Львів став для мене містом чекання чоловіка-«азовця» Олександра з полону. Про це «Львівській Пошті» зазначила Юлія Шандро, дружина «азовця» Олександра Шандро, який восени 2024-го повернувся з полону.
«В жовтні 2024-го ми таки дочекалися його – чоловіка, батька, сина! Вірили і дочекалися. Це таке щастя! 29 місяців – саме стільки Олександр перебував у полоні після виходу з «Азовсталі» в травні 2022-го. Вистояв, вижив і повернувся до родини», – каже Юлія Шандро.
До Дня Львова, 769-ої річниці, «Львівська Пошта» запитала співрозмовників, чим Львів для них унікальний, за що його люблять, які місця надихають і є улюбленими. В опитуванні брали участь люди, які живуть і працюють в місті Лева, але народилися і проживали в інших містах.
«Львів мені дуже подобається. Сюди ми з сином Костею і нашим дідусем приїхали в серпні 2022-го. Відтоді тут мешкаємо», – розповідає жінка.
Їхня сім’я жила в Маріуполі, Олександр Шандро в лютому 2022-го пішов служити в «Азов».
«Ми виїхали з Маріуполя в травні 2022-го. Сама я родом із Криму. До Львова приїхали, бо в мене тут мешкає товаришка дитинства. Вона й запропонуваланам свою допомогу. Львів для нашої родини став рідним домом. Подяка львів’янам за підтримку, це так цінно для нас», – говорить співрозмовниця.
Юлія Шандро акцентує: подяка за те, що Львів виходив і виходить на підтримку родин полонених.
«Я, син Костя і наш дідусь виходили у Львові на акції-нагадування про «азовців», які в полоні. Подяка знаній львівській художниці Наталії Павлюк, яка нас підтримала і залучила Костю до мистецтва. Син увесь час малював, поки чекав тата з полону, був учасником виставок у «Дзизі», які проводила пані Наталя», – каже вона.
«У 2023-му ми з сином їздили у Вінницю на тижневий відпочинок. Нас туди скерував центр «ЯМаріуполь». Коли провернулися до Львова, в мене уперше було відчуття, що я вдома. Я так скучила за Львовом, таким він мені рідним став…», – говорить співрозмовниця.
Юлія Шандро зазначає, що Львів допоміг втілити її мрію – розмовляє українською.
«Чекала чоловіка з полону, були обміни, але про нього не було інформації. Одного дня зайшла в Гарнізонний храм помолитися, щоб мій чоловік був живий і здоровий, просила звісточку про нього. І коли поверталася додому, мені зателефонували з координаційного штабу та повідомили, що його обміняли. Ось вона, довгоочікувана звістка! В Гарнізонному храмі зустріла жінку з Маріуполя, з якою разом працювала. Зараз вона живе в Дніпрі», – розповідає співрозмовниця.
З її слів, Львів – дуже затишне місто, унікальне завдяки історичним пам’яткам, особливе завдяки добрим і щирим людям. Львів є містом сили.
«Люблю центр Львова, його красиві вулички, Стрийський парк і парк імені Івана Франка. Стрийський парк мене вразив величчю дерев, які тут ростуть. Наша родина дуже любить прогулянки Львовом. Місто щоразу відкривається по-новому. Любимо Перший театр, куди ходимо з родиною на вистави», – каже вона.
«Вітаю прекрасний Львів і зичу мирного неба та перемоги, повоєнного розвитку і розквіту!», – резюмує Юлія Шандро.
Повністю опитування читайте за посиланням: