У попередньому матеріалі про львівську андеграундну сцену я також додала гурти з жіночим вокалом. Проте цього разу вирішила зробити окрему тематичну добірку, щоб розказати про три не схожі один на одного проєкти, які об’єднує одне – жіночі голоси. У кожного з них є власне звучання, естетика та спосіб комунікації з авдиторією через музику.
Idioma
У центрі творчості гурту «Idioma» – емоції, які люди часто приховують, не вміють назвати або просто не дозволяють собі їх прожити. Саме тому гурт прагне говорити про почуття через музику – від негативних і болючих до надмірно позитивних.
Вокалістка Idioma, яка за фахом є психологинею, каже, що ця ідея була закладена в гурт ще на початку його існування.
«Від самого початку в нас була певна ідея гурту – ми хочемо, щоб люди відкривали свої емоції та вчилися їх проживати за допомогою музики».
Idioma не намагається ділити емоції на правильні та неправильні, навпаки – гурт хоче показати їх такими, якими вони є.
Назва «Idioma» також пов’язана з ідеєю прихованого змісту. Її обрали майже випадково, однак згодом побачили в цьому слові влучну метафору того, якою є людина.
Ідіома – це вислів, значення якого не завжди можна зрозуміти буквально. Для вокалістки гурту подібно влаштована й людська особистість: те, що людина демонструє назовні, не обов’язково відображає все, що відбувається всередині.
Історія гурту почалася 7 серпня 2024 року. Саме тоді майбутня вокалістка прийшла на запис, куди її запросив товариш – колишній гітарист гурту. Під час цієї зустрічі вони вирішили створити власний проєкт.
Згодом склад і внутрішня структура гурту змінилися. Колишній гітарист спочатку був його лідером, однак пізніше шляхи музикантів розійшлися, а Idioma продовжила розвиватися під керівництвом вокалістки.
Повноцінний етап існування гурту, за її словами, почався вже після цієї зміни. Поступово Idioma почала виходити на локальну сцену і давати концерти у Львові та інших містах.
Основним майданчиком стала «Котельня», але музиканти також виступали в Тернополі та Івано-Франківську, організовували невеликий тур і грали на інших локальних майданчиках.
Сьогодні гурт більше зосереджений на студійній роботі, хоча час від часу повертається до концертів. Idioma також продовжує залишатися частиною львівської андеграундної сцени – виступає на метал- та альтернативних концертах.
Не кількість людей, а контакт
Важливим для колективу став львівський концерт, організований гуртом «Three Dots». Тоді перед сценою зібралося близько сотні людей. Для Idioma це була одна з перших можливостей виступити перед такою численною публікою.
Найбільше вокалістці запам’ятався момент, коли вона запитала зі сцени, хто знає Idioma, і побачила підняті руки.
«Це, напевно, була наша перша настільки велика авдиторія. І коли я запитала, чи знає хтось Idioma, люди підняли руки. Це було дуже приємно».
Для гурту, який лише кілька років тому розпочав свій творчий шлях, такі моменти стають своєрідним доказом того, що музика справді знаходить свого слухача.
І, зрештою, саме це найбільше відповідає ідеї Idioma: людина може показувати світові лише частину себе, але музика здатна допомогти відкрити те, що зазвичай залишається прихованим.
«Пінопласт.пнг»
«Пінопласт.пнг» починався як гурт, але з часом його авторка зрозуміла, що командний формат обмежує її. Тепер це сольний проєкт, у якому вона сама створює музику, тексти й аранжування та не прив’язує себе до одного жанру.
«Я не хочу обмежувати себе і стараюся експериментувати. Навіть якщо послухати мій останній і поки єдиний випущений альбом, кожен трек має якийсь інший жанр», – розповідає авторка.
Для неї така різножанровість передусім є можливістю розвиватися як музикантка і композиторка. Вона хоче пробувати різні підходи, вивчати жанри та не заганяти себе в рамки одного визначеного звучання.
Проєкт «Пінопласт.пнг» виник наприкінці 2022 року. Спочатку він існував фактично як сольний: авторка писала треки і паралельно шукала людей, з якими можна було б перетворити його на гурт. Тоді вона була переконана, що саме такий формат їй підійде.
«Я думала, що мені потрібен гурт. Я бачила тільки таку модель і чомусь була до неї прив’язана», – згадує вона.
Минулого літа їй вдалося зібрати склад, із яким «Пінопласт» почав виступати наживо. Загалом гурт встиг зіграти лише три концерти, два з яких відбулися у Львові. Паралельно авторка завершила свій перший альбом, після чого музиканти почали працювати над новими треками.
Саме тоді стало зрозуміло, що командна модель не зовсім відповідає тому, як авторка хоче працювати з власною музикою. Коли новий трек почали дописувати спільно, вона відчула дискомфорт від того, що в її творчому просторі намагається самовиражатися ще хтось.
Тепер у «Пінопласті» вона самостійно працює над усіма основними складовими треків – від текстів і музики до аранжувань. Причому саме останнім приділяє найбільше уваги:
«З усього, що я роблю в “Пінопласті”, більше не вважаю себе вокалісткою і авторкою текстів, а саме композиторкою».
У цьому сенсі сольний формат для «Пінопласту» – не просто зміна складу, а спосіб точніше сформулювати власну музичну мову.
А чому «Пінопласт»?
Назва проєкту з’явилася без особливої концепції – радше як жарт. Авторці хотілося придумати щось, що легко запам’ятовується.
«Спочатку я думала, що треба зробити щось смішне, щоб запам’яталося. Назву, яка не означає абсолютно нічого, але просто добре відкладається в пам’яті».
Першим варіантом був «Завод.пнг (поганих назв гуртів)». Але з’явився «Пінопласт» – слово, яке просто сподобалося своїм звучанням. Воно залишилося навіть попри те, що сама авторка визнає: назва може звучати не надто серйозно.
Утім, саме ця несерйозність і стала частиною внутрішньої естетики проєкту. Навколо назви постійно виникають жарти, а чат учасників, наприклад, називається «Газоблок.pdf».
Для андеграундного проєкту, який не прагне втиснути себе в одну жанрову рамку, це навіть певна перевага: «Пінопласт» не намагається здаватися складнішим чи серйознішим, ніж він є. Його назва, музика і підхід до творчості залишають достатньо простору для експерименту.
QUAKED
Гурт QUAKED розпочав свій шлях у 2024 році. Тоді його учасники грали метал. У складі був інший вокаліст, а музиканти поступово знаходили власне звучання.
«Потім хлопці захотіли додавати синти, певні плейбеки і зрозуміли, що жанр треба більше рухати в бік індастріалу. Тож основний напрямок, який хотілося розвивати, це індастріал», – розповіла вокалістка гурту.
Поступово в їхній музиці ставало більше синтезаторів, басу та електронних елементів. На звучання впливали, зокрема, The Prodigy, Rammstein і Static-X. Водночас гурт не намагався буквально відтворювати музику цих виконавців – радше шукав спосіб зібрати з різних впливів щось власне.
Переломним моментом став пошук вокалістки. Після того як попередній вокаліст виїхав за кордон, у гурті виникла пауза. Тоді гітарист QUAKED запропонував спробувати себе вокалістці, з якою вони разом грали в іншому гурті:
«Я якраз почала займатися екстрим-вокалом, і він мене покликав. Я погодилася, бо мені самій було цікаво».
Починати довелося фактично з нуля. Гурт багато репетирував – по два рази на тиждень, паралельно вокалістка вдосконалювала екстрим-вокал. Довелося також адаптовувати старі пісні, написані під чоловічий вокал, до нового звучання.
