Меморіальні таблиці на фасадах шкіл і на стінах міських будинків на честь загиблих захисників, мурали, висаджування дерев подяки і пам’яті, перейменування вулиць на честь новітніх Героїв – так Львів вшановує незламних воїнів світла і добра, які віддали своє життя за Україну.
23 травня в Україні щороку відзначають День Героїв. Згадаймо всіх українців, які відстоювали незалежність нашої держави. «Львівська Пошта» запитала у відомих львів’ян, як місто Лева вшановує полеглих новітніх Героїв і чи робить це гідно.
Андрій Закалюк, керівник управління освіти Львівської міськради:
Меморіальні таблиці пам’яті загиблих захисників України, які встановлюємо на фасадах шкіл Львова, є одним із елементів вшанування Героїв. Свого часу вони навчалися у львівських школах, тому місто вшановує їхню пам’ять, виготовляючи такі уніфіковані таблиці.
На жаль, фактично в кожній школі є загиблі випускники. Меморіальну таблицю можна встановити на стіні освітнього закладу чи будинку, в якому мешкав Герой. Торік у жовтні Львівський міськвиконком затвердив порядок встановлення меморіальних таблиць полеглим військовим. Маємо відповідну процедуру: рідні звертаються до навчального закладу, надають коротку інформаційну довідку і фото для дошки. Без згоди сім’ї таблицю не встановлюємо! Це важливий елемент.
Далі передаємо цю інформацію в управління архітектури, яке розробляє макет, погоджуємо його з близькими та фінансуємо виготовлення меморіальної таблиці. Меморіальні таблиці на комунальних установах Львова встановлюють коштом міського бюджету, а на житлових будівлях з ініціативи фізичної особи – коштом заявника.
Також кожна школа проводить різні заходи, на яких вшановує пам’ять полеглих Героїв. Добре те, що нема сталого формату, школи самі виявляють ініціативу, які заходи проводити. Щоб це було цінно насамперед для дітей, щоб захід їм запам’ятався, кожна школа має розуміти контекст, знати своїх Героїв.
Проводити такі заходи треба щиро. Скажімо, в школі №49 міста Львова, в якій навчався відомий випускник, а відтак розвідник Олег Бабій (загинув, виконуючи бойове завдання), відбулася презентація фільму про нього. Прийшли батьки, рідні, вчителі. Це один із варіантів вшанування Героїв.
В Українському католицькому університеті 12 старшокласників записували історії воїнів (зараз вони перебувають на лікуванні або ж уже закінчили його) із реабілітаційного центру «Незламні» та розповідали їх. Діти так пройнялися цими історіями! Мусимо цінувати й шанувати живих воїнів та вшановувати пам’ять загиблих.
Також учні спільно з учителями відвідують Марсове поле. Це ініціатива шкіл, зокрема їхніх директорів та вчителів. Ми є ініціаторами відвідування центру «Незламні», де школярі спілкуються з військовими.
Цінувати потрібно живих Героїв, а полеглих гідно вшановувати, робити це щиро, по-справжньому, а не задля галочки. Я категорично проти таких речей. Має бути індивідуальний підхід, щоб діти справді пройнялися, запам’ятали розповіді про Героїв, тому й кличемо у школи Львова родини загиблих.
Валерій Веремчук, депутат Львівської міської ради:
На жаль, у Львові щодня відбувається прощання з Героями, які загинули на фронті. На жаль, площа поля почесних поховань щоразу збільшується…
Львів запустив багато правильних процесів, зокрема гідного вшанування Героїв. Кажу, зокрема, про поховання воїнів на Марсовому полі, про чіткі організаційні моменти з боку Львівської міської ради. Це відповідальність і обов’язок міста. Львів робить це гідно, з пошаною.
Це й уніфіковані меморіальні таблиці пам’яті загиблих захисників України, які встановлюють на фасадах шкіл Львова та на стінах житлових будинків, де мешкали захисники.
Добре, що в школах проводять різноманітні заходи, на яких вшановують пам’ять полеглих воїнів, розповідають учням про них. Школярі мають знати більше про колишніх випускників своїх навчальних закладів, які віддали життя за Україну. Ця пам’ять мусить бути живою.
Також Львів перейменовує вулиці на честь новітніх Героїв. Але тут, я б сказав, делікатне питання, бо загиблих багато… Працює відповідна комісія, яка займається цим питанням.
Журі визначило переможців Всеукраїнського архітектурного конкурсу на проєкт Меморіального комплексу поховань Героїв у Львові. Переможця обирали серед 27 пропозицій, а сам конкурс тривав три місяці.
Оля Тесляк, волонтерка:
Я впевнена, що Львів гідно вшановує пам’ять полеглих захисників і захисниць. Це так до щему, так цінно, коли жителі Львова віддають шану воїнам «на щиті», коли стають навколішки, коли зупиняється транспорт, коли з Гарнізонного храму на Личаківський цвинтар прямує похоронна процесія. Гине цвіт нації, гинуть найкращі…
Добре, що у Львові встановлюють уніфіковані меморіальні таблиці на фасадах шкіл і будинків на честь загиблих захисників. Добре, що в нашому місті відкривають мурали, висаджують дерева пам’яті, перейменовують вулиці на честь новітніх Героїв. Тут усе продумано. Все це для наступних поколінь.
Тепер у Львові є вулиця пам’яті громадського діяча, поета та воїна Юрія Дадака «Руфа». Це особистість, яка працювала задля України, зокрема провадила громадську діяльність. У червні 2022 року депутати Львівської міської ради підтримали пропозицію щодо перейменування вулиці Некрасова на вулицю Юрія «Руфа».
Для родин загиблих дуже важливо, що про їхніх синів, чоловіків, доньок пам’ятають. Але це мусить бути жива пам’ять!
Діти мають розуміти, що в тій школі, де вони навчаються, свого часу навчався новітній Герой, який віддав найцінніше за цю країну – своє життя. Думаю, вчителів потрібно змушувати робити більші акценти на національно-патріотичне виховання дітей. Чому? Бо діти дуже розслабилися, не всі розуміють, як поводитися з воїнами на протезах. Лиш одиниці це усвідомлюють. А це залежить від виховання в родинах. Тут респект свідомим батькам!
Так, є свідомі керівники шкіл, за що їм подяка. Добре, якби такими були всі школи Львова. День пам’яті Героїв варто проводити в навчальних закладах, згадувати їх, їхню працю, запрошувати батьків полеглих. Найболючіше для родин, коли про їхніх загиблих забувають. Цього не можна допускати.
Надія Дадак, мама загиблого воїна Юрія Дадака «Руфа»:
Новітніх Героїв, які загинули за Україну, маємо згадувати максимально, тоді пам’ять про них житиме. Варто згадувати їх в усіх можливих місцях. Маю на увазі меморіальні таблиці на стінах шкіл, де вони навчалися, меморіальні таблиці на житлових будинках, де вони мешкали, а також проведення різноманітних заходів задля вшанування пам’яті Героїв. У Львові так і роблять, і це добре. Це й для наступних поколінь.
Також тішить те, що у Львові перейменовують вулиці на честь новітніх Героїв. Хто міг би подумати, що в нашому місті буде вулиця пам’яті мого сина – Юрія Дадака «Руфа» (колишня вул. Некрасова). Тепер є… Мені й на думку не спадало, що буде війна, що вона його забере… Іноді, буває, просто хочеться пройтися цією вулицею.
Зазначу, що торік навесні у Львові, в Технологічному фаховому коледжі Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України», відкрили барельєф, присвячений сину.
Юра загинув 1 квітня 2022 року на Луганщині. Воював у складі 24-ї ОМБр імені Короля Данила.
Важливими є й вечори пам’яті Героїв. Добре, що є мурали. Добре, що висаджують дерева в місті задля вшанування пам’яті Героїв.
Важливо, щоб усі заходи на честь полеглих Героїв були щирі. Це дуже важливо. Моє материнське серце гріє, коли організовують заходи, присвячені світлій пам’яті мого сина. Його іменем названі вулиці в багатьох містах України: Хмельницькому, Кременчуці, Кам’янці-Подільському. В Коломиї назвали його іменем озеро.
Алеї Героїв є в багатьох містах. Мовиться про портрети воїнів, які загинули. Ми, родини загиблих, сподіваємося, що і в нашому місті буде така Алея.
На жаль, є люди, які не розуміють, що в країні війна, що військові гинуть, що їхнім родинам це болить. Болить сильно. Наче в двох різних світах живемо…
Роман Хім’як, керівник управління молоді та спорту Львівської ОВА:
Гадаю, що Львів, Львівщина гідно вшановують новітніх Героїв, які віддали своє життя за Україну. Насамперед це мають бути заходи, куди можна запросити дітей, молодь, батьків, розповісти про особистість полеглого Героя: ким він був, як жив, що робив, який слід по собі залишив.
Це мають живі розмови світлої пам’яті полеглих захисників і захисниць. Скажімо, організовували Кубок пам’яті львів’янина, лучника і тренера Дмитра Сидорука, який загинув навесні 2022-го.
Фото: Олег Огородник
Він був яскравим у спорті, яскравим у житті. Представляв Україну, зокрема Львівщину, на «Іграх нескорених» і повернувся додому з медаллю. Його іменем назвали дитячо-юнацьку спортивну школу у Львові, що дуже символічно та цінно. Це жива пам’ять про людину, яка віддала своє життя за Україну.
Меморіальну дошку Дмитрові Сидоруку – військовослужбовцеві та спортсмену – встановили на стіні навчального корпусу Львівського фахового коледжу спорту.
Дмитро Сидорук навчався в цьому коледжі на відділенні стрільби з лука. Здобув звання майстра спорту України міжнародного класу, став чемпіоном світу серед юніорів. Був учасником АТО з 2014 року, мав поранення.
У 2017 році взяв участь в «Іграх нескорених», на змаганнях у Торонто здобув «срібло» зі стрільби з лука серед професіоналів. Також був тренером збірної «Ігор нескорених – 2020» та Warrior Games – 2022 зі стрільби з лука, заснував ГО «Спортивна асоціація ветеранів війни» та «Незламні». Працював тренером у Львівській дитячо-юнацькій спортивній школі, яку назвали на його честь посмертно.
На початку повномасштабного вторгнення Дмитро став до лав Збройних сил України. Загинув 5 квітня 2022 року в Попасній на Луганщині під час виконання бойового завдання.
Меморіальні таблички, мурали, перейменування вулиць на честь новітніх Героїв – це добре, але коли будуть живі розмови про них, спомини, якими вони були, що встигли за життя зробити, яких успіхів досягли, це також цінно.
Це має бути жива пам’ять про воїнів, яких уже нема з нами. Не треба робити щось заради галочки. Родинам полеглих воїнів дуже важливо, щоби про їхніх синів чи чоловіків не забували, щиро пам’ятали.
Ми, управління молоді та спорту Львівської ОВА, організовуємо з 2014-го спортивні турніри пам’яті загиблих спортовців. Добре, що молодь цікавиться цими особистостями, уважно слухає розповіді про них.
