У неділю, 11 травня, в Україні відзначатимемо День матері. Насамперед подякуймо кожній мамі, чия дитина зараз на передовій на захисті рідної України. Подякуймо і підтримаймо кожну маму, яка втратила на війні найдорожче – свого сина чи доньку. Підтримаймо матерів, чиї діти в полоні або безвісти зниклі. Потрібно поговорити з ними, вислухати їх, обійняти.
Мама – найрідніша людина в житті, завжди підтримає і порадить. Мамина любов найщиріша, а її молитва найсильніша! Мама гуртує і надихає, мама є надійним тилом та опорою в часі війни.
У День матері зателефонуймо, відвідаймо маму, обіймімо, скажімо теплі та щирі слова. «Мамо, дякую тобі, я дуже тебе люблю!» – ось найважливіші слова в цей день. Вітаємо дорогих матусь зі святом, любові їм та Божої опіки, сили та віри!
«Львівська Пошта» поспілкувалася з матерями, запитавши про цінності, які вони прищепили своїм дітям, про роль мами в часі війни, а також про те, як варто відзначати День матері.
«Колись син дарував мені троянди, тепер я прийду до сина…»
Надія Дадак, мама загиблого воїна, громадського діяча, поета Юрія Дадака («Руфа»):
Ми разом із чоловіком виховали двох синів – Юрія та Віктора. Наш старший син Юрій загинув 1 квітня 2022 року, воюючи на Луганщині в складі 24 ОМБр імені Короля Данила.
Тепер у Львові є вулиця пам’яті мого сина – Юрія Дадака «Руфа» (колишня вулиця Некрасова). У Львівському технологічному фаховому коледжі Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» є барельєф, відкритий на честь «Руфа».
У Коломиї назвали озеро на честь нашого сина. Це озеро розташоване на вулиці імені пілота, Героя України Степана Тарабалки, який загинув. Це льотчик-винищувач, один із «Привидів Києва».
Звісно, хочеться заплющити очі та побачити, обійняти його живого. Але реалії інші. Юра загинув у 2022 році…
Юрій Дадак («Руф») загинув 1 квітня 2022 року, воюючи на Луганщині в складі 24 ОМБр імені Короля Данила
Серед цінностей, які я прищепила своїм синам, є порядність, чесність, любов, людяність, повага до старших. Навчала їх ніколи нікого не обманювати.
Батьки є прикладом для своїх дітей. Наші сини мали добрий приклад хороших стосунків батьків у сім’ї. Цього тижня виповнилося 46 років, як ми з чоловіком одружилися.
Я завжди багато читала – книжку за книжкою, і Юра дуже любив читати. Син навчився читати в п’ять років. Читав про визвольні змагання, про наших героїв. Любив читати про Степана Бандеру. Юра сформував себе сам як особистість, згодом став громадським діячем, поетом.
Я знайома з багатьма матерями, сини яких загинули на війні. Спілкуємося, обіймаємося, плачемо, підтримуємо одна одну. Стоїмо і не віримо, що це правда… Важко і боляче.
На могилу сина, що на Личаківському цвинтарі, стараємося ходити часто. В п’ятницю, суботу та неділю – це святе. Це так цінно, коли хлопці підходять на цвинтарі і кажуть, що Юра для них був дороговказом у житті.
На День матері знову підемо на могилу Юри разом із його батьком, сином, дружиною та доньками. Старшій буде 15 років, а молодшій, Катрусі, 10-ть.
Колись син дарував мені троянди, тепер я прийду до сина, який уже ніколи не прийде до мене, щоби привітати. На моє, батькове, Юрине день народження йдемо до нього на могилу. На будь-яку дату, коли б він мав до нас прийти, ми йдемо до нього. Так багато батьків роблять.
«Мама має бути тилом для своїх дітей»
Дана Лабінська, вчителька, мама «азовця», звільненого з полону:
Мама має бути тилом для своїх дітей. Мама була, є і буде опорою завжди. Мама вислухає, підтримає, розрадить. Мама радіє успіхам своїх дітей. Я дуже щаслива мама!
Я мама чотирьох дітей – маю трьох синів і доньку. Старший син Святослав зараз служить, середній, Северин, якому 19 років, також. Обидва в «Азові». Молодший син, 11-річний Олежик, ще школяр.
Донька Дзвінка також служить – є керівницею відділу роботи з пораненими Патронатної служби «Янголи»», військовослужбовицею 3 окремої штурмової бригади. Чоловік також служить, і зять.
