Кожен батько і мати хотіли б, щоби їхня дитина, попри всі труднощі, випробування і ненормальності, мала право на щастя. Маємо захистити право дітей бути щасливими, розвиватися. Тут багато що має робити держава. Адже багато що є не лише в компетенції батьків, але й суспільства загалом. Про це у розмові з «Львівською Поштою» наголосив Богдан Тихолоз, директор Музею Івана Франка у Львові, франкознавець.
«Львівська Пошта» запитала відомих львів’ян, батьків, від чого варто захищати дітей під час війни. Нагадаємо, що своїм указом президент України переніс День захисту дітей з 1 червня на 20 листопада.
«Наші діти хочуть захисту від цього божевільного світу, який здурів, від тривог, ракет. І подяка нашим Збройним силам України, ППО, які мужньо стоять на захисті України й безпеки дітей!», – зазначає співрозмовник.
«Є багато інших ризиків. Наші діти мали і мають стільки випробувань, яких ми їм не бажали. Це насамперед пандемія коронавірусу з 2020-го, яка тривала два роки. Вони були позбавлені нормального спілкування, характерного для дитинства. Багато хто з них не міг бавитися з дітьми на вулиці, спілкуватися з ровесниками. З лютого 2022-го й досі триває повномасштабне вторгнення…», – говорить Богдан Тихолоз.
Батькам варто оберігати дітей від інформаційної отрути.
«Маю на увазі не лише цифрове сміття, яке лине з усіх усюд до свідомості й дитячих сердець. Його багато, і це глобальна проблема всього людства», – каже співрозмовник.
З його слів, коли говоримо про українських дітей, наше завдання і відповідальність захистити їх від російської пропаганди, від російськомовного контенту, який проникає до них з усіх щілин.
«Це не лише російська мова, але й стереотипи совкового мислення, які ще досі живі в українській школі, в українських вишах і трохи в українському суспільстві. Ми позбуваємося цього. Жоден із нас не хотів би, щоб його дитина жила в «совку». Тому потрібно позбуватися не лише російських, але й імперських впливів загалом», – зазначає Богдан Тихолоз.
Завдання батьків – не просто поставити бар’єри.
«Бо захистити не означає ізолювати. Ми не закриємо дітей в чотирьох стінах, не маємо їх ув’язнювати. Наше завдання – сформувати імунітет. Скажімо, захистити дитину від хвороб не означає помістити сина чи доньку в скляну колбу і не пускати туди вірусів. Але запобігти цьому можна. Варто акцентувати на здоровому способі життя, занятті спортом, корисній їжі. Варто формувати здоровий імунітет. І цей здоровий імунітет формується на здорових зразках батьків», – акцентує співрозмовник.
З його слів, здорові діти ростуть тоді, коли в батьків здорові стосунки.
«Дітям не треба щодня читати лекції, вони бачать добрі стосунки вдома. Якщо дитина споживатиме якісний український контент, дивитиметься якісні українські мультфільми, слухатиме гарну українську музику, ходитиме в українські театри та музеї, то в її голові не буде місця для російської пропаганди», – аргументує франкознавець.
На жаль, часто батьки відсувають на задній план культуру як чинник захисту дітей.
«Скажімо, в музей чи театр поведе школа, а наша справа нагодувати дитину й одягнути її. Ні, це стереотип! Наголошу: культурний імунітет насамперед має формуватися в сім’ї! Якщо в родині немає української книжки, якщо в ній слухають російську попсу, якщо сім’я ніколи разом не йде на культурну подію, то що від дитини хотіти?», – наголошує Богдан Тихолоз.
З його слів, місія батьків – захистити дитину від зла зовнішнього світу, від зла, яке може жити всередині.
«Зараз важливо захистити дітей від них самих – від тих демонів, комплексів, травм, які живуть у них. Дуже важливо побачити, що дитину гризе, робить слабкою. Дуже важливо цього не пропустити. Що робити? Варто спілкуватися з дитиною, говорити, питати, з’ясовувати, що її турбує. Потрібно спілкуватися, щоб уникнути певних речей», – каже він.
Богдан Тихолоз з дружиною виховує трьох дітей – сина і двох доньок. Синові уже 15 років, старшій доньці 12-ть, молодшій сім років.
«Ми постійно спілкуємося зі своїми дітьми. Якщо бачимо, що їх щось непокоїть, сідаємо і говоримо. Головне спілкуватися і чути одне одного. Між дітьми та батьками не може бути стіни, бо батьки – це підтримка й допомога. Дітей потрібно любити, захищати від нелюбові, ненависті, дарувати їм любов», – акцентує батько.
Школа – це пів життя дитини. «Це не просто місце, де вона проводить час, це середовище, в якому вона формується. Наші діти ходять до однієї школи – Винниківського наукового ліцею імені Івана Огієнка, який очолює Лілія Свистович. Це золота директорка!», – говорить він.
«Певен, що багато залежить від атмосфери, яка панує в школі. Мене цікавить, чи мої діти почуваються в ній психологічно комфортно, чи почуваються там захищеними. В нашій школі є відчуття сімейного затишку і любові до дітей. Школа – не інкубатор для вирощування бройлерів. Батьки вчителям довіряють найдорожче, що в них є. І коли я як батько бачу від учителів любов, повагу до дитини, це цінно, я за це вдячний», – зазначає Богдан Тихолоз.
З його слів, зараз, коли діти ростуть поміж повітряних тривог, ракетних загроз, роль учителя, який залишається з дитиною в укритті, дуже важлива. Це велика відповідальність.
«Якщо наші діти з тих укриттів виходять психологічно здоровими, без травм, якщо вони й далі вірять у життя, в те, що воно може бути чудовим, вдячний педагогам за цю місію!» – резюмує Богдан Тихолоз.
Повністю опитування на тему безпеки дітей читайте за посиланням:
