Проблеми громадського транспорту, відсутність паркінгів, будівництво крематорію, шалені борги міста – і це лише частина й досі не вирішених проблем Львова. Про це в інтерв’ю «Львівській Пошті» розповів керівник фракції «Варта» у Львівській міській раді, заступник голови комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Юрій Мартинюк.
«Великою проблемою є кадрове питання та недостатньо якісні управлінські рішення міської влади. Окрім цього, це й неготовність влади чути бізнес і співпрацювати з ним на партнерських умовах. Комунікація у фейсбуці, хороший піар – це не означає наявність якісного діалогу з містянами та бізнес спільнотою. Потрібно дослухатися до фахівців та уникати популізму! Сьогодні у Львові сформувалася система, що виконавчі органи влади хочуть, аби їх чули, але вони не завжди готові чути представників громади чи бізнесу», – акцентує співрозмовник.
«Львівська Пошта» розпочинає серію інтерв’ю з головами фракцій у Львівській міській раді.
«Ми за ефективне використання бюджетних коштів, щоб Львів розвивався максимально якісно»
Пане Юрію, яка роль та місія Львова в часі війни?
Ще з 2014 року, коли почалася війна, Львів став одним з центрів де активно почали формуватись волонтерські рухи. Ще з тих часів у Львові та області загалом було розуміння, що це війна, а не АТО, і держава має бути готова до повномасштабної війни з Росією.
У Львові ми намагалися готуватися самі й поширювали цей інформаційний меседж по всій Україні. На жаль, на це мало хто звертав увагу, зараз ми переконались, що даремно! Більшість львів’ян чітко усвідомлювали всю небезпеку, з якою Україна в повній мірі зіткнулась у лютому 2022 року.
Львів від початку повномасштабного вторгнення став найбільшим хабом-прихистком для українців з різних областей держави, зокрема для внутрішньо переміщених осіб та поранених бійців. Місто відіграє важливу роль, зокрема у волонтерському, економічному, медичному та соціальному напрямах.
З 2022 року у Львові розгорнуті важливі тилові ініціативи. Кажу як про місцевих підприємців, так і про тих, хто релокувалися у наше місто та розуміють, що потрібно працювати над формуванням військово-промислового комплексу.
У перший рік великої війни невеликі бізнеси вимушено перепрофільовувались, адаптовувались до нових складних реалій, а згодом розпочали підсилення формування військово-промислового комплексу.
Щодо медичного напряму, то Львів – серед лідерів у медицині в Україні. Кажу про медичну допомогу не лише ветеранам та й усім громадянам. Ось нещодавно у Львові закладали наріжний камінь Центру ментального здоров’я UNBROKEN. Психологічна допомога українцям зараз дуже на часі.
Добре, що у Львові запрацював Національний реабілітаційний центр «Незламні» (UNBROKEN). Про нього знають в Україні та за кордоном. А чи, даруйте, не забагато міський голова піариться на центрі UNBROKEN? Чи, навпаки, так і має бути, аби благодійники допомагали центру.
Тут є два боки медалі. Цю галузь необхідно розвивати, а для цього потрібні великі інвестиції. Отримати ці інвестиції без правильного розголосу, маркетингу і піару є також надзвичайно складно. Популяризація UNBROKEN і в доброму сенсі маркетинг є необхідні.
Проте є питання особистого піару, як ви слушно зауважили, на тих чи інших темах. І тут можу сказати як депутат Львівської міськради та представник політичної партії «Варта»: у 2022 році ми з колегами ухвалили рішення, що на час повномасштабного вторгнення не будемо робити політичного піару на темі медицини чи війни. Саме тому продовжили свою волонтерську діяльність у складі саме громадських ініціатив, а не під прапором партійного бренду заради політичних дивідендів.
Якщо ж говорити про «екосистему UNBROKEN», то до її формування залучено велику кількість різних людей, які реалізують багато потрібних проєктів. І ми також всіляко допомагаємо цим ініціативам. Гірше, коли все це використовується виключно з метою політичного піару.
Загалом маємо розвивати галузі реабілітації та протезування. Львів має безпрецедентну можливість бути конкурентним у цій сфері. Робота з воїнами – це унікальний досвід.
