Війна триває вже 11 рік поспіль, але 24 лютого 2022 року назавжди змінило Україну, українців, наше життя. Минає три роки від початку страшного й руйнівного повномасштабного вторгнення.
Три роки незламності, стійкості та сміливості українців. Три роки згуртованості й жертовності, випробувань на міцність стосунків та взаємної підтримки. Три роки тривог та хвилювань, але й віри та надії…
Ми щодня дякуємо нашим воїнам світла й добра, які відважно стали на захист рідної України! Україна тримається і бореться, незважаючи на не цілком адекватні заяви на міжнародній арені. І дай Боже, щоб Україна вистояла! Маємо вірити в Збройні сили України, працювати, донатити й жити далі!
«Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, що велика війна навчила українців цінувати найбільше?
«Повномасштабна війна навчила нас цінувати кожен день життя, родину, свободу, нашу державу та її незалежність» – ось головний меседж наших співрозмовників.
Олександр Шандро («Оскар»), «азовець», який провів у полоні 29 місяців:
Життя! Повномасштабна війна навчила цінувати кожен день життя. Навчила ще більше цінувати свою родину, яку я дуже люблю! Родинні цінності надзвичайно важливі. Для мене любляча й міцна сім’я – найцінніше в житті.
Війна навчила мене цінувати свободу. Навчила ще більше цінувати рідну державу, в якій народився, живу і житиму. Українці горді, що живуть у незламній державі. Наша стійкість – приклад для всіх!
Ціную кожну хвилину життя! Кожну. Хочу наздогнати всі ті дні, 29 місяців, які провів у російському полоні після виходу 18 травня 2022 року з «Азовсталі» в Маріуполі. В «Азов» пішов служити у лютому 2022-го.
Усі ці місяці в полоні я вірив, надіявся, що виживу, не зламався, вистояв, повернувся у жовтні 2024-го в Україну, повернувся до родини. В полоні я жив мрією повернутися до родини. Родина вірила й дочекалася мене. Щасливий, що ми тепер разом! До великої війни ми жили в Маріуполі, тепер у Львові.
Намагаюся все встигнути, бути максимально ефективним у всіх питаннях. Життя одне, і ми маємо це цінувати щодня.
Повномасштабна війна навчила українців бути згуртованими, об’єднаними, відстоювати своїх. Кажу про акції-нагадування про полонених «азовців». Поки я був у полоні, моя родина ходила на ці акції, і я, повернувшись з полону, також ходжу на них. Важливо не мовчати, а стукати. Це цінно для сімей, рідні яких досі в полоні.
Важливо, щоб українські чоловіки були свідомі, розуміли, що за їхніми плечима стоять родини і діти, що свою сім’ю та свою державу потрібно захищати.
Ірина Маруняк, уповноважена з питань доступності Львівської міськради:
Війна навчила нас цінувати життя, свої родини, стосунки. Війна навчила цінувати свободу, ще більше цінувати нашу державу. Громадяни переосмислили роль України, відбулася переоцінка цінностей.
Ми любимо свою державу і гордимося нею. Певна, що Україна є сильною у війні, хто би що не казав. Про Україну говорить увесь світ.
Українці – це консолідована сила, це мужні й незламні люди, це працьовиті люди. Завдяки їм Україна стоїть, бореться та воює з ворогом за свою незалежність, чинить гідний спротив. Нашою стійкістю захоплюються в світі.
Українці цінують і дякують нашим відважним воїнам світла й добра, які стоять на захисті держави. Українці цінують і дякують волонтерам, які щодня працюють задля перемоги.
Ми сильна нація! Українці в часі війни стали більш згуртовані, об’єднані, одні одним допомагають. Це цінно. Біда згуртувала суспільство з різних куточків України, згуртувала людей різних віросповідань.
Отець Орест Фредина, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці у Львові:
На мою думку, війна навчила нас цінувати життя. Найбільшим скарбом на землі є людина, жива людина. Це найцінніший дар від Бога.
Цінувати потрібно те, що українці залишаються відданими одне одному. Наші сміливі й незламні воїни стоять на варті незалежності України. Найбільший тягар зараз лежить на плечах наших мужніх захисників і захисниць. І вони гідно його несуть. Дякуємо їм за захист України!
Українці цінують свою державу. Це наша земля. Ми за неї молимося, працюємо, вчимося, ми покликані про неї турбуватися, за неї боротися.
Українці допомагають військовим, донатять, волонтерять, хтось підтримує морально. Є люди, які поклали своє життя заради рідної України. І від таких людей потрібно вчитися, розповідати про них дітям, виховувати майбутнє покоління. Тоді буде надія, що ми йдемо в доброму керунку.
В часі великої війни сталося так, що хороші стають ще кращими. Ті, що мали віру, помножили її. А ті, що були слабкими, стають ще слабшими. Війна всіх дуже поляризує.
Війна – це час випробувань, зокрема й для родин. Це щоденна праця. Коли день починаємо, можемо прожити його для Бога і зважаючи одне на одного. А можемо просто закритися в своїх проблемах, перебувати разом, але бути дуже далекими. Наше покликання, як вчить апостол: якщо хочемо ходити в світлі один одного, мусимо бачити, прислухатися і допомагати один одному.
