Оригінальні книгарні Львова: рідкісні видання, вінтаж і крафт

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Незважаючи на те, що ми живемо в еру сучасних технологій та маємо різноманітні гаджети, є багато людей, що обожнюють паперові книги: люблять їх гортати, вдихати аромат друкованих сторінок, роздивлятися ілюстрації та кольорові зрізи видань. Також окреме задоволення – відвідини книгарні, де можна покрутити в руках саме ту книгу, яку побачив в інтернеті, й заодно прикупити собі ще кілька, щоб, закутавшись у плед, читати. 

Проте часто книгарні – це не просто магазини. Там проводять презентації, обговорення, книжкові клуби, облаштовують невеликі кафе, де за чашкою кави або келихом вина є можливість гарно провести час. «Львівська Пошта» завітала до кількох оригінальних книгарень Львова – «Плекай» та «Книгарні Артефактів» – й розпитала власників, як вони наважилися започаткувати нову справу, обмірковували концепцію та обирали асортимент.

«Книгарня Артефактів» – місце, де комфортно інтровертам

На початку Личаківської з травня працює «Книгарня Артефактів», де у невеличкому просторі на височенних стелажах стоять книги. Попри назву, тут продають нові видання українською та англійською мовами, які власниця Еліс прискіпливо обирає. Вона вже 20 років працює у сфері книготоргівлі, й весь цей час йшла до своєї мети – відкриття власної книгарні.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Останнім поштовхом до започаткування власної справи стало повномасштабне вторгнення. «Почувши серед ночі гул ракет, які пролітали над будинком, подумала: а що як вони поцілять десь близько і я загину, так і не відкривши книгарню? І все, відтоді я не зволікала жодної секунди. Усі свої зусилля спрямувала на пошуки асортименту, приміщення. Тут, до слова, також раніше була книжкова крамниця».

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

«Книгарня Артефактів» – це сімейна справа. Еліс сама тут працює, також їй допомагають сини. Крім того, у крамниці відвідувачів зустрічає кіт Шерлок, який щодня приїздить сюди з власницею. І з цікавістю роздивляється відвідувачів, які пробули у книгарні якийсь час.

Кіт Шерлок. Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Особливістю цього простору є те, що він дружній до інтровертів. Існує стереотип, що це зазвичай сором’язливі й неговіркі люди, проте це зовсім так. «Інтроверти бувають різні, тож говоритиму тільки за себе. Не люблю багато говорити, не подобається, коли до мене в магазині звертаються консультанти. Але якщо хтось зачепить цікаві теми, як-от книги, музика, антикваріат, то все – інтроверта вже немає. Можу довго й багато говорити про ці речі, зокрема, коли це діалог з людиною, яка теж цим цікавиться. Тобто інтроверти не люблять зайвих розмов, але охоче спілкуються на теми, що їх цікавлять», – каже Еліс.

Крім того, у «Книгарні Артефактів» відвідувачі, якщо їм некомфортно говорити, можуть писати свої запитання у спеціальний блокнот або ж переписуватися з Еліс в телеграмі.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Або ж якщо людина не хоче спілкуватися, вона бере чорний кошик – це означає, що вона не потребує жодних консультацій. «І це нормально. Буває, що хочеться зайти в магазин й щоб ніхто мене не рухав», – відповідає співрозмовниця.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Також у книгарні облаштована окрема поличка для нейровідмінних людей, зокрема з РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності). Тут є література на цю тему, різноманітні антистрес-іграшки. Еліс вивчає питання нейровідмінності й намагається розуміти усіх людей та, за потреби, їм допомогти з вибором. 

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта
«Книги, музика й антикваріат – це три стовпи моїх інтересів»

Еліс, серед іншого, сама займалася оздобленням інтер’єру. В ньому поєднуються нові й вінтажні речі. Зокрема, високі дерев’яні стелажі робив її чоловік – сам припасовував полички до не дуже рівних стін, виготовив драбину, яка рухається на коліщатках, щоб було легше діставати книги. Навіть реставрував старовинну французьку шафу, яку привезли з Коломиї.

Відреставрована шафа. Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Як каже жінка, книги, музика й антикваріат є трьома стовпами її інтересів. Й усе це вдалося втілити в інтер’єрі. За антикваром «полювали» в Україні та за кордоном. Еліс каже, що одним з найцінніших надбань є фісгармонія – це клавішний інструмент, мініорган. Його виготовили приблизно у 80-х роках 19 століття у Нью-Йорку, й за цей час побував в Нідерландах, Великобританії та Польщі, звідки вже приїхав у Львів. Музичний інструмент полагодили й налаштували. Й Еліс на ньому грає час від часу: «Не проводжу в книгарні концертів, все відбувається спонтанно, коли маю настрій. Тож якщо є час та натхнення, можу зіграти й для відвідувачів».

Фісгармонія. Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

У «Книгарні Артефактів», крім різноманітних видань, є багато аксесуарів для поціновувачів книг – значки, закладки, дармовиси, наліпки. Їх купують в Україні та Китаї. Еліс зауважує, що їх закуповують не на відомих китайських сайтах, а у місцевих майстрів. Син нашої співрозмовниці допомагає з такими закупами. 

