Волонтерська діяльність, виготовлення FPV-дронів, ставлення до так званих домашніх дронів — про це «Львівська Пошта» говорила з керівником волонтерського фонду «Ейпріл» Юрієм Танасійчуком.
У майстерні волонтери працюють щодня: починаючи з листопада, вже зібрали понад сотню дронів. Юрій Танасійчук має юридичну практику, але водночас активно займається волонтерською діяльністю. У майстерні дронів працює невелика, але дуже злагоджена команда.
— Скільки людей залучено до виготовлення дронів?
— Ми працюємо у форматі волонтерської майстерні. До нас поступово почали долучатись люди. Щодня працюють четверо. Загалом виготовленням дронів займаються 15-17 осіб.
— Чи потрібні якісь навички? Кожен охочий може навчитись складати FPV-дрони?
— Не готовий сказати за всіх. Як писав Степан Андрійович Бандера, ніщо не може зупинити ідею, час якої настав. Якщо в людини є величезне бажання і насамперед вона готова докласти зусиль, то очевидно, що ця вершина підкориться комусь швидше, комусь пізніше. Мені здається, що мотивованій людині це вдасться.
— Виготовлення FPV-дронів — це ваш основний напрям роботи?
— Наразі так. Я будую «гнучкий» фонд — ми орієнтуємось на потреби фронту. Якщо сьогодні це FPV-дрони — робитимемо їх. Ми виготовляємо дрони підвищеної потужності. Якщо завтра буде запит на якусь іншу річ і ми відчуватимемо, що готові цього навчитись і допомагати фронту — займемось іншим напрямом.
— Скільки часу потрібно витратити на збирання одного дрону?
— Тут все індивідуально. Початківці витрачають чотири-п’ять годин, але в нас є дівчата, які збирають дрон за півтори-дві години.
— Як ви ставитеся до слів міністра Михайла Федорова, який закликає українців самостійно збирати FPV-дрони?
— Скептично. Для того, щоб зібрати якісний дрон, потрібен певний рівень підготовки. Міністр не може гарантувати, що в кожного охочого він є. Крім того, необхідно перевірити правильність запаювання, коректність роботи з батареєю.
Прошивка дрона дуже важлива. Ми вже мали багато різних ситуацій, коли прошивка не накладається через заміну одного компонента. Крім того, хто перевірятиме дрон перед відправленням на фронт? Якщо він полетить не коректно, то може завдати шкоди насамперед оператору.
— Які ризики несе зібраний, так би мовити, на кухні дрон?
— Мене турбує інше питання: хто за це буде нести відповідальність? Міністр? Ні. Людина, яка постаралась та зі щирими намірами зібрала дрон вдома? Ні.
А шкоди він може наробити. Навіщо запускати процес, який має початок і не має успішного фіналу? Найменший ризик, що він просто не підніметься. А найгірше, що під час підіймання дрон може загорітися й снаряд вибухне над оператором. Важливе також питання мотивів. Хтось зумисне зробив поганий дрон чи ні. Крім того, не варто забувати, що п’ята колона в Україні існує. Щодо того, чи має шанс це зробити людина умовно на кухні, то, напевно, з 30 людей одному це вдасться.
— Можете сказати, де замовляєте комплектовання? І чи дорого це?
— Саме для наших FPV-дронів ми купуємо дорогі компоненти. Для нас головне — це якість. Замовляємо їх на «Аліекспресі», а також у постачальників з Чехії, Нідерландів, інколи купуємо їх в Україні.
Ми оперуємо поняттями потреба, нагальна потреба, вартість, час доставлення. Зважаючи на всі фактори, ми вирішуємо, де і що купувати.
— Впливає блокування пунктів пропуску польськими мітингувальниками на доставлення ваших замовлень?
— Частково. Були вантажі, які на тиждень-півтора затримували. Комерційний перевізник мав оплачений вантаж, а не гуманітарний. Тож він стояв в тій самій колії, що й інші українські перевізники.
— Скажіть, будь ласка, як ви випробовуєте дрони?
— Основний тест відбувається у майстерні. У нас є спеціальний майданчик для випробовувань. Перевіряємо керування дроном, його нахиляння у різні боки, прискорення, швидке підіймання, роботу з батареєю. Крім того, тестуємо дрони під час дощу.
Тобто всі основні показники, які потрібні насамперед для того, щоб ми мали для себе 150% гарантії, що оператор цей дрон підніме і з ним не буде жодних труднощів.
