Синьо-жовті та червоно-чорні прапори жителька Львівщини Марія Кудрявцева шиє з осені 2022 року. Відтоді на волонтерських засадах удома пошила 250 стягів для Жовтанецької територіальної громади.
Ці прапори для церемонії прощання з полеглими воїнами, на їхні могили, а також для проведення благодійних заходів у громаді та для державних установ громади. Марія Кудрявцева 19 років поспіль працює завідувачкою Народного дому в селі Честині.
У розмові з «Львівською Поштою» вона зізналася, що про синьо-жовтий стяг свого часу дізналася від батька, розповіла, чому почала шити прапори, чому така праця додає їй сил та чи вірить вона в перемогу України.
«З осені 2022-го пошила 250 прапорів для громади»
Пані Маріє, насамперед хочу висловити вам шану і подяку за те, що шиєте прапори! Така робота в часі війни – це ваша місія, волонтерство чи обов’ язок бути залученою до корисних справ задля перемоги?
Дякую! Шити прапори я почала восени 2022 року. А залучила мене до цього процесу Жовтанецька територіальна громада, знаючи, що я маю навички шиття. Маю навіть освіту кравчині, вчилася у Львові.
Коли починала шити, не думала, що це моя місія чи волонтерство, а просто шила. Тоді ще ніхто й подумати не міг, що прапорів знадобиться так багато… З осені 2022-го і впродовж 2023 року пошила їх 180-ть. У 2024-му дошивала, в підсумку маю 250 пошитих прапорів. Хочу бути бодай чимось корисною під час війни.
Якщо мали навички шиття, то, відповідно, вдома була швацька машинка?
Так, ще мамина. Вже має декілька десятків років, але добре служить. Моя мама, а їй уже понад 90 років, також була кравчинею. Тепер тішиться, що я шию прапори. Багато років не шила, працювала в іншій сфері. А ось тепер ця справа мені почала подобатися.
Коли мені вперше привезли сувій тканини, я кілька хвилин думала, з чого ж почати. Однак налаштувалася, згадала теорію і почала працювати. Одразу пошила декілька прапорів.
«Що наш прапор – синьо-жовтий, я дізналася від батька»
Що вам дало силу до праці? Можливо, підтримка мами, дітей, молитва?
Силу дало те, що і я можу долучитися до справи на користь України. Що можу бодай прапори шити для загиблих Героїв, для їх вшанування, шити прапори для їхніх батьків, що можу бодай невелику лепту внести. Як я вже казала, хочу бути долученою в часі війни до доброго діла.
Те, що наш прапор – синьо-жовтий, я дізналася від батька. Він був патріотом, дуже вболівав за Україну. Ще у той час, коли синьо-жовті стяги не майоріли, бо Україна ще не була незалежною, ми мали синьо-жовтий прапор удома. Думаю, патріотизм передався мені від батька.
Перший прапор ви пошили восени 2022-го. Для кого? Героїв чи на якийсь урочистий захід?
Ми, жителі Жовтанецької територіальної громади, виходили на шосе зустрічати полеглих Героїв з українською символікою. Але прапорів не вистачало. Так і визріла ідея їх шити. Громада мені це запропонувала, і я, звісно, погодилася, взяла на себе таку місію в часі війни.
«Завжди сумлінно ставлюся до своєї праці»
Чи знали ви воїнів, які загинули?
У нашій громаді 24 загиблі воїни. Безперечно, знала багатьох хлопців. Це мужні й відважні захисники України. З нашого села, на жаль, загинув один молодий хлопець – Іван. Світла пам’ять усім загиблим Героям! Вони хоробро боронили нашу рідну Україну.
Хто забезпечує вас тканиною і нитками? Можливо, є спонсор, який долучається?
Повністю тканиною – габардином – і нитками мене забезпечує Жовтанецька територіальна громада. Сама не купую, мені їх привозять додому. Шию прапори синьо-жовті та червоно-чорні.
Ось тепер, перед Великоднем, треба замінити прапори на всіх 24 могилах воїнів (мовиться про два прапори – синьо-жовтий і червоно-чорний). Їх час від часу треба оновлювати, бо сонце, вітер і дощ роблять свою справу.
Скільки часу потрібно на пошиття одного прапора?
Не можу сказати, бо шию одразу декілька. Цей процес складається з кількох операцій. Спочатку розкроюю синю тканину, відтак – жовту. Є стандартні розміри. Спочатку шию партію прапорів синіми нитками, потім, відповідно, жовтими. Далі з’єдную обидва кольори.
Також треба зробити місце для держака прапора. Все має бути чітко, де і якими нитками шити. Це нелегкий процес, все потрібно точно виміряти. Але я завжди за якість, завжди сумлінно ставлюся до своєї праці.
Найбільші прапори, які шиєте, для яких заходів?
