На початку січня у Державному природознавчому музеї НАН України відкрили виставку «Експедиція до Антарктиди», яка присвячена історії та діяльності української станції «Академік Вернадський». Й організували її тут не випадково, адже співробітник музею, біолог, викладач й фотограф Сергій Глотов, провів у Антарктиді два роки – з 2022 по 2024. Вперше українські дослідники працювали на материку скільки часу, адже зазвичай експедиція триває рік. Це пов’язано з пандемією та війною в Україні. «Команді запропонували такий експеримент – пройти відбір й лишитися ще на рік. Крім мене, на станції роботу продовжили метеоролог і геофізик», – каже наш співрозмовник.
Як минає звичайний день полярника, чи справді на станції рахують пінгвінів і як стати учасником експедиції – про це Сергій Глотов розповів «Львівській Пошті».
Дитяча мрія про Антарктиду, якій судилося збутися
Сергій Глотов родом з Луганська, понад шість років працював в Луганському природному заповіднику НАН України. За спеціальністю чоловік ентомолог, тобто займається вивченням комах. У 2014 році, коли місто окупували, переїхав до Львова, де й продовжив свою наукову роботу й почав допомагати військовим. Щоправда, на новому місці він слідкував за біологічним різноманіттям Карпат.
Сергій розповів, що загорівся думкою поїхати в Антарктиду, коли дізнався, що Україна має власну станцію «Академік Вернадський». Її у 1996 році передала Велика Британія. До того вона мала іншу назву – «Фарадей». «У дев’ятому класі відвідував гурток зоології в луганському екологічному центрі. До нас завітав полярник Ігор Дикий, який зараз живе у Львові. Він товаришував з керівником гуртка. Тоді ж дізнався про українську антарктичну станцію й вирішив, що хоча б спробую пройти відбір і поїхати в експедицію», – пригадує біолог.
Як стати учасником антарктичної експедиції
Вже після захисту кандидатської роботи у 2021 році Сергій Глотов наважився долучитися до команди українських полярників, хоч, зізнається, шанс був мінімальний. Він написав мотиваційний лист і подав документи до Національного антарктичного наукового центру й чекав на зворотний зв’язок. Це перший крок до омріяної роботи.
На другому етапі фахівці антарктичного центру проводять співбесіду з кандидатами та визначають рівень знань і навичок. «Фактично полярник є видобувачем наукових фактів. Враховуючи те, що організми живуть в мерзлоті, їх треба правильно відібрати. Й для цього потрібні певні навички. Наприклад, у мене є досвід роботи в установах академії наук, лабораторіях. Крім того, навчався в Данії два роки, працював у різних музеях у США та Європі, зокрема у Відні, Берліні. До слова, антарктичні зразки вивчають у більш ніж 20 установах у різних країнах. Й зауважу, що в Україні є спеціалісти світового рівня, які все життя досліджують тільки проблеми Антарктиди», – веде далі Сергій.
Водночас на станції «Академік Вернадський» працюють не тільки науковці. Ще є дизеліст-електрик, системний механік, системний адміністратор та кухар. Загалом це 14 людей.
Третій та завершальний етап – це проходження медкомісії. Лікарі проводять ретельне обстеження кандидатів. Пізніше формують два склади експедиції, й з обраних претендентів визначають, хто увійде в основний склад. Зокрема, так робили й у 2022 році, коли ще була пандемія коронавірусу й люди часто хворіли перед виїздом до Антарктиди.
Збори в Антарктиду в перші дні повномасштабного вторгнення
27-ма за ліком українська експедиція вирушила в Антарктиду на початку березня 2022 року. Пригадуючи ті дні, Сергій каже, що планували офіційний захід з нагоди цієї події, де мав бути й президент Володимир Зеленський. Проте, зважаючи на початок повномасштабного вторгнення, подію скасували.
Члени експедиції на той час перебували у різних містах. Одні під обстрілами виїздили з Києва по житомирській трасі, другі прямували одразу у Львів. Зібравшись, полярники поїхали у Польщу, де кілька днів відпочивали у тамтешньому антарктичному центрі. Потім – дорога до станції «Академік Вернадський», яка не була простою: з Польщі полетіли у Катар, звідти – у Бразилію, а далі в Аргентину. Там 15 днів перебували на карантині й згодом добралися до Чилі.
Залишилося тільки перетнути протоку Дрейка. «Її вважають найбурхливішою у світі. Там здіймаються високі хвилі, тож перепад судна був вісім-дев’ять метрів», – ділиться своїми спогадами наш співрозмовник. До речі, до материка йшли на українському криголамі «Ноосфера». Це була перша експедиція на цьому кораблі під синьо-жовтим прапором.
Зокрема, Сергій поділився цікавою історією щодо його купівлі: «Це був флагман британського наукового флоту James Clark Ross, який Україна придбала у 2021 році. На час нашої експедиції судно вже вийшло з Одеси. По суті, це плавуча лабораторія. Уявіть собі: корабель завдовжки 100 метрів, має сім поверхів, де розташовуються сім науково-дослідних інститутів. Росіяни хотіли його придбати й навіть пропонували втричі більшу суму. Але судно продали Україні. Крім того, воно виконує логістику й іншим країнам, у яких є станції, але не мають корабля. У Південній півкулі саме таких суден є дуже мало, вистачить пальців на одній руці, щоб їх перерахувати».
