По обидва боки “тютюнових барикад”

Минуло понад три роки з часу, як у Львові заборонили курити у закритих приміщеннях. “Пошта” поцікавилася, наскільки ефективним було прийняття цього закону і, головне, чи дотримуються його курці

Прогулюючись Львовом, не побачити курця може лише незрячий – та й навіть він відчує запах тютюнового диму. Курять усюди – на терасах ресторанів, поблизу магазинів і житлових будинків, на зупинках громадського транспорту тощо. Львів’яни діляться на два табори: тих, що скаржаться на курців і самих курців, які стверджують, що інших місць для куріння немає – мовляв, закон і так забороняє курити майже всюди.
“Мені часто доводиться їздити у справах з однорічним сином, і щоразу, коли ми чекаємо на маршрутку, поруч стоять люди із сигаркою в руках. Це неподобство! Адже закон забороняє курити на зупинках. Зрештою, не за себе турбуюся – пасивне куріння є дуже шкідливим для дитини”, – бідкається львів’янка Наталія. Жінка скаржиться: просити курців викинути цигарку – марно. Інколи, щоправда, відходять убік.
Куріння у заборонених місцях  тягне за собою попередження від представника поліції або накладання штрафу від 51 до 170 грн
Насправді, львів’яни мало поінформовані стосовно куріння у громадських місцях. Що воно таке – громадське місце? Вулиця, парк, зупинка чи просто будь-яке місце, де окрім тебе є люди? На щастя, із курінням у закладах все чітко – “заборонено”.
“Якщо чесно, взагалі не знала ніколи про таке обмеження. Завжди курю, не відходячи від смітника, – розповідає львів’янка Яніна. – За цим ніхто не слідкує – ніколи до мене ще не підійшли і не оштрафували за куріння у недозволених місцях”. Дівчина скептично ставиться до таких обмежень, бо вважає, що “загальна суть закону не може зменшити кількості курців”.

Правові норми для курців

За даними звіту Держстату України за 2015 рік, кількість курців становила 6,2 млн, повідомляє прес-служба Міністерства охорони здоров’я. Це приблизно восьма частина всього населення, з урахуванням навіть дітей. Також прес-служба МОЗ повідомляє, що за останній рік збільшилася кількість неповнолітніх курців – від 2% до 2,9%.  
Попри невтішну статистику, куріння стає менш популярним серед українців, повідомляють експерти. Однією з причин називають зміни до українського законодавства. “Пошта” розпитала у старшого інспектора прес-служби патрульної поліції Львова Вадима Ртіщева про основні положення цього Закону.
Петицію про скасування куріння у закладах харчування підписало лише 25 людей
“Станом на зараз діють статті Закону України, які дозволяють чи забороняють куріння у тих чи інших місцях. Це ст. 13 Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення” і ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях”, –  розповідає старший інспектор. – Згідно з ними, курити заборонено у ліфтах і таксофонах, у під’їздах житлових будинків, у підземних переходах, у приміщеннях і на території закладів охорони здоров’я, навчальних закладів, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту, у приміщенні ресторанів, об’єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, у громадському транспорті та на його зупинках”.
З його слів, дозволено курити у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у приміщеннях гуртожитків, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, а також в аеропортах та на вокзалах, але за умови, що власником, орендарем або уповноваженими особами буде створено спеціальні місця для куріння, обладнані засобами для видалення тютюнового диму, наприклад, витяжками. Також там повинна бути розміщена інформація “Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!”
“Відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, тягне за собою попередження від представника поліції  або штраф від 51 до 170 грн. За повторне протягом року вчинення порушення застосовується штраф від 170 до 340 грн, – розповідає Вадим Ртіщев. – З початку року було оштрафовано 11 львів’ян”.
На питання “Так мало?” старший інспектор пояснює, що поліцейські можуть обмежуватися попередженням, а зазвичай саме такої форми й достатньо. Накладання штрафу є обов’язковим, коли людина курить поблизу шкіл, садочків.

джерело: ГО “Центр регіонального представництва “Життя”

Ресторани не постраждали

Відразу після прийняття закону забили на сполох ресторатори, мовляв, люди не приходитимуть у ресторан так, як раніше, “бо посмакувати кавою з цигаркою зможуть хіба на терасі”. А у нас не завжди ж літо і не кожен заклад має терасу... Та з часом обурення вщухли. Ресторатор, член Гільдії рестораторів Львова Вардкес Арзуманян запевняє: ресторани не постраждали.
“На прибутки рестораторів цей закон не вплинув. Можливо, вплинув на прибутки депутатів, – розмірковує Вардкес Арзуманян. – Наскільки мені відомо, лобіювати і просувати цей закон хотілося депутатам, які мали на меті освоїти міжнародний грант.
У місті нема жодної антиреклами проти куріння, жодної профілактики
 Думаю, їм це вдалося. Та якщо б хотіли боротися з курінням, то достатньо було б дорівняти ціни на тютюн в Україні до європейських за рахунок високих акцизних зборів. Але, на жаль, як і все в нашій державі, це звелось до імітації”, – резюмує ресторатор.
Улітку львів’яни можуть собі дозволити випити кави з цигаркою на літній терасі. Законом це не заборонено, але навіть у таких випадках можливі конфлікти через тютюновий дим. 
“Якось довелося вислуховувати скаргу чоловіка на те, що вітер “дує” тютюновим димом йому в обличчя. Тоді я вимушена була попросити компанію людей пересісти за інший столик на терасі, щоб дим не заважав тому чоловікові. Сама я не курю, але на тютюновий дим мені байдуже”, – розповідає “Пошті” офіціантка Соломія.

Збільшувати вартість чи пропонувати альтернативу?

Однак, на прийнятті законів про заборону куріння у громадських місцях і закритих приміщеннях активісти не зупиняються. Щоб протидіяти пропаганді куріння, створюють рекламні ролики проти куріння, розвішуються оголошення, а постійне зростання вартості тютюнових виробів вже, напевно, стало звичним ударом по гаманцях курців. Але чи достатньо цього, щоб позбавити Львів тютюнового диму?
“Вважаю, що місто не достатньо сильно бореться з курінням, зважаючи, зокрема, на кількість реклами, – ділиться враженнями депутат Львівської міськради, голова ГО “Варта-1” Ігор Зінкевич. – Нема жодної антиреклами проти куріння, жодної профілактики. Стосовно закону, то він є, але його не завжди дотримуються. Дивно, що ще й куріння “впало на плечі” поліції. Я вважаю, що цим би мала зайнятися Муніципальна дружина. Щодо ресторанів, то особисто знаю, що є заклади з місцями для курців – як надворі, так і в приміщенні”.

Реклама на телебаченні, у ЗМІ і на вулицях міста є досить дорогою, а держава практично не виділяє коштів на те, щоб інформувати людей про шкідливий вплив куріння – фінансування йде з кишень спонсорів. Тому, на думку багатьох українців, доречніше буде не залякувати хворобами, а показувати альтернативу – спорт, активне і здорове дозвілля. 
“Біля кіосків з цигарками бачимо дуже часто людей, які розповідають про ту чи іншу марку цигарок. Це приклад реклами “за” куріння, – пояснює Ігор Зінкевич. – А де можна побачити рекламу за здоровий спосіб життя? Чому не влаштовують промо-акцій в підтримку цього? Зараз нам, звісно, говорять, що це не на часі, є багато інших, важливіших проблем, треба якось із цим миритися.. Але повинна бути альтернатива. Наприклад, не можна просто дитині сказати: “Це погано, не рухай!”, а треба показати їй щось інше взамін. Так само, я вважаю, і з курінням, бо воно впливає на здоров’я кожного курця окремо і всієї України загалом”, – розповідає Ігор Зінкевич.

Закон утискає курців?

До слова, 23 квітня 2016 року було створено петицію до Львівської міської ради під назвою “Скасування заборони на куріння в громадських закладах харчування”. Автор петиції наголошував на тому, що тютюн не є забороненою законом речовиною, тому “заборона куріння в громадських закладах є прямим обмеженням прав курців”. Попри пропозиції автора дозволити облаштувати окремі зали для куріння чи навіть перепрофілювати деякі з них, станом на сьогодні петицію підписало лише 25 людей із 1000 необхідних.
“От на мою думку, треба прийняти закон, який забороняє курцям виходити з дому. Або якщо виходять, то щоб обов’язково з пов’язкою на руці “хворий на куріння”, – іронізує Вардкес Арзуманян. – А якщо серйозно, то курці не є найбільшою небезпекою для суспільства, тому не треба для них нічого окремо відкривати, роблячи з них чи не скажених. Достатньо, повторюсь, просто підняти ціни на сигарети”, – резюмує ресторатор.

“Тютюн – це єдина продукція, яка призводить до смерті при вживанні згідно з інструкцією”

 
 фото: kyiv1.org
Андрій Скіпальський, керівник Українського центру контролю над тютюном ГО “Життя”, – про “жнива” після прийняття закону про заборону куріння, толерантність населення і стратегію “викурювання” шкідливої залежності з вулиць міста:

– Андрію, скажіть, на вашу думку, закон 2012 року був першим нововведенням, яке забороняло курити в громадських місцях?
– Заборона куріння в громадських місцях діяла ще з 2005 року. Однак закон 16 грудня 2012 року привернув увагу до проблем пасивного куріння, тому й “нагадав” українцям про заборону курити в громадських місцях, хоч нововведення стосувалися лише приміщень – барів, ресторанів, лікарень тощо. Ми намагалися привернути увагу до того, що в закритих місцях курити не можна, бо там працюють і відпочивають не тільки курці, а тому дим їм шкодить. До 2012 року цим ніхто не займався і держава не проводила жодних протитютюнових кампаній. 
Проконтролювати куріння на тих же зупинках дуже складно – це швидше залежить від культурного розвитку населення, його толерантності. Очікувати, що поліцейські тільки те й робитимуть, що ганятимуться за курцями на зупинках, не варто. Я б радше розраховував на те, що люди, керуючись цим законом, можуть не соромитися попросити курця загасити цигарку, бо так вони захищають своє право не вдихати тютюновий дим.
Місцевим органам влади потрібно розставити маркування про заборону куріння. Як тільки з’являться позначки зони, вільної від куріння, то, повірте мені, 95% відсотків курців відійдуть убік і не будуть нахабно “обкурювати” інших. Хоча залишаться й інші 5% відсот­ків, для яких куріння – принципова позиція. Якби було маркування, більшості конфліктів вдалося б уникнути. Курці, розумієте, часто є егоїстичними стосовно своєї залежності, намагаються захищати її до останнього. Тому й виникають часті непорозуміння. 
– Які наслідки прийняття закону про заборону куріння – позитивні чи негативні? 
– Закон був направлений на зменшення споживання і попередження виникнення хвороб внаслідок вживання тютюну. Це була його основна мета. Тому ми для перевірки ефективності закону можемо прослідкувати за такими факторами: динаміка хвороб, споживання тютюну і поширеність куріння.  У 2013-ому за статистикою Україна була першою в світі по зменшенню ринку вживання тютюну. Ми викурили на 9 млрд сигарет менше, ніж у 2012 році. Якщо поділити цю суму 20, отримаємо кількість пачок. Тобто споживання тютюну значно зменшилося і залишилося на цій позначці зараз, що не може не тішити.
Поширеність куріння – складний показник, бо вичислюється з відсотків населення, що курить. За два роки цей показник зменшився приблизно на 2%: кількість жінок-курців зменшилася на 3%, а чоловіків – на 2%. Чи це є наслідками політики охорони населення від тютюнового диму? Частково так. Але також у цей час було підвищення “акцизи”, і тоді ж почав діяти закон про заборону реклами куріння. Комплексні дії є більш ефективними, ніж один законопроект.
Щодо поширеності хвороб, то можемо побачити, що, за деякими показниками, коли  пасивне куріння є одною з першопричин хвороб – бронхіальної астми, ішемічних хвороб серця, синдрому раптової смерті немовлят, – можна побачити зменшення за цими показниками в останні роки. Всі лінії йдуть вниз. Чи це вплив закону? Знову ж таки, не маємо чіткої інформації, але, звісно, він посприяв тому, що захворюваність зменшується.
– Прошу сказати, як часто заклади громадського харчування порушують закон про заборону куріння?
– Наскільки мені відомо, близько 15-20% відсотків закладів по Україні таки порушують цей закон. Але по Львову ця статистика значно менша, Львів – все-таки, дуже чемне європейське місто, в Одесі або, наприклад, у Києві доводиться боротися з порушеннями.
Знаю, що ресторани не сильно постраждали від цього закону. Якщо спочатку був помітним невеликий занепад, то зараз все гаразд. Курець, коли приходить в ресторан, навпаки, менше їсть за рахунок того, що більше курить, тобто користі їм від цього ніякої. А проблем більше, бо куріння не до вподоби всім відвідувачам. 
– Зараз достатньо активно депопуляризується куріння? Є ефективною його антиреклама?
– Штрафи залишаються достатньо низькими.  Сьогодні якраз (19 липня – авт.) ми зареєстрували законопроект №4030а, за яким штраф збільшується у 20 разів, тобто складатиме 340, а не 51 грн. 
Чи достатньо інформаційних кампаній? Ні, можу сказати, що їх практично немає, оскільки держава на профілактику не виділяє жодної копійки. Зараз у нас такий рівень сприйняття, що медицина – це виключно медикаменти, лікування, а про профілактику, попередження ніхто не думає. Тому з цим у нас все дуже погано – якщо й з’являються матеріали, то за кошти спонсорів і далі вже розповсюджуються через соціальні служби і ЗМІ. Ми проводили декілька кампаній цьогоріч, але на рівні державної політики такої роботи немає. 
– Що, на вашу думку, більш продуктивно – говорити про шкідливість куріння чи пропагувати здоровий спосіб життя? 
– Дуже важливо зрозуміти, що інформаційні кампанії є ефективними тільки у зв’язці з дієвими заборонами і регулюваннями вживання тютюну. Тютюн – це єдина продукція, яка призводить до смерті при вживанні згідно з інструкцією. Інших аналогів у нас немає. Якщо б зараз тютюн лише з’явився на ринках, то ніякий уряд не дозволив би його продаж, знаючи про його шкідливий вплив. Це певною мірою була помилка людства, від якої позбавитися дуже складно.
Що стосується “меседжів” до населення, зокрема, до молоді, то я вважаю, що ні те, ні інше. Курці зазвичай є добре обізнаними з хворобами, до яких призводить куріння. Можна навіть сказати наступне: ми дуже добре проінформована, але фатальна нація. Можемо повторювати про шкідливість тютюнового диму ще багато разів, але все одно 37% чоловіків будуть курцями, а це, до слова, – найвищий показник у Європі. Відповідно, маємо і найвищий показник чоловічої смертності. 
Цигарки повинні бути дорогими. Вони не мають коштувати 10-15 грн, а хоча б 40 грн. Коли ціна буде саме такою, плюс постійне інформування від друзів “це – ваше життя, яке ви, через куріння, собі вкорочуєте на 10 років”, тоді людина швидше шукатиме шляхи позбавлення від залежності.
Якщо пачка цигарок коштує 10 грн, цигарки продаються поштучно і держава не в змозі навіть дітей захистити від тих “одногривневих” сигарет, які вони купують біля школи (що є вже не адміністративною, а кримінальною відповідальністю), то про які інформаційні кампанії може йти мова?
Починається все в підлітковому віці, а доведено, що в такому віці, на жаль, є найменшим вплив інформаційних повідомлень. Можна сказати, що для підлітків цих “меседжів” взагалі не існує, вони їх пропускають повз вуха. 
– Дуже часто курці обурюються на закони і нововведення, які, мовляв, “обмежують їхні права”. Як можна порозумітися з ними, не доводячи бесіду до конфлікту? 
– Якщо б існувало “право курців”, вони б виграли вже безліч судів у всіх державах. Україна – не перша країна, яка впровадила ці заходи. Я б сказав, що ми десь посередині – не останні, але далеко не перші.
Захисту прав курців не існує, бо неможливо навіть окреслити межі такого “права”. Є право на безпечне існування, право на здоров’я, право на здорове повітря, безпечні умови праці і так далі. А наркотична залежність, яка перетворюється у право забруднювати повітря, – це не є право, а демагогія. Можна курити у своїй квартирі – приватна власність ніким не регулюється – але коли тютюновий дим приносить шкоду, то прав для його поширення існувати не може.
Розмовляла Марія Горбань
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.3732 / 4.15MB / SQL:{query_count}