Десять років тому, в 2016-му, Львів став символом екологічного колапсу. Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі змусила місто Лева роками шукати місце для свого сміття у віддалених областях України. Крім того, місто почало користуватися полігонами Львівської області, що робить дотепер.
Проте їхній ресурс вичерпується, а зі зростанням кількості населення Львів щораз більше потребує якісної переробки сміття. Вирішення проблеми знайшли швидко – будівництво сміттєпереробного заводу, про який говорять уже не перше десятиліття, однак його зведення досі не завершене.
Ще в 2017 році французька компанія Egis запропонувала Львову комплексну стратегію розв’язання проблеми сміття, що базується на досвіді Марселя. План передбачає поетапну рекультивацію Грибовицького полігону протягом п’яти років із подальшим 30-річним моніторингом, а також паралельне будівництво сміттєпереробного заводу. Після проведення тендера польська компанія Control Process S.A. почала будівництво сміттєпереробного заводу у Львові.
Проте вже 23 березня цього року ЛКП «Зелене місто» повідомило польську компанію-підрядника Control Process S.A. про розірвання контракту щодо будівництва. Сам процес не раз відкладали, терміни виконання робіт були неодноразово порушені.
«Львівська Пошта» пропонує згадати історію зведення заводу та дізнатися, скільки кредитних і міських коштів було витрачено на досі недобудований об’єкт.
Історія будівництва сміттєпереробного заводу
Насправді ідея побудувати у Львові сміттєпереробний завод не нова. Вона виникла в міської влади ще у 2006–2007 роках і поступово розвивалася, розповідає в коментарі «Львівській Пошті» голова фракції «Європейська Солідарність» у Львівській міськраді Петро Адамик:
«Ідея виникла давно, десь у 2006–2007 роках. Так сталося, що я депутат уже 20 років, і тоді, під час першої каденції, ми з новообраним міським головою їздили в Грибовичі. Казали, що рекультивуємо сміттєзвалище і таки рекультивували, хоча термінів і не дотримались.
Тоді ж виникло розуміння, що ми як велике місто свої відходи маємо не перезахоронювати, а переробляти. Були різні тренди: спалювальний, сміттєпереробний заводи тощо. У 2009–2010 роках навіть нібито було оголошено тендер, проте до реалізації ми тоді так і не дійшли.
Потім міський голова шукав приватний бізнес, який міг би допомогти з будівництвом. Але все ж таки вирішили не надавати нікому монопольного становища у сфері поводження зі сміттям і будувати об’єкт за кредитні кошти».
За цей час, зі слів Петра Адамика, змінилося чотири-п’ять команд, які займалися питанням будівництва. Проте їхня робота виявилася радше незадовільною, аніж задовільною. На цьому етапі питання зависло надовго, аж до 2018 року, коли оголосили тендер:
«Щойно була готова технічна документація, текст завдання, і всі ми розуміли, що беремо кредит. Місто почало шукати підрядника. Тоді провели тендер, на якому було четверо чи п’ятеропретендентів. У фінал вийшли двоє, тоді виграла компанія Control Process S.A.
Це було ще за попередньої команди: заступником був Васьків, а керівником – інша людина, не надто ефективна, враховуючи стан, який маємо зараз. Менеджмент там змінювався дуже часто, однак процес все одно не йшов. Тепер ми створили контрольну комісію, і одразу полізли проблеми: терміни, якість, небажання підрядника залучати субпідрядників і давати місту можливість щось робити. Так і дійшли до нинішніх суперечок.
Ми в законний спосіб розірвали угоду й отримали гарантійні кошти на рахунок. А роботи забуксували на етапі постачання обладнання. Нам запропонували поїхати в Туреччину подивитися на нього. Колеги їздили, але це обладнання до Львова так і не приїхало. Після цього місто проголосувало за ще один додатковий кредит для завершення будівництва, яке так і не було доведене до кінця.
Думаю, зараз буде оголошений новий тендер і на нього прийде той, хто справді виконає роботу. Якщо говорити про терміни, то оптимістичний сценарій – 6 місяців, песимістичний, але реальний – рік від початку робіт. Тож у термін від 9 місяців до півтора року, сподіваюся, ми завод добудуємо».
Зазначимо, що в 2018 році у Львові оголосили тендер на будівництво заводу з переробки відходів. Фінансування проєкту забезпечив ЄБРР. Головні вимоги до учасників були такі:
- річний оборот – від 38 млн євро;
- підтверджений досвід будівництва подібних проєктів;
- успішна експлуатація таких об’єктів протягом щонайменше двох років.
Тоді на виконання всіх робіт давали 24 місяці.
Зауважимо, що компанія Control Process S.A. працює на ринку понад 30 років і має десятки успішно реалізованих проєктів. Найбільш подібний до львівського – завод з утилізації відходів у Ольштині. Компанія також збудувала сміттєпереробні комплекси у Лулькові, Новому Тонішеві Копашині та Стальовій Волі. Як було передбачено і для Львова, всі ці польські проєкти завершені за два роки (із 2013-го до 2015-го).
Головним конкурентом польської компанії у змаганні за будівництво заводу у Львові став консорціум AXIS-WTT (Нідерланди, Литва), який зводив подібні механіко-біологічні комплекси у Литві, Великій Британії та Італії. Проте після того, як Control Process S.A. подала скаргу щодо результатів конкурсу, саме її визначили головним підрядником проєкту.
