У липні 2025-го трирічному Маркіянові у Львівській дитячій лікарні ОХМАТДИТ встановили кохлеарний імплантат, а в серпні підключили й налаштували зовнішню його частину. Тож маленький львів’янин чутиме.
Цю надскладну операцію зробив знаний дитячий отоларинголог, керівник Клініки дитячої оториноларингології Центру дитячої медицини Львівської дитячої лікарні ОХМАТДИТ Федір Юрочко. Вперше самостійно таке втручання лікар виконав без присутності закордонних отохірургів.
У Маркіяна двобічна нейросенсорна глухота. До операції він користувався слуховими апаратами, почав реагувати на звуки, однак мовлення не розвивалося. Реакція на звук підтвердила, що залишки слуху є, тому не згасала надія на успішну кохлеарну імплантацію.
Маркіян став десятим маленьким пацієнтом, якому поставили кохлеарний імплантат в ОХМАТДИТі. Цього разу в межах державної програми. Операція минула успішно.
До цього всі дев’ять кохлеарних імплантацій, проведених за останні два роки в ОХМАТДИТі, тривали в присутності отоларингологів із Польщі та Бельгії.
В України такі операції роблять українські лікарі тільки в Києві, Дніпрі та у Львові – в Центрі дитячої медицини (вул. Лисенка, 31). А в серпні 2025 року в ОХМАТДИТі встановили ще один, уже 11-й кохлеарний імплантат. Теж самостійно.
«Маркіян реагував на звуки від народження, згодом бавився музичними іграшками. Починав говорити, казав «мама», «баба». У півтора року захворів на коронавірус і поступово почав затихати. Настала повна затримка розвитку мовлення… Тоді ніхто не розумів, що причина може бути у відсутності слуху. Припускаємо, що саме коронавірус став причиною втрати слуху, – розповідає «Львівській Пошті» мама Маркіяна Соломія Рупало. – Ми, як лікарська сімʼя, постійно обстежували сина. Були в педіатра, невропатолога, у різних центрах мовлення, але син не говорив. Усі казали, що дитина здорова. Мовляв, хлопці пізніше починають говорити, зачекайте, займайтеся, все буде добре».
Із її слів, 15 березня 2025-го синові зробили перше обстеження слуху, і результат виявився поганим.
«Згодом ми мали багато різних обстежень. У Маркіяна підтвердили цілковиту втрату слуху. Щойно я дізналася, що в дитини повна глухота, погодилася на операцію – встановлення кохлеарного імплантату. Нам порадили Федора Юрочка, і ми без вагань довірили йому життя нашого сина. Подяка лікареві-професіоналу за можливість чути світ! Операцію зробили в липні 2025 року, вона тривала чотири години. В серпні підключили зовнішню частину імплантату. Медики дають сприятливий прогноз. Звісно, будемо займатися, щоб дитина заговорила. Реабілітація – це велика праця», – вважає мама Маркіяна.
Зі слів керівника Клініки дитячої оториноларингології, кохлеарна імплантація – надскладна операція, яка дарує нечуючим дітям шанс на повноцінне життя.
«Клініка дитячої оториноларингології львівського ОХМАТДИТу довго йшла до цього, готувалася. Було багато стажувань, курсів із кохлеарної імплантації за кордоном. Ми вже ставили імплантати під наглядом досвідчених колег, які приїжджали до нас із Польщі та Бельгії. І перед оперуванням трирічного Маркіяна ми з ними в телефонному режимі обговорили результати КТ й анатомічні нюанси. Дуже дякую їм за підтримку! Тішуся, що ще одне дитя чутиме, говоритиме, максимально реалізовуватиме свої таланти», – каже співрозмовник «Львівської Пошти».
У Федора Юрочка 29 років лікарського досвіду. У львівському ОХМАТДИТі він працює з 2001-го, тобто вже 24 роки.
«Понад 90% дітей бодай раз у житті мали отит»
Скажіть, будь ласка, скільки дітей із сотні мають проблеми з вухом, горлом і носом?
Практично кожна дитина має проблеми з носом. Той самий банальний нежить, застуда. А це риносинусит – запалення слизової оболонки носа та навколоносових пазух.
Понад 90% дітей бодай раз у житті мали отит: боліло вухо. А яка застуда не супроводжується кашлем і почервонінням горла?
Які меседжі ви хотіли б донести до батьків, щоб вони не били на сполох? Знаю, є багато задавнених отитів у дітей.
Якщо дитина тривало недочуває, якщо має часті отити, постійний нежить (як кажуть батьки, жовті й зелені шмарклі), сильно хропе, то варто звернутися до ЛОРа. Лікар визначить причини й обере найкращу методику лікування.
Загалом отит є дуже поширеною хворобою. Багато випадків можуть минути без лікування. Однак отит небезпечний своїми ускладненнями, які можуть загрожувати життю. Батьки, пам’ятайте про це і вчасно звертайтеся до медиків!
Що має насторожити батьків у аспекті хвороб вуха? Дуже сильний біль вуха чи голови, нудота, блювання, запаморочення, набряки біля вуха, гноєтеча з неприємним запахом. Чи, скажімо, висока температура, яка важко збивається.
На жаль, буває, що й лікарі затягують лікування. Бачимо, що кількість запущених випадків зросла.
Чи побільшало впродовж останніх років звернень щодо оперативних втручань?
Якщо говорити про амбулаторні звернення, то коли я починав працювати наприкінці 90-х років у районній поліклініці, під кабінетом ЛОРа черги були найбільші. Багато пацієнтів потребували хірургічного лікування.
Зараз до ЛОРів коротші черги, бо багато беруть на себе педіатри та сімейні лікарі. Хоча складних пацієнтів менше не стало. У львівському ОХМАТДИТі цілодобово працює черговий дитячий ЛОР, тому батьки можуть звернутися по допомогу будь-коли.
Операції на ЛОР-органах дітей належать до найчастіших по всьому світу. Це передусім оперативні втручання на аденоїдах і шунтування барабанних перетинок. А якщо дитина має часті отити, то ставимо шунти в барабанні перетинки – і вона перестає хворіти.
Нещодавно в нас був хлопчик із Волновахи, який пережив жахіття війни, має психологічні розлади й недочуває через секреторний отит. Ми поставили шунти.
Після операції мама каже: «Одразу бачу, що дитина чує та по-іншому реагує на світ». Ось так своєю працею яполіпшую якість життя дітей.
Чи побільшало роботи від початку великої війни?
Загалом так. Особливо в перший рік повномасштабного вторгнення. Було багато внутрішньо переміщених осіб і тих, що транзитом їхали на Захід.
Останнім часом у нас помітно розширився спектр операцій – виконуємо найрізноманітніші. Маємо більше досвіду і можливостей.
Також тішуся, що молоді колеги з команди Клініки дитячої оториноларингології львівського ОХМАТДИТу освоюють сучасні методи оперування, стажуючись у провідних центрах за кордоном.
Скільки операцій мінімум і максимум робите за день?
Мінімум одну, якщо це складна багатогодинна операція, максимум – десять. І це різні операції.
«Важливо не втратити дорогоцінний час»
А скільки новонароджених мають вади слуху?
Від одного до чотирьох на тисячу. Це світова статистика. Вроджена приглухуватість є найчастішою вродженою вадою. Тут впливають різні фактори, зокрема генетичні.
Вірусні інфекції під час вагітності можуть також вплинути на слух дитини. Хоча приблизно в половині випадків не виявляють чіткої причини.
Щоби вчасно виявити проблеми зі слухом у новонародженої дитини, в пологовому будинку потрібно обов’язково зробити їй скринінг слуху.
Чи всі роблять це?
Де-юре так, мають робити. А де-факто є сумніви, що це роблять. Батьки нерідко стверджують, що слух дитині в пологовому будинку не перевіряли. Відтак батьки мають стежити за слуховою поведінкою малюка до року й далі.
Звертати увагу, чи дитина реагує на гучні звуки, чи реагує кліпанням, чи повертає голову на джерело звуку, чи усміхається, коли чує мамин голос.
Якщо є певні сумніви, варто звернутися до лікаря. Важливо не втратити дорогоцінний час, тому батьки мають бути пильними.
«Маркіян говоритиме, але потрібен час і старання»
фото: Центр дитячої медицини Львівська дитяча лікарня ОХМАТДИТ
Знаю, що Клініку дитячої оториноларингології Центру дитячої медицини лікарні ОХМАТДИТ включили в державну програму кохлеарної імплантації. Де ви вперше побачили такі імплантації? Коли почали робити такі оперативні втручання?
Із 1997 року я їжджу на закордонні конференції та стажування. У 2003-му був на стажуванні в Зальцбурзі (Австрія), де вперше асистував при кохлеарній імплантації.
На той час для мене це було щось фантастичне, недосяжне, але минуло 20 років, тепер такі операції я вже роблю сам. Перший імплантат я встановив у 2023 році спільно з іноземними колегами.
У липні 2025-го поставив уже десятий кохлеарний імплантат. Він був особливий тим, що цю операцію я робив самостійно, без присутності друзів-отохірургів з-за кордону.