На початку 2025 року QUAKED почав виступати наживо. Перший концерт відбувся на свято Валентина в «Котельні». Тоді сет гурту ще був своєрідною збіркою різних музичних експериментів: частина пісень була англійською, частина українською, а звучання коливалося від металу до більш грувових композицій.
Від металу до кіберпанку
Одного разу гітарист придбав окуляри, які світилися, і вирішив виступити в них. Щоправда, експеримент виявився не надто практичним: у темряві музикант просто не бачив гриф гітари, а окуляри постійно спадали.
«Я дивлюся на них і думаю: треба зробити щось у такому стилі», – каже вокалістка.
Так у гурту поступово виникла ідея візуальної концепції, пов’язаної з кіберпанком, неоном і ретрофутуризмом. З’явилися блискучі елементи одягу, світні аксесуари, а згодом – думки про глітчеві голограми, неонове світло та інші деталі, які могли б доповнювати виступи:
«Ми зрозуміли, що цей вайб індастріалу, кіберпанку нам підходить. І вирішили, що в цьому напрямку варто рухатися».
Музиканти описують своє звучання як «брудний індастріал» – непричесаний, місцями істеричний і навмисно грубий. Це не музика про технологічний прогрес як щось красиве й бездоганне. Навпаки, в основі концепції QUAKED лежить світ після катастрофи.
Їхня історія – про людину, яка намагається вижити в зруйнованому холодному світі, де вже стався певний апокаліпсис. Тут присутні теми ядерної війни, влади, штучного інтелекту, антиутопії, протистояння людини та машини:
«Ми вже живемо в певному апокаліпсисі. Хотіли передати це темами ядерної війни, пануванням ШІ над нами, антиутопією. Це історія про людину, яка намагається вижити».
У цій картині індастріальний звук стає своєрідним саундтреком до руйнування. А екстрим-вокал – чи не єдиною по-справжньому живою ланкою посеред цього механізованого світу.
Водночас гурт не хоче робити з кіберпанку лише декоративну естетику. Їхня версія цього світу ближча до концепції high-tech, low-life: технології розвиваються, але пересічним людям від цього не легше.
Саме тому яскравість у сценічному образі QUAKED контрастує з темною основою музики. Неон, блиск, глітчі та світло – це не просто прикраса, а спосіб показати, як людина намагається приховати внутрішній хаос і показати, що, попри все, вона досі тут.
QUAKED як «тряска»
Цю ідею закладено навіть у назву гурту. QUAKED походить від слова quake – «тряска», «землетрус». Назва виникла, коли музиканти шукали візуальний образ для обкладинки і натрапили на зображення тріщини:
«Грубо кажучи, це просто тряска. Якась розруха, яка відбувається навколо. А ця тріщина символізує розлом – розлом всередині тебе, всередині системи, всередині кожної людини».
Цей підхід проявляється і в піснях. Наприклад, один із треків розповідає фантастичну історію про штучний інтелект, який узяв гору над людиною. Після виступу в Києві гурт навіть зіткнувся з реакцією слухачів, які сприйняли пісню буквально – як заклик боротися зі штучним інтелектом.
Насправді ж для QUAKED це художня історія про можливий світ майбутнього. І важливо не лише те, про що мовиться в тексті, але й те, як ця історія виглядає на сцені.
Вокалістка використовує мову тіла, змінює пластику, переходить від майже розмовного монологу до екстремального вокалу. Сценічна поведінка стає продовженням сюжету пісні.
QUAKED не називають це театральним шоу. Для повноцінних постановок, пояснює вокалістка, потрібна велика команда, декорації та значно більше ресурсів. Натомість гурт шукає власний спосіб зробити навіть андеграундний концерт видовищним через музику, поведінку на сцені, світло й деталі образу.
І хоча самі музиканти визнають, що з часом їхній кіберпанковий образ може змінюватися, його суть залишається актуальною: розруха навколо, розлом усередині та спроба вижити, перетворивши цей хаос на історію, яку можна розповісти іншим.
