Війна навчила нас щодня дякувати незламним воїнам за захист України, за те, що ми тут, у Львові, можемо жити, працювати, навчатися. Про це «Львівській Пошті» наголосила Марія Петришин, волонтерка, психологиня, керівниця Першого жіночого ветеранського простору Re:Hub.
«Є два варіанти – або воюєш, або допомагаєш. Це розуміння відповідальності. Кожен мав би задуматися: якщо я не на фронті, то що можу тут, у тилу, робити задля допомоги військовим. Поза тим, на жаль, дотепер не всі розуміють, що в Україні війна – два роки після повномасштабного вторгнення і 10 років війни загалом… Це як два різні світи, і це сумно, мені це дуже болить. На жаль, не всі усвідомлюють, не всі відчувають, що в Україні війна, – каже волонтерка. – Люди, рідні яких, близькі чи знайомі на фронті, розуміють. Люди, чиї сини, чоловіки, батьки у полоні або зникли безвісти, розуміють. Саме цих людей війна дуже змінила, вони перебувають у гострому стресі».
Для Марії Петришин війна триває з 2014-го. «Якщо дивитися в контексті того середовища, в якому я живу, з яким іду пліч-о-пліч, з яким маю спільні цілі, ідеї та цінності, то з 24 лютого 2022-го наша лють стала ще більша, сильніша. Ця лють до ворога ще більше нас об’єднала, згуртувала, дала нам розуміння, що маємо працювати ще більше заради перемоги України. Кожен на своєму місці мусить робити все від нього залежне. Перемога залежить від кожного з нас! Хто з 2014-го допомагав війську, той це робить і зараз. З 2022-го доєдналося більше українців задля допомоги воїнам і фронту. Певна, що повномасштабне вторгнення зробило українців ще відповідальнішими», – зазначає керівниця Першого жіночого ветеранського простору Re:Hub.
Війна акцентувала на справжніх цінностях для кожного з нас. Цінне людське життя, плече побратима, рука допомоги, згуртованість, любов.
«Українці почали ще більше цінувати час, проведений із родиною, з найдорожчими. Зустрічі за родинним столом особливо цінні, адже не кожна сім’я може разом сісти до столу, не кожна може разом відсвяткувати Різдво і Великдень. Особисто знаю, як це, коли син на фронті. А багато українських родин, на жаль, уже ніколи не зберуться у повному складі, бо мають загиблих на війні… Війна навчила нас стресостійкості. Ми ніколи не будемо такими, як колись, ми будемо іншими, – каже психологиня. – Ці випробовування і стреси дають нам можливість розширити резильєнтність (здатність людини адаптуватися до стресових ситуацій та долати труднощі). Ми стаємо мужнішими, витривалішими, ми сильні волею і духом!».
З її слів, українці вірять у перемогу. «Ми на своїй землі, ми стоїмо за своє! Вірю, що наша нація вистоїть, що ми переможемо», – резюмує Марія Петришин.
Нагадаємо, на сайті «Львівської Пошти» можна прочитати цикл публікацій, присвячених другій річниці повномасштабного вторгнення: коментарі, спогади та статті розкажуть вам про події, які назавжди змінили Україну.
Повністю опитування відомих львів’ян, як велика війна змінила українців та чого навчила, читайте за покликанням:
