Синьо-жовта історія Львова

“Пошта” довідалася про історію та сьогодення українського прапора у нашому місті: хто, коли і де піднімав його вперше та чому стяги, які нині комунальники вивішують на свята, в такому поганому стані

Синьо-жовте знамено не раз піднімали на знак перемоги, не раз його здирали зі щогл, ратуш та інших будівель загарбники-мародери. Та все ж як жовте колосся і синє небо над ним наш прапор – символ миру, злагоди та процвітання. З давніх-давен державний прапор є втіленням національної єдності, честі, гідності, традиції. Під таким знаменом ішли до самостійної України, воювали, але це прапор миролюбців. У всі часи у усіх народів державний прапор був  однією з найвищих і найбільш шанованих святинь – символом єдності. Адже під одним знаменом єдналися землі, племена, міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – у націю. 

Прапор України вперше з’явився у Львові

І польська, і радянська влада жорстко протистояла українцям, забороняла використання  синьо-жовтої символіки, у тому числі прапорів. Та все ж львів’яни  таємно піднімали синьо-жовті знамена чи просто так, а чи з нагоди якоїсь урочистої події. Робили це й у селах і повітах. 
Цікаво, що прапор України вперше з’явився у Львові. 
“Мало хто про це згадує, та вперше в Україні синьо-жовтий прапор замайорів у Львові під час “Весни народів”, демократичної революції 1848 року. Тоді у нашому місті утворилася перша в Україні політична організація – Головна руська рада, яка вирішила затвердити як національний синьо-жовтий стяг. Адже це знамено ще галицько-волинських князів. Тоді затвердили й прапор Львова – зображення жовтого лева на синьому тлі. Існує легенда (а може, й не легенда), що перший прапор України пошила цісарівна. Але чи  саме цей прапор уперше висів на ратуші, невідомо. Може, висів, а може, й ні”, – розповідає львовознавець Ілько Лемко. 
А от екскурсовод Петро Радковець каже, що в 1848 році прапор України на львівській ратуші не вивішували. Традиції вивішувати такі знамена тоді взагалі не було – вона з’явилася щойно в 1918 році. 
“Перший прапор України підняли 1 листопада 1918 року на львівській ратуші. Це зробив січовий стрілець Степан Паньківський. То був перший прапор, який узагалі був на ратуші. До того прапорів не піднімали, хіба різні герби, інші символи. У 1848-ому прапор на вежу не піднімали. Полотнища вивішували як хоругви з боків, але не зверху на вежі. Прапор, вивішений Степаном Паньківським, не зберігся. Під час українсько-польських боїв у Львові українських прапорів було дуже багато. А 1 листопада 1918 року прапор України вивісили не лише на ратуші, а й на всіх офіційних установах – вокзалі, телеграфі”, – пояснює він.    
Українські синьо-жовті прапори, які сповістили про нову еру в історії нашого народу, гордо майоріли над королівським Львовом понад два тижні. Однак коли січові стрільці під тиском більшого, озброєного до зубів польського війська змушені були залишити наше місто, вороги не захопили історичні клейноди. Перед відступом українські прапори зняли з ратуші і надійно заховали. У 20-ті роки ХХ століття, коли у Львові був організований Український національний музей, два з них (менший і більший) передали туди. У ньому вони зберігалися аж до 1944 року, пише в своєму блозі Львівський дослідник Олег Карелін. 
Після звільнення Львова від німців історичні прапори та інші музейні цінності передали Львівському історичному музею. Обидва прапори були згорнуті і зв’язані шнурком. Більший прапор мав довжину понад два метри. Саме полотно під впливом часу трохи вицвіло і мало два чи три невеликі пошкодження (правдоподібно від куль). До древка була прикріплена інвентаризаційна картка з номером і таким текстом: “Прапор, який встановлено на міській ратуші Львова 1 падолиста 1918 року”. У тих же фондах перебували й звалені в одну велику купу прапори різних українських культурних, релігійних, парамілітарних, спортивних товариств, однострої січових стрільців, художні картини, велика кількість оригінальних фотоматеріалів, інші музейні цінності. Але в 50-ті роки на розпорядження тодішнього директора їх спалили на подвір’ї музею.
Вдруге український прапор замайорів над львівською ратушею 30 червня 1941 року, коли німці зайшли до Львова. Ілько Лемко розповідає, що вони довго “не бавились”: розігнали український уряд і, відповідно, прапор зняли… Тоді відбувся історичний Акт відновлення української державності. Українці-галичани уряду Ярослава Стецька під час короткотривалого державного правління затвердили синьо-жовтий Державний Прапор України.

