Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури (ЛФСКС) опинилася в центрі загрози втрати майна після його повернення від ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» у червні 2024 року. Фабрика, що має давню українську історію та культурну цінність, зараз стикається з низкою вимог і претензій, які, за словами представників, можуть свідчити про спроби тиску з боку місцевих органів влади і сприяння її захопленню під забудову житлом.
30 жовтня у Львові відбулася прес-конференція, присвячена цій проблемі. Серед спікерів на заході виступили директор фабрики Ігор Гавришкевич, адвокат Андрій Сеньків, секретар правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України Ростислав Шмагало та отець Юстин Бойко, доктор богослов’я.
Історія фабрики та невдала співпраця з ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»
Ігор Гавришкевич розповів присутнім історію заснування фабрики та як першу ділянку землі і першу виробничу піч для підприємства придбав митрополит Андрей Шептицький. Після здобуття Україною незалежності фабрика втратила державне замовлення, що поставило її перед фінансовими труднощами. У 2008 році для виходу підприємства із кризового становища її майно передали в управління передали компанії ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь», яка, за словами Гавришкевича, почала розглядати територію фабрики як комерційний актив для різних проектів, і в тому числі для забудови житлом.
«Національна спілка художників України передала в управління ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» за договором довірчого управління від 04 квітня 2008 року із надією на розвиток фабрики, але, натомість, стикнулися зі спробою перетворити її на інший об’єкт. Серед багатьох пропозицій був і житлові будівлі», — зазначив Гавришкевич.
Пожежі та юридичні виклики
Коли з’ясувалося, що ТзОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» не планує розвивати фабрику за адресою вул. Мучна 32, і укладений договір довірчого управління порушується, то у 2017 році конфлікт із ТзОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» загострився. У 2021 році на території фабрики почалися підпали з метою дискредитування керівництва фабрики, і створення образу об’єкта, що не відповідає пожежній безпеці. За словами адвоката фабрики Андрія Сеньківа, ТзОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» відповідала за безпеку об’єкта аж до 30 червня 2024 року, коли майно офіційно повернули фабриці та до дати остаточної відмови ТзОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» в оскарженні попереднього рішення суду, тобто до 16 вересня 2024 року.
«Дивно, що відповідальність перекладалася на нас, навіть коли доступу до території ми не мали», — зауважив Сеньків. Він додав, що, попри повернення майна до Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури у вересні 2024 року, фабрика досі стикається з вимогами до неї, а не до ТзОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» щодо пожежної безпеки, зокрема щодо встановлення дорогого протипожежного обладнання в приміщеннях. Юрист наголосив, що деякі з них не використовуються і не мають жодного виробничого обладнання, і, зокрема, електромереж.
Ростислав Шмагало акцентував увагу на важливості фабрики як історичної та культурної пам’ятки Львова. «Це місце не просто бізнес-об’єкт, а цінність для міста й усієї України», — сказав він. Шмагало підкреслив, що забудова цієї території житлом порушує важливу культурну складову і не узгоджується з інтересами власників.
Отець Юстин Бойко підтримав позицію захисників фабрики, нагадавши, що її заснування було ініційоване Шептицьким як духовний та культурний простір. «Тут формується те, що є основою нашої ідентичності. Втрата фабрики була б втратою культурного надбання всієї України», — підкреслив отець Юстин.
Тиск на фабрику
За словами Гавришкевича, фабрика наразі стикається з тиском у вигляді частих перевірок та проникнень на територію під приводом відкриття кримінального провадження. Він додав, що судові документи містять суперечливі вимоги: з одного боку — закрити доступ до об’єкта, а з іншого — дозволити виконання робіт з дотримання пожежної безпеки. Це створює правову невизначеність і ризикує призвести до погіршення стану об’єкта. Судвиконавець та слідчий поліції, за словами директора, всупереч законодавству вимагають закрити доступ до приміщень, але за рішенням суду він має бути доступним для всіх видів робіт з забезпечення пожежної безпеки (проведення всіх розрахунків, обмірів і виготовлення проектів та пожежного устаткування і його монтаж у приміщеннях фабрики).
«Зараз наші ресурси спрямовані на виконання вимог суду, хоча, за всіма правилами, і законами це мало б стосуватися саме ТзОВ «Компанія управління проектами «Акрополь», яка допустила відповідні недоліки під час свого управління», — зауважив Гавришкевич.
Підозра у рейдерських намірах
Згідно з прес-релізом, який фабрика представила напередодні, виникають підозри щодо можливих спроб рейдерського захоплення майна фабрики та причетності до цього керівництва міста.
Як зазначається в повідомленні, підозри виникли через наступні дії:
- подача на розгляд сесії Львівської міської ради питання щодо інвентаризації приватного майна фабрики без відома її представників;
- заяви на офіційних зустрічах про те, що фабрика ЛФСКС є комунальним об`єктом міськради;
- поширення неправдивих дописів про керівника фабрики в соціальних мережах осіб, наближених до міського голови.
На завершення прес конференції представники фабрики закликали місцеву владу до конструктивного діалогу для збереження фабрики як культурного об’єкта та історичної пам’ятки Львова.
Плани на майбутнє
Проєкт відновленої Фабрики скла, кераміки та скульптури Фото: Fb- сторінка Ігора Гавришкевича
У коментарі для «Львівської Пошти» Ігор Гавришкевич поділився своїми поглядами на подальшу діяльність фабрики: «Ми будемо виконувати рішення суду згідно із законодавством. Майно стало нашим, і ми по закону за цей період, коли воно є у нашому розпорядженні, зобов’язані за нього відповідати і ніхто інший».
Він також звернувся до місцевої влади з проханням припинити тиск на фабрику, а до громадськості з проханням підтримати і стати на захист фабрики, щоб забезпечити розвиток культурного простору.
«Ми маємо наше українське берегти, а не душити його. Побудувати елітне житло можна будь-де, за межами такої історичної пам’ятки. Це було б правильно, і якщо люди, які працюють у львівській мерії, дбають про українську культуру, вони мали б захищати цю фабрику, а не сприяти забудові»
Ігор Гавришкевич
