У часи боротьби за власну ідентичність все більше музикантів виходять з тіні та здобувають ширшу впізнаваність (нарешті ми почали цінувати строкатість української сцени). До вже знайомих багатьом талантів доєднуються ті, що почали свій шлях недавно. Переконана, серед цього розмаїття кожен може знайти музику, яка відгукнеться в його серці.
У сьогоднішньому матеріалі «Львівська Пошта» пропонує познайомитися з трьома львівськими андеграунд-гуртами.
«Three Dots»
Для «Three Dots» музика – не лише творчість, а й спосіб розвивати українську метал-сцену та змінювати ставлення до важкої музики.
«Ми хочемо донести цю культуру, яка давно й активно розвивається за кордоном, особливо в США. В Україні вона з’явилася значно пізніше, тому досі можна зустріти людей, які сприймають рок чи метал як щось дивне або навіть небезпечне. Наше завдання – показати, що це нормальна сучасна творчість, один із найпопулярніших музичних жанрів у світі. Ми хочемо, щоб люди бачили: українці теж можуть створювати таку музику не гірше, а подекуди навіть краще».
У своїй творчості гурт поєднує важке звучання із сучасними музичними рішеннями. Раніше музиканти зверталися до українського фольклору, однак зараз прагнуть експериментувати, шукати нове звучання.
«Ми хочемо ламати шаблони. Дивишся на сучасні світові метал-гурти і розумієш, що вони постійно експериментують, додають нові елементи, не бояться змінюватися. Саме цього, на мою думку, зараз бракує українській метал-сцені. Гуртів у нас багато, але ми хочемо показати, що український метал існує, розвивається і теж може бути сучасним».
Тексти пісень «Tree Dots» народжуються з особистого досвіду учасників гурту. Для них важливо, щоб слухач впізнавав себе в цих історіях і відчував емоційний зв’язок із музикою.
«Ми пишемо про речі, які можуть стосуватися кожного. І я, і друга вокалістка намагаємося вкладати у пісні власний досвід і переживання. Найкращий момент – коли людина слухає композицію і розуміє: “Я теж це проживав”. Саме заради таких відчуттів ми й створюємо музику».
Музиканти переконані, що гурт – це значно більше, ніж спільна справа.
«Для мене гурт – це друга сім’я. Це люди, з якими ми разом ростемо, переживаємо труднощі, підтримуємо одне одного і будуємо щось спільне. Саме це надихає не зупинятися».
Наразі «Tree Dots» працюють над новим матеріалом, тому концертів стало менше.
«Ми майже весь час присвячуємо новому альбому. Хочемо зробити справді масштабну роботу – таку, якої, як мені здається, в українському металі ще не було».
Попри це, гурт продовжує виступи на львівських майданчиках – зокрема в Нижньому залі Театру ляльок та Ruin Bar «Котельня», а також виїжджає з концертами в інші міста України. Зі слів музикантів, для них однаково цінні як великі сцени, так і невеликі локальні концерти, адже головне – можливість ділитися своєю музикою з людьми.
Історія гурту почалася ще в шкільні роки його учасників. Майбутні засновники познайомилися в молодших класах, разом відкривали для себе рок-музику, мріяли про власний гурт і поступово почали втілювати цю ідею в життя. Перші концерти проходили для кількох десятків слухачів, згодом були виступи на фестивалях і львівських сценах. Повномасштабна війна змінила склад колективу: частина музикантів виїхала за кордон, тому довелося майже повністю перебудовувати команду. Попри це, «Tree Dots» не припинили роботу.
«Були моменти, коли здавалося, що гурт може розпастися. Але ми завжди поверталися до однієї думки – це наша мрія і її потрібно довести до кінця. Сьогодні ми маємо новий склад, працюємо над двома альбомами та готуємо реліз, який, сподіваємося, справді здивує слухачів».