Якщо будемо якісно розвивати цей напрямок, то згодом випередимо тих, в кого зараз просимо допомоги. У нас є можливість робити новації у цій сфері, тестувати, удосконалювати. І центр UNBROKEN мав би стати лідером галузі! І не лише в Україні, а й, вважаю, в Європі та у всьому світі.
Ваша фракція підтримує всі медичні ініціативи міської влади, чи скрупульозно розглядає пропозиції посадовців? І наскільки пересічний львів’янин забезпечений якісними медичними послугами? Чи зараз у Львові є радше більший акцент на військових?
У місті медичний блок є пріоритетним, зокрема і в роботі нашої фракції. Зокрема, наш колега Валерій Веремчук очолює комісію охорони здоров’я та соцзахисту. А Наталія Шелестак є головою бюджетної комісії, а віднедавна також долучилася до роботи наглядової ради Першого територіального медичного об’єднання. Для чого?
Аби розуміти, наскільки потрібним і важливими є ті чи ті фінансові інтервенції з бюджету у розвиток лікарень. Ми дуже скрупульозні у цьому питанні. Загалом розуміємо важливість та необхідність покращення медицини. Водночас ми б не хотіли, аби розвивався лише якийсь один бренд, а не галузь комунальної медицини в цілому.
Ми за те, аби розвивалися і центр UNBROKEN, і Перше територіальне медичне об’єднання і інші комунальні медичні установи. Стратегія розвитку медицини у Львові має забезпечити доступ до якісних послуг для всіх, хто потребує медичного забезпечення.
Але в будь-якому випадку, сьогодні ми зобов’язані робити першочерговий акцент на допомозі нашим воїнам, адже саме завдяки їм маємо можливість взагалі щось тут робити. Медичне забезпечення військових – це пріоритет.
Однак вважаємо, що основою всіх процесів має стати ухвалення виважених, фахових, конструктивних управлінських рішень у міськраді. Ми за те, аби кошти міського бюджету використовували ефективно, і Львів розвивався максимально якісно.
«Львів має програми, де закладено понад мільярд гривень на цільову допомогу ЗСУ»
На вашу думку, чи достатньо місто допомагає воїнам, і чим?
Ми всі повинні робити якнайбільше для того, щоб допомагати Збройним силам України і своїй державі. Львів має програми, де закладено понад мільярд гривень на цільову допомогу ЗСУ.
Забезпечення війська – це функціонал держави. Великою проблемою є те, що держава з тим не справляється. Міста закривають ті прогалини, які держава не може закрити. Як і волонтери, які завжди когось рятують. Рятуємо, бо хтось, хто має ці функції забезпечувати, не може дати раду. Тому наш обов’язок гуртуватись та допомагати.
А наші львівські бригади звертаються до міськради чи депутатів по допомогу?
Щоденно до міськради надходять запити від різних підрозділів, зокрема про потребу дронів, автомобілів. Переважну більшість усіх запитів задовольняємо.
Якби довелося обирати: придбати за бюджетні гроші дрони чи, скажімо, перекласти бруківку чи зробити ремонт вулиці. Куди вкладати кошти?
Якщо говорити, чи треба вкладати гроші в господарку або армію. Звісно, що необхідно допомагати армії всіма можливими способами. Поза тим, якщо залишимо без фінансування та належної уваги велику кількість господарських питань, то це також може обернутися крахом, зокрема і для армії.
Ремонти є різні. Звичайно потрібно розуміти та розрізняти потреби у ремонті лавки перед під’їздом чи наприклад котельні, яка подаватиме взимку опалення цілому мікрорайону. Питання пріоритетів!
Дуже велика кількість управлінських рішень, які ухвалюють у міськраді, нам незрозумілі. Тому завжди намагаємося висловити свою позицію і спробувати допомогти. Дуже часто ті чи інші рішення можна зробити в рази ефективнішими, а для цього необхідно їх просто трішки відкоригувати чи «підсвітити» більш конструктивний та продуктивний шлях у вирішенні проблеми.
Згадалася ваша дискусія з міським головою, де мовилося про фінансову допомогу від Львова на ремонт фрегату. Вас обурювало, що ця допомога за бюджетні кошти міста.
Це один із прикладів, які яскраво демонструють нашу позицію та здатність відстоювати власні бачення та рішення. Це було звернення на ім’я міського голови, аби Львів надав субвенцію Академії військово-морських сил в Одесі. Для чого? Для придбання відповідного обладнання, аби полагодити фрегат «Дружба».
Для розуміння ситуації, це морське судно є вітрильником, яке в 90-их роках було переобладнано на туристичний корабель і вже багато років простоює в одеському порту.
Ми були категорично проти. Ми хотіли, аби міський голова пояснив, на що саме використають ці кошти, оскільки на наш погляд скеровувати 20 мільйонів гривень «на вітрила» для туристичного фрегату в часі війни є неприпустимо. Андрій Садовий сказав, що є відповідне звернення від академії, де всі потреби мають характер допомоги фронту, однак на час голосування цього документу ніхто не бачив.
Згодом Наталія Шелестак все ж таки домоглася того, аби було задеклароване придбання за ці кошти товарів, які можуть стати в нагоді саме у військовий час: дрони, засоби навігації, інші речі, що так необхідні на фронті.
Однак ще й досі ми намагаємся отримати звіт, на що всі ці кошти витратили, щоб переконатись в ефективності та правильності наших рішень щодо розпорядження бюджетними грошима. Певен: правоохоронні органи мали б займатися перевіркою таких питань і давати свої висновки, бо сьогодні ми не маємо права на помилку та легковажність у таких питаннях.
Ми однозначно за те, аби допомагати військовим, але ми несемо відповідальність за наші рішення та кошти громади.
«Ілон Маск запустив ракету в космос, а у Львові електронний квиток дотепер не працює належним чином»
Які найбільші проблеми Львова можете назвати?
Якщо не говорити про проблеми через велику війну, то насправді все що було до того, залишається актуальним і зараз. Наприклад і надалі є проблеми з громадським транспортом. Ще у 2012 – 2013 роках, будучи депутатом міської ради, вперше голосував за запропоновану міським головою ініціативу щодо впровадження електронного квитка. Ще тоді ми, депутати, голосували за перші позики, які місто брало для реалізації цього проєкту.
Минуло понад десять років. За цей час Ілон Маск запустив ракету в космос, на наших дорогах електромобілі стали звичним явищем, навіть на базарі нам пропонують розрахуватися кредитною карткою чи телефоном.
Держава за рік розробила та впровадила додаток «ДІЯ», а у Львові електронний квиток дотепер не працює належним чином. Це при тому, що на його впровадження витрачено понад десять мільйонів євро кредитних коштів. Проблема полягає в неякісних управлінських рішеннях та повній безвідповідальності за вчинені помилки, повторення яких можна побачити і на інших подібних прикладах.
До теми громадського транспорту додається проблема відсутності паркінгів. Розмови про створення перехоплювальних паркінгів тривають ще з початку двотисячних. Відтоді жодного такого паркінгу в місті так і не було збудовано!
У 2020 році, коли нам принесли ухвалу про організацію перехоплювального паркінгу біля «Арени Львів», ми намагалися достукатись до профільних керівників і пояснити, що в запропонованому варіанті це рішення не працюватиме і нема шансів ефективно реалізувати даний проект в озвученій дворічній перспективі.
Чому? Бо люди не будуть ставити автомобілі там, де немає відповідної супутньої інфраструктури, на створення якої нема не лише коштів, а й навіть намірів її там організувати. На жаль, ми виявилися правими і за чотири роки нічого не змінилось в цьому питанні.
Львів і надалі має проблему зі сміттям. Возимо сміття не лише в райони Львівщини, а й в інші міста.
На наступній сесії стоїть питання чергового кредиту на добудову сміттєпереробного заводу. Чи нам потрібно його добудувати? Так. Чи ці кошти, які скерували на будівництво заводу, ефективно витратили? Вважаю, що ні. Занадто багато грошей, як і на електронний квиток, витрачаються неефективно та без належного попереднього аналізу можливих наслідків швидких рішень.
Ще одна проблема Львова – відсутність крематорію. Він місту потрібен. І вкотре постає питання грошей на реалізацію цього інфраструктурного проєкту. Наша фракція завжди намагається займати конструктивну позицію та допомагати у вирішенні вказаного питання.
Однак ми не можемо дозволити собі сліпо підтримувати рішення, які будуть черговим фінансовим тягарем для бюджету, якщо не розуміємо всього процесу та співвідношення ціни та якості отриманого результату.
