Сказ має найвищий рівень смертності серед інфекцій, пишуть у МОЗ. Якщо не розпочати лікування вчасно, після появи симптомів хвороба стає невиліковною. Де зробити щеплення проти сказу у Львові та як це відбувається – з власного досвіду для «Львівської Пошти».
З думки про можливий «оne way ticket» почався мій тернистий шлях задля пошуку вакцини. Вихідною точкою стало рішення погладити вуличну кицьку, яка ніжилася на сонці. Як це буває з котами, спочатку вона погодилася, проте за хвилину їй набридла моя увага. Так я отримала пару саден на руці.
Ідея убезпечити себе виникла за п’ять днів після «інциденту» – мене непокоїло, що подряпини підозріло повільно загоюються. Це може здатися кумедним, але, як на мене, краще перестаратися: показанням є не тільки укус, а й садна, навіть заслинення. Тим паче курс вакцинації повністю безплатний.
Те, що в таких випадках треба пройти курс антирабічного щеплення, я вже знала. Для цього потрібно було знайти лікарню, адже такі вакцини доступні не всюди. Спойлер: дізнатися локації можна в Центрі контролю та профілактики хвороб Львівщини за номером 099 639 8011.
Проте мій шлях до відповіді склав п’ять дзвінків. Запит у гуглі привів мене на сторінку Міністерства охорони здоров’я, де обіцяли: в контакт-центрі відомства розкажуть, де отримати допомогу в тій чи іншій області. Ще один спойлер – не розкажуть.
Так стартував квест: спочатку мені порадили звернутися в департамент охорони здоров’я Львівської ОВА, там – на інший номер, а відтак – у Центр контролю хвороб. Насправді це не кінцева зупинка. Тут вам також продиктують ще один номер, за яким врешті-решт можна отримати інформацію.
Що, де, коли
У моєму записнику з’явилося дві локації: лікарні Першого ТМО Святого Луки (вул. Навроцького, 23) та Святого Пантелеймона (вул. Миколайчука, 9). Вони працюють цілодобово, проте не рецепція. Тому, з мого гіркого досвіду звернення близько дев’ятої вечора та виловлювання персоналу для отримання подальших інструкцій, алгоритм дій такий:
- ідіть одразу в травмпункт;
- там запишуть ваші особисті дані, розпитають про обставини травми і дадуть підписати згоду на проведення курсу;
- курс складатиметься з п’яти ін’єкцій – у день звернення (тут мені додатково вкололи вакцину проти правця), а також на 3, 7, 14 та 28/30 день;
- після цього вам зроблять щеплення – у травмпункті або в хірургічному відділенні.
Конкретні дати наступних щеплень вкажуть у карті звернення – її вам віддадуть. Після процедури застерігають: приходити обов’язково в призначені дні, інакше доведеться починати курс заново.
Перша доза далася взнаки вже наступного дня: місце уколу доволі сильно набрякло та боліло при дотику, з’явилися червоні плями, тіло ломило, як при легкому підвищенні температури. Градусник при цьому звітував про 36, 8°C. Мене запевнили, що така реакція нормальна, тож хвилюватися не варто. Наступні щеплення минули безсимптомно.
Чим небезпечний сказ і як захиститися
Ризик зараження сказом залежить від типу контакту з твариною, глибини ушкодження та локалізації травми, пояснила директорка Львівського центру контролю та профілактики хвороб Наталія Тімко в коментарі «Львівській Пошті».
З її слів, найбільшу небезпеку становлять укуси, особливо якщо мовиться про тварину з підтвердженим сказом:
«Якщо кусає тварина, в якої вже підтверджений сказ, ризик величезний. Якщо це невідома тварина, тобто ми не знаємо, вакцинована вона чи ні, ризик залишається потенційним, але все одно суттєвим».
Менш очевидні, але також небезпечні подряпини і заслинення: «Ризик існує навіть тоді, коли є мікротравми шкіри, про які людина може не знати. А якщо є значні ушкодження тканин – небезпека суттєво зростає», – каже експертка.
Окремо Наталія Тімко наголошує на важливості локалізації травми. Найбільш небезпечними є укуси в ділянці голови, шиї, кінчиків пальців і статевих органів. У таких випадках вірус швидше досягає центральної нервової системи, а інкубаційний період може бути коротшим за два тижні.
«Інкубаційний період – це час від моменту потрапляння вірусу в організм до появи перших симптомів. У середньому він триває близько року, але може коливатися від кількох днів до кількох років. На Львівщині був випадок із трирічним інкубаційним періодом», – зазначає вона.
Коли потрібно вакцинуватися
Водночас експертка наголошує: чим швидше людина звернеться по медичну допомогу після контакту з твариною, тим вищі шанси запобігти розвитку хвороби. Лікар оцінює ситуацію з урахуванням обставин та ухвалює рішення щодо лікування.
«Стандартний курс вакцинації складається з п’яти доз. У деяких випадках, окрім вакцини, вводять готові антитіла – імуноглобулін або сироватку, бо власні антитіла організм виробляє приблизно за два тижні, а інкубаційний період іноді може бути коротшим», – пояснює Наталія Тімко.
Імуноглобулін зазвичай вводять у перші сім днів після контакту. Водночас антирабічну допомогу можуть надати незалежно від того, скільки часу минуло після укусу, за умови, що симптоми ще не проявилися.
Сказ є смертельним захворюванням після появи клінічних ознак:
«Класичні симптоми – це гідрофобія, коли людина боїться води, а також аерофобія – страх руху повітря, світлобоязнь, судоми, підвищення температури, слинотеча. В основі – ураження головного мозку. Після появи таких симптомів хвороба стає невиліковною», – застерігає експертка.
Отже, єдиним способом запобігти розвитку сказу є своєчасна екстрена профілактика.
Зі слів співрозмовниці, після повторного ризикованого контакту вакцинацію проводять знову, але за скороченою схемою – трьома дозами. Водночас імуноглобулін, відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, вводять лиш один раз у житті.
Окрему увагу приділяють людям із підвищеним ризиком: працівникам ветеринарної медицини, ферм чи забійних цехів. Для них передбачена доконтактна профілактика: вони вакцинуються заздалегідь і регулярно отримують бустерні дози, щоб організм був готовий до можливого контакту з вірусом.
Тож закликаю піклуватися про себе та своє здоров’я – краще виглядати панікером через звичайну подряпину, аніж потім стикнутися із серйозними наслідками.