Чим займаються полярники на станції «Академік Вернадський»
Хоч станцію «Фарадей» Велика Британія передала нашій державі у середині 90-х років, троє українців були учасниками експедиції Беллінгсгаузена від Російського імператорського флоту. Зокрема, мовиться про Івана Завадовського, полтавського дворянина й капітана-лейтенанта. Після розпаду Радянського Союзу, зауважив Сергій Глотов, жодна станція Україні не дісталася. Таким чином, росіяни схиляли українців до співпраці.
Та все ж яким є день учасника експедиції? «Світанок настає доволі пізно, година восьма-дев’ята. День полярника залежить від погоди, як і все в Антарктиці. Станція «Академік Вернадський» розташована на острові Галіндез. На ньому є купа різних датчиків, що визначають хімічні реакції у ґрунті, моху, рівень вологості, освітленості, кислотності. Якщо погодні умови дозволяють, виходимо на човнах в океан або ж проводимо польові роботи. Також науковці займаються лабораторними дослідженнями та заповнюють документи. Відібрані зразки передаємо в Антарктичний центр», – каже Сергій. Крім того, на станції є сучасна обсерваторія, де фахівці досліджують ближній та далекий космос, геомагнітне поле Землі.
Хоч погода й примхлива, але на острові, де проживають українські полярники, температура взимку коливається від -10 до -20 градусів за Цельсієм, а літом, яке триває з середини січня до березня, – до +4 градусів. До слова, усе екіпірування полярників виготовлене українськими виробниками.
У зоні відповідальності української антарктичної станції, за словами біолога, живе близько 40 тисяч особин пінгвінів. Полярники їх рахують з допомогою дронів й дані обробляють з допомогою штучного інтелекту. «Пінгвіни будують гнізда з камінців. Яйця висиджують по черзі 40 днів. Крім того, вони їх маскують, обвалюючи у грязюці. Так роблять, щоб птах поморник їх не вкрав. Пінгвіни не агресивні й дуже допитливі», – розповідає Сергій Глотов.
Найбільш поширеним видом є пінгвін субантарктичний, каже біолог. Він витісняє більш холодолюбні види з континенту. Це пов’язано з кліматичними змінами: «Якщо якийсь організм зникає з планети, то це назавжди. Тварини не мігрують вглиб континенту. А більшість видів, які живуть в Антарктиці, більше ніде не трапляються».
З допомогою сучасних технологій досліджують популяцію ластоногих, зокрема тюленей-крабоїдів та морських леопардів. На тілі останнього є унікальне розташування плямок, яке можна порівняти з відбитком пальця. Й завдяки програмам зі штучним інтелектом їх можна визначити.
Ще одна цікава частина роботи біологів – фотографування хвостів китів, форма й малюнок на яких теж неповторні. Це роблять в межах світової програми дослідження китів, до якої належить й Україна. «Про китів ми знаємо мало, хоч це й найбільша тварина на планеті. Бо раніше людство вивчало, як їх ефективніше вбити. Наприклад, китовий жир використовували для опалення приміщень», – такі факти розповів Сергій.
Крім того, як зазначив наш співрозмовник, Україна як держава, що відмовилася від китобійного промислу, має дозвіл на видобування криля – дрібних ракоподібних, подібних на креветки. Ними харчуються, зокрема, кити й пінгвіни. Це приносить Україні додатковий дохід. Й таким промислом займаються всього шість країн.
Як відпочивають в Антарктиді
Після робочого дня учасники експедиції мають вільний час. А яке ж дозвілля посеред криги та снігу? Сергій Глотов розповідає, що на станції «Академік Вернадський» є традиція – щосуботи їхній кухар готує святкову вечерю. Як і в Україні, відзначають дні народження, державні свята. Один полярник любив в’язати, й на кожен день народження дарував колегам власноруч зроблені шапки.
Вечорами також грають у дартс, більярд, комп’ютерні й настільні ігри. Одне зі знакових місць на станції – бар «Фарадей», який вважають найпівденнішим у світі. Він тут ще з тих часів, коли станція належала британцям. Крім того, на «Академіку Вернадському» є дві бібліотеки, де зберігаються, серед іншого, усі випуски журналу National Geographic – це теж британська спадщина.
Одне зі захоплень Сергія Глотова – фотографія. Світлини Антарктиди виставляли, зокрема, у головному офісі компанії Google, Єврокомісії у Брюсселі, Канаді. Водночас роботи мандрують й українськими великими й маленькими містами. За рік, пригадує біолог, вдалося організувати 15 виставок. Крім того, на заході збирають кошти на потреби полярників, що долучилися до війська. Їх називають «Бойовими пінгвінами».
Виставку «Експедиція до Антарктиди», на якій також представлені фотографії Сергія, можна відвідати у Музеї природознавства, що на вул. Театральна, 18. Графік роботи: середа – неділя з 11:00 до 18:00 (вхід до 17:30). Понеділок, вівторок – вихідні дні.
Нагадаємо, що раніше «Львівська Пошта» писала про нове львівське видавництво «Мрієлов», власником якого є ветеран Андрій Каспшишак.