Після розробки техніко-економічного обґрунтування вдалося офіційно погодити фінансування першої фази проєкту на загальну суму 35 млн євро. Основну частину бюджету становили кредитні кошти – 25 млн євро, з яких 20 млн виділив ЄБРР, ще 5 млн надав Фонд чистих технологій. Додатково до цієї суми залучили 10 млн євро грантових коштів у межах партнерства з енергоефективності.
І хоч технологія заводу не нова, а самій ідеї вже понад десять років, це все одно краще, аніж здійснювати захоронення сміття у ровах чи везти його в Дніпропетровську область. Зі слів Петра Адамика, готовність об’єкта становить 70–85%:
«Можу сказати, що ми зробимо все, щоб коштів було витрачено якнайменше, але з високим ККД в інтересах громади. Думаю, все ж таки матимемо цей завод. Звичайно, він обійдеться набагато дорожче, ніж міг би, але форс-мажори ніхто не скасовував».
Стан будівництва і причини розірвання контракту з польським підрядником
Голова тимчасової контрольної комісії з питань діяльності ЛКП «Зелене місто» Назарій Бербека в коментарі «Львівській Пошті» зауважив, що будівництво об’єкта завершене на 80%:
«Орієнтовно 80% виробничого корпусу вже збудовані, але треба розуміти, що предметом контракту є зведення всього комплексу. Підрядник іще не виконав жодних робіт на території довкола будівлі: не облаштував каналізацію, паркувальні майданчики, дороги. Зважаючи на специфіку твердої ціни контракту FIDIC, точний відсоток готовності всього комплексу назвати складно. За умовами договору підрядник мав збудувати все під ключ, але, як відомо, відмовився від інших робіт на будівельному майданчику».
Також стало відомо, що польського підрядника обрали для будівництва об’єкта через скаргу до тендерного відділу ЄБРР:
«Тоді, під час проведення тендера, кваліфікаційні вимоги пройшли четверо учасників. Двоє з них відмовилися від подальшої участі через пандемію COVID-19. Із двох учасників, що залишилися (Control Process S.A. та Axis), найнижчою була пропозиція Axis. Але тоді Control Process S.A. подала скаргу до тендерного відділу ЄБРР про перегляд результатів тендера. Після цього Axis не продовжила тендерне забезпечення, тож, по суті, залишився єдиний учасник – Control Process S.A.
Тепер головна причина розірвання контракту – тривале й систематичне невиконання підрядником своїх зобов’язань та, відповідно, зрив термінів. Львів зі свого боку виконував усі умови, вчасно виплачував кошти. Натомість обладнання, яке мало бути доставлене ще до квітня минулого року, досі немає. А ще компанія Control Process S.A. відмовилася закінчити проєктування і передати замовнику готову проєктну документацію; не допускала до об’єкта окремого підрядника, який мав виконати роботи із зовнішнього електропостачання.
Підрядник також перешкоджав виплаті банківської гарантії, хоча вона передбачена контрактом: писав скарги й листи в різні організації, щоб заблокувати ці кошти. Це, до речі, є одним із фундаментальних порушень контракту FIDIC».
Зі слів Назарія Бербеки, нового виконавця робіт обиратимуть відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» через електронну систему Prozorro. Офіційно співпрацю з польським підрядником припинять 6 квітня 2026 року.
Після розірвання контракту замовник має провести технічну оцінку виконаних робіт, відкоригувати проєктну документацію та пройти державну експертизу. Лише після цього буде оголошений новий тендер. Зважаючи на тривалість процедур, орієнтовний термін завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію може становити від 9 до 12 місяців із моменту підписання контракту з новим підрядником.
Скільки грошей витратило місто на будівництво сміттєпереробного заводу
Станом на сьогодні фінансування проєкту здійснювалося з чотирьох основних джерел: міського бюджету, кредиту ЄБРР, безповоротного гранту E5P та кредитної лінії Ощадбанку, розповіла в коментарі «Львівській Пошті» голова бюджетної комісії Львова Наталія Шелестак.
За весь період реалізації проєкту підряднику (Control Process S.A.) та на супутні послуги були спрямовані:
- 2018 – 2021 роки: 52,5 млн грн;
- грудень 2021 року: 3,6 млн євро;
- 2022 рік: 0,29 млн грн;
- 2023 рік: 12,29 млн євро (найбільший транш оплат);
- 2024 рік: 5,12 млн євро;
- 2025 рік: 7,9 млн євро;
- 2026 рік (січень – березень): 0,474 млн євро.
Отже, сумарно на будівництво сміттєпереробного заводу у Львові вже витратили майже 30 млн євро та близько 111,7 млн грн. Наталія Шелестак запевнила, що цих коштів має вистачити для остаточного завершення робіт.
Для порівняння: проведення Євробачення обходиться країнам-організаторам у майже 15–30 млн євро. Як повідомляє «Слово і діло», Євробачення 2023, яке відбулося на «Ліверпуль Арені» і вартість якого оцінюється в 28 млн євро, обійшлося дешевше, аніж будівництво сміттєпереробного заводу у Львові.
Тож ідея будівництва сміттєпереробного заводу лунає у стінах міської ради вже два десятиліття. Над нею працювали кілька скликань депутатів, були залучені кредити на десятки мільйонів євро та гривень, а завод і досі готовий лише «на 80%»…
Для того, щоб проєкт не перетворився на довгобуд, варто проводити конкурс щодо обрання підрядника прозоріше, ретельніше вивчаючи його репутацію та досвід. Крім того, ухвалюючи рішення на користь певної компанії, важливо пояснювати громадськості, чому інші кандидати не підійшли місту. Тільки завдяки аргументованій позиції громада зможе обрати партнера, співпраця з яким не супроводжуватиметься конфліктами і розриванням контракту.