У мене багато друзів серед іноземних лікарів у Польщі, США, Бельгії та Австрії. Певний час вони придивлялися, питаючи мене: «Федоре, ти готовий до кохлеарної імплантації?». Вони мене морально готували до таких операцій, підтримували.
У перший рік війни, в 2022-му, американська компанія-виробник вирішила подарувати нечуючим українським дітям кохлеарні імплантати. І вже у 2023 році передала їх нам.
Перша операція в 2023-му тривала у супроводі отохірургів із Польщі та Бельгії. В січні 2025-го вони сказали: «Федоре, ти вже можеш сам робити такі операції».
Самостійно першу операцію я зробив у липні 2025-го трирічному Маркіянові зі Львова. З огляду на вік дитини це був його останній шанс на розвиток слуху та мовлення. І Маркіян їх розвине. Я вірю в це.
Можна сказати, що під час попередніх кохлеарних імплантацій я «плавав у басейні» самостійно, але під наглядом тренера. А цього разу сам, без підтримки.
Усі попередні дев’ять операцій я теж робив самостійно, але поруч були мої закордонні друзі, за що їм щиро вдячний. Це неймовірний досвід.
Якщо говорити про шлях дитини до кохлеарної імплантації, то починається все з діагнозу. Якщо в шість місяців діагностика остаточно підтверджує недочування, то дитині призначають слухові апарати до 10–12-місячного віку. Згодом терапевт мови, аудіолог, сурдопедагог оцінюють прогрес мовленнєвого розвитку.
Якщо прогрес позитивний, на цьому рівні й залишається. Дитина розвиває слух і мовлення за допомогою слухових апаратів. Якщо прогрес недостатній, то починаємо готуватися до кохлеарної імплантації. Відтак отохірург встановлює імплантат, далі підключаємо зовнішню частину, і починається тривала реабілітація слуху та мовлення.
Знадобиться як мінімум дво- або й трирічна реалібітація та щомісячне підлаштування імплантату.
Маркіян говоритиме, але потрібен час і старання. Це важка праця. Все залежить від інтенсивності занять, терпіння батьків і зусиль дитини. Вірю в дітей, яких імплантували, та їхні родини, які невтомно працюватимуть над розвитком слуху та мовлення.
Спочатку американці подарували ОХМАТДИТу шість імплантатів. Потім державні структури побачили, що у львівському ОХМАТДИТі надзвичайно успішно почали програму слухових імплантатів без жодних бюджетних коштів, тому Клініку дитячої оториноларингології Центру дитячої медицини лікарні ОХМАТДИТ включили в державну програму кохлеарної імплантації.
Нам виділили десять імплантатів коштом державного бюджету. Отже, із січня 2025-го в нас державні імплантати. Ми їх встановлюємо безкоштовно.
Прошу сказати, в чому полягають інновації лікаря Федора Юрочка?
Якщо говорити про найчастіші операції в дітей, то це ендоскопічні втручання на аденоїдах. Сучасна методика, яку запровадили й модифікували відповідно до потреб дитини.
Також операції на дитячій гортані. В Україні лише два центри роблять такі оперативні втручання. І ми в цьому списку.
Великою мірю це сталося завдяки тому, що в нас повірив, показав, як робити такі операції, професор із Познані. Він навчав нас у своїй клініці в Польщі, а також неодноразово приїздив до Львова допомагати нам у складних випадках.
Що стосується носа, то це ендоскопічні операції в носі та навколоносових пазухах. Також робимо ендоскопічні операції при вроджених вадах розвитку дітей. В Україні ми серед лідерів у цьому.
Що стосується вуха, то це хірургія ускладнень отитів, кількість яких стрімко зростає, пластика барабанних перетинок у випадку перфорації, а також мегаскладна багатогодинна хірургія хронічних отитів у дітей
Скільки у вас лікарського досвіду?
29 років. Це понад 15 000 операцій. У львівському ОХМАТДИТі я з 2001 року.
«Це моя життєва позиція – допомагати дітям. Своє майбутнє бачу у Львові, в ОХМАТДИТі»
Пацієнти знають вас як лікаря від Бога, медика, в якого золоті руки, професіонала. Ви залишаєтеся в ОХМАТДИТі, оперуєте дітей, не виїхали за кордон, за що вам подяка.
Я мав багато різних пропозицій щодо роботи за кордоном, але залишаюся у Львові, в рідному ОХМАТДИТі.
Мені пропонували керувати відділенням в одному з мальовничих міст закордону, але я відмовився. Мені пропонували працювати за кордоном ЛОРом за дуже спокусливу зарплату. Також відмовився.
