Незважаючи на те, що ми живемо в еру сучасних технологій та маємо різноманітні гаджети, є багато людей, що обожнюють паперові книги: люблять їх гортати, вдихати аромат друкованих сторінок, роздивлятися ілюстрації та кольорові зрізи видань. Також окреме задоволення – відвідини книгарні, де можна покрутити в руках саме ту книгу, яку побачив в інтернеті, й заодно прикупити собі ще кілька, щоб, закутавшись у плед, читати.
Проте часто книгарні – це не просто магазини. Там проводять презентації, обговорення, книжкові клуби, облаштовують невеликі кафе, де за чашкою кави або келихом вина є можливість гарно провести час. «Львівська Пошта» завітала до кількох оригінальних книгарень Львова – «Плекай» та «Книгарні Артефактів» – й розпитала власників, як вони наважилися започаткувати нову справу, обмірковували концепцію та обирали асортимент.
«Книгарня Артефактів» – місце, де комфортно інтровертам
На початку Личаківської з травня працює «Книгарня Артефактів», де у невеличкому просторі на височенних стелажах стоять книги. Попри назву, тут продають нові видання українською та англійською мовами, які власниця Еліс прискіпливо обирає. Вона вже 20 років працює у сфері книготоргівлі, й весь цей час йшла до своєї мети – відкриття власної книгарні.
Останнім поштовхом до започаткування власної справи стало повномасштабне вторгнення. «Почувши серед ночі гул ракет, які пролітали над будинком, подумала: а що як вони поцілять десь близько і я загину, так і не відкривши книгарню? І все, відтоді я не зволікала жодної секунди. Усі свої зусилля спрямувала на пошуки асортименту, приміщення. Тут, до слова, також раніше була книжкова крамниця».
«Книгарня Артефактів» – це сімейна справа. Еліс сама тут працює, також їй допомагають сини. Крім того, у крамниці відвідувачів зустрічає кіт Шерлок, який щодня приїздить сюди з власницею. І з цікавістю роздивляється відвідувачів, які пробули у книгарні якийсь час.
Особливістю цього простору є те, що він дружній до інтровертів. Існує стереотип, що це зазвичай сором’язливі й неговіркі люди, проте це зовсім так. «Інтроверти бувають різні, тож говоритиму тільки за себе. Не люблю багато говорити, не подобається, коли до мене в магазині звертаються консультанти. Але якщо хтось зачепить цікаві теми, як-от книги, музика, антикваріат, то все – інтроверта вже немає. Можу довго й багато говорити про ці речі, зокрема, коли це діалог з людиною, яка теж цим цікавиться. Тобто інтроверти не люблять зайвих розмов, але охоче спілкуються на теми, що їх цікавлять», – каже Еліс.
Крім того, у «Книгарні Артефактів» відвідувачі, якщо їм некомфортно говорити, можуть писати свої запитання у спеціальний блокнот або ж переписуватися з Еліс в телеграмі.
Або ж якщо людина не хоче спілкуватися, вона бере чорний кошик – це означає, що вона не потребує жодних консультацій. «І це нормально. Буває, що хочеться зайти в магазин й щоб ніхто мене не рухав», – відповідає співрозмовниця.
Також у книгарні облаштована окрема поличка для нейровідмінних людей, зокрема з РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності). Тут є література на цю тему, різноманітні антистрес-іграшки. Еліс вивчає питання нейровідмінності й намагається розуміти усіх людей та, за потреби, їм допомогти з вибором.
«Книги, музика й антикваріат – це три стовпи моїх інтересів»
Еліс, серед іншого, сама займалася оздобленням інтер’єру. В ньому поєднуються нові й вінтажні речі. Зокрема, високі дерев’яні стелажі робив її чоловік – сам припасовував полички до не дуже рівних стін, виготовив драбину, яка рухається на коліщатках, щоб було легше діставати книги. Навіть реставрував старовинну французьку шафу, яку привезли з Коломиї.
Як каже жінка, книги, музика й антикваріат є трьома стовпами її інтересів. Й усе це вдалося втілити в інтер’єрі. За антикваром «полювали» в Україні та за кордоном. Еліс каже, що одним з найцінніших надбань є фісгармонія – це клавішний інструмент, мініорган. Його виготовили приблизно у 80-х роках 19 століття у Нью-Йорку, й за цей час побував в Нідерландах, Великобританії та Польщі, звідки вже приїхав у Львів. Музичний інструмент полагодили й налаштували. Й Еліс на ньому грає час від часу: «Не проводжу в книгарні концертів, все відбувається спонтанно, коли маю настрій. Тож якщо є час та натхнення, можу зіграти й для відвідувачів».
У «Книгарні Артефактів», крім різноманітних видань, є багато аксесуарів для поціновувачів книг – значки, закладки, дармовиси, наліпки. Їх купують в Україні та Китаї. Еліс зауважує, що їх закуповують не на відомих китайських сайтах, а у місцевих майстрів. Син нашої співрозмовниці допомагає з такими закупами.