Найбільший прапор – 4 на 2,80 метра – я пошила для благодійного концерту в нашій громаді. Маємо виїзну сцену, з якою вирушаємо на благодійні концерти. Проводимо не лише їх, а й ярмарки, збираємо на потреби військових гроші.
З якими емоціями працюєте?
Емоції бувають різні. Звісно, коли шию прапори на благодійні заходи, емоції одні, а коли на похорон воїна, то, буває, шию зі сльозами на очах. Як це сумно і боляче, що на війні гине цвіт української нації… Все приймаю близько до серця, бо такою є по життю.
Але розумію, що хтось має шити прапори, стараюся робити це якнайкраще, якісно. Щоб гідно провести Героя, який віддав за нас, за Україну найдорожче – життя.
Прапори 2,20 на 1,40 метра шию на труни загиблих воїнів. Ці прапори потім передають їхнім родинам. Такою є традиція.
Котрий із прапорів є найдорожчим вашому серцю? Можливо, він у вашому будинку чи на якійсь установі?
Кожен пошитий прапор для мене рідний і дорогий серцю. Коли бачу їх на фотографіях, мене переповнюють емоції, що це я пошила. Прикро, коли хтось каже «що то є – пошити прапор». Насправді це нелегка робота. Вона вимагає старання й терпіння.
Добре шити вдень, коли сонце світить. Кроїти можу і ввечері, але шити стараюся вдень. Але якщо виникала потреба, як-от прапор на могилу загиблого, то шила й уночі.
Ви шили прапори тільки для громади району чи й для Львова? І якщо так, то де вони майорять?
Тільки для Жовтанецької територіальної громади.
Чи зверталися воїни, щоби ви пошили прапор на передову?
Наразі таких звернень не було. Якби зверталися, то не відмовила б, ясна річ.
«Цінно, що молодь свідома, активна і небайдужа»
Чи мають внуки бабусині прапори?
Так, звісно. Найменшому, Луці, пошила маленького синьо-жовтого прапора розміром 64 на 30 сантиметрів, а старшому, Олексію, подарувала прапор стандартного розміру. Вони тішаться, що мають пошиті бабусею прапори.
Стараюся виховувати внуків патріотами України. Вважаю, що діти змалечку мають бути свідомими й патріотичними. Від домашнього виховання дуже багато залежить.
Патріотичне виховання молоді: які акценти важливі під час війни?
Патріотичне виховання має йти насамперед від батьків. Також важливою є роль школи. Ми в своєму Народному домі долучаємося до цієї справи.
Приємно, що молодь у нашій громаді свідома, патріотична. Хлопці та дівчата розуміють, що в країні триває війна. Все читають і знають. Наша молодь активно долучається до благодійних заходів у селах громади задля допомоги військовим.
Молодь скрупульозно і натхненно готується до таких заходів у нашому Народному домі. Тривають репетиції, дівчата і співають, і танцюють. До Великодня вже традиційно вчимося водити гаївки. Долучаємося й до різноманітних патріотичних флешмобів. Проводимо, скажімо, заходи до Дня Героїв, Дня Незалежності України і, відповідно, під час благодійних концертів збираємо гроші для захисників.
Дякую всім хлопцям і дівчатам, які долучаються до цього! Дякую батькам за добре виховання дітей! Це так цінно, що молодь свідома, активна і небайдужа.
Дякую доньці Наталі, яка мені дуже допомагає в проведенні цих благодійних концертів. Тішуся, що вона творча особистість, вміє гарно співати (донька Наталя Пиртик свого часу була журналісткою газети «Львівська Пошта» – Ред.).
«Вірю, що ми вистоїмо, бо ми сильна нація!»
Що дає вам силу в часі війни і тривог?
Особисто я рятуюся роботою. Силу дає праця! Я працюю щоденно і дякую Богові, що можу працювати своїми руками, що можу щось зробити для України, що можу шити прапори. Завдання кожного з нас – вистояти, не зневіритися, не втратити внутрішнього стрижня.
Мій життєвий принцип полягає у тому, щоб робити добро людям. Так вчить нас Святе Письмо, так вчить нас Бог. За все, що маю в житті, дякую Богові!
Сил в часі війни додає і молитва. Я молюся щовечора. Молюся за наших воїнів, за перемогу. Молюся, щоб Бог зберіг кожну дитину, яка зараз на захисті України. Кожного сина, брата, батька, доньку, сестру, матір.
Ми гідно маємо пройти це випробування війною, бо зараз точиться боротьба між добром і злом. Вірю, що ми вистоїмо, бо ми сильна нація!
Що для вас буде перемогою України? Ви вірите в перемогу України?
Звісно, що вірю. Я знаю, що буде перемога, тільки ціна її висока… Завдання кожного з нас – своєю працею наближати цю перемогу. Кожен має долучатися добрими справами.
Я точно знаю, що в день перемоги майорітиме синьо-жовтий прапор. Нехай Бог береже наших сміливих і незламних воїнів та Україну!