Андріана Мальська, педіатриня, голова Опікунської ради Центру дитячої медицини Львівської дитячої лікарні ОХМАТДИТ:
Війна навчила нас цінувати життя, кожен прожитий день, бо головне – це люди. Українці почали більше цінувати одне одного, свою родину, стосунки.
В українців відбулася переоцінка цінностей – матеріальні речі відійшли на другий план, духовне переважає. Віра в Бога дає надію та сили пережити складні часи війни і йти далі. Жити, навчатися, працювати якісно кожен на своєму місці, народжувати дітей.
Війна навчила нас розуміння, що є головним, а що другорядним. Війна дала нам розуміння, що життя одне. Маємо цінувати кожен момент життя. Маємо берегти своє здоров’я – як фізичне, так і ментальне. Дуже важливою під час війни є взаємна підтримка.
Тепер ми зичимо одне одному спокійного дня та вечора. Це стало нормою, зважаючи на тривоги, ракети й «шахеди». Цінуймо той відносний спокій, який панує у Львові!
Майдан згуртував, об’єднав українців – це важливо і в часі великої війни. Певна, що українці цінують оцю згуртованість.
Роман Кечур, психотерапевт, завідувач кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету:
Ми навчилися цінувати країну, в якій живемо. Ще до війни, чомусь так повелося, українці вважали, що за кордоном краще. Незрозуміло, де – в Африці, Австралії, Латинській Америці чи в Європі – той закордон…
Нарешті ми побачили, що навколо нас живуть добрі, працьовиті та сміливі люди, здатні захищати Україну, родини, свої переконання, свою землю. І це, на мою думку, найбільше відкриття, яке зробили українці. Люди зрозуміли, що живуть у найкращій країні, прекрасному й благодатному краї.
Українці є доволі згуртованою нацією, яка мужньо відстоює свою державу.
Хто цінував родину й родинні цінності, той у часі великої війни цінує їх ще більше. Хто мало цінував родину, тому невідомо, чи цінує її зараз. Що мало тріщини, те розпалося, а що мало потенціал, стало ще сильнішим.
Наталя Тихолоз, франкознавиця, директорка Інституту франкознавства Львівського національного університету ім. І. Франка:
Війна навчила нас цінувати кожен день життя, свою родину, одне одного, свій дім. Війна дала нам розуміння, що життя одне, що важливо, а що ні, що головне, а що другорядне. Важливо робити головне й не розмінюватися на другорядне.
У кожного з нас є головне – свобода. Я не уявляю свого життя без свободи! Свобода дає гарантії нашим дітям бути вільними, жити в незалежній державі.
Немає більшої цінності, аніж жити під вільним небом, обирати те, що хочеш, мати можливість говорити те, що думаєш. Війна навчила цінувати свободу, ще більше цінувати нашу державу та її незалежність!
Колись ми не бажали одне одному миру та спокійного вечора, тепер це стало нормою, дуже важливою. Особливо в часі тривог.
Ми як нація переживаємо дуже складний період, і наше здоров’я – як фізичне, так і психологічне – зазнає змін. Дуже важливим для кожного українця є збереження свого здоров’я. Важливою в часі війни є взаємна підтримка. Ось що важливо.
Згадався початок повномасштабного вторгнення. Касирка в магазині запитала жінку, чи плануєте вона кудись їхати, на що та чітко відповіла: «Мій син пішов на фронт, і коли він повернеться, то має приїхати до хати, де я його чекатиму». Це про фронт і про тил. Коли воїни повернуться додому, то мають знати, що їх тут чекають.
Важливою в часі війни є людяність і толерантне ставлення одне до одного.
Як бачимо, на кожне покоління українців припадає війна… Та ми – нація сильних. Історія про українців – це історія стійкості.
Любов Максимович, керівниця громадської організації «Центр «Жіночі перспективи»:
Війна навчила український народ цінувати важливість згуртованості. Люди зрозуміли, що взаємна підтримка дуже важлива. Не конче грішми, важлива підтримка людини добрим словом.
Війна дала нам розуміння, що життя одне. Як правило, українці постійно жили, як кажуть, на потім: сьогодні абияк, а завтра буде краще…
Українці зрозуміли, що не лише матеріальне важливе в житті. Особливо ті, котрі приїхали зі сходу України, котрі втратили домівки. Вони починають життя заново. Вони зрозуміли, що головними є люди й стосунки. Важливою є духовність.
Насправді життя дуже крихке. Людина має цінувати кожен момент свого життя. Має цінувати життя і його прості моменти: прокинулися, світить сонце, ви живі та здорові, ваша родина здорова – отже, все добре. Потрібно жити вже й сьогодні, бо другого життя не буде.
Важливими є свої люди. Я, зокрема, стараюся не контактувати з токсичними людьми. Зараз так багато біди навколо, тому маємо робити багато добра, нести позитив і світло.
Сьогодні нам потрібно більше любові, любові до себе. Бо якщо не будеш любити себе, не будеш мати що віддати. Це моє кредо в житті. Мене цього життя навчило. Я все життя вчуся та інших навчаю. Залишаюся оптимісткою, вірю в добро. Дуже ціную свободу, свою родину, друзів, людей, які поруч мене.