Шовковий стяг – до незалежності

Від того часу прапор України на львівській ратуші підняли майже через шістдесят років. 
“Третього квітня 1990-го року на львівській ратуші знову замайорів український стяг. Тканину для нього – імпортний шовк – купили у магазині тканин, що був на вулиці Городоцькій, навпроти тюрми. Цей прапор мав три на шість метрів. Його освятив архиєпископ Володимир Стернюк. Кажуть, що коли прапор вже заносили, його ще раз освятив якийсь православний священик. Було б цікаво для історії всі ці події реанімувати. В нас, знаєте, стільки цікавого відбувалося. Задумуєшся: воно, можливо, й було 20 чи 25 років тому – а вже як легенда, далека історія. Де ж цей прапор зараз? Прапор Степана Паньківського – це одне, а от прапор 1990-го року де?..  Наше ставлення до історії, та й зрештою до багато чого іншого, таке, неєвропейське”, – вважає Ілько Лемко. 
Тоді, в 1990 році, за підняття прапора над львівською ратушею проголосувала не вся міська рада. Там сиділо ще кілька комуністів, які були проти. 
“Я не знаю, скільки їх було, хто вони, а проте цікаво було б довідатись”, – веде далі львовознавець.  
Як піднімали синьо-жовтий стяг у Львові, пригадує і краєзнавець, експерт Центру міської історії Центрально-Східної Європи Ірина Котлобулатова. 
“Нам пощастило, що третього квітня 1990 року Львів перший з українських міст підняв над ратушею синьо-жовтий прапор, а 24 серпня 1991-го національний прапор встановили у Верховній Раді, що викликало, я б сказала,  збентеження і страх багатьох депутатів, не лише прокомуністичних. І це не дивно, адже не тільки прапор, а й поєднання синього та жовтого кольорів упродовж багатьох років діяло на владу, як червоний плащ-капоте на бика під час кориди.  Все життя працювала художником-оформлювачем у худфонді і добре пам’ятаю, які скандали виникали при використанні цих кольорів на плакатах, які неприємності в такій ситуації мали дипломники Інституту прикладного та декоративного мистецтва. Заборонені кольори! Час до часу в місті ширилися чутки, що невідомі вночі або прапор повісили, або помалювали щось. Не можу стверджувати, але такі випадки були. Все тримали у таємниці і намагалися відразу ж ліквідувати сліди “підривної діяльності”, не допустити розголосу”, – пригадує вона. 

фото: zbruc.eu
Цього року у Львові відзначали 25-річницю підняття прапора України над міською ратушею. Перший міський голова Львова Василь Шпіцер сказав, що саме з цього почалося відновлення Української держави. 
“Після більшовицького панування, після репресій наше покоління росло принишклим і переляканим. Хто хотів краще жити, мусив служити комуністам. Але коли захиталася імперія, українські гени спрацювали. І ми, українці-демократи, перемогли комуністичну владу, перемогли на виборах до Львівської міської ради та зуміли підняти прапор над ратушею. Почалося відновлення Української держави. За останні 25 років виросло нове покоління, яке не знало комуністичних репресій, яке виросло у свобідній незалежній Україні. Це покоління справді величне й героїчне. Я вірю, що воно перетворить нашу Україну на велику європейську державу. Ми можемо пишатися нашою молоддю”, – цитує першого міського голову Львова Василя Шпіцера прес-служба міськради. 

Прапор Львова з’явився в 2007-ому

Ілько Лемко розповів, що на львівській ратуші висів не лише прапор України. “Коли до Львова входила радянська армія у 1944 році, яка буцімто звільняла місто, а насправді знову загарбала його, Армія Крайова (про це свідчать польські джерела), вивісила на ратушу всі прапори держав-переможців над фашистською Німеччиною. Тоді на ратуші висіли прапори Сполучених Штатів Америки, Великобританії, Франції, Польщі, Радянського Союзу”, – запевняє львовознавець.
А от прапор Львова у міській ратуші з’явився порівняно недавно. 
“Пам’ятаю, як колись працював у міськраді, був одним з учасників, навіть ініціатором того, щоб 5 травня 2007 року у нашому місті вперше над сесійною залою вивісили прапор Львова (там, де він зараз висить)”, – розповідає Ілько Лемко. 
Краєзнавці пояснюють, що давнє значення має символіка львівських знамен. “Якщо говорити про символіку, то жовтий лев на синьому тлі – це символ львівських загонів, Львівської землі у Грюнвальдській битві. Це дуже давній символ і ще давніше поєднання кольорів”, – пояснює Петро Радковець.
Пригадує він і цікавий випадок з прапором на головній вежі міста: “Кумедно було. Стоїть екскурсовод на Високому Замку спиною до міста, а лицем до людей і розповідає: це вежа така, а це така. Аж раптом уся група починає душитися від сміху. Чого б це! Адже вона, екскурсовод, щодня ці слова повторює, а таку реакцію бачить уперше. Озирається, а на вежі ратуші висить… свастика! Тоді у Львові кіно знімали. Вивішували і польський, і радянський прапори. І в той момент, як вона говорила ці слова, на ратуші вивісили прапор Третього рейху”.

