Історичний центр Львова перебуває під охороною ЮНЕСКО з 1998 року. Якщо бути точним, до Списку всесвітньої спадщини внесений об’єкт «Львів – ансамбль історичного центру». На сайті організація характеризує Львів, як місто де поєднались архітектурні традиції Східної Європи, Німеччини та навіть Італії.
Об’єкт складається з двох частин: перша – це територія центру міста, до якої входять Високий замок, Підзамче та центр міста. Друга частина – ансамбль собору Святого Юра. Площа всього об’єкта становить 120 га, а буферної зони – 2441 га.
З 2023 року історичний центр Львова входить до Списку всесвітньої спадщини під загрозою. В цей список історичний центр Львова потрапив через загрозу обстрілів після початку повномасштабного вторгнення. В Україні в цей список крім Львова входить Софійський собор та Києво-Печерська лавра у Києві, історичний центр Одеси та місто Херсонес у Криму.
Внесення до списку ЮНЕСКО не змінює організацію або форму власництва над охоронним об’єктом. ЮНЕСКО – установа ООН, створена для міжнародної співпраці у сфері освіти та культури. Проте відповідальність за збереження об’єкта залишається за державою або міською владою в той час як ЮНЕСКО лише здійснює моніторинг і на основі нього може вимагати від держави чи міста заходів для збереження споруди.
Часто розмови між державою-членом та представниками організації відбуваються напряму. Наприклад 15 серпня 2026 року генеральний директор ЮНЕСКО Халед Ель-Енані здійснив свій перший офіційний візит до України, під час якого в Києві обговорював із представниками української влади подальшу співпрацю.
Тож що дає Львову статус захисту ЮНЕСКО? Статус охоронної пам’ятки не захищає від обстрілів, бо 24 березня цього року пошкодив архітектурну пам’ятку спадщини ЮНЕСКО у центрі Львова. Не отримав захисту і центр Одеси, де будівлі, що мають такий самий захист, як і львівський центр, до сих пір не відбудовані.
Для того, щоб зрозуміти, що окрім назви має під собою організація, треба розібратись, як вона працює.
Як працює ЮНЕСКО
Головна штаб-квартира ЮНЕСКО знаходиться в Парижі. Організацією керують держави-члени, а головний орган організації – це Генеральна конференція.
У цій системі головну роль відіграє Комітет всесвітньої спадщини. До нього входять представники 21 країни, яких обирають держави-учасниці Конвенції. Україна є учасницею Конвенції з 1988 року, а також наша країна входить до складу самого Комітету на 2023-2027 роки.
Статус «під загрозою», який є у Львова посилює міжнародний контроль за об’єктом. Архітектор Юліан Чаплінський в коментарі «Львівській Пошті» звертає увагу, що Львів потрапив до цього списку у 2023 році саме через загрозу обстрілів, а не через містобудівні проблеми. У 2026 році Комітет знову розглядав стан історичної частини Львова та оголосив спільну моніторингову місію ЮНЕСКО та ICOMOS, яка має оцінити стан збереження історичного центру. Хоч ЮНЕСКО не може змусити місто чи забудовника змінити конкретне рішення, але невиконання вимог організаціїі може призвести в крайньому випадку до втрати охоронного статусу.
В історії ЮНЕСКО такі випадки вже були: у 2009 році зі Списку виключили Дрезденську долину Ельби через будівництво мосту, а у 2021 році – історичний центр Ліверпуля через новітню забудову. Проте Кельнський собор після внесення до списку під загрозою у 2004 році був виключений із нього вже у 2006 році після перегляду містом планів висотної забудови.
Тобто механізм працює так: держава відповідає за збереження пам’ятки, а ЮНЕСКО контролює виконання міжнародних зобов’язань. Тобто відбувається постійний контакт між міською владою та державою з одного боку, та консультативними організаціями, зокрема ICOMOS, з іншого.
Який бюджет ЮНЕСКО
Загальний блюджет ЮНЕСКО на 2026 та 2027 роки – $1,8 млрд. Із них понад $534 млн становлять обов’язкові внески держав, а інші $1,174 млрд – це добровільні внески. Решта коштів надходить з інших джерел.
За цей рік Україна має заплатити $527 тис. обов’язкового внеску до регулярного бюджету ЮНЕСКО. Станом на II квартал 2026 року, добровільних внесків від України не було.
Окремо ЮНЕСКО має Фонд всесвітньої спадщини. Його бюджет на 2026-2027 роки становить $7,3 млн. Цей фонд використовується для екстренної допомоги об’єктам всесвітньої спадщини. Кошти витрачаються на експертизи, моніторинг, місії та інші заходи зі збереження пам’яток.
Як ЮНЕСКО допомагає Львову під час війни
Після початку повномасштабної війни ЮНЕСКО, зокрема у Львові, займалось своїми обов’язками – фіксацією пошкоджень, та підготовкою українських фахівців. З 2022 року організація у тандемі з Львіською міськрадою почала позначати культурні об’єкти «Блакитним щитом» – це спеціальний знак Гаазької конвенції. Він означає, що будівля є культурною цінністю і має особливий захист під час війни. Воюючі сторони мають утриматись від навмисних атак на такі об’єкти, не мають їх використовувати у військових цілях та не мають завдавати їм шкоди.
Якщо ці правила порушуються, Стаття 28 Гаазької конвенції зобов’язує держави-члени Конвенції переслідувати у межах своєї кримінальної юрисдикції людей, які порушили правила Конвенції. Тобто кримінальне переслідування має розпочати не ЮНЕСКО, а саме держави-члени Конвенції.
Однак ці застереження не врятували позначені будівлі від обстрілів. 6 липня 2023 року ракета влучила в історичну будівлю у буферній зоні об’єкта ЮНЕСКО у Львові. Тоді п’ятеро людей загинули, а будівлю було пошкоджено. ЮНЕСКО заявило, що удар порушує положення Конвенції про всесвітню спадщину та Гаазької конвенції.
24 березня 2026 року російський удар пошкодив кілька історичних будівель у комплексі Бернардинського монастиря, який безпосередньо входить до об’єкта всесвітньої спадщини. Тоді ЮНЕСКО заявило про занепокоєння та готовність допомогти з оцінкою пошкоджень і екстреною допомогою.
Окрім закликів до припинення обстрілів організація займається документуванням пошкоджень. У коментарі «Львівській Пошті» ЮНЕСКО повідомили, що в жовтні 2024 року Центр всесвітньої спадщини та ICCROM обстежили пошкоджені будинки та підготували рекомендації щодо їхнього збереження.
Після російського удару по центру Львова 24 березня 2026 року експерти ЮНЕСКО також провели оцінку пошкоджень історичної будівлі комплексу Бернардинського монастиря. Організація надала рекомендації щодо збереження пам’ятки.
Водночас у коментарі ЮНЕСКО не назвало, яка будівля у Львові знаходиться у критичному стані. Комплексну оцінку стану історичного центру має провести спільна місія ЮНЕСКО та ICOMOS, яка відбудеться у грудні 2026 року.
Окрім оцінок пошкоджених об’єктів ЮНЕСКО також навчало львівських фахівців працювати з пошкодженими будинками. У листопаді 2024 року у Львові організація провела перший курс з оцінки пошкоджень та консервації історичних будівель. У навчанні взяли участь 23 українські архітектори, а також студенти львівських університетів.
Також у січні 2025 року ЮНЕСКО та уряд Іспанії відкрили у Львові культурний хаб. Від моменту його відкриття там провели понад 200 заходів.
Крім того, у Львівській національній академії мистецтв створили пілотну програму з реставрації культурної спадщини, пошкодженої внаслідок війни. ЮНЕСКО підтримує її через дворічні стипендії для учасників, які спеціалізуються на реставраційних ремеслах.
Крім того ЮНЕСКО допомогло відновити підвал історичного житлового комплексу для викладачів Львівської політехніки, який був пошкоджений ракетним ударом 6 липня 2023 року. Підвал став укриттям для мешканців будинку.
Також ЮНЕСКО разом із партнерами використовувало супутникові