У суботу, 6 квітня, у Львівській національній філармонії відбудеться особливий концерт. На сцені, де зазвичай виступають профі, знані й шановані не лише в Україні, програму представить Львівський дитячий оркестр, аналогів якого в нашій країні нема. Музиканти Львівщини від восьми до 14 років матимуть 45-хвилинний виступ, до якого вони та їх ще молодші колеги, від двох до шести років, готувалися впродовж чотирьох місяців. Одні з них щойно роблять перші кроки в музиці, другі вже грають професійно. Частина юних оркестрантів живе у Львові та області з народження, декотрі оселилися тут не так давно через війну. Разом їм вдалося створити дуже дружну музичну спільноту, яка робить щасливими і дітей, і дорослих, котрі з ними працюють і музикують. Хто придумав, утілив, розвиває це незвичне й дуже комфортне співтовариство, дізналася «Львівська Пошта».
Легкі на підйом
Можна казати, що Львівський дитячий оркестр народився з розмови двох подруг – диригентки Ірини Вакуліної та піаністки Марти Кузій. Знаєте, як воно часто буває: сидите собі, балакаєте, мрієте з колежанкою «от добре було б, якби…» Але, що стається значно рідше, ці двоє не просто поговорили, а взяли та зробили!
«Ми вирішили спробувати створити такий формат і влітку 2023 року оголосили набір. Вдалося знайти людину, яка впродовж двох місяців фінансово підтримувала цей пробний формат. Було класно всім – і дітям, і нам. Львівський дитячий оркестр мав два концерти: в Органному залі та BANKHOTEL. Це був шалений успіх, всі були щасливі. А потім ми почали шукати фінансування, щоби не припиняти діяльність», – згадує співзасновниця і диригентка оркестру Ірина Вакуліна.
Цікаво, що вона сама є вихованкою дитячого духового оркестру з Рівненщини – саме в ньому знайомилася з музикою, їздила з ним на перші гастролі. Тож не дивно, що вже у дорослому житті Ірина Вакуліна дарує дітям такий особливий досвід: стала співтворчинею Молодіжного симфонічного оркестру України, вигадала і створила центр музичного розвитку Tempo.
«А далі ми з Tempo подалися на грант, Львівський дитячий оркестр теж долучився. До попереднього складу залучили дітей, сім’ї яких вимушено переїхали на Львівщину через війну, і місцевих та створили таку спільну тусовку», – пояснює співрозмовниця.
Творення спільноти
Так Львівський дитячий оркестр став учасником проєкту Safe and sound, який реалізують завдяки фінансовій підтримці програми «Culture Helps/Культура допомагає». Цю програму співфінансує Європейський Союз у межах спеціального конкурсу для підтримки переміщених осіб в Україні, культурного та креативного секторів, яким опікуються громадська організація «Інша Освіта» і zusa (Німеччина).
Завдяки цій підтримці з грудня 2023 року Львівський дитячий оркестр орендує приміщення в школі «МрійДій» (для мене сюрпризом стало те, що жоден учень школи не грає в оркестрі, заклад просто відкритий до таких активностей). У ньому грають 60 дітей від семи років, і не лише зі Львова – деякі приїжджають на репетиції двічі на тиждень із Миколаєва та Нового Роздолу.
«У нас є фактично весь симфонічний склад, окрім фаготів та гобоїв. Маємо навіть валторну, що дуже цінно й унікально. Також залучаємо менші групи дітей від двох до шести років, які мають музичні активності. Це загальний музичний розвиток, вони грають на різних ударних, шумових інструментах. На концерті виконуватимуть із нами два твори на трикутниках, маракасах. Для батьків менших діток є ресурсна група, в них там свій рух», – розповідає диригентка.
Підтримка наставників
Окрім спільних репетицій, юні музиканти займаються на секційних. Кожна група має свого музичного ментора з чималим досвідом саме оркестрової гри. Вони діляться різними технічними моментами, які дітям викладач точно не розкаже, бо на це завжди бракує часу. Це молоді професійні музиканти з Львівської національної філармонії, оркестру Львівської опери, які теж готові вчитися.
