Pilgrim of Darkness – свіжа кооперативна горор-виживалка на 1-4 гравців від української студії VIWESA GAMES. Реліз відбувся минулого місяця, і серед усіх нещодавніх новинок проєкт зацікавив мене механікою відстеження серцебиття гравців у реальному часі. Але це не єдине варте уваги в грі. Розповідаю докладніше для «Львівської Пошти».
За сюжетом прагнення верховних жерців та магів підкорити Пітьму і використати її силу зруйнувало гармонію світу. Кристали гармонії, які дозволяли силі Вічного світла захищати людство від темряви, руйнувалися під дією темної магії. Так з глибин планети піднялася Пітьма – «первісний хаос, який існував задовго до народження світу».
Демони, які вирвалися з розколів землі, пожирали все живе, і врешті світ перетворився на руїни. Людство виживає в невеликих осередках.
Урятувати планету можуть тільки пілігрими. Для цього необхідно перемогти володарів безодні – величних демонів, у тілах яких сховані уламки кристалів світла. Обранці мають використати їх на Вівтарях вигнання та закрити портали темряви.
Геймплей: паніка – твій головний ворог
Головною механікою в грі є керування страхом – що сильніше панікує персонаж, то інтенсивніше на нього реагує пітьма. Плюс до карми розробникам за те, що це не залишене за принципом «бо так треба», а дуже органічно вписане у світ. Страх змушує гравця буквально світитися, через що він стає помітнішим для монстрів. Відстежувати цей стан легко: у полі зору (гра від першої особи) з’являється блакитне сяйво, а у верхній частині екрана – віджет із зображенням ока (він має кілька стадій).
Для кращої імерсивності у Pilgrim of Darkness інтегрували систему Pulsoid, яка зчитує реальний серцевий ритм гравця. Для цього вам потрібен лише смартгодинник і додаток для смартфона. Щоб відображати пульс у грі – під’єднайте трекер пульсу до програми, а потім вставте код у саму гру. Після цього в нижній частині екрана з’явиться віджет з вашими показниками у реальному часі. В налаштуваннях можна встановити частоту серцебиття у стані спокою, так гра реагуватиме на перевищення вашої особистої норми.
Система підтримує доволі широкий асортимент девайсів (перелік є у програмі). Звісно, найкращу чутливість матимуть рекомендовані, проте мого Amazfit цілком вистачило.
Але як боротися зі страхом? Молитися. Так, це не невдалий жарт: на локації знайдете статуї, взаємодія з якими позбавляє паніки. Їх у грі два види – Світловий хранитель і Осквернений ідол. Однак різниця в тому, що перший – звичайна святиня, а другий – проклята, молитву до якої можуть почути демони. Тут варто зазначити, що, на мій погляд, статуй на мапі замало. Протягом своїх нетривалих соло-сесій я встигала знайти лиш одну. І то в таборі, де гравці з’являються на початку. Це заважає відходити на далекі відстані від локації старту, особливо коли у тебе немає достатньо ресурсів для боротьби з монстрами.
Проте коли у вашому гаманці вже буде трохи золота, в крамниці від паніки можна купити персні, які мають п’ять зарядів. Серед луту на карті я їх поки не знаходила, та не можу стверджувати, що їх там немає. Також стійкість до страху можна прокачати.
Інвентар
До речі, про бойові механіки: гра пропонує три види сувоїв – для таргетованої атаки, умовну пастку на радіус, яка сповільнює супротивників, та ілюзію, яка їх відволікає, даючи можливість відступити. Всі три можна знайти на карті як лут або купити перед початком сесії. Також є прикраси із зарядами світла (для атаки) та захисним полем (укриття від раптової атаки).
З базового – зілля лікування та швидкості, а ще скарби, за які ви отримаєте додаткові монети, якщо виживете (докладніше розберемо далі).
Процес гри (і все ще геймплей, який складно пояснити без контексту)
Гравці збираються у лобі (великій залі, найімовірніше, храму), де можна перечитати правила, запастися інвентарем, прокачати персонажа – все, як у більшості сесійних кооперативів. Також для кожного є кімната, де можна перевдягнутися – змінити маски і вбрання. Деякі з них дають додаткові бафи (посилення характеристик).