Назва колективу народилася спонтанно. Повертаючись одного разу додому після вечірки, двоє засновників почали жартома перебирати варіанти назви. Хтось запропонував «Три крапки» – символ незавершеності, продовження історії. Ідея настільки сподобалася, що її вирішили залишити, лише перекласти англійською.
«Ми подумали: “Tree Dots” звучить класно. Принесли цю назву хлопцям, усім сподобалося – так і назвали гурт. Я й досі дуже люблю цю назву. Навіть у своєму підписі часто автоматично домальовую логотип гурту – це така маленька річ, якою я по-справжньому пишаюся».
«Hate Hearts»
Для фронтмена «Hate Heart» цей гурт став можливістю нарешті реалізувати власне бачення музики без компромісів. Після багатьох років гри в інших проєктах йому хотілося створити колектив, у якому всі творчі рішення належали б лише учасникам гурту.
«У мене досить довгий музичний шлях, але завжди хотілося вийти за межі репетиційної бази і зробити щось своє. Коли писав перший матеріал, то не ставив собі за мету створити якесь складне мистецьке висловлювання. Хотілося написати максимально енергійну музику. Навіть якщо вона комусь не подобається, ритм і грув усе одно мають працювати».
Саме концертну енергетику музиканти називають головною особливістю «Hate Heart». На їхню думку, студійний запис ніколи не здатен передати тієї атмосфери, що виникає під час живого виступу.
«Хардкор – це про контакт із людьми. Тут важливо не просто стояти на сцені, а постійно взаємодіяти з залом. Саме тоді виникає та синергія, заради якої все й робиться».
Формування складу гурту тривало кілька місяців. Найважче було знайти музикантів, які могли б виконувати доволі технічний матеріал. Паралельно фронтмен вперше опановував роль вокаліста, працював над текстами і поступово формував власну манеру виконання.
Перший концерт відбувся ще до того, як гурт встиг повноцінно запустити свої сторінки в соцмережах. Логотип був готовий буквально за кілька днів до виступу, а після дебютного концерту колектив майже одразу почав отримувати нові запрошення.
«Ми зіграли перший концерт, а вже через тиждень нас покликали на наступний. Потім було “Файне місто”, інші фестивалі, і все якось дуже швидко закрутилося».
За два роки існування «Hate Heart» встигли виступити у Львові, Києві, Дніпрі, Луцьку та Чернівцях, а також долучитися до кількох спільних турів з іншими українськими метал-гуртами.
Найтепліші спогади музиканти пов’язують із Дніпром. Саме там, зі слів фронтмена, сформувалася особлива публіка, яка щиро підтримує важку сцену.
«У кожного міста своя атмосфера, але Дніпро мене приємно здивував. Там дуже сильна метал-спільнота, багато молодих людей слухають і грають екстремальну музику. Ми завжди залюбки туди повертаємося».
Попри активну концертну діяльність, учасники гурту більшість роботи виконують самі: записують матеріал, організовують концерти, займаються промоцією та розвитком проєкту.
«Поєднувати це дуже складно. Ми майже все робимо власним коштом, тому кожен концерт і кожен реліз є результатом великої роботи всієї команди».
Однією з важливих подій для гурту став виступ на фестивалі «Файне місто». Зі слів музиканта, вони не очікували отримати запрошення. Навіть після підтвердження участі майже місяць не могли повірити, що це відбулося.
У Львові «Hate Heart» найчастіше виступають у Ruin Bar «Котельня», а також брали участь у концертах на інших міських майданчиках і відкритих локаціях. Особливо фронтмен згадує виступ просто неба в центрі міста, коли перехожі зупинялися послухати гурт просто посеред вулиці.
Історія назви колективу теж має особисте значення. Як каже музикант, словосполучення Hate Heart давно зберігалося серед його нотаток як потенційна назва майбутнього проєкту.
«Мені завжди подобалися короткі назви, які легко читаються і запам’ятовуються. Назва Hate Heart народилася саме так. Для мене це не про ненависть до когось, а про спосіб перетворювати власні негативні емоції на музику. Це моя терапія. Все, що накопичується усередині, можна прожити на сцені та передати через пісні».
Саме тому кожен концерт «Hate Heart» музикант сприймає як емоційне звільнення.
«На сцені ти буквально проживаєш усе заново. Це дуже сильне відчуття, тож, мабуть, саме заради нього я продовжую займатися музикою».
«Tahypsia»
Учасники львівського гурту Tahypsia описують свою музику як спробу переосмислити звучання металкору та грув-металу середини 2000-х і 2010-х років. Найбільше на них вплинули такі гурти, як Lamb of God та Machine Head, однак музиканти наголошують, що не прагнуть копіювати, а створюють власне звучання.
«Те, що ми намагаємося зробити, можна описати двома словами – це олдскульний метальний саунд. Думаю, вже можна назвати олдскульним те звучання, яке було популярним у 2010-х роках. Але водночас у нас виходять рифи, які вже не обмежуються металкором. Є впливи інших жанрів, подекуди навіть дез-металу. Загалом ми просто намагаємося відтворити той олдскульний саунд у власному баченні. Мені здається, що для України це доволі унікальне поєднання, бо нічого подібного я поки що не чув».
Окреме місце в творчості гурту займають тексти. Зі слів музикантів, вони зосереджуються на переживаннях людини.
«Усе сконцентроване на внутрішньому розпаді, розпаді суспільства, персональному пеклі. На відчутті безвиході й нерозумінні того, куди все це веде».
Формально «Tahypsia» існує з 2024 року, однак історія гурту почалася ще раніше. Основний склад сформувався після змін у попередньому проєкті, де разом грали теперішні гітарист і барабанщик.
«Я як гітарист спершу хотів грати треш-метал – швидкий, енергійний. Але барабанщик порадив послухати “Lamb of God”. Я почав слухати цей гурт, відкрив для себе інші піджанри, і мене поступово затягли металкор і грув-метал. У підсумку все це й сформувало наше нинішнє звучання».
Перші публічні виступи «Tahypsia» відбулися через кілька місяців після створення колективу. За цей час музиканти неодноразово переробляли матеріал, який залишився від попереднього проєкту.
«Перші концерти ми відіграли у листопаді 2024-го. Перед тим майже пів року просто репетирували, щоб зігратися. Матеріал у нас уже був, але частина пісень залишилася від попереднього гурту. Ми їх переробляли, а Влада переписувала тексти, бо не всі їй подобалися».
Наразі більшість концертів гурту відбувається у Львові, переважно в клубі «Котельня», хоча музиканти вже виступали у столиці.
«Інших майданчиків поки небагато. У Києві ми виступали в “Volume” і “Mezzanine”. Найбільше мені запам’ятався концерт на «Trashout Fest» у червні. Було багато людей, прийшли представники музичних медіа. Одна з журналісток написала рецензію на наш виступ, і мені здається, що саме після цього нас запросили на “Файне місто”. Це лише моя теорія, але ми самі були здивовані, що вони нас помітили».
Назву гурту обрали не випадково. Вона походить від психологічного терміна «тахіпсихія», який музиканти трохи змінили.
«Назву придумав барабанщик. “Тахіпсихія” – це прискорення мислення, яке може виникати за певних психічних станів. Ми трохи змінили слово, щоб воно краще звучало. Звісно, його можна пов’язати і з нашими текстами – внутрішнім розпадом, психологічними станами. Але, чесно кажучи, нам просто сподобалося, як звучить ця назва. І є ще одна перевага: коли вводиш “Tahypsia” у “Google”, одразу знаходиш саме нас».
«Львівська Пошта» продовжить знайомити читачів з іншими гуртами львівської андеграунд-сцени в серії тематичних матеріалів. Стежте за оновленнями і розкривайте різноманіття української музики разом із нами.