Книгарня, де збирають книги та плекають крафт

Катерина Іванова, співвласниця книгарні, розповіла, що спочатку «Плекай» відкрили в столиці у 2022 році – через шість місяців після початку повномасштабного вторгнення. За її словами, це був досить авантюрний крок і спосіб якось зберегти себе у цьому дивному світі. Й десь за рік вирішили заснувати книгарню «Плекай» у Львові.  Катерина каже, що вона часто приїздить у наше місто й воно їй дуже близьке, зокрема й тому, що має тут ще один бізнес – крамницю «Книжковий лев».

Фото: Катерина Іванова

Приїхавши до Львова разом з партнером Олександром Рябчуком, який зараз є військовослужбовцем, їм сподобалось приміщення на вулиці Грушевського. За збігом обставин, там понад 100 років тому була книгарня. «Мовиться про книгарню «Лектор» Станіслава Левицького, яка у той час успішно працювала. На стінах будинку навіть збереглася ліпнина з логотипом книгарні», – веде далі Катерина Іванова.

Книгарня «Плекай». Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

У «Плекай» турбуються не тільки про книги, а й про предмети інтер’єру. Меблі для книгарні шукали і на аукціонах, і на українських сайтах, де продають всяку всячину. Й так потроху докуповували вінтажні плафони, комплект віденських стільців тощо. «Простір, який ти облаштовуєш, має бути атмосферним і класним», – стверджує наша співрозмовниця. 

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Також інтер’єр прикрашають роботи українських майстринь, які можна купити. З ними Катерина познайомилася ще два роки тому, коли вирішили на Різдво задекорувати київську книгарню «Плекай» в українському стилі: «Коли ми розпаковували ці прикраси, то ледь не плакали – усі ці речі якось чуттєво, особливо зроблені. Це зараз солом’яними павуками чи дідухом мало кого здивуєш, а тоді мусили пояснювати відвідувачам, що це за декор й що він означає. Тоді ж запитували, чи можна це придбати».

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта
Головна ідея – приймати книги в людей

Катерина Іванова, яка вже десять років працює у книжковій сфері, каже, що помітила таку тенденцію: люди заходять у книгарню у пошуках якоїсь книги, а її наклад, до прикладу, закінчився. З цього виникла концепція «Плекай» – приймати книги. Їх можна віддати під реалізацію й отримати кошти, скерувати вторговані гроші у благодійному фонду «Українські мурахи» або ж просто подарувати видання книгарні. Проте, за правилами, тут не приймають книги російською мовою, твори російських авторів та підручники.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Співрозмовниця «Львівської Пошти» зізнається, що перед відкриттям київського «Плекай» були певні побоювання, що люди приноситимуть, до прикладу, радянські видання, які вдома займають полиці: «Одне з перших відкриттів – люди віддавали справді хороші книги. Серед них я побачила й такі, що й не думала, що колись ще їх побачу. Друге – є певна аудиторія, яка обожнює книжки, на сторінках яких є написи, підкреслювання, думки попередніх читачів. Людям цікаво читати книги, які до того теж хтось уважно читав».

Зокрема, Катерина згадала й про одне з найбільш незвичних надбань: «Нам зателефонував хлопець й запропонував віддати частину своїх книг. Він пішов служити, квартиру орендував, тож тримати там свою бібліотеку не міг. Виявилось, що він – професійний фотограф й приніс нам розкішну колекцію артвидань, пов’язаних з мистецтвом фотографії».

Трапляються у «Плекай» й новинки від українських видавництв. Як стверджує Катерина, часто це книги, які замовляли під презентацію й вони залишилися у крамниці. 

У книгарні, де є бар або кав’ярня, лунають зовсім інші розмови

«Для нас книгарня – це більше, ніж просто місце, де купують книги. Це має бути насамперед затишне місце, де можна знайти бажане видання, випити чогось гарячого взимку або холодного влітку. Та й у такій камерній атмосфері розмови, які лунають навколо, зовсім інші», – каже Катерина.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Крім крафтових речей, у «Плекай» продають крафтове пиво українських виробників. «Чи можна сидіти з келихом пива й читати книгу? Чому б ні. Ми усіляко таке підтримуємо. Й почали підбирати асортимент в «Плекай». Не повірите, скільки разів мене дивував креатив наших броварів. Крафтове пиво – це про смаковий досвід і про культуру споживання», – веде далі співрозмовниця.

Зокрема, у «Плекай» проводять книжкові клуби, де за чашкою або келихом улюбленого напою обговорюють обрані видання.

Фото: Олег Огородник/Львівська Пошта

Нинішні книгарні – це вже не просто крамниці, це простір для спілкування, пошуку однодумців, які гуртуються навколо книг.

Нагадаємо, що раніше «Львівська Пошта» спілкувалася з Андрієм Каспшишаком, ветераном та засновником видавництва «Майстерня історій «Мрієлов».

Total
0
Shares