«Львівська Пошта» продовжує серію інтерв’ю з головами фракцій у Львівській міській раді. Ми вже спілкувалися з керівниками фракцій «Варта» Юрієм Мартинюком (зі жовтня 2024-го фракцію очолює Орест Печенко) і «Голос» Віталієм Троцем.
Оскільки голова фракції ВО «Свобода» у Львівській міськраді Руслан Кошулинський на фронті, спілкуємося з його заступником Любомиром Мельничуком. До слова, наш співрозмовник, як і два попередні, також юрист за фахом.
Зі слів депутата, в часі війни головним пріоритетом Львова є допомога Збройним силам України. І це найбільша стаття видатків у міському бюджеті – 1 млрд 200 млн грн.
«Львівська міська рада бюджетним коштом закуповує дуже багато дронів, зокрема для львівських бригад. Дрони були, є і будуть вкрай необхідні на фронті», – зазначає “Львівській Пошті” Любомир Мельничук.
«Стараємося працювати з українськими виробниками. Адже в Україні вже навчилися якісно робити дрони. Військові частини дають нам замовлення на конкретного типу дрони для виконання різних завдань», – додає депутат.
Три пріоритети Львова
Пане Любомире, яка роль і місія Львова в часі війни?
Львів став найбільшим гуманітарним хабом під час повномасштабного вторгнення. Як соціальний хаб Львів став головним прихистком для багатьох українців.
Наше місто є потужним медичним хабом, який приймає велику кількість поранених. Львів має амбіційний план – хочемо зробити найбільший в Україні реабілітаційний центр.
Уже понад рік працює Національний реабілітаційний центр Unbroken. Це спільна праця міського голови, керівників фракцій, багатьох волонтерів, партнерів з іноземних міст. Це велика місія і мета.
Маємо турбуватися про здоров’я та соціальну підтримку сімей, рідні яких зараз на фронті. Звісно, Львів має, і робить це гідно, вшановувати загиблих воїнів.
На початку повномасштабного вторгнення в нас відбулася велика нарада спільно з Інститутом міста, під час якої були визначені пріоритети для Львова.
Про які саме пріоритети мовиться?
Перший і головний – допомога Збройним силам України. Це найбільша стаття видатків у міському бюджеті – 1 мільярд 200 мільйонів гривень.
Другий – підтримка медичних закладів Львова. Маю на увазі гроші для реабілітаційного центру Unbroken.
Третій – освіта і підтримка життєзабезпечення міста. Чимало бюджетних коштів скерували на підготовку Львова до блекаутів. Зазначу, що для ключових комунальних підприємств придбані потужні генератори.
А що поставлене на паузу в часі війни?
Практично весь бюджет розвитку. На паузі реалізація проєктів Громадського бюджету, на паузі великі ремонти доріг, шкіл, дитсадків…
Якби довелося обирати – придбати за бюджетні гроші дрони чи, скажімо, перекласти бруківку, відремонтувати вулицю, куди варто було б вкладати гроші?
Дрони, звісно! Львівська міська рада бюджетним коштом закуповує дуже багато дронів для воїнів. Це дуже на часі. Дрони були, є і будуть вкрай необхідні на фронті.
Постійно інформуємо Львівську громаду про передачу необхідного для військових. Звітність про використання бюджетних коштів є обов’язковою.
Наше завдання як депутатів – знайти гроші в міському бюджеті та скерувати їх на придбання дронів за низькими цінами.
Поясніть, будь ласка, що значить «знайти кошти в бюджеті»?
Це значить звідкись забрати ці кошти, з якихось сфер. Найбільше страждають адміністрації, які мали б робити ремонт доріг. Освіта страждає через відкладення ремонтів шкіл і дитсадків, як і культурні та спортивні заклади.
«Військовим за бюджетні гроші Львів купує дрони, автомобілі, повербанки»
На вашу думку, чи достатню допомогу місто надає воїнам?
Не можна сказати, що достатню. Це той випадок, коли достатньо не буває. Завжди можна більше і краще. Ми постійно про це дискутуємо, постійно шукаємо можливості ще більше допомагати воїнам. Військовим за бюджетні гроші Львів купує дрони, автомобілі, повербанки.
Стараємося працювати з українськими виробниками. В Україні вже навчилися якісно робити дрони. Військові частини дають нам замовлення на конкретного типу дрони для виконання різних завдань.
Яким бригадам місто допомагає?
Усім львівським – 103-й та 125-й бригадам ТрО ЗСУ, 24-й та 80-й бригадам. Також допомагаємо бригадам, в яких служать львів’яни, від яких є звернення до Львівської міськради. Скажімо, 93-й бригаді «Холодний Яр». Львів’яни служать фактично в усіх бригадах.
Голови фракцій також їздять на передову, передають необхідне воїнам. Такі поїздки на схід дають більше розуміння, що саме потрібне військовим.
Такі поїздки – це й можливість поспілкуватися з друзями і побратимами. Скажімо, у нашій фракції п’ятеро депутатів, двоє з яких у лавах ЗСУ: Руслан Кошулинський, голова нашої фракції, та Андрій Тягнибок, брат голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока.
Представник ВО «Свобода», секретар Львівської міськради Маркіян Лопачак також на фронті. Загалом «свободівці» активно стали на захист України й допомагають ЗСУ.
Отже, зараз у фракції лише троє депутатів. Наскільки дієвою вважаєте роботу фракції ВО «Свобода» у міськраді в часі війни?
Вважаю дуже дієвою, зокрема щодо допомоги військовим і ветеранам. Ми як фракція ініціюємо різні починання, підтримуємо всі добрі ініціативи міськради.
Чи чує фракцію міський голова Львова Андрій Садовий?
Чує, але не завжди.
Чи готові ви чути Андрія Садового?
Насправді ми багато дискутуємо.
«На жаль, Львів зупинився в розвитку. Думаю, влада повинна змінюватися»
Які найбільші проблеми Львова можете назвати?
Складно говорити по проблеми Львова в контексті відірваності від війни. Ключова і найбільша проблема міста, як і всієї України, це повномасштабна війна.
Ми завжди були опозиційною фракцією до чинної влади. Під час війни робимо все, щоби бути максимально корисними місту й допомагати Збройним силам України.
Як бачите, в часі війни політики у стінах Львівської міськради стало значно менше, і це добре. Займатися політикою будемо після завершення війни, а зараз потрібно шукати можливості для допомоги воїнам та ветеранам. Саме на цьому ми й зосереджені.
Щодо проблем, то вони є в усіх галузях, зокрема тривале впровадження електронного квитка. Єдиний квиток робили дуже й дуже довго і ще не до кінця зробили. Валідатори в транспорті не завжди працюють, є багато скарг від містян. Ба більше, цей е-квиток виявився найдорожчим в Україні.
Проблемою міста залишається й сміттєпереробний завод, тобто його відсутність. Чому так усе довго? Через некомпетентність, байдужість і корупцію.
Чи є рівень надання медичних послуг для містян достатнім, зокрема в поліклініках? Звісно, що ні. Зміни потрібні.
Проблемною є й робота ЛКП (тих самих колишніх жеків). Звісно, є у Львові ЛКП, роботою яких мешканці задоволені, але є й такі, на які нарікають. Чому? Бо все залежить від організації роботи. Не завжди керівництво ЛКП чує людей.
Одна з ключових проблем Львова – кадрова. В міській владі бракує професійних кадрів. Якісні професійні кадри дуже важливі для розвитку міста. Важливим є й бажання людей працювати. А виглядає так, що теперішня команда вже втомилася…
На жаль, Львів зупинився в розвитку. Думаю, влада повинна змінюватися. Новий міський голова, нова команда мають амбіції змінювати й удосконалювати.
Під час першої каденції Андрія Садового його команду все це цікавило, вони хотіли робити зміни. Зараз їм не цікаво, працюють за інерцією. Довіра до нинішньої влади міста дуже низька.
«Міський голова має бути ближчим до людей»
Про вибори під час війни не мовиться, та все ж, чи матиме Львів після чергових виборів, які рано чи пізно відбудуться, нового міського голову? Чи буде продовжувати традиції? Андрій Садовий на посаді четверту каденцію…
Думаю, буде новий міський голова. Давно вже час прийти новій людині.
Тодішній голова фракції «Варта» Юрій Мартинюк зазначав «Львівській Пошті», що «як юрист дуже б хотів, аби міський голова був не довше ніж дві каденції». Голова фракції «Голос» Віталій Троць наголосив, що «міський голова мав би відбути одну, максимум дві каденції». Якою є ваша позиція?
Не має бути обмеження щодо мерства…
Але ж ви щойно сказали, що час прийти новій людині…
Суть не лише в каденції, але й у якості команди. Коли міський голова і команда успішно працюють багато років, то можуть працювати й далі.
Але коли ми бачимо, що з кожним роком ситуація скочується донизу, кажу про Львів, то вже час прийти новій людині та новій команді. Думаю, Львову потрібен певний поштовх.
У нас був свій кандидат на посаду міського голови Львова – Руслан Кошулинський. У нас є своє бачення розвитку міста, своя програма.
До слова, міста, де посаду міського голови обіймають «свободівці», є успішними. Кажу про міського голову Івано-Франківська Руслана Марцінківа, Тернополя – Сергія Надала, Хмельницького – Олександра Симчишина.
Така сама ситуація може бути й у Львові. Але в місті Лева ми поки що не перемогли. Певен, що починати політичну боротьбу з чинним міським головою і бути політичним опонентом в часі війни недоречно.
Будемо сподіватися, що війна закінчиться. Чи висуватиме ВО «Свобода» на посаду міського голови Львова кандидата-військового?
А чому ні? Після закінчення війни і коли це буде доцільно, ми не стоятимемо осторонь, братимемо участь у виборах і політичному процесі. Це логічно.
У такому разі перед «Свободою» постане дилема, бо військовими є і Маркіян Лопачак, і Руслан Кошулинський.
Поговоримо про це після закінчення війни.
А ви б хотіли кандидувати на міського голову Львова?
Ні. Вважаю, є більш достойні люди.
Який міський голова потрібен Львову?
Міський голова має бути з людьми, має бути ближчим до людей, а не лише до тих, що виступають на телебаченні чи в соціальних мережах.
Скажімо, мер Івано-Франківська Руслан Марцінків щотижня проводить ревізії районів міста: ходить, дивиться, спілкується з людьми у дворах, ухвалює рішення. Міський голова має бути більше господарником, аніж політиком. Має бути головним господарником.
Міський голова Львова має бути українцем, львів’янином, професійною і гідною людиною. Це має бути небайдужа до проблем містян людина. Кажу так, бо люблю своє рідне місто, де народився, навчався і живу.
«Львів не потребує ущільнення, Львів потребує розширення!»
Львів упродовж останніх років змінився, маю на увазі новобудови. Вам як львів’янину, заступникові голови комісії землекористування та агломерації міськради такий Львів до вподоби?
Є прийнята програма розвитку будівництва Львова. Іншими словами, філософія, з якою наша фракція категорично не погоджується. Суть цієї програми полягає в тому, що місто має ущільнюватися.
Тобто має збільшуватися щільність забудови. І місто рухається в тому напрямку. Відтак простору біля будинків буде мало. Влада акцентує на тому, що місто зекономить на будівництві мереж.
Наша позиція зовсім інша. Ми не придумуємо велосипед. Є досвід інших міст, зокрема в Польщі. Там розвинута філософія так званих магістральних кілець. Її суть полягає в тому, що місто не ущільнюється, а навпаки, розширюється.
Ось зараз Львів доєднав багато територій, на цих територіях можна споруджувати будинки нижчої поверховості. Відтак буде менше транспорту. Теорія магістральних кілець передбачає житлово-офісні квартали. Львів не потребує ущільнення, Львів потребує розширення!
Наше місто має максимально розвивати мережу громадського транспорту, прокладати велодоріжки. Це комплексна програма. А ми електронний квиток з потугами впроваджуємо…
Що вдалося зробити Львову в часі війни?
Допомогти дуже великій кількості українців. Львів’яни показали надлюдське ставлення до внутрішньо переміщених осіб, до всіх тих, котрі приїздили і приїздять до нашого міста.
Як я вже казав, нам вдалося стати найбільшим гуманітарним хабом під час повномасштабного вторгнення.
Вдалося відкрити й розвивати Національний реабілітаційний центр Unbroken. Також Львів має вдалу міжнародну співпрацю. Кажу про міста-побратими. Львову вдалося залучити багато міжнародних коштів, зокрема для розвитку Unbroken.
«Львів завжди був осередком української України і мусить надалі виконувати цю місію»
На вашу думку, чи достатньо Львів робить задля збереження пам’яті мовознавиці Ірини Фаріон? Це дуже велика втрата для родини, Львова та України загалом.
Я би перефразував ваше запитання: чи достатньо Львів робить задля підтримки української мови? Бо все життя Ірини Фаріон – це боротьба за українську мову, за українську Україну! На жаль, її не всі чули. Ми часто цінуємо, коли втрачаємо…
Чи достатньо місто робить для підтримки української мови? Ні, недостатньо.
Місто мало б спонукати до вивчення української, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Львів завжди був осередком української України і мусить надалі виконувати цю місію.
фото: Олег Огородник, пресслужба депутатів ЛМР, Любомир Мельничук