Книгарня, де збирають книги та плекають крафт
Катерина Іванова, співвласниця книгарні, розповіла, що спочатку «Плекай» відкрили в столиці у 2022 році – через шість місяців після початку повномасштабного вторгнення. За її словами, це був досить авантюрний крок і спосіб якось зберегти себе у цьому дивному світі. Й десь за рік вирішили заснувати книгарню «Плекай» у Львові. Катерина каже, що вона часто приїздить у наше місто й воно їй дуже близьке, зокрема й тому, що має тут ще один бізнес – крамницю «Книжковий лев».
Приїхавши до Львова разом з партнером Олександром Рябчуком, який зараз є військовослужбовцем, їм сподобалось приміщення на вулиці Грушевського. За збігом обставин, там понад 100 років тому була книгарня. «Мовиться про книгарню «Лектор» Станіслава Левицького, яка у той час успішно працювала. На стінах будинку навіть збереглася ліпнина з логотипом книгарні», – веде далі Катерина Іванова.
У «Плекай» турбуються не тільки про книги, а й про предмети інтер’єру. Меблі для книгарні шукали і на аукціонах, і на українських сайтах, де продають всяку всячину. Й так потроху докуповували вінтажні плафони, комплект віденських стільців тощо. «Простір, який ти облаштовуєш, має бути атмосферним і класним», – стверджує наша співрозмовниця.
Також інтер’єр прикрашають роботи українських майстринь, які можна купити. З ними Катерина познайомилася ще два роки тому, коли вирішили на Різдво задекорувати київську книгарню «Плекай» в українському стилі: «Коли ми розпаковували ці прикраси, то ледь не плакали – усі ці речі якось чуттєво, особливо зроблені. Це зараз солом’яними павуками чи дідухом мало кого здивуєш, а тоді мусили пояснювати відвідувачам, що це за декор й що він означає. Тоді ж запитували, чи можна це придбати».
Головна ідея – приймати книги в людей
Катерина Іванова, яка вже десять років працює у книжковій сфері, каже, що помітила таку тенденцію: люди заходять у книгарню у пошуках якоїсь книги, а її наклад, до прикладу, закінчився. З цього виникла концепція «Плекай» – приймати книги. Їх можна віддати під реалізацію й отримати кошти, скерувати вторговані гроші у благодійному фонду «Українські мурахи» або ж просто подарувати видання книгарні. Проте, за правилами, тут не приймають книги російською мовою, твори російських авторів та підручники.
Співрозмовниця «Львівської Пошти» зізнається, що перед відкриттям київського «Плекай» були певні побоювання, що люди приноситимуть, до прикладу, радянські видання, які вдома займають полиці: «Одне з перших відкриттів – люди віддавали справді хороші книги. Серед них я побачила й такі, що й не думала, що колись ще їх побачу. Друге – є певна аудиторія, яка обожнює книжки, на сторінках яких є написи, підкреслювання, думки попередніх читачів. Людям цікаво читати книги, які до того теж хтось уважно читав».
Зокрема, Катерина згадала й про одне з найбільш незвичних надбань: «Нам зателефонував хлопець й запропонував віддати частину своїх книг. Він пішов служити, квартиру орендував, тож тримати там свою бібліотеку не міг. Виявилось, що він – професійний фотограф й приніс нам розкішну колекцію артвидань, пов’язаних з мистецтвом фотографії».
Трапляються у «Плекай» й новинки від українських видавництв. Як стверджує Катерина, часто це книги, які замовляли під презентацію й вони залишилися у крамниці.
У книгарні, де є бар або кав’ярня, лунають зовсім інші розмови
«Для нас книгарня – це більше, ніж просто місце, де купують книги. Це має бути насамперед затишне місце, де можна знайти бажане видання, випити чогось гарячого взимку або холодного влітку. Та й у такій камерній атмосфері розмови, які лунають навколо, зовсім інші», – каже Катерина.
Крім крафтових речей, у «Плекай» продають крафтове пиво українських виробників. «Чи можна сидіти з келихом пива й читати книгу? Чому б ні. Ми усіляко таке підтримуємо. Й почали підбирати асортимент в «Плекай». Не повірите, скільки разів мене дивував креатив наших броварів. Крафтове пиво – це про смаковий досвід і про культуру споживання», – веде далі співрозмовниця.
Зокрема, у «Плекай» проводять книжкові клуби, де за чашкою або келихом улюбленого напою обговорюють обрані видання.
Нинішні книгарні – це вже не просто крамниці, це простір для спілкування, пошуку однодумців, які гуртуються навколо книг.
Нагадаємо, що раніше «Львівська Пошта» спілкувалася з Андрієм Каспшишаком, ветераном та засновником видавництва «Майстерня історій «Мрієлов».
