«За тиждень до BookForum я сильно захворів. І весь фестиваль був пов’язаний із тим, що я перестрівав людей і питав: «Умієш робити уколи? Ходімо, вколеш мені антибіотик!», – зі сміхом згадує Гриць Семенчук, поет, музикант і культурний. Він став шостим героєм спецпроєкту «Невідома історія у семи спогадах». Це наш із медіа «Львівська Пошта» та «Культурою на РАЙОНі» цикл відео і текстів до 33 BookForum за підтримки Українського культурного фонду.
Гриць Семенчук згадує, як у 19 років раптово очолив найбільший літературний фестиваль країни. Як проводив заходи на межі виснаження і разом з колегами відкривав Львів і Україну Європі. Та як із BookForum виросла ініціатива «Львів – місто літератури ЮНЕСКО». Хочете дізнатись більше про залаштунки Форуму видавців, про які не пишуть і не розповідають на публіку? Тоді цей проєкт саме для вас. Ходіть читати і пізнавати!
Від школяра із Хмельницького до координатора літфесту у 19 років
Уперше я почув про Форум видавців, здається, у 2006 році, коли навчався в 10 класі школи в Хмельницькому. Мене відправили на конкурс «Найкращий читач», де я виборов перемогу в номінації «Мистецька особистість». Тоді за це мені подарували книжку, і я дізнався, що існує такий книжковий фестиваль у Львові. Також чув, що головний переможець гран-прі поїхав на Дитячий форум. Це був період, коли я якраз починав активно цікавитися українською літературою і дізнаватися більше про цю подію.
Безпосередньо на BookForum я потрапив у 2008 році, коли переїхав до Львова на навчання. Ми мали своє літературне об'єднання «Західний фронт молодої поезії», влаштували презентацію в межах фестивалю. Це були магічні спогади: коли ти приїжджаєш і маєш змогу наживо побачити й поспілкуватися з усіма письменниками, яких доти лише читав. З деякими вдалося познайомитися особисто, адже до того ми вже організовували поетичні слеми в Хмельницькому. Саме тоді я познайомився з Неллі Клос, яка була координаторкою літературного фестивалю.
Десь за пів року Неллі дала знати, що шукає людей у команду. Здається, ми робили «Читацький марафон» – водили письменників по школах. А потім почалася підготовка до основного BookForum. Якось так склалося, що Неллі в певний момент відійшла від справ, і в один день мені сказали: «Тепер ти – координатор». Це було несподівано, але більше робити це було нікому.
Мені тоді було 19 років – авантюрний вік! Складно, але водночас дико захопливо, бо тобі дали змогу робити найбільшу літературну подію України. Я вже на той час непогано орієнтувався в літературному процесі, тому зрештою впорався.
«Умієш колоти?»: квест з антибіотиками й 1000 подій за чотири дні
Більшість моїх спогадів за ті сім років роботи (до 2015-го) пов’язані зі стресами, які психіка намагається затерти. Це величезні масштаби та купа організаційних проблем, які треба було вирішувати по 9–10 одночасно. Але є й дуже приємні моменти – наприклад, відчуття сатисфакції в останній день фестивалю, коли розумієш, що все вдалося.
Пам'ятаю 2011 чи 2012 рік: за тиждень до BookForum я сильно захворів, мені приписали крапельниці, уколи антибіотиків. І весь фестиваль перетворився на квест: я шукав серед знайомих і перехожих людей, хто вміє робити уколи! Перестрівав когось і казав: «Умієш колоти? Ходімо десь у затишне місце, зробиш мені укол».
Це був справжній вулкан спогадів: ти виснажений дощенту, але водночас неймовірно щасливий. Тоді була стратегічна погоня за кількістю заходів – в один піковий рік їхня кількість перевалила за тисячу! Усі цим пишалися, хоча я – не дуже, бо розумів, скільки ресурсів треба, щоб усе це прокрутити й реалізувати.
За стільки років дуже часто змінювалася команда. І мені насправді приємно згадувати роботу з людьми: з багатьма з них я продовжую співпрацювати й досі. Це була така школа – зараз зустрічаю менеджерів свого покоління, і в більшості вони так чи інакше колись були долучені до Форуму видавців. Постійно придумувалися якісь ідеї, нові проєкти, і BookForum дуже багатьох з нас сформував.
Нічна «Дзиґа», Емма Андієвська та кохання на BookForum
Найкращі почуття пов’язані з «Ніччю поезії та музики». Це кульмінаційний захід у ніч перед останнім днем Форуму. Тоді люди з усього BookForum сходилися на кілька різних локацій у «Дзизі». Вони тусувалися майже цілу ніч під виступи сотень поетів та гуртів.
Пам'ятаю першу Ніч поезії, яку ми тоді проводили в «Дзизі» на кількох різних локаціях одночасно. Була величезна кількість людей, які там пересувалися. Тоді я мав відчуття сатисфакції, що все це не дарма.
Удень часу на спілкування просто не було, тому всі спонтанні зустрічі відбувалися вночі – десь на «Дзизі», із вживанням алкоголю з різними людьми. Згадую тепле спілкування з Олегом Лишегою, якого вже немає з нами…
Неймовірно теплим був приїзд Емми Андієвської у 2013 чи 2014 році як спеціальної гості. Вона давно не була в Україні, і її енергія та щире зацікавлення всіх просто підкорили.
BookForum став справжньою школою культурного менеджменту – більшість менеджерів мого покоління пройшли через цю команду. З багатьма ми співпрацюємо й досі. А в мій останній 2015 рік у моїй команді безпосередньо працювала моя дружина Оксана. Ми познайомилися раніше, за інших обставин у спільній компанії. Але те, що ми працювали разом над фестивалем, мабуть, теж вартувало того.
Як Львів відкривали для європейських зірок
Тоді BookForum був безальтернативним майданчиком для щорічних знайомств. «Книжковий Арсенал» і Meridian Czernowitz тільки починали з’являтися. Все було доволі хаотично, якоїсь певної концепції не було. Хоча у нас завжди була почесна країна-гостя або якась спеціальна програма.
Це зараз закордонні письменники їздять до Львова як до себе додому. А тоді про Україну у світі знали мало, а про Львів – взагалі нічого. Нам доводилося відкривати країну для європейців. Ми знаходили закордонних авторів дивними шляхами й особистими контактами.
Остап Сливинський курирував польську програму, Алла Татаренко – балканську, хтось кликав знайомих. У великій кількості їздили й російські автори. Тоді здавалося, що в більшості вони нормальні люди. То вже згодом стало різко видно, що ні.
Коли іноземні зірки приїжджали й бачили тисячі людей, які приходять слухати поезію, 90% письменників були захоплені тою кількістю аудиторії! Ми вигадали схему читань-тандемів – один український автор плюс один іноземний, – і це працювало неймовірно. Люди, які приходили в основному на українських авторів, мали змогу побачити ще й якогось цікавого іноземця.
До 2015 року за кордоном уже бачили Львів як культурну столицю завдяки промо-подіям Неллі Клос, Остапа Сливинського та команди. Коли я проводив свій останній фестиваль у 2015 році, мені здавалося, що вже дуже багато людей знало і про Львів, і про Форум видавців. Хоча шукати кошти та ресурси на приїзди іноземців тоді було набагато складніше, ніж зараз. Тепер це значно легше завдяки більшій присутності різноманітних культурних інституцій, які підтримують приїзди в Україну.
Старт ініціативи «Львів – Місто літератури ЮНЕСКО» та голос для ветеранів
BookForum – це львівський проєкт і найбільша подія про книжки, під яку підлаштовується увесь видавничий цикл. Нові видання завжди виходять ближче до осені. Якби не Форум видавців, Львів ніколи б не отримав статус Міста літератури ЮНЕСКО.
Коли я поїхав до Кракова й познайомився з людьми, які реалізовували цю програму, вони сказали: «Львів теж може!». Я повернувся й запалив цією ідеєю президентку BookForum Олександру Коваль та Ірину Подоляк. Ідея підхопилася, і тепер це автономний потужний рух. Але без Форуму видавців цього ніколи би не було.
BookForum дав місту видимість на мапі світу та величезний поштовх для інтелектуального туризму й економіки міста. Для Львова це була найбільша інтелектуальна подія, на яку приїжджала велика кількість людей, і це був вагомий внесок в економіку міста. А для країни BookForum став флагманом. Бо після його прикладу книжкові фестивалі почали з'являтися у кожному обласному центрі та містечку. Люди приїжджали на Форум, бачили цей приклад і потім організовували подібні події у себе.
Навіть після того, як я пішов із команди у 2015-му, я не пропустив жодного BookForum. Зараз для мене особливо цінні проєкти ветеранських та волонтерських антологій «Voices of Defenders». Я долучений не тільки до редагування і укладання цих антологій, але й до їх промоції.
І мені важливо мати такий майданчик, давати голос нашим захисникам та волонтерам, щоб суспільство чуло їхні історії – це надважлива місія. Адже саме завдяки їм ми взагалі маємо змогу проводити такі культурні події. Я вважаю, що ми як суспільство повинні чути ці історії, повинні бути в діалозі із нашими захисниками, із нашими волонтерами. Саме їм завдячуємо тим, що можемо проводити такі книжкові події, як BookForum та інші культурні проєкти.
Побажання для BookForum: нові формати та повернення натовпів
Тішить, що Форум живе, відбувається. Він продовжує нести титул однієї з найбільших інтелектуальних подій країни, попри те, що виросли інші фестивалів й події, які відбуваються, зокрема, в Києві.
Я знаю, наскільки це був подвиг – 15 років тому шукати ресурси на таку гігантську подію. Це завжди було не про комерцію, а про самовиживання й можливість продовжувати справу протягом року.
Бажаю BookForum, щоб на його проведення завжди знаходилися ресурси. Бажаю знайти нові влучні формати, які будуть залучати й ангажувати вибагливу сучасну аудиторію. У неї тепер є купа альтернатив та онлайн-книгарень. У той час, коли я робив Форум, цього просто не було.
Зараз важливо знайти якісь нові формати, які будуть приваблювати нову аудиторію і максимально її ангажувати в цю подію. І, звісно ж, бажаю знову побачити ті самі легендарні, шумні й натхненні натовпи читачів, якими завжди славився BookForum!
Дивіться інші відео циклу «Невідома історія у семи спогадах» і читайте текстові розповіді Тані Пилипець, Галини Крук і Наталії Матолінець, Юрка Вовкогона, Ляни Мицько. Та дивіться відео із Емілією Огар, текстова версія якого з’явиться найближчими днями.
Організатор фестивалю – ГО “Форум видавців”. 33 Львівський міжнародний BookForum підготовлено за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Флагманські події», Міжнародного фонду «Відродження», канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч», Львівської обласної військової адміністрації та Львівської міської ради.