— Як погодні умови впливають на роботу дрона?
— Суттєво. Варто розуміти, що в FPV-дронів не є особливо захищені двигуни. Під час дощу може статись замикання. Також погодні умови можуть вплинути на охолодження виробу.
— Можете сказати, скільки дронів ви вже передали на фронт?
— Починаючи з листопада, ми вже передали близько сотні FPV-дронів. Витратили на комплектовання до них понад два мільйони гривень. Для нашого фонду це чималі гроші.
— Як російські системи радіоелектронної боротьби впливає на роботу дронів?
— Впливає суттєво на будь-який дрон.
— А можна якимось чином її обійти?
— Завжди шукаємо рішення, як обійти РЕБ — зміна частот, підбирання часу. Треба розуміти, що РЕБ не працює цілодобово, і команда, яка працює РЕБом, опромінення дістає. Якщо оператори дронів розуміють, які частоти закриті, можуть, наприклад, замінити антену і перейти на іншу частоту. Наше завдання — щоб РЕБ не дуже легко «втрутився» в дрон. Ми комунікуємо з операторами й під них підбираємо частоту.
— Чи розробляють волонтери або держава комплекси, які можуть обійти російську РЕБ?
— Єдина протидія РЕБу — це влучання в станцію артилерійським снарядом або ж тим самим FPV-дроном. Знищити її фізично. Немає РЕБу, яка заглушає ворожу РЕБ.
— Чи може держава може посприяти роботі таких волонтерських фондів, як ваш?
— Не хоче. Не бачу змісту звертатися до держави на десятий рік війни. Нам ця підтримка потрібна, але не я не бачу чесної двосторонньої комунікації.
Це ж не тільки нам потрібно. Тих волонтерів, що займаються медициною, варто також підтримати. Зокрема, не тільки фінансово. Йдеться про те, що пулу волонтерів, які не здались та пішли далі, повинні мати пріоритетне право. Якщо треба отримати «Шлях» чи супровід вантажу, вони не повинні ходити й бити поклони. Має бути просто чесна взаємодія. Я не хочу, щоб органи влади якийсь особливий підхід до волонтерів шукали.Так само не хочу і не дозволю собі шукати особливий підхід до органів влади, бо не вони найвища цінність. Найвища цінність — це життя кожного українця. Від дитини, яка вдома у теплі й затишку, до дитини, яка живе у прифронтових населених пунктах, до піхотинця, який виходить після бою та п’є каву — і це найбільш щасливий момент у житті.
Мені здається, ці всі речі зрозумілі від малого до дорослого, Якщо жити з думкою, що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» — це не просто слова з гімну, а певна мотивація до дій. Ця комунікація вже мала давно відбуватися. Сьогодні діє правило — можете допомагати, головне не заважайте.
— Як, на вашу думку, держава мала б налагоджувати процес виробництва дронів?
Маю щастя, що ніколи не був держслужбовцем, тому не можу їм давати поради. Але хороше питання, як би це мало відбуватися. Думаю, один з інструментів — це субвенції малим майстерням і підприємствам, які почали це робити.
Наприклад, У Львові й Полтаві такі програми фінансуються коштом міста. Ми ще жодного разу не подавалися, але я знаю, що вони є. Знаю волонтерів, які подались й отримали компенсацію за закуплене обладнання. Якщо треба змінити під це нормативно-правову базу, щоб полегшити процес, це варто зробити. Вважаю, що за місяць часу це можна виконати. Ми отримаємо багато бонусів від цього. Якщо люди вигадали щось креативне й отримали підкріплення ресурсом, вони впроваджуватимуть кращі ідеї. Коли буде не одне велике, а сотні чи тисячі маленьких підприємств, їх неможливо знищити ні одним, ні десятьма ракетними ударами за один раз. Це має низку своїх переваг. Треба визначити єдині правила, і все запрацює.
— Який шлях проходить FPV-дрон від вашої майстерні до користувача на фронті?
— Ми якось рахували з одним військовослужбовцем, що до цього процесу залучено від 34 до 40 людей. Є запит. Волонтери у нашій майстерні займаються пошуком компонентів, збиранням, тестуванням.
На бойовий виїзд прямує група осіб, щонайменше чотири особи — це і прикриття в разі роботи ДРГ, людина, яка кріпить вибухівку, оператор дрона. Крім того, військовослужбовець визначає координати цілі. У штабі роблять розвідку, аналізують інформацію і завдають удару. Багато людей залучені до цього процесу.
