Станиця «Пласту» та IT-компанія: нове життя львівських вілл

З чим найперше асоціюється Львів? Мабуть, перше, що спадає на думку, це кава, бруківка та архітектура. Щоб відчути дух міста, раджу своїм знайомим і друзям, які вже неодноразово бували тут, відійти від шумного туристичного центру й піти, до прикладу, на вулицю Коновальця або Калічу гору. Там можна годинами гуляти й розглядати фасади вілл й насолодитися тишею, яка водночас голосно промовляє, яким саме є Львів.

Як у Львові відновлюють історичні будинки та які з них вже лишилися на архівних фото, медіа «Львівська Пошта» запитало у Віктора Гальчинського, фінансового аналітика та автора проєкту «Нетуристичний Львів».

Віктор Гальчинський. Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Вілла Стецкевича

Зовсім нещодавно на Замарстинівській, 213 відкрили оновлену віллу Стецкевича. Зараз там розташована станиця «Пласту». На початку XX століття вона належала львівським меценатам Стецкевичам. Будинок має статус пам’ятки місцевого значення, проте у 2019 році забудовник через суд домігся його скасування й мав на меті звести там житловий комплекс. 

Таке рішення збурило громадськість та активістів, які ініціювали петиції щодо збереження вілли. Пізніше все ж вдалося досягнути компромісу й відстояти цю пам’ятку. «Віллу Стецкевича реставрували за приватні кошти, а пізніше забудовник передав її у комунальну власність в обмін на інші земельні ділянки й сприяння будівництва в іншому районі міста поза межами історичного ареалу», – каже Віктор Гальчинський.

Фото: «Пласт Львів»

Бібліохаб «Під Високим замком»

Наш співрозмовник навів приклад ще однієї ревіталізації будинку, що розташований за адресою вул. Богдана Хмельницького, 175. Тут з 2020 року працює сучасна бібліотека. А раніше це приміщення було адміністрацією фабрики горілки та настоянок Соломона Голдфрухта, що працювала тут у другій половині XIX століття. Місто інвестувало у капітальний ремонт приміщення 6 186 000 грн.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Вілла «Юлієтка»

Будинок на теперішній вулиці Метрологічній, 4 належав родині Захаревичів – Юліану та його сину Альфреду. Юліан Захаревич був одним зі співзасновників Львівської архітектурної школи та ректором Львівської політехніки. Під час радянської окупації ця будова, зовні схожа на англійський котедж, збереглася завдяки тому, що в частині приміщень функціонував дитячий садок, зазначив Віктор Гальчинський. Й додав, що в часи СРСР вціліли ті будинки, які перебували у державній власності. 

Фото: «Фотографії старого Львова»

Як приклад – Вілла гіпсових королів на вулиці Коновальця. Тут нині працює Центр спортивної медицини та реабілітації. 4 вересня 2024 року приміщення було пошкоджене внаслідок ракетного обстрілу.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Та повернімося до «Юлієтки». У 90-х роках її відокремлюють від дитячого садка, певний час був хостел. Пізніше у будинку запрацювала IT-компанія. «Бізнес бережно поставився до збереження та реставрації вілли. Тут час від часу проводять екскурсії, зокрема у Дні європейської спадщини. До слова, на одній з господарських будівель, що неподалік, вцілів один з небагатьох сонячних годинників у Львові», – зауважив Віктор Гальчинський.

Фото: «Фотографії старого Львова»

Jam Factory Art Center

Це не зовсім вілла, проте є помітним прикладом ревіталізації. Промисловій будівлі понад 150 років, й за свою довгу історію вона стала свідком не тільки багатьох історичних подій, а й кілька разів змінила своє призначення. 

У 1872 році фабрику заснували, називалась вона тоді «Йозеф Кронік і син», тут виготовляли різноманітні алкогольні напої. Після Другої світової війни, коли Львів став частиною Радянського Союзу, на підприємстві розливали вина, а з часом тут облаштували цех з перероблення овочів й виготовляли різні консерви й варили повидло. Саме з ним й пов’язана неофіційна назва будівлі – «Фабрика повидла». 

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

В нульових роках підприємство закрили, а в його стінах проводили культурні події. У 2015-ому цю будівлю придбав швейцарський меценат Гаральд Біндер. «Це промислове приміщення, яке було занедбане, але мало естетичний вигляд. Гаральд Біндер не тільки відновив цю будівлю, але ще і добудував і зробив з неї повноцінний мистецький центр», – каже Віктор Гальчинський.

Після восьми років ревіталізації відбулося відкриття Jam Factory Art Center – мистецького центру, де проводять виставки, концерти, кінопокази та перформанси.

Нагадаємо, що Франківська районна адміністрація оголосила тендер на реконструкцію вілли Геллера, яка постраждала внаслідок ракетного удару у вересні минулого року.

Total
0
Shares