«Я стала наставницею в дитячому оркестрі, бо коли Іра щось пропонує, не можу не погодитися. Це завжди цікаві проєкти, щось дуже креативне, справжнє, – каже наставниця з гри на скрипці Марія Штогріна, скрипалька Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії. – Хочеться щось робити для цих дітей, щоб вони мали цікаве дитинство, дозвілля, вчилися будувати людські стосунки. Трохи навчаємо їх професійно, передаємо свій досвід, якісь секретики. Тішуся, що я тут, що працюю з ними. Відчуваю віддачу від них. А ще діти вчать мене, як викладати, як спілкуватися. Це дуже цінно».
І справді, коли ти сам граєш – це одне, а коли треба розказати, як грати кільком дітям, – зовсім інше.
«Львівський дитячий оркестр має вісім кларнетів і шість флейт – такого не побачиш навіть у професійному симфонічному оркестрі. А ще три саксофони, що також у класичному складі симфонічного оркестру нечасто побачиш. Маємо всю групу перкусії – і барабани, і литаври. Класно, коли діти грають на них, а у філармонії, де професійні, великі «котли», це буде взагалі дивовижно», – переконана Ірина Вакуліна.
Музика як інструмент
Львівський дитячий оркестр – це насамперед дружня, комфортна і захищена спільнота. У ньому грають діти дуже різного рівня підготовки – від музичної школи до спеціалізованого ліцею імені Соломії Крушельницької. Декотрі учасники оркестру впродовж цих місяців опановують нові інструменти.
«Із нами хотіли грати багато дітей ВПО, але вони не мали інструментів. Забезпечили їх чим могли і на що нам вистачило грошей, а саме трьома віолончелями і флейтою. Однак маємо класний кейс: два піаністи й ударниця хотіли долучитися до складу, але ми вже мали оркестрантів, які грають на цих інструментах. Тож запропонували цим дітям учитися і грати з нами на віолончелях. У них були додаткові репетиції з наставником, і тепер вони грають в оркестрі, звісно, не всю партію, але грають нарівні. Вдумайтеся, де ударні, а де віолончель!», – захопливо розповідає про своїх вихованців співрозмовниця.
І додає: «В оркестрі головне, що ти в колективі. Музика – це інструмент комунікації і творення спільноти, вона не першочергова. Для нас важливіше мати класні стосунки з дітьми, щоб вони почувалися в безпеці. Так, я інколи тисну на них, але через велику любов. Не кожній музичній школі пощастило мати таку музичну тусовку, тож розумію цінність цього. А для дітей це саме музична тусовка, вони у перервах встигають у «Мафію» пограти, скооперуватися».
У рамках цього проєкту Львівський дитячий оркестр має партнерів – колектив такого ж формату із Швеції. Щоправда, він набирає дітей узагалі без музичної підготовки і виховує їх до музикантів хорошого рівня.
«Бо це якраз не про музику, професійне зростання, хоча воно апріорі буде, а про вміння співпрацювати, налагоджувати контакти й залагоджувати конфлікти, яких багато в такому віці максималізму», – переконана диригентка.
А діти що?
Ми з фотографом «Львівської Пошти» стали гостями однієї з репетицій оркестру. Перше, що здивувало і викликало замилування у мене як мами трьох дітей – це те, що юні музиканти дуже організовані. Без жодних нагадувань старших розставили стільці, підготували простір до репетиції, розклали пюпітри – і все це за дружніми балачками, жартами, але без жодних витівок, суперечок і шарпанини.
Коли я запитала, хто хотів би розповісти про Львівський дитячий оркестр, першим зголосився 10-річний львів’янин Левко Крук, який у цій спільноті від самого початку (навмисно передаю коментарі юних співрозмовників без жодних правок): «Я приєднався до оркестру, бо завжди хотів грати з кимось у гурті. Цієї зими продовжив, бо колектив, люди мені вже знайомі, і банально дуже сподобалося те, чим ми тут займаємося, як проводимо час. В цій програмі граю на скрипці, малому барабані та коробочці. Музикою займаюся професійно, навчаюся в ліцеї-десятирічці імені Соломії Крушельницької. Мій дідусь грає у львівському оркестрі на ударних інструментах, і мені це сподобалося, подумав, що в змозі опанувати щось нове. Тут я знайшов людей, які мене підтримають, коли щось не так. Вся група ударних може прикрити, коли мене нема. Тут зібралися ті, які добре грають на інструментах і які не підведуть».
Також перед репетицією своїми історіями поділилися ще двоє юних музикантів. 12-річний львів’янин Іван Авер’янов, який грає на флейті сім років і теж навчається в ліцеї імені Соломії Крушельницької, був доволі радісний: «Сьогодні я здав академконцерт, уже полегшало. Долучився до оркестру, бо мені потрібна підготовка. З наступного року у восьмому класі матиму ще оркестр в ліцеї. Та й тут прикольно, як бачите, знайшов собі друзів».
Бачу, бо Іван весь час не відходить від 14-річної флейтистки Анастасії Орлової (їй-Богу, вони як папужки нерозлучники), яка переїхала до Львова із Лисичанська, що на Луганщині.
«Удома я займалася в музичній школі. Не грала на флейті два роки, а тут знову почала», – тихо каже дівча і вже сміливіше додає: «Тут мене прийняли добре, знайшла нових товаришів. Трохи хвилююся перед концертом, але це нормально, бо так перед кожним виступом».
Великий виступ
Щоправда, особливого хвилювання чи навіть напруження в дітей я не помітила. Впродовж репетиції вони поводилися вільно, а через нас – неочікуваних гостей – навіть трохи порушували дисципліну (вибачте, ми не хотіли зривати репетицію).
«Зараз вони ще не переживають, хвилювання почнеться вже у день виступу. Але в цьому теж є кайф – відчути й пережити оцей творчий мандраж», – пояснює Ірина Вакуліна.
10 лютого Львівський дитячий оркестр уже мав концерт для своїх, а 6 квітня у філармонії зіграє фінальний концерт проєкту. В програмі досить відома і популярна музика до фільмів про Гаррі Поттера, уривки «Ранок» і «В печері гірського короля» із сюїти «Пер Гюнт» Едварда Гріга. Окрім цього, юні музиканти готують твори, які звучатимуть уперше в Україні. Це «Меренга» латиноамериканського композитора і «Шуміла ліщина», яку львівська композиторка Мар’яна Родакевич аранжувала для цього оркестру. Наставники також виконають твір українського композитора, а ще для цього виступу готують деякі музичні сюрпризи.
«Хотіли виконувати більше українських творів, але, на жаль, для дитячого складу симфонічного оркестру мало що написане. Оркестрів такого зразка в Україні наразі немає, колись був у Харкові дитячий фестивальний оркестр. Тому шукаємо українських композиторів, які хотіли б спробувати писати саме для дітей, – наголошує керівниця оркестру. – У філармонії хочемо показати все, чого навчилися, і те, які ми класні, бо ж справді класні! Вхід на концерт безкоштовний за реєстрацією, але вже маємо аншлаг, дуже багато охочих прийти й отримати 45-хвилинне задоволення».
Треба шукати нові можливості
А що ж буде після виступу? Грантовий проєкт закінчиться, а Львівський дитячий оркестр – ні… Після концерту колектив зробить невелику перерву, бо наближається закінчення року і в дітей будуть іспити та академконцерти.
«Те, що ми тут робимо, має приносити задоволення і їм, і нам. Тож треба трохи перепочити, а з літа знову будемо шукати можливості зустрічатись і працювати, – запевняє співрозмовниця. – Думаємо над тим, як би то вибратися на гастролі. Найбільша проблема в тому, що нас дуже багато. Одним автобусом не зможемо їхати, потрібні два, а це фінансово складно. Багато інструментів і, оскільки їдуть діти, знадобиться супровід дорослих».
Якщо відверто, мене приємно вражає її оптимізм і невтомність. А неприємно – байдужість міських, обласних, державних інституцій, які досі не підтримали Львівський дитячий оркестр. А він унікальний: єдиний в Україні дитячий симфонічний оркестр, який не «приписаний» до якоїсь музичної школи чи закладу, виник як приватна ініціатива двох винахідливих професіоналок. Тепер вони змушені знову шукати можливості, програми, писати гранти просто для того, щоб ця особлива дитяча спільнота існувала й надалі.
Як вихованка музичної школи я чудово розумію потребу цих дітей в такому спілкуванні, в розвитку. І дуже сподіваюся, що цей текст допоможе привернути увагу меценатів, активістів і, зрештою, влади, спонукає їх зробити все для того, щоби Львівський дитячий оркестр мав майбутнє.