— Крім дронів, ви ще й купуєте автівки на фронт.
— Якщо порахувати зі всіма партнерськими закупівлями, напевно, сотню за два роки передали. Зараз знову дві машини готуємо і відправимо на фронт. Вартість автомобілів зросла, бо ми з Європи вимили вже все, що могли, тому наступні автівки щораз коштують дорожче. Автомобіль має насамперед витримувати перенавантаження. Ми ставимо собі за мету, що авто має заїхати на фронт і там працювати, щоб хлопці найближчим часом до нього не зазирали. Всі основні агрегати ремонтуємо, замінюємо всі розхідники, тестуємо. І вже тоді ми доставляємо машину на фронт. Водночас веземо дрони, медикаменти, маскувальні елементи, блоки живлення. Ми їх створюємо спільно з компанією «Уарнет». Маємо медичну програму. Працюємо зі трьома стабілізаційними пунктами. Багато поштою відправляємо.
На початку широкомасштабного вторгнення також діяла Стрілецька програма. Бо ні коліматорів, ні планок Пікатінні не було. Зараз нам треба більше ресурсів, щоб майстерня дронів працювала без затримок.
— Ви займаєтеся медійною складовою вашого фонду? Це сприяє збиранню коштів.
— Особливість нашого фонду — ми працюємо без фотозвітів взагалі. Є закриті фото чи відеозвіти з окремих проєктів, про які ми публічно ніколи не будемо говорити з метою безпеки. Ми з 2014 року працювали як волонтери, а фонд «Ейпріл» з’явився вже після повномасштабного вторгнення. На якомусь етапі мені стало бридко просити воїна, який вийшов після бою, сфотографуватися з привезеною допомогою. Я вважаю, що це цинічно стосовно тої людини, яка ризикувала життям. Це було складне рішення — відмовитися від фотозвітів.
Ми діємо за принципом довіри. Наша спільнота стає більшою, адже допомогу передають солдатам. Вони комунікують з рідними та близькими людьми, тому спільнота росте, хоч і не шаленими темпами. У нашій телеграм-групі приблизно 800 людей, але це ті, що відгукнуться і зрозуміють без зайвих слів наш заклик про допомогу.
Коли солдати самі записують відео і надсилають нам, ми їх публікуємо. Але ви ніколи не почуєте, що наша спільнота просила зробити фотозвіти. Ми цього собі не дозволяємо і з повагою ставимось до кожного, хто не спить в теплій хаті, а спить у норах з мишами та деколи по дві доби відбиває атаки ворога.
— Ви допомагаєте якимось конкретним бригадам чи усім, хто до вас звертається?
— Підтримуємо вісім груп аеророзвідки — від Національної гвардії до Збройних сил. Багато дронів передаємо бригадам. 93 бригада — єдина, де ми працюємо з керівництвом, бо до нього повна довіра. Все інше — винятково солдатам. Це дуже багато для нашого маленького фонду. Нам допомагають інші волонтери. Є круті хлопці в Миколаєві, Комарному, Давидові. Діляться з нами інформацією, транспортом, везуть передачі від нас. Працюємо з ранку і до пізнього вечора. Звісно, припускаємося багатьох помилок, але й виправляємо їх. Ми далеко не ідеальні, але в нас виходить робити те, чим потім можемо пишатися. Це все здобувається емоційними кров’ю і потом.
Наостанок пан Юрій згадав про Михайла Муру, Героя України. В серпні 2022 року він загинув у районі Пісків. Його дружина та троє дітей не покидали Бахмут і чекали, коли Михайло приїде хоча б на кілька хвилин побачитись з родиною. «І як після таких історій можна весело проводити час у центрі Львова? Я не буду толерувати чоловіків, які могли б захищати Україну, але натомість купили довідки або втекли за кордон і пишуть у соцмережах про високі матерії. Не хочу з ними жити в одній країні після закінчення війни. Якщо така динаміка збережеться, то не думайте, що наступне Різдво ми зустрінемо вдома. До цього не йде поки що. Ми зробили собі ширму й видаємо бажане за дійсне. Наразі ситуація критично погана. Але не безнадійна завдяки фантастичному героїзму піхоти, артилерії, операторів БПЛА».
Більше дізнатись про роботу фонду «Ейпріл» можна за посиланням.