Ми за ефективне використання бюджетних коштів на пріоритетні для міста напрямки. Потрібно доводити до завершення те, що ми розпочали, а не створювати вічні довгобуди, які заганяють місто в боргову прірву.
Що вдалося зробити місту в часі війни?
На мій погляд, ми достатньо непогано почали реформування медичної галузі, зокрема кажу про Перше територіальне медичне об’єднання та Національний реабілітаційний центр «Незламні» (UNBROKEN). Але це лише початок і наші зусилля мають бути спрямовані і на решту комунальних закладів.
Під час пандемії коронавірусу були відповідні рішення, які були на часі, розпочалося повномасштабне вторгнення – і ми зобов’язані ефективно реагувати на виклики сьогоднішнього дня.
Вважаю, що одним із значних досягнень нашої фракції у роботі цієї каденції Львівської міської ради є те, що ми змусили переоцінити та переосмислити велику кількість питань та процесів, які стосуються ефективності використання бюджетних коштів та кредитної політики міста.
Сподіваємось, що наша позиція та наші аргументи дадуть змогу відповідальніше ставитись до питань отримання нових запозичень та оптимізації витрат на фінансування поточних проєктів.
«Наша принципова позиція: будь-які дії та рішення повинні базуватись виключно на вимогах закону»
А ось чи чує фракцію «Варта» міський голова Львова?
Можливо, не завжди чує, але ми змушуємо себе почути. Ми готові відстоювати свої навіть непопулярні рішення. Ба більше, ми їх не змінюємо на догоду політичним домовленостям.
Певні: якщо те чи те рішення міськради матиме шкідливі наслідки для Львова, не будемо за це голосувати. Ми ніколи не мовчимо і завжди відстоюємо свої позиції. Завжди намагаємось діяти виключно на підставі закону, водночас маючи стовідсоткову готовність дискутувати та шукати найбільш конструктивні для міста рішення.
А чи готові ви чути Андрія Садового?
Абсолютно. І це ми декларували з перших днів. Головне – це має бути на користь громаді Львова. Але наша принципова позиція, що будь-які дії та рішення повинні базуватись виключно на вимогах закону, а не прийматись згідно з «існуючими традиціями». Міський голова часто вживає зворот, що у Львові існують традиції, і традиційно ми робили так.
Якщо в пріоритеті аргументація міського голови є на користь традицій, а не закону, нам це однозначно не підходить. Якщо в нього є якісь ініціативи, які вважаємо конструктивними і правильними для громади, готові їх підтримати, долучатися до роботи і допомагати органам виконавчої влади та міському голові.
У фракції семеро депутатів, троє з яких очолюють комісії. Це добре!
Вважаю, що це наш потенціал, який ми достатньо успішно реалізовуємо. Ігор Зінкевич є головою комісії транспорту, зв’язку та міської мобільності, Наталія Шелестак – комісії фінансів та планування бюджету, Валерій Веремчук – комісії охорони здоров’я та соціального захисту.
«Як юрист дуже б хотів, аби міський голова був не довше двох каденцій»
У 2020 році Андрія Садового обрали міським головою вчетверте. Хоча зараз війна і про вибори не мовиться, та все ж Львів під час чергових виборів матиме нового міського голову, на вашу думку? Чи ми будемо продовжувати традиції?
Це запитання радше до львів’ян. На мою думку, діючий міський голова був дуже ефективним у перші дві свої каденції. Чому? Мав інноваційні ідеї, були нові підходи до вирішення складних питань розвитку міста. Львів як туристичне місто сформувалося за каденції Андрія Садового. І, напевне, левова частина того, що Львів став перлиною українського туризму, належить саме йому.
Також у Львові добре розвивався IT-кластер. У той час міський голова ухвалював рішення і формував політику розвитку міста, спираючись на консультації та співпрацю з бізнесом.
У Львові сформували Гільдію рестораторів, Гільдію готельєрів. Вони постійно зустрічалися, мали обговорення та напрацьовували цілі стратегії, які реалізовувались спільно з посадовцями мерії. До ідей бізнесу дослухалися, влада не заважала. Це якраз і є найбільша допомога.
Аналогічна річ була з представниками ІТ-галузі. Міський голова запитував, яка допомога їм потрібна, бізнес озвучував спільні кроки, і Андрій Садовий толерував їхні ініціативи. Коли міська влада співпрацювала з бізнесом і чули один одного – це було добре.
