Після повернення з фронту частина військовослужбовців вирішують створити власну справу й робити те, що їм до вподоби. З Сергієм Жуковським, ветераном й засновником виробництва «Сушена радість», яке займається виготовленням м’ясних снеків, ми познайомилися під час Ветеранського ярмарку, який проводили у Львові вдруге.
Родом він з Токмака, що на Запоріжжі. Вивізши родину на Львівщину, Сергій, попри те, що не був придатним до військової служби, вирішив піти добровольцем, хоч з першої спроби потрапити у лави Збройних сил України не вдалося. Він воював у складі двох бригад – 80-ї та 82-ї, перебував на харківському, донецькому й луганському напрямках, зазнав кількох поранень. Після останнього втратив обидві руки, а пізніше проходив реабілітацію й протезування у Superhumans Center. Чому вирішив займатися виробництвом джерок, чим займався до повномасштабного вторгнення – про це Сергій Жуковський розповів «Львівській Пошті».
Від роботи на заводі до реставрації ретро мототехніки
Власна справа – це не щось нове й незвідане для Сергія. Підприємцем він став у 2005 році, займався, серед іншого виготовленням поліграфії. До цього працював на заводі «Дизельмаш», де виробляють двигуни внутрішнього згорання, пізніше – на птахокомбінаті «Запорізький».
Крім того, у Токмаку Сергій Жуковський реставрував мототехніку: «Це були радянські мотоцикли й мопеди. У занедбаній котельні, де й спочатку й не було підведене електропостачання, облаштував майстерню. Мої замовники – це переважно жителі західних областей. Надходили запити й Росії та Білорусі, але з ними не працював принципово». Процес реставрації та відеоогляди цікавої мототехніки Сергій публікував на своєму ютуб-каналі.
Весною 2022 року місто Токмак окупували російські війська. Свою колекцію техніки, а це близько 50 мотоциклів та мопедів, вивезти не вдалося. «На початках ще були контакти з місцевими жителями. Вони розповідали, що приходили, скажімо так, «гості», відкрили гараж, виносили звідти речі. Не сподіваюся, що там щось залишилось. Насправді нема кому за цим усім доглядати, бо усі, з ким можна було говорити, або виїхали, або пішли воювати».
«Сушена радість» для людей та домашніх улюбленців
Про гранти на власну справу Сергій дізнався, коли проходив реабілітацію й протезування у Superhumans Center. «Співробітниці центру запросили мене на курси підприємництва. Там викладали хороші фахівці. Останні заняття провели у «Буковелі» – там ми перебували три дні».
Коли справа дійшла до презентації бізнес-ідеї, Сергій зібрав свою родину, аби остаточно визначитися з напрямком діяльності. Його підказав син Іван, який зараз навчається у Львівському ліцеї імені Героїв Крут. «У 2022 році перебував на сержантських курсах. Тоді волонтери передали нам різні м’ясні снеки – кабаноси, джерки. Коли відправив додому посилку з літніми речами, поклав у коробку жменю джерок. От старший син й запам’ятав. Пізніше й самостійно зробив презентацію проєкту, а я вже займався бізнес-планом», – пригадує наш співрозмовник.
Перший грант Сергій Жуковський виграв наприкінці 2023 року, його надали представники Німецького уряду DVV International в Україні. Щоб далі розвивати власну справу, ветеран подався на грант від міста, а також на обласний маркетинговий ваучер. Зокрема, кошти з ваучерної підтримки витратив на придбання сировини, спецій та паковання.
Як бренд «Сушена радість» з’явилася на початку цього року. Починали діяльність в орендованій квартирі, де проживає родина Сергія. «Спершу у нас був один дегідратор, у якому сушили джерки. Щоб створити власну рецептуру, ми куштували продукцію інших торгівельних марок, читали різні рецепти, додавали щось своє. До речі, моя теща раніше працювала у їдальні при заводі, то теж підказувала, куди краще, скажімо, додавати лимони та у чому варто маринувати м’ясо. З часом ми придбали більше обладнання й винайняли під бізнес окреме приміщення. Також у нас працює хлопець з ветеранської родини», – розповідає Сергій.
Водночас «Сушена радість» тішить не тільки людей, а й домашніх котів й собак. Ідею робити джерки для чотирилапих родині Жуковських підкинули їхні клієнти: «Люди, які замовляли джерки для себе, пригощали ними своїх котиків і песиків. Згодом просили робити снеки без спецій. Так ми зробили кілька партій продукту. Так я зрозумів, що треба вже й окремі якісь наліпки й паковання робити, попит є».
Як зазначив Сергій, джерки для домашніх улюбленців відрізняються тим, що під час приготування не використовують сіль та спеції. Крім того, для собак сушені ласощі роблять зі свинини, бо курятина має багато білка, що може спричинити алергічну реакцію у деяких порід. Зокрема, у родині Жуковських є головний дегустатор – домашній кіт Димок. І якщо йому не смакуватиме, такі джерки готувати не будуть.
Водночас Сергій не збирається зупинятися на досягнутому. В майбутньому ветеран планує отримати інші гранти, розширити асортимент продукції й масштабувати виробництво.
Нагадаємо, раніше «Львівська Пошта» розмовляла з ветераном Артуром Домчаком, який займається дизайном інтер’єрів, та військовослужбовцем Андрієм Мочурадом, військовослужбовцем, співзасновником та геймдизайнером студії настільних ігор Igrolad.
Зокрема, Сергій Жуковський був гостем проєкту «Свої». Відео розмови доступне за посиланням.