Ми чекали, вірили, молилися й діждалися Святослава з полону 6 травня 2023-го. Початок повномасштабного вторгнення сина застав у Маріуполі, він служив у «Азові».
Потім було 86 днів оборони Маріуполя та «Азовсталі», поранення, полон із 18 травня 2022-го. Святослав вистояв, вижив і повернувся, Богу дякувати! Син одружився, в нього народився син Ярополк.
Полон – це важко, страшно, жахливо… В моєму житті зустрічалися випадкові люди, які мене скеровували. Навесні, коли починали цвісти дерева, я, йдучи до магазину, не дозволяла собі вдихати запах аличі, бо розуміла, що це насолода, а моя дитина її не має… Біля дерев ішла й не дихала, лише коли минала їх, вдихала повітря.
Той рік полону Святослава мені, нашій родині допомогли пережити віра та молитва. Я розуміла, що маю бути сильною, бути здоровою, коли син повернеться з полону. Це було складно…
Їздила з кумою вранішнім автобусом до Страдча молитися. Потім ми поверталися, і я встигала на роботу: працюю вчителькою у школі. Дякую всім за підтримку! Багато людей підтримували мене, були й такі, котрі не знали, як поводитися, як спілкуватися з мамою полоненого воїна.
Пам’ятаю той день, коли мені повідомили, що син на волі. Якогось передчуття чи снів, як матері бійців чи дружини розповідають, у мене не було. Ми з молодшим сином були в одному з просторів на день народженні, куди нас запросили. Діти собі забавлялися, а я спостерігала.
Аж раптом дзвонить телефон і голос із незнайомого номера каже: «Мамо, це я». Ніби голос Святослава, але подумала, що, певно, Северин. Перепитую: «Хто це?». І чую у відповідь: «Я, Святослав, я вдома». Я перепитала декілька разів. Уся в сльозах: мій син повернувся з полону!
Щодо цінностей, то це я в своїх дітей вчуся, а не вони у мене. Горджуся своїми дітьми! Ми завжди на совість жили своїм краєм, своєю землею. Мене так виховували.
Певна, що твої діти житимуть так, як живеш ти. Ми завжди святкували Різдво, Великдень, завжди були у вишиванках. Ми завжди підтримували українські традиції. Своїх дітей я дуже люблю і поважаю.
Із Карпат, с. Нижній Березів Косівського району на Івано-Франківщині, походить моя мама. З татом (він із Тернопільщини) мама познайомилася у Львові. Нас малих, мене і сестер, ще до школи відвозили до діда з бабою в Карпати. Це був острів свободи в радянські часи. Яка там енергетика! Приїжджаємо в ці краї – Ярополк уже сьоме покоління.
На мою думку, в День матері побратими мали б відвідати тих матерів, чиї сини або доньки загинули на війні. Цих жінок не можна залишати на самоті, їх обов’язково варто підтримати! Побратими мають принести квіти матері.
Варто підтримати й матерів, чиї діти в полоні або безвісти зниклі. Потрібно поговорити з ними, вислухати їх, обійняти. Потрібно підтримати дружин, чиї чоловіки в полоні.
Я допомагаю одній сім’ї з Маріуполя – мамі з трьома дітьми – чекати на чоловіка і батька-«азовця» з полону. Спілкуємося, запрошую їх на вечерю, щоби побути разом. Цій родині потрібна підтримка, увага, добре слово. Зварю борщ і запрошую їх. Маю пампухи – запрошую дітей. Бог дав мені цю родину, щоби підтримати її, допоки вона чекає на чоловіка і батька.
«Мама була, є і буде опорою для своїх дітей»
Марія Малачинська, керівниця Львівського обласного перинатального центру:
Серед цінностей, які я прищеплюю своїм синам, є людяність, любов, повага, добро та співпереживання. Важливо, щоб у родині були добрі стосунки між батьками, тоді діти бачать цю любов, підтримку і повагу.
Тато і мама є прикладом для своїх дітей на все життя. Важливо, щоби батько в родині з повагою ставився до дружини, підтримував її, адже згодом сини наслідують його в дорослому віці.
Має бути спільне виховання і мами, і тата, щоб згодом син ставився до своєї дружини так, як його батько до матері. Тішуся, що наші сини мають добрий приклад міцних і здорових стосунків у родині.
Від мами зазвичай залежить підтримка сімейних традицій. Мама збирає родину за столом на свята, зокрема на Великдень і Різдво, дні народження. Мама гуртує і надихає. Кожна мама є надійним тилом для родини, особливо в часі війни.
Мама завжди вислухає, підтримає, зрозуміє і розрадить. Мама завжди дасть слушну пораду, яка додасть сили, віри та натхнення сину чи доньці. Мама любить, завжди чекає, обіймає. Мама була, є і буде опорою для своїх дітей.
День матері відзначаємо в родинному колі. Це заряджає позитивом, додає натхнення та добрих емоцій. Приємно, що мої хлопці пам’ятають про свято і дарують квіти. День матері завжди в неділю, тому їдемо до моєї мами, даруємо їй квіти, спілкуємося. Бабуся наліпить смачних вареників, спече пляцок. Вона дуже добре пече, любить цю справу.
Ми, колектив Львівського перинатального центру, надаємо якісну медичну допомогу вагітним і породіллям, зокрема з числа внутрішньо переміщених осіб.
Зичу, щоб кожна жінка стала щасливою мамою! Хочу, щоб жінки ніколи не втрачали віри та надії в щасливе материнство, щоб ця мрія збувалася. Важливе бажання жінки стати мамою, народити здорову дитину, важлива довіра до медиків, які завжди допоможуть.
Закликаю жінок народжувати, і то не одну дитину, а двох-трьох. Ми зараз таку тенденцію бачимо. А малюкам зичу здоров’я та щасливого дитинства у мирній Україні.
Із лютого 2023-го у нашому центрі працює відділення допоміжних репродуктивних технологій (вул. Дж. Вашингтона, 6), де завдяки державній програмі допоміжних репродуктивних технологій безпліддя з березня 2024-го лікують безоплатно. На один повний курс лікування держава виділяє майже 85 тисяч гривень.
Від початку великої війни в нашому центрі народжували жінки з майже всіх куточків України. У 2022-му в нас з’явилися на світ 4689 дітей, із них 1185 у ВПО. У 2023 році народилися 4670 дітей. Серед породіль були 753 жінки з числа ВПО.
У 2024-му народилися 4913 немовлят. Серед них 119 двієнь і одна трійня. Дівчаток – 2555, хлопчиків – 2358. За чотири місяці 2025 року (січень–квітень) – 1688 дітей, серед них 32 двійні. Дівчаток – 903, хлопчиків – 785.
«Серед цінностей, які прищеплюю своїм дітям у часі війни, патріотизм, любов до України, підтримка одне одного»
Уляна Пак, депутатка Львівської міської ради, голова комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки:
Я виховую трьох дітей. Намагаюся робити це добре і водночас самореалізовуватися. Моєму старшому синові Марку 10 років, середньому, Нестору, сім, донечці Ксенії півтора року.
Серед цінностей, які я прищеплюю своїм дітям у часі війни, патріотизм, любов до України, підтримка одне одного. А ще любов, людяність, добро та повага. Діти намагаються допомагати мені як можуть, особливо Нестор із молодшою сестричкою.
Дуже важливо, щоб у сім’ї були хороші стосунки між батьками, тоді діти бачать любов, повагу та підтримку. Це цінно.
Наш тато з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Служив у 72 окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Повернувся з війни і виховує трьох дітей разом зі мною. Мій чоловік не вперше захищає державу: перебував на фронті в 2014-му, в 2019-му.
Якщо говорити про роль мами в часі війни, в часі тривог, то вона має бути насамперед спокійна, максимально намагатися огорнути дітей спокоєм, щоб вони почувалися в безпеці. Я мама, яка будить дітей і веде їх в укриття завжди. Безпека в часі повітряних тривог дуже важлива.
Мама – це та людина, яка має дбати, щоб чаша любові кожного члена родини була повною. Якщо дитина відчуває, що її люблять, то вона цю любов іншим передає.
Мама також має бути наповненою та енергійною. Цю енергію я беру з добрих справ, зроблених задля Львівської громади, які мене заряджають. Тішуся, що завдяки ініціативам депутатів вдалося внести якісні зміни в дитячу медицину Львова. Маю на увазі лікарню Святого Миколая на Орлика, 4.
Тішуся, що відновлюють дитячі садки в місті. Один із найкращих працює на вулиці Кульпарківській. Тішуся, що дитячі куточки в лікарнях, ресторанах, ЦНАПах вже стали нормою. Ми все зробили, щоб вони були.
Наша сім’я День матері святкує в родинному колі. Діти мене вітають листівками, зробленими власноруч, дарують квіти. Подяка освітянам, що в школах і дитячих садках дітям розповідають про свято, готуються до нього. Вітаю і свою маму, дарую їй квіти.
На жаль, є мами, чиї діти не зможуть прийти їх привітати. Подякуймо і підтримаймо матерів, які втратила на війні найдорожче – дитину.
