Британська газета The Guardian опублікувала перелік світлин «Фотографії, які визначили 2024 рік – і історії, що стоять за ними». До списку увійшло 22 фотографії, три з яких – зроблені в Україні.
Тіла російських солдатів після штурму
Харківська область, Україна, 16 травня
«Ця фотографія була зроблена в Харківській області під час перших днів наступу на Вовчанськ, поблизу кордону з Росією. Ми були там приблизно місяць. Раптом російські солдати почали штурмувати наші позиції, але завдяки нашим FPV-дронам (дронам із видом від першої особи) атаку було зупинено. Цей знімок зроблено за допомогою дрона» – розповідає фотограф.
Руки командира з татуюваннями
Донбас, Україна, 18 квітня
«Роман – 38-річний командир підрозділу підтримки снайперів. Раніше він залишив Україну і оселився у Франції. Він розповів, що мав усе, про що мріяв, але коли почалася війна, вирішив повернутися, бо не міг би дивитися на себе в дзеркало, залишаючись осторонь. Тому він повернувся в Україну, щоб воювати. Ми були в Донбасі й провели з ним і його людьми чотири-п’ять днів у різних укриттях. У нього є підрозділи розвідувальних дронів, мінометний підрозділ і активна бойова група, які розосереджуються по лінії фронту. Він керує з командної кімнати, розташованої в підвалі одного з будинків у напівзруйнованому селі, де майже нікого не залишилося. Більшість місцевих жителів виїхали. Роман проводить більшість днів і ночей перед екранами, керуючи своїми людьми. Він справляє враження потужної та харизматичної особистості: татуювання по всьому тілу, велика рудувата борода і хрипкий голос. На одній руці татуювання з написом «помста», на руці, якою він тримає сигарету, – «ненависть». Ці татуювання символізують особисту трагедію, яку пережив кожен такий солдат у цій війні» – розповідають у The Guardian.
Оплакування Ірини Цибух, бойової медикині
Львів, Україна, 7 липня
«Я познайомилася з Іриною Цибух, коли фотографувала її роботу як бойового медика. Вона зв’язалася зі мною через соціальні мережі, коли я опублікувала її фотографію, і я почала висвітлювати діяльність її підрозділу. Ми стали хорошими подругами. Минулого року вона надіслала мені й ще одній подрузі повідомлення про те, що робити, якщо вона загине, і як би вона хотіла, щоб її вшанували. Ми багато говорили про це, але ніколи не думали, що це справді станеться. Ірину вбили в травні, коли вона їхала евакуювати поранених солдатів у Харківській області. Їй було 25 років. Ця фотографія була зроблена на її поминках, відповідно до православної традиції, коли людину вшановують через 40 днів після поховання. Я помітила цю сім’ю і відчула болісне усвідомлення: життя все одно триває. У моїй країні досі народжуються діти, навіть якщо ми ховаємо інших молодих людей. Люди все ще закохуються, заводять дітей і якось продовжують жити. Це було для мене особливим. Тож, хоча я не хотіла фотографувати, я змусила себе це зробити» – розповіла авторка фото Юлія Кочетова.
Нагадаємо, що вийде друком книга про життєвий шлях гурту Океан Ельзи «ОЕ. 30 років у фото та спогадах».
