Незабаром — День святого Валентина, коли закохані презентують одне одному різні подарунки: квіти, прикраси або ж планують спільні подорожі та вечори, щоб закарбувати у пам’яті щасливі моменти.
Водночас образ кохання часто формується під враженням від прочитаних книг або ж фільмів й серіалів. Про те, як впливає кінопродукція на бачення любові та уявлення про партнера, «Львівська Пошта» запитала у психологині й артоглядачки, які аналізують цю тему в межах своєї професійної діяльності.
Марта Онишкевич, психологиня центру «Лабораторія змін»
Мелодрами можуть виконувати дуже добру, корисну функцію для людей. Коли ми дивимося фільми чи читаємо книжки, то вчимося співчувати, розвиваємо свою емпатію. Для деяких людей, наприклад, з уникаючим типом прив’язаності, буває дуже складно проявляти свої почуття, говорити про них, відкриватися іншим. І фільми, які торкаються таких глибоких особистісних тем, можуть стати своєрідним тренажером цієї емоційності.
Коли ми подивимося, наприклад, кінострічки, які торкаються тем втрати, ревнощів, пристрасті, самопожертви, зрад, різних аспектів стосунків, то через емпатію до персонажів фільму ми можемо розуміти, як би почувалися в таких ситуаціях і що нам важливо мати у відносинах. Тобто ми засвоюємо певні рольові моделі, співпереживаючи персонажам. І добре, якщо ці моделі є адекватні, коли фільми показують, що свої почуття й тривоги можна обговорювати.
Проблема виникає тоді, коли ці рольові моделі такі дуже спрощені й поверхневі. До прикладу, герої не були до кінця щирими, брехали одне одному, але раптом в кінці фільму все якось вирішилось, вони разом щасливі, хоча самі для цього нічого не зробили. Це досить негативний та нереалістичний сценарій.
Але найбільшою проблемою мелодрам вважаю романтизацію аб’юзивних стосунків. Сильний чоловік організовує їхнє життя, все контролює, водночас жінка повинна слухатись і бути щасливою. Дуже багато жінок хочуть таких партнерів і вважають це ідеальним прикладом стосунків.
Однак у таких фільмах не показують, що трапляється після титрів і фрази «Жили вони довго і щасливо». Якщо людина схильна контролювати іншу, то спочатку це відбуватиметься через подарунки та вибір ресторану, а потім через постійне втручання в її особистий простір, патологічні ревнощі, спроби відстежувати кожен її крок. В цьому є дуже велика небезпека.
А думка про те, що можна змінити тирана своєю любов’ю і зробити його нормальним, прийшла до нас з попкультури. Чимало жінок протягом життя намагаються змінити того, хто мінятися не планує. І такі історії ніколи не мають щасливого закінчення.
Лєна Чиченіна, артоглядачка, головна редакторка медіатаблоїда «Антоніна»
Оскільки телебачення у нас безкоштовне, то й українські серіали мають відповідну якість й креатив. Переважно це дуже заїжджені історії. Найпопулярніша – про «Попелюшку», навіть без жодних особливих переосмислень. Зазвичай це розповідь про бідну й нещасну дівчину з маленького містечка. Дуже добру й порядну, але водночас й не надто розумну, яка зустрічає заможного чоловіка й виходить заміж. Шлюб – це головна мета таких героїнь.
На мою думку, деякі з цих серіалів є абсолютно нормальними – вони не завдають особливої шкоди й не створюють нереалістичних уявлень про життя. Часто люди ходять у кіно для того, аби подивитися історії, що в житті не трапляються. Заразом такий вплив на глядачів відбувається, й нерідко доволі токсичний.
Приміром, нам показують головного героя: красивий та сексуальний мільйонер, якому ще не виповнилося 30 років, закохується у дівчину з села тільки тому, що вона порядна й добра. Вважаю, що такі історії формують меркантильність щодо чоловіків, адже у таких серіалах хороші, проте незаможні, хлопці перебувають у френдзоні. Крім того, людям також показують образ принца, якого в реальному світі не існує.
Якщо ж говорити про образ сильної жінки, що попри випробування знаходить кохання, то Оксана Байрак чи не єдина пропонувала в своїх роботах таку модель поведінки. Людина з абсолютно проросійськими поглядами, які ніколи й не приховувала цього. Свого часу режисерка була королевою мелодрам, а серіали мали найвищі рейтинги.