У Львові багато роботи, тут я реалізовую себе та вдосконалюю львівську школу дитячої оториноларингології, навчаючи молодих лікарів.
Якщо Бог давав мені на шляху друзів, менторів, наставників, які мене навчали, відкрив різноманітні програми і гранти, благодійні фонди, які давали нам обладнання, бо в мене вірили, то потрібно якісно працювати й підтверджувати їхню віру в мене та мою команду.
Подяка моїм учителям із Польщі, Бельгії та США, які свого часу дали мені ту саму вудку, а не рибу. Вони завжди тішаться, коли я впроваджую щось нове у Львові. А як вони раділи, коли я самостійно поставив імплантат трирічному Маркіянові. Я й сам тішуся, що все минуло успішно.
Це моя життєва позиція – допомагати дітям. Своє майбутнє бачу в Україні, тут, у Львові, в ОХМАТДИТі.
У Клініці дитячої оториноларингології львівського ОХМАТДИТу дуже крута команда (лікарі, медсестри, санітарки), якою я пишаюся! Передусім дбаємо про інтереси маленького пацієнта.
У нас чудова атмосфера в команді, яку бачать пацієнти. Дуже тішуся, що до нас приїздять лікарі зі всієї країни на навчання. Ми відкриті й максимально ділимося своїм досвідом.
Радію, що Клініка дитячої оториноларингології Центру дитячої медицини ОХМАТДИТу має сучасний вигляд. Останні п’ять із половиною років ми поступово робили тут ремонт – палата за палатою. Практично без державних коштів. І маємо умови, подібні на європейські.
«Лікар має бути професійним і людяним»
Скажіть, а яким має бути ставлення лікаря до пацієнта?
Ключове – що потрібно пацієнту, а не те, що треба мамі, татові, лікарю. Потреби пацієнта передусім! Якщо є два-три варіанти у виборі медичної тактики, то рішення ухвалюю просто: що я обрав би для своєї дитини?
Лікар має бути професійним і людяним. Має бути повага до пацієнта, до батьків пацієнта.
Це і уважність, і співпереживання. Пацієнта потрібно вислухати і почути. Я люблю партнерські стосунки з пацієнтом. Має бути довіра пацієнта до лікаря.
Усмішка пацієнтів та їхніх батьків – це щастя! Я додаю щастя і радість у їхнє життя.
«Працюємо – візійно, глибинно, стабільно»
У вересні 2025-го виповнюється 75 років Львівській дитячій лікарні ОХМАТДИТ. Чим сильний медзаклад, який є гордістю Львівщини?
Наш ОХМАТДИТ насамперед сильний людьми, командною роботою. Наш медичний заклад сильний лікарями-професіоналами, жертовними медсестрами та працьовитими санітарками.
У львівському ОХМАТДИТі сильна школа лікарів. Всі вчать, передають досвід. Якщо говорити про нашу лікарню, то це про цінності й традиції. Сюди хочеться йти на роботу. ОХМАТДИТ славиться тим, що ми вчимо молодь, якій можемо передати свій багаторічний досвід.
Нашу працю можна проаналізувати за Ярославом Рущишиним. По-перше, маємо візію і місію, знаємо, що робимо й навіщо, розуміємо своє призначення.
По-друге, демонструємо глибину. Якщо говорити на прикладі одного з найскладніших ЛОР-аспектів – вуха, то тільки повне занурення в отохірургію, досконале знання хірургічної анатомії вуха, скрупульозний розбір КТ скроневої кістки, численні майстерки та стажування, безперервні великі вушні операції при ускладнених і хронічних отитах.
По-третє, проявляємо сталість. Після ґрунтовної підготовки робимо перший крок і йдемо далі стабільно. Не швидко, але впевнено та стійко. Ось так працюємо – візійно, глибинно, стабільно.
«Люблю те, що роблю»
Ви багато працюєте, маєте чимало складних операцій. Що дає вам силу, слугує натхненням та ресурсом?
Моє натхнення – це моя сім’я, яка мене дуже підтримує. Тішуся також, що мій тато мене підтримує в усіх починаннях, а також мій брат, який зараз у ЗСУ.
Ресурсом фізичної витривалості є їзда на велосипеді, яку я дуже люблю. Поїздка на багато десятків кілометрів додає стабільності та рівноваги в роботі, а споглядання мальовничих краєвидів нашого краю урізноманітнює життя.
І те, що я перший лікар у великій родині, самотужки пізнавав невідоме, виборював новітнє, теж мотивує. Люблю те, що роблю.
фото: Центр дитячої медицини Львівська дитяча лікарня ОХМАТДИТ