А пізніше рішення почали ухвалювати за принципом, мовляв, ми давно при владі та знаємо, як краще. І доленосні для галузі рішення почали приймати чиновники, які жодного дня не працювали в тій чи іншій сфері, яку вирішили «впорядкувати». Ба більше, ці люди не несуть жодної відповідальності за свої помилки, а сьогоднішня політика міської влади зводиться до тези «місто завжди праве». Це дуже немудро. Це регрес.
Певен: велика кількість галузевих проєктів могла б у Львові показати ті самі результати, що й готельний, ресторанний та IT-бізнес. Але так, на жаль, не є. Це стосується наприклад і будівельного бізнесу, з яким я безпосередньо працюю впродовж останніх років.
Отже, повернімося до проблем Львова, про які ви запитували. Проблемою є недостатньо якісні управлінські рішення міської влади. Окрім цього, це неготовність чути бізнес та співпрацювати з ним.
Комунікація у фейсбуці, хороший піар – це не означає наявність якісної комунікації з містянами, бізнесом. Потрібно дослухатися до громади! Сьогодні у Львові сформувалася система, коли виконавчі органи влади хочуть, аби їх чули, але вони не завжди готові чути громаду, бізнес.
Львів вже втомився від Садового?
З огляду на результати попередніх виборів, то ні.
А який Львову потрібен міський голова? Можливо, у вас є амбіції?
Ні, дякую. Я не готовий до такого рівня відповідальності. Мій професійний рівень не дав би мені бути якісним міським головою, в тому розумінні, в якому я це бачу.
А фракція могла б делегувати на цю відповідальну посаду?
Нагадаю, що на вибори йшли з кандидатом на міського голову Ігорем Зінкевичем.
Водночас досвіду в органах місцевого самоврядування таки більше у депутата Валерія Веремчука.
Звісно, у Валерія найбільше депутатського досвіду з нас усіх. Але в кожного з наших депутатів є свої сильні сторони.
Можливо, кандидаткою на посаду міського голови під час виборів – коли вони відбудуться, ясна річ – могла б бути Наталія Шелестак, яка зараз очолює бюджетну комісію і, як на мене, добре обізнана у бюджетних питаннях Львова.
Можливо. Та це питання внутрішньої готовності – брати на себе відповідальність за рішення, процеси, команду. Міський голова – це жертовна посада. Я точно не готовий бути мером міста, а чи готова до цього Наталя Шелестак, не знаю.
Який мав би бути міський голова? Він насамперед має бути якісним управлінцем. У міській господарці важливо бути тією людиною, яка здатна чути і ухвалювати виважені управлінські рішення.
Як юрист дуже б хотів, аби міський голова був не довше двох каденцій. Засидітися у владі – це велика проблема. Людям стає комфортно існувати в тій системі, яку вони самі собі створили. Це велика проблема, зокрема коли підлеглі говорять лише те, що керівник хоче чути, а не те, що є насправді.
«Добре, що у Львові триває впорядкування місць паркування»
Яке ваше ставлення до будівництва підземних паркінгів у середмісті Львова, зокрема на площі Міцкевича?
Звісно, я за будівництво паркінгів чи в центрі Львова, чи поза центром. Вони дуже на часі. Інше питання, чи це технічно можливо. Якби мене запитали 10-15 років тому, я б однозначно сказав, що проти. Бо тоді не було відповідних технологій, аби це зробити.
Перебуваючи в європейських містах, як-от Відень, Барселона, бачу, що сьогоднішні технології і у нас дозволяють це зробити. Питання паркінгу на Міцкевича – саму ідею підтримую. Аналогічно я за будівництво паркінгу на Шота Руставелі.
Інше питання: чи правильно робити це згідно зі запропонованим проєктом? Є багато запитань, відповіді на які ми ще не отримали. Сама ідея будівництва паркінгу в центральній частині міста мені імпонує.
Добре, що у Львові триває впорядкування місць паркування – Ігор Зінкевич багато і системно над цим працює. Місто в бюджет від паркування отримує пристойні суми, які згодом скеровують на підтримку Сил оборони. Це кропітка робота, зокрема й голови транспортної комісії. Подяка йому за цю працю.