Коли всі приготувалися, хост обирає карту та рівень складності. Їх є три. Сама вилазка починається в таборі, про який я вже згадувала. Тут є статуя для молитви, портал і скриня, куди потрібно складати знайдені скарби. Добре, що в інвентарі вони займають одну комірку та накладаються.
Головним завданням місії є забрати Кристал світла. Для цього гравці мають провести ритуал – зібрати три стародавні скрижалі та покласти їх на відповідні вівтарі. Також для завершення ритуалу і перемоги над босом потрібно піднести артефакти до Вівтаря вигнання (які саме – буде вказано під час вибору карти).
Супутнім завданням є порятунок загублених душ. Вони вирушають до Дерева душ, завдяки чому воно зміцнює своє коріння та наповнюється світлом. За це гравці отримуватимуть кращі винагороди, благословення та унікальний одяг.
На шляху пілігримів з’являтимуться Обгорілі. Ці демони мають дві форми – активну та пасивну (димоподібну та обгорілого каменю). Іскри страху не завдають шкоди, але підвищують рівень паніки. Палаючі вартові, якщо я правильно розумію – це вогняні пастки, зазвичай розташовані біля луту, та спостерігачі – підступні потвори, які нападають раптово. Ну і, звісно, боси. Їх також два види. Кожен має цікавий лор.
У процесі проходження на локації періодично здійматиметься червона буря. Під час неї краще сховатися або тікати, оскільки на вас нападатиме геть усе.
Якщо я правильно зрозуміла, для порятунку світу треба зібрати п’ять кристалів – ця теорія заснована на кількості п’єдесталів у лобі (фото нижче).
Загальні враження: переваги, недоліки, магічні камені
Одразу хочу зазначити, що графіка мене дуже приємно здивувала. Не те щоб я сумнівалася в можливостях українського геймдеву, проте навіть на середніх налаштуваннях (і ноутбуці з майже мінімальними вимогами) гра виглядає пристойно. Загалом розробникам вдалося створити таємниче зловісне оточення з цікавими різноманітними чудовиськами. При цьому світ не намагається закидати нас скримерами з-за кожного кутка – горор побудований здебільшого на атмосфері.
Маленька деталь, яка стала для мене величезним маркером любові та уваги творців до свого продукту: в описі святинь пояснили не тільки їхні особливості, а й додали молитви. Це дає відчуття кращого занурення в світ гри. До речі, крім цього, в посібниках для Pilgrim of Darkness у Steam є історія світу.
Наразі мені вдалося пограти тільки в соло-режимі на нормальній (тобто середній) складності. Але для проходження одним користувачем гра доволі складна. Схожі враження я знайшла в обговоренні у Steam. Проте багато залежить від вправності геймера та проведеного часу в грі. І хоч мої руки ростуть з майже правильного місця, великими досягненнями в другому аспекті похвалитися поки не можу. Тому не беруся звинувачувати світ у нещадності.
Освітлення в грі, відповідно до концепції, дуже тьмяне. Я налаштувала яскравість трохи вище за середній рівень – так грати набагато зручніше.
Невеликий, але доволі важливий недолік полягає у тому, що шрифт у багатьох описах погано читабельний. Він гарно виглядає у заголовках та у меню як акцентний, проте в довших текстах доводиться придивлятися. Що цікаво, в грі є простий шрифт, проте їх розподілення за призначенням часто «плаває».
Загалом гра має чудовий потенціал для проходження в компанії. Думаю, любителі зібратися в чомусь подібному до Lethal Company, Deep Rock Galactik, R.E.P.O. тощо вподобають її. Але варто зазначити, що ці приклади працюють тільки для умовного пояснення принципу гри, а не атмосфери. Якщо душа прагне темного фентезі, магії та чіткої мети, до якої веде ігровий процес, раджу підтримати українських розробників і пізнати світ Pilgrim of Darkness.
