«Львівська Пошта» – це медіа не лише про місто, а й про людей у ньому. Сьогодні поговоримо з барменом Юрієм Гуторовим, який розповість нам про свою роботу у барі і барну культуру міста загалом.
Copper Dog – це так званий speak easy бар. У барів такого типу немає вивіски, там готують класичні коктейлі та багато спілкуються. Зі слів Юрія, у їхній бар найчастіше приходять на пораду друзів або задля цікавості: що там за тими чорними дверима, на яких висить картина із псом у костюмі, який тримає коктейль?
У закладах такого формату велика відповідальність лягає саме на барменів, які створюють атмосферу та відповідають за враження відвідувачів. Саме тому ми вирішили поспілкуватися з Юрієм, який працює тут понад рік.
Герой нашої розповіді родом зі Львова, але виріс у Полтаві, куди переїхав на навчання. Працює в IT-галузі, але до душі йому все ж таки барна справа. Займається нею більш ніж шість років.
«Я в багатьох барах працював, що дозволило мені здобути неабиякий досвід. Найбільше досвіду дав мені бар у «Ресторації Бачевських». Це саме те місце, де я підняв свій скіл до нинішнього рівня. Робота в Copper Dog – це радше хобі, від якого я отримую задоволення», – розповідає Юрій.
Барна культура в Україні
В Україні барна культура швидко розвивається. На думку Юрія, її можна вважати однією з кращих у світі через доступність. У нашій країні багато професіоналів, які розвивають барну культуру, виводять її на новий рівень. На відміну від Європи чи Америки, де за гарний відпочинок у барі треба багато заплатити та ще й довго стояти у черзі, в Україні можна легко знайти бар із «правильними» смачними коктейлями за доступними цінами та якісним сервісом. І хоча пандемія, а тепер війна негативно вплинули на барну індустрію України, через що багато закладів харчування закрилися, чимало барів і далі успішно працюють, навіть відкриваються нові.
Перший досвід роботи в барі
Полтавський заклад «Мафія» став першим місцем, де Юрій почав працювати барменом. На той час у місті не було багато барів, але цей досвід став для нього цінним. Після двох днів стажування старший бармен сказав йому: «Молодець! Завтра виходиш на зміну». Ось із таким «великим» досвідом він став за барну стійку закладу закритого типу на 200 посадкових місць.
Пізніше Юрій поїхав за кордон, але згодом повернувся до Львова. Шукав роботу і перше, що спало йому на думку, це знову піти працювати в бар. У цій сфері завжди можна знайти місце праці, вважає він, навіть із невеликим досвідом. І справді через кілька днів Юрій знайшов роботу в барі.
Першим місцем його роботи у Львові став заклад La Vie. Там він почав цікавитися приготуванням коктейлів, барною культурою в цілому, але, як сам признається, дуже поверхово. Здебільшого виконував роботу, не заглиблюючись у її суть. Однак із часом у Юрія виникло відчуття, що пора щось змінювати. Наступним кроком стала сезонна робота в Kavalier Boutique Hotel. Відтак він знову вирішив поїхати за кордон, де працював уже не в барній сфері.
Ще в студентські роки разом із нареченою вирушив до Німеччини, щоб заробити грошей. Коли вдруге повернувся до Львова з-за кордону, пішов знову працювати барменом. Цього разу в Chelentano на вул. Гнатюка. Через певний час його запросили на роботу в бар «Ресторації Бачевських». Як каже Юрій, це було справжнє визнання для хлопця, який до того лише раз побував у цьому закладі. Цей бар здавався йому вершиною, знаком якості. Пропрацював там майже два роки.
«Старший бармен мене постійно штурмував: навчайся, читай, розвивайся! Був тим двигуном, тим запалом того, що треба розвиватися. Мовляв, якщо вже працюєш, то мусиш бути в тому, що робиш, крутим. Маєш на цьому розумітися, а не просто прийшов – відпрацював – пішов. Це не та філософія. Він якраз і прищеплював мені ось ці цінності. І ніби все вдалося, як на мене», – розповідає Юрій.
Працюючи в «Бачевських», він мав можливість навчатися у досвідчених барменів. Одним із них був Іван Зелик, який ділився літературою, скидав цікаві відео, сайти. Багато знань наш співрозмовник узяв саме із сайту Difford’s Guide, де можна знайти докладний опис коктейлів, їхню історію, складники, а також цікаві твісти.
А ще наш співрозмовник зауважив, що є велика кількість корисної інформації для барменів, однак важливо вміти її фільтрувати. Йому особисто дуже допомогла можливість отримувати знання від людей з досвідом, які вже встигли відсіяти багато зайвого.
Із кожним роком Юрій набував досвіду, багато читав про коктейлі, експериментував із приготуванням, а також ходив по інших барах, спілкувався з барменами, бо, з його слів, барна спільнота у Львові – це не конкуренти, а друзі, які діляться знаннями і навичками.
«У Львові є West bartending school. Там класні спікери, там усі наші досвідчені львівські бармени просувають барну культуру, щоб у барах було більше спеціалістів, які вміють працювати, розвивати цю культуру», – каже він.
Удень працюю в IT, а ввечері обслуговую тих, що працюють в IT
Юрій запевняє, що йому легко вдається поєднувати дві роботи: в IT він із понеділка по п’ятницю, а в барі – у п’ятницю та суботу. Офіс і бар розташовані в центрі, тож йому не доводиться витрачати час на дорогу. Єдиний день, коли дві роботи перетинаються, це п’ятниця.
Колеги з IT знають про його роботу в барі і часто приходять туди ввечері або у вихідні. Як каже Юрій, «удень я людина, яка працює в IT, а ввечері обслуговую тих, що працюють в IT».
«У дні, коли я не працюю в барі, їду додому, до дружини і сина. Намагаюся приділити їм час і увагу, бо дуже люблю і ціную свою сімʼю. Так, іноді приходжу і завалююся спати або сідаю за ноутбук, бо мушу щось допрацювати», – пояснює він.
Дехто ходить у бар, бо йому в житті нема кому відкритися
«Багато людей тепер самотні. Звісно, є соцмережі, люди зависають у них, але не спілкуються між собою. Я бачу гостей за столами, які сидять навпроти одне одного, дивляться у свої телефони й обмінюються мемами. Отой стереотип, що ти чоловік, ти маєш бути скалою… У всіх може бути якась проблема в житті, про яку не хочеться говорити. Але це не можна тримати в собі. Нам усім потрібні люди, щоб виговоритися. Думаю, для цього інколи й приходять до бару ті, кому в житті нема кому відкритися», – вважає співрозмовник.
Юрій каже, що розмова з людьми – це частина його роботи, що він завжди охоче підтримає бесіду з гостем: «Якщо не маєте з ким поговорити, я завжди відкритий для спілкування. Якщо вам самотньо або хочеться чимось поділитися – приходьте. Я завжди до ваших послуг!»
На думку Юрія, в професії бармена найважливіша барна культура, донесення її до людей:
«Алкоголь усі сприймають по-різному, хтось – у негативному сенсі. Але ж ти не забереш алкоголь у людей, не можеш заборонити людині пити! У барній культурі мені подобається те, що ми показуємо інший бік алкогольних напоїв – що це щось цікаве, магічне, що це справді смачно і навіть корисно, але в розумній мірі. Маю на увазі якісний алкоголь. Вино допомагає травленню, того самого вермуту можна випити при отруєнні. І колись, і тепер люди цим лікуються. Але я завжди наголошую, що вживання алкоголю – це велика відповідальність».
Шість найкращих барів у Львові
Наостанок ми попросили Юрія скласти свій список кращих барів нашого міста:
«Не називатиму свій бар, бо це очевидно. Перше місце віддам бару «Бачевських» не тільки тому, що я був його частиною, але й тому, що це дуже хороший бар. Знаю, скільки там зусиль докладають, як люди викладаються, щоб він був топовим.
На другому місці the Wine Room. Це прекрасний бар, знову ж таки для мене, це бар, у якому я приготував свій перший коктейль у Львові. Це маленький і в той же час дуже атмосферний, затишний заклад.
На третє місце поставлю одразу два бари: Bar Over, який нещодавно відкрив мій знайомий, котрий переїхав із Харкова, та 12 steps, у якому працює команда професіоналів, готує смачні коктейлі та завжди старається здивувати відвідувачів чимось цікавим.
Четверте місце в моєму рейтингу належить Buzz Bar у MAD. Давно там не був, але й далі чую про нього хороші відгуки.
На п’яте місце поставлю бар «Сіно».
Ось ці заклади раджу відвідати. Я сам там бував, там класно, там працюють професіонали, там гарна атмосфера і дуже смачні коктейлі!» – наголошує Юрій.