Сучасні прапорові традиції 

У День прапора, 23 серпня, у Львові зазвичай урочисто піднімають синьо-жовтий стяг над ратушею, проте цього року традиція зміниться. Державний стяг вирішили вивісити не в центрі міста, а на Личаківському кладовищі.
“На Личаківському кладовищі, на полі №76, поховано 40 наших Героїв, які йшли у бій із українським прапором і які загинули за нашу державу. Отож, 23 серпня о 12.30 підніматимемо наш український прапор саме там. Запрошую львів’ян і гостей міста”, – каже міський голова Львова Андрій Садовий, інформує прес-служба міськради. 
Є в нас і традиція створювати квіткову композицію у вигляді прапора. Цього року вона залишиться незмінною. Заплановано, що її встановлять біля оперного театру. 
Крім того, на всі державні свята прапори вивішують на кожному львівському будинку. Проте інколи вони в такому стані, що мимоволі думаєш: краще б не вивішували взагалі… Стяги вигоріли на сонці, в плямах, пошарпані вітром. 
Як пояснила “Пошті” Галина Вуглевич, начальник відділу житлового господарства Галицької райадміністрації, прапори у місті розвішують і знімають двірники, за якими закріплені окремі будинки. Тож саме вони повинні стежити за їх зовнішнім виглядом, Якщо вже дуже зношені, закуповувати нові.
“Шити прапори самотужки ми не маємо змоги, тому закуповуємо їх на підприємствах. Востаннє, коли закуповували, за один прапор платили 40 гривень. Але ціна залежить від тканини, з якої він пошитий. Це вартість самого прапора, без древка, бо їх роблять самі ЛКП з наявного у них матеріалу, тому можуть бути різні. Важко сказати, як часто замінюємо прапори. Все залежить від їх стану. А ще прапори крадуть. Щоправда, в минулі роки з цим були більші проблеми, ніж зараз. Зазвичай недораховуємось кількох, коли є великі свята чи футбольні матчі. На щастя, випадків вандалізму – щоби прапор обписали чи порвали не було”, – зазначає вона.
Перед святкуванням Дня Незалежності нові прапори придбали у Франківському районі (265) та в Личаківському (125).  Окрім цього,  у всіх районах прибирають вулиці, косять траву, знімають несанкціоновану рекламу та оголошення.

Андрій Гречило, доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, провідний науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України розвінчує спроби дискредитувати український прапор та провокаційні ідеї про потребу його “перевернути”.  Історик спростовує найпоширеніші міфи про наш прапор, пише “Українська правда”. 
Міф перший: “історичний” або “чи перекидав Скоропадський прапора?” (нібито прапор УНР був прийнятий за ініціативи Михайла Грушевського як жовто-блакитний, а гетьман Павло Скоропадський його “перевернув”).
Формування поняття “національних кольорів” і затвердження національних чи державних прапорів для більшості сучасних держав припадає лише на період ХІХ – ХХ ст. Переважно поява таких символів тісно пов’язана з національно-визвольними рухами. Але основне – нема жодних єдиних правил, за якими формуються національні прапори. Вибір самих знаків – індивідуальний в кожному окремому випадку – іноді з апеляцією до історичної традиції давніх форм державності, іноді за основу беруться традиції активнішого регіону, в якому ініціювався процес національного відродження, іноді на це впливають певні культурні, політичні, релігійні чи природні особливості. 
Міф другий: “геральдичний” або “чули дзвін...” (нібито порядок кольорів на українському прапорі не відповідає геральдичним нормам).
На жаль, такі баламутні дискусії розпочалися ще у 1920 – 1930-их роках на Західній Україні в умовах польської окупації, а зрештою вилилися у “конфлікт кольорів”, політизацію та чвари, які фактично тривали в діаспорі до утвердження національних символів в Україні та надання прапору статусу державного в 1992-ому. Прихильники жовто-блакитного (синього) варіанта постійно апелювали до “правил геральдики”, а їх опоненти – до усталеної протягом 1917 – 1920 років історичної традиції. Насправді ж геральдика вивчає і регулює норми складання гербів. А прапори створювали за різними принципами, без якихось жорстких норм. Тому говорити про такі “правила геральдики” безпідставно.
Міф третій: “фен-шуйський” або “вогонь, вода і мідні труби” (нібито синьо-жовтий прапор не відповідає фен-шую, а за книгою “І-цзин” утворює гексаграму “Пі”, на якій “вода заливає вогонь” і уособлює занепад, а в оберненому вигляді – гексаграму “Тай”, яка означає розквіт).
Передусім треба пояснити, що Фен-шуй – це система китайських вірувань у цілісність всесвіту. Натомість “І-цзин” (або “Книга змін”) – це перша з п’яти книг конфуціанського канону (на якому базується китайська натурфілософія) і присвячена ворожінню.
Для тлумачення використовуються магічні символи – триграми та гексаграми.
Для нашої теми нема сенсу докладно розглядати інтерпретації магічних гексаграм. По-перше, ні китайські вірування, ні конфуціанство не мають до українських традицій жодного відношення. По-друге, ні Фен-шуй, ні “І-цзин” не мають жодного стосунку до принципів створення прапорів. Зрештою, навіть китайський прапор створений не за Фен-шуєм, а на ідеологічній комуністичній основі.
По-третє, треба бути зовсім наївним, аби приписувати всі негаразди кольорам на прапорі, пише сайт istpravda.com.ua.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7111 / 4.51MB / SQL:{query_count}