Хоч її роботи й були абсолютно кринжовими, зокрема останні, але водночас, на мою думку, все ж пропонували жінкам відчути якусь самоповагу і самоцінність. А випадки, коли героїні принижувалися перед чоловіками, зображалися як не надто хороші. Зараз Оксана Байрак живе у Санкт-Петербурзі, знімає контент для росіян і, сподіваюся, ніколи не повернеться в Україну.
Не можу оминути й романтизацію сексуального насильства у серіалах. Це, на жаль, світова тенденція, й в Україні є два такі приклади. Мовиться про серіал «Капітанша», й нещодавно зробили фактично його римейк – «Зворотний напрямок». Там в кінці перших епізодів відбувається зґвалтування, яке закінчується романтичною історією. Як це взагалі можна було зняти, показати по телебаченню й отримати позитивні відгуки я не дуже розумію. Проте виникає доволі неоднозначний висновок: маємо два телевізійні хіти, але це розповідь про сексуальне насильство, а ґвалтівник показаний як благородний та романтичний герой.
Що подивитися на День закоханих
Іноді найкращий вибір на День святого Валентина – це спільний перегляд фільмів, загорнувшись у теплий плед. Пропонуємо добірку стрічок, де показані різні відтінки кохання. Можливо, після перегляду можна буде подискутувати, які «прапорці» – зелені або ж червоні – притаманні поведінці героїв.
«До зустрічі з тобою» (Me Before You), 2016 рік
Головна героїня Лу Кларк живе у невеликому містечку. Її життя просте й рутинне, але це їй до вподоби. Вона має хлопця, але десь в глибині душі розуміє, що ці стосунки приречені. Проте цю повсякденність розбиває новина про звільнення, й Лу знаходить нову роботу – стає доглядальницею заможного чоловіка Вілла Трейнера, який після ДТП опинився у колісному кріслі. Згадуючи своє колись активне й успішне життя, Вілл дедалі більше замикається у собі. Проте зустріч з життєрадісною Лу поволі змінює його, робочі відносини переростають у щось більше. Але чи закінчиться ця романтична історія добре для обох?
«Ти – космос», 2025 рік
Це кінорозповідь про майбутнє. Український далекобійник Андрій, що перевозить ядерні відходи з Землі, прямує на кораблі «Обрій» до одного з численних супутників Юпітера. Під час цього довгого шляху його супроводжує робот Макс, який безперестанку сипле жартами. Цю космічну буденність порушує моторошна звістка – планета Земля вибухає. Андрій вважає себе останньою людиною у Всесвіті, поки не ловить сигнал від француженки Катрін, яка перебуває десь біля Сатурна й потребує допомоги. Вони обмінюються повідомленнями, й згодом герой розуміє, що закохується. Й попри всі небезпеки, що чатують у Космосі, Андрій вирішує летіти до неї.
«Жорстокі ігри» (Cruel Intentions), 1999 рік
Себастіан та Кетрін – зведені брат й сестра, представники «золотої молоді», які знічев’я розважають себе різними інтрижками й маніпулюють почуттями інших людей. Уклавши чергове парі, хлопець ще не знає, що ця історія закінчиться справжніми почуттями. Проте Кетрін так просто не відступає й починає його шантажувати, не здогадуючись, як це обернеться проти неї.
Пурпурові серця (Purple Hearts), 2022 рік
Музикантка Кессі через складні життєві обставини зважується на фіктивний шлюб з морським піхотинцем Люком. Труднощі, пов’язані з військовою службою, не стають на заваді почуттям, а навпаки допомагають парі зблизитися.
Серіал «Макстон Голл: світ між нами» (Maxton Hall: The World Between Us), 2024 рік
Мелодрама у дусі «від ворогів до коханців». Рубі – дівчина з незаможної родини, студентка-стипендіатка в елітній школі «Макстон Голл». Джеймс – плейбой і спадкоємець відомої компанії «Бофорт». Вона мріє вступити до Оксфорду, а майбутнє хлопця визначене, хоч він й не бажає очолювати батьківський бізнес. Рубі ненавмисне дізналася одну з його таємниць, тому Джеймс намагається змусити її мовчати, вдаючись до різних підступів. Протистояння переростає у взаємну симпатію, однак через приналежність до різних світів їхнім почуттям доведеться витримати не одне випробовування.
Нагадаємо, що у прокат вийшов український еротичний трилер «Всі відтінки спокуси».
