Багато працювати, працювати якісно на добрий результат – це про сьогоднішніх наших співрозмовників. Ключовими є поставлені цілі, самодисципліна, самоорганізація та особиста мотивація. Чудовий результат праці мотивує.
Любляча родина, діти, надійні друзі, «свої» люди, цікаві подорожі, природа, музика, малювання, виставки, книги та спорт – все це додає сил, наповнює, дає натхнення жити і працювати більше та ще краще.
«Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, що є їхнім ресурсом в часі війни і де вони знаходять сили, щоби йти далі.
Роксоляна Шміло, фізична терапевтка реабілітаційного центру Unbroken, засновниця благодійного фонду Roxy:
Окрім реабілітації військових в центрі Unbroken, закриваю багато зборів для воїнів-пацієнтів, які повернулися на фронт уже з протезами. Вважаю, що роблю немало, щоб ми швидше прийшли до перемоги України.
Моєю гордістю є відновлення ще більшої кількості військових, які продовжують активне життя, реалізовують себе.
Один військовий нещодавно мені написав, щоб я не применшувала ні важливості, ні користі того, що роблю, і колись моїм ім’ям назвуть вулицю у Львові. Це мене дуже надихнуло.
Те, що додає мені натхнення і сил – це очі хлопців і дівчат. Коли до мене потрапляють пацієнти, які отримали травми, в них якась така темрява… Згодом ми багато з ними працюємо.
Працюємо до того результату, якого вони хочуть, і в їхніх очах з’являється світло. Світло і сила йти далі. Це так цінно! Ось це дає мені максимальне натхнення, ресурс та силу йти далі.
Це так круто, коли очі світяться від радості! Це так круто, коли в чоловічих очах з’являються сльози щастя! Це не передати словами. Мене це дуже надихає і з цього я черпаю натхнення та сили працювати і йти далі.
Щаслива, що в 2024-му, як і планувала, запрацював мій благодійний фонд. Щаслива бачити, що ветерани відновлені не лише фізично, а й психологічно. Що вони реалізовані, працевлаштовані. Багато хлопців залишилися у Львові, працюють і діляться своїми успіхами.
Попри зайнятість, у 2024-му я навчилася більше часу приділяти собі. Зрозуміла, що світ не зруйнується, коли я візьму паузу.
Подорожі Україною, підкорення вершин, енергетика лісу – це надихає і дає сил іти далі. Це допомагає перезавантажитися. Коли від фонду роблю такі виїзди з воїнами та їхніми сім’ями, це також допомагає відновлюватися. Це мегапозитивні й натхненні поїздки! Дуже важливо віднайти баланс і не загубити себе.
Щодо подорожей Україною, то рекомендую Бакоту. Там неймовірно красиво, можна цікаво й активно провести час. Люблю Говерлу – вже п’ять разів її підкорила.
Хто не любить тривалих походів, раджу зійти на гору Піп Іван. Година підйому – час, щоби розслабитися, розвантажитися й насолодитися краєвидами. Мандрівки завжди перезавантажують.
«Свої» та позитивні люди також дають силу йти далі. Подорожі зі «своїми» людьми – це кайф і насолода. Коли губишся в робочому хаосі, близькі люди, друзі та родина дають сил іти далі.
Тішуся, що моя родина мене підтримує. Це важливо і цінно. Зокрема, залучила свого тата-тренера: з весни 2024-го ветерани почали займатися інклюзивною боротьбою самбо. У грудні відбулися перші змагання з інклюзивного самбо.
Любомир Зубач, заступник міського голови Львова з містобудування:
Під час війни всім українцям емоційно складно, однак маємо бути сильними. Внутрішнього ресурсу, натхнення та сили йти далі мені дає насамперед моя сім’я – дружина і двоє дітей.
Коли приходиш додому з роботи і дивишся в очі своєї тримісячної донечки, то розумієш, що ти точно не маєш права на розпач, якісь надмірні емоції чи слабкість.
Люблю свою роботу, в ній також черпаю натхнення. Маємо жити, працювати якнайкраще кожен на своєму місці та бути сильними. Багато і якісно працювати. Під час війни кожен має дуже добре виконувати свою роботу.
У Львівській міськраді багато працюємо, щоб наша Львівська громада була сильнішою. А це, натомість, робить сильнішою нашу Україну. Тим також наближаємо нашу перемогу.
Важливими є конкретні цілі, самоорганізація та самодисципліна. Коли працюєш задля розвитку Львівської громади і бачиш якісний результат роботи, це надихає і дає сили йти далі.
Наталія Павлюк, художниця, кураторка виставок дитячих малюнків:
Я роблю те, що вмію робити найкраще, – малюю. У мене є два ресурси. Перший – моя праця з дітьми. Малюю з дітьми, надихаю їх до цього. Разом із донькою Юстиною малюємо з внутрішньо переміщеними дітьми, у лікарнях. Тішуся результатом, бо малювання приносить дітям щастя і радість. Це дає силу розуміти, що надія є.
Другий – моя творчість. Живопис дає мені змогу розвиватися як мисткиня. Все взаємопов’язане. Для мене дуже важливо бути сформованою як творча особистість, творити. Бо коли я творю, я в ресурсі і можу надихати інших. Зокрема дітей, із якими малюю.
У 2024-му вдалося зробити більше, аніж планувала. Радію, що вдалася виставка дитячих робіт «Дім» у арт-центрі «Дзиґа», де я була кураторкою. Це 265 робіт, створених під час майстерок.
У грудні в мистецькій галереї «Арт-салон Veles» я презентувала персональну виставку «Трійця», яка триватиме до 5 січня.
Також відбулися дві виставки за кордоном, де були представлені мої роботи. Окрім цього, в 2024-му були організовані три потужні виставки дитячих робіт у США.
Плануємо в січні 2025-го три виставки у Шотландії. Світ має бачити, що і як малюють діти України. Наші діти малюють чудові картини з вірою в перемогу України.
Також сил іти далі мені дає відвідування музеїв. Це моє натхнення! Звісно, моїм ресурсом і силою є родина, її підтримка.
Юліан Чаплінський, архітектор, урбаніст:
Моїм ресурсом є незгасний ентузіазм. Тяжкі часи були завжди. Натомість важливим є питання світосприйняття кожної людини. Я невпинно будую плани на майбутнє і адаптую поведінку відповідно до умов, не забуваючи про цілі на горизонті.
У 2024 році мені особисто дуже допомогла освіта. Я навчаюся в Бізнес-школі Українського католицького університету. Мовиться про нові сенси. В цьому році прочитав багато екзистенційно цінної літератури. Це мені дуже допомогло.
Сил іти далі дає родина, дружина, діти, робота, друзі, музика, книжки. Все це наповнює мене. Я щасливий, бо мене оточує дуже багато гарних людей.
Тішуся, що маю багато «своїх» людей. І це не одне коло, це різні кола людей, які не перетинаються між собою.
Вважаю, що свою справу потрібно робити самовіддано і якісно. Це дає стійкість.
Орися Дем’янюк, керівниця відділу спорту військових управління спорту Львівської міської ради, легкоатлетка:
Це передусім моя сім’я і майбутнє моєї дитини. Це пам’ять про кожного, хто віддав у боротьбі найдорожче – своє життя.
Це люди, які поруч, які надихають, які є прикладом незламності.
Це амбіції бути не глядачем, а учасником визвольної боротьби.
Богдан Мальований, директор структурного підрозділу «Клінічного центру дитячої медицини. Лікарні «Охматдит», дитячий хірург:
Моїм ресурсом є добрий результат роботи. Успіх у праці – це натхнення і стимул. Коли я як дитячий хірург після важких операцій бачу одужання хворих дітей, радісні та щасливі очі батьків, це мотивує.
Коли я як адміністратор залучаю спонсорів, коли триває ремонт у лікарні, надходить сучасна медична техніка, є якісні зміни, це мотивує ще більше.
Думаю, ми маємо працювати якнайкраще кожен на своєму місці.
Моїм ресурсом в часі війни є підтримка друзів і родини.
У 2024-му в нас було дуже багато операцій, зокрема в хірургічному відділенні. Географія пацієнтів дуже велика. Тішуся, що нам вдалося втілити в життя багато проєктів.
Найбільшою гордістю у 2024-му є моя команда на роботі, яка, попри війну, працює, розвивається, вдосконалюється. У нашій лікарні зростає кількість операцій, почала успішно працювати нейрохірургія.
Сил іти далі дають успішні робочі кейси, родина, друзі, футбол.
Валерій Веремчук, волонтер, депутат Львівської міськради, голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту:
Моїм ресурсом є добрий результат, зокрема у волонтерстві. Тішуся, коли нашій команді «Народної Самооборони» вдається зробити те, що планували. Чи в медицині, чи в допомозі Збройним силам України. Ясна річ, добрий результат мотивує.
Моїм ресурсом є моя родина – дружина і троє дітей.
Також ресурсом є надійні друзі, з якими долаємо різні виклики, шукаємо рішення задля якісного результату. Тішуся, що нам із командою волонтерів вдається не збавляти темп ще з 2013-го.
Також ми завжди раді новим ідеям та новим людям. Що більше людей буде залучено до волонтерства, то кращим буде результат.
Як голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту Львівської міської ради тішуся, що в 2024-му у Львові багато чого вдалося командам лікарів, які працюють у наших медичних об’єднаннях, командам адміністрацій поліклінік.
Бачимо результат якісних змін у цих медустановах: побільшало нового сучасного обладнання, були відкриті нові відділення. Поступ у поліклініках Львова є, і це добрий результат.
Сили йти далі дає спілкування. Спілкування і час, проведений з найріднішими. Театр – добрий заряд емоцій. Спілкування з друзями, коли можеш обмінятися позитивними емоціями, життєвими планами.
Наталія Іванченко-Тімко, керівниця Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб:
У часі війни в кожного свій фронт. У той час, коли наші сміливі воїни мужньо боронять Україну, ми в тилу кожен на своєму робочому місці маємо працювати якісно і щонайкраще.
Мусимо максимально викладатися і працювати ефективно, щоб допомагати людям. Добрий результат роботи – це і є ресурс в часі війни. Досягнення цілей – це свого роду маленька перемога, яка дає натхнення, дає силу. Це заряджає планувати ще й задля якісного результату.
Тішуся, що в 2024-му нам вдалося укласти партнерську угоду із санепідемстанцією польського Жешува. Це заслуга всього колективу. Для державної установи це перспективний напрям і можливість.
В цьому українсько-польському проєкті будемо досліджувати воду річок. Це дасть можливість оперувати інформацією та уникати можливих загроз.
Пишаюся, що в 2024-му провели потужний медичний конгрес «Вакцинація – безпечна нація», де зібрали медиків, голів територіальних громад, представників різних конфесій, освітян, громадських діячів, батьків.
Відтак багато колективів на Львівщині змінили свою думку щодо вакцинації та щепилися проти недуг. Це якісний результат праці.
Сил іти далі та відновитися дає театр. Люблю природу, бо це добра енергетика, зокрема парки. Звісно, моїй ресурсом і силою є моя родина. Ресурс і сила – це і «свої» люди.
