відбулася на Дитячому форумі. «Варта у грі» вийшла друком за два тижні до того. Ми з видавцями розпаковували примірники на стенді, знімали відео, де я просто не стримувала щастя. У них була традиція: поливати новинку шампанським на удачу. Саме з BookForum пов'язані мої перші моменти реалізації як письменниці з книжкою, а не просто «широко відомої у вузьких колах» людини. Це було надзвичайно емоційно, тепло й класно. Щороку повертаюсь на форум із презентаціями чи як модераторка. У 2025-му багато заходів проходило в Науковій бібліотеці ЛНУ імені Франка. Там справжня атмосфера Гоґвортсу! Можливість побувати на подіях у закритих локаціях, куди зазвичай не потрапиш, для багатьох стає своєрідним відкриттям Львова.
Кумедні випадки та магія локацій BookForum
Поділюся двома історіями з BookForum: ностальгійною і кумедною. Перша – про часи, коли я зовсім маленькою ходила туди з татом. Йдемо повз намети, один із них – «А-ба-ба-га-ла-ма-га». І пан Іван Малкович дуже активно пропонує нам книжку про Гаррі Поттера. Тоді ще ніхто не знав цього персонажа та його історію. Її доводилось пропагувати: «Дивіться, є така чудова книжка». Ми її таки купили – реклама спрацювала. Так BookForum познайомив мене з майбутньою культовою серією.
Кумедна історія – зі студентських років. Я була на першому чи другому курсі, коли гостем форуму-2009 став норвезький автор Юстейн Ґордер. Він дуже проникливо виступав в актовій залі головного корпусу ЛНУ. Там яблуку ніде було впасти! Нам так сподобалось, що ми з однокурсницями вирішили ходити на всі його події. З пар нас відпустили, і ми побігли в Італійський дворик. Людей море, розмова вдалася. Автору подарували вишиванку, яку він одразу ж і вбрав. Подія завершується, натовп хоче автографів. А їм кажуть: «Ні, все, йдіть звідси, час закінчився!». Не знаю, чи то працівники кав'ярні, чи відповідальні за дворик. Кураторка підхопила письменника у вишиванці під руки і завела у випадковий під'їзд на площі Ринок. Світла там не було – діялося це ще до туристичної епопеї Львова. Зате стояла стара пофарбована парта. За неї розгубленого Ґордера й всадили зі словами: «Тепер автограф-сесія буде тут». Добру годину він підписував книжки в темному під'їзді. Але поставився до цього з розумінням і сприйняв як пригоду.
А ще якось ми проводили квест Львовом у межах BookForum, адже події мого першого урбан-фентезі розгортаються саме тут. Погода традиційно форумна – дощ. Але учасники зібралися і чемно ходили локаціями, відгадували загадки, згадували сюжет книжки. Це досі один із моїх найбільш пам’ятних і веселих спогадів.
Заходи форуму часто розкидані містом. Якщо маєш два поспіль, треба дуже швидко добиратися. Якось після презентації моєї четвертої книжки на Коперника я мала подію в бібліотеці на Винниченка. Чимало немісцевих відвідувачів хотіли піти зі мною. Тож ми домовилися, що я проведу їх центром найкоротшим шляхом.
Звісно, на другу подію ми спізнилися, але було весело. Мені це досі згадують. На BookForum завжди багато кумедних моментів і теплих зустрічей. Він дає змогу побачити читачів і відчути їхній захват від нашого спільного книжкового простору.
Формування ринку та культурна місія BookForum
Колись BookForum був єдиним місцем, де я на власні очі бачила, що українська книжка існує. Це неабияк мене сформувало. Багатьом моїм друзям з інших регіонів цього бракувало: вони не мали фізичного доступу до української літератури. А я на форумі бачила, що книговидання живе, книжки друкуються. Що автори – живі люди, які ходять перед вами і разом ідуть на каву.
В епоху до соцмереж мені як відвідувачці було надважливо відкривати нові імена й радіти спонтанним покупкам. Цей досвід вплинув не лише на мене. Мої львівські друзі досі згадують свої шкільні та студентські роки на форумі з ностальгією і запалом. Зараз мені дуже важливо показувати цей різний Львів гостям фестивалю.
Сьогодні будь-яку книжку легко замовити онлайн. Але можливість побути в живому книжковому просторі, побачити його творців і відкрити нові куточки міста – абсолютно неповторна. Це вкрай важливо саме зараз, коли багато людей покинули домівки й шукають щось нове. Можливо, саме BookForum стане для них теплим і трохи пригодницьким місцем для відкриттів. Як авторці, мені найважливіше – живі зустрічі з читачами. Письменництво – доволі самотня робота, що вимагає колосальних ментальних сил. Замикаючись у цьому процесі, іноді забуваєш, що десь є люди, які на тебе чекають і щиро радіють. Це неймовірно надихає та підтримує морально. На початку повномасштабного вторгнення змінилося відчуття того, як і про що писати. Та й чи є в цьому бодай якийсь сенс. Багато хто питав себе: чи важать зараз слова? І саме реальні зустрічі дуже заземлюють. Вони повертають розуміння, заради чого ти пишеш, і показують: твоя творчість глибоко відгукується людям.
Цього року вийшла збірка «Пісні Світанку», яку ми з колежанками упорядкували. Ми просили авторів написати фантастичні тексти. Але всі так чи інакше торкнулися війни, бо вона неминуча навіть у вигаданих світах. Ми бачимо величезний відгук читачів. Він гарно масштабується на всю книжкову спільноту. Показує, які теми нині насправді резонують і що BookForum є важливим майданчиком для їх проговорення (одразу ловіть таку подію).
BookForum повністю заперечує, нібито мистецтво може бути поза політикою чи суспільством. Навпаки – він доводить, що воно максимально залучене в процеси країни і чутливо реагує на настрої. Мистецтво відкрите до суспільних змін, без яких нам зараз просто не вижити.
Обійми без повітряних тривог та віра в нові наклади
BookForum – це довгоочікуване місце зустрічі з друзями з інших міст та з-за кордону, яких зараз так складно побачити. Те, що іноземні автори та куратори не лякаються війни і їдуть до Львова – надзвичайно важливий показник. Це свідчить, що ми присутні в європейському дискурсі. Нас чують. Є люди, готові відкривати нашу культуру й занурюватися в неї. Я багато займаюся культурною дипломатією, тому для мене кожен їхній приїзд – дуже емоційний момент. Люди готові попри все відкривати Україну, і це неймовірно надихає.
За ці роки BookForum виконав колосальну роботу з представлення українських авторів. Він став унікальним об’єднавчим простором. Він надихав молодь працювати в книжковій сфері тут, а не десь далеко. Творити українську книжку українською мовою з вірою в її шалений резонанс. Те, що форум робив у 1990-ті та на початку 2000-х, заклало міцний фундамент для багатьох нинішніх дієвців культури та літератури. Це завжди було виняткове місце зустрічі.
Понад усе нам хочеться зустрітися на BookForum без страху й тривог. Зустрітися після нашої перемоги і продовжувати ці події знову й знову. Бажаю, щоб форум зростав, щоб хороших книжок більшало. Адже цього літа ворог спалив і знищив дуже багато видань.
Буквально минулого тижня був черговий удар. Цілком можливо, що більшості моїх книжок на складах теж уже немає. Тому особливо щемко бачитися в такий складний час. Безцінно чути від читачів: «Ми чекатимемо на цю книжку і її новий наклад, байдуже скільки!».
Ця шалена підтримка в нашій читацькій спільноті – дивовижна сила. А фестивальна атмосфера BookForum її тільки множить. Тож щиро бажаю нашому форуму примножувати дух єднання, тримати стрій і надалі – аж до самої перемоги й упевнено вперед!
Організатор фестивалю – ГО “Форум видавців”. 33 Львівський міжнародний BookForum підготовлено за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Флагманські події», Міжнародного фонду «Відродження», канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч», Львівської обласної військової адміністрації та Львівської міської ради.
Під час фестивалю проводиться збір на підтримку бригади «Хартія». Вхід на всі події – вільний і безоплатниий.