Чи львів’яни вже зрозуміли, що за паркомісце потрібно платити і запаркуватися у середмісті вже безкоштовно не вийде?
Ні, бо всі хочуть це робити безкоштовно. А так, як ви кажете, вже не буде. Тому такі, як Ігор Зінкевич, не мають шансів мати велику електоральну підтримку. Він говорить і робить непопулярні речі. Та це на часі. Безкоштовного паркування не буде. Це об’єктивно і це потрібно усвідомити і прийняти.
«Я за чіткі правила гри, якість та прозорість»
На вашу думку, як змінилося будівництво в часі війни?
Будівельна галузь, як і всі бізнеси, переживає не найкращі часи, зокрема і у Львові. Так, будинки зводять. Але темпи і масштаби, як було до великої війни, – це не до порівняння. Фактично будинки добудовують. Нових проєктів є вкрай мало.
У Львові будують якісно?
Житло є різне. У Львові є бюджетне житло, і є преміум класу. Відповідно і якість, і ціни різні. Але можу констатувати: нарешті покупець почав звертати увагу на репутацію будівельної компанії. Це дуже добре.
Чи якісна в нас концепція містобудування? Дискусійне питання. На мою думку, дуже часто держава не чує наші міста та їх потреби. Так само в свою чергу міста не дуже хочуть чути потреби бізнесу. І брак комунікації та фахових управлінських рішень роблять неправильні формати в довгострокових перспективах.
У таких процесах ми часто виявляємо допущені помилки через кілька років. Натомість, якби влада чула та реагувала на поради експертів та представників профільних бізнес-середовищ, цих помилок можна було не допускати.
Загалом я за чіткі правила гри, якість та прозорість, і не лише в будівельному бізнесі.
У Львові є чітка стратегія чи радше хаотичність забудов?
Вона повинна була б бути. Але чи вона є – це питання.
Як бачимо, будинки зводять у кожному районі Львова. Поза тим, шкіл і садочків таки бракує. Чому? Нещодавно в інтерв’ю «Львівській Пошті» керівник управління освіти Андрій Закалюк розповів, що у 2024 році таки нарешті є поступ у будівництві шкіл.
Поступ є, бо це питання набуло критичних форм, і про це говорили всі. Якщо робитимемо все за законодавством, а не так, як вже згадував, «за традиціями», ситуація буде зовсім іншою. В законі чітко написано, що інфраструктуру має будувати місто, місцеве самоврядування або держава.
Але будівельна спільнота вже давно висловилась, що готова це робити самостійно, проте мають існувати чіткі правила, а не суб’єктивізм чиновників від рішення та настрою яких залежатимуть мільйонні проєкти.
Не потрібно свою відповідальність перекладати на бізнес та робити з нього цапа відбувайла. Міський голова та міські посадовці повинні згадати, що запорукою ефективності та розвитку є саме справедливе партнерство, а не виключно примус. Бо багато питань є саме до міської влади, яка встановлює правила роботи для бізнесу, яких останній чітко дотримується.
До прикладу, до 2019-го розвиток інфраструктури мав забезпечуватися за рахунок відповідного податку. І всі будівельні компанії його повинні були заплатити. Згодом цей податок скасували.
Однак в один з останніх років його існування лише за один рік до міського бюджету забудовниками було сплачено близько 220 мільйонів гривень, за які мали будуватись в тому числі й нові інфраструктурні об’єкти. Чому ці гроші з міського бюджету не було використано за прямим призначенням, а саме на розвиток інфраструктури – незрозуміло.
Заступник міського голови Львова з містобудування Любомир Зубач в інтерв’ю «Львівській Пошті» зазначав, що агломерація – це гра на перспективу і під час війни важливо максимально плекати єдність. Чому Львів робить акцент на питанні агломерації?
Якщо будуть правильні управлінські рішення та правильні концептуальні підходи, то це добре і дасть результат. Це підсилення всіх учасників об’єднання.
Так, десять громад, включно з Львовом, об’єдналися в асоціацію органів місцевого самоврядування, щоб спільно реалізовувати важливі для мешканців громад проєкти.
Абсолютно правильно. Це майданчик, на якому мали б вирішувати спільні проблеми та втілювати спільні інфраструктурні ініціативи. Скажімо, питання водопостачання, транспортного сполучення, просторового планування. Це також і спільні інвестиційні проєкти. Час покаже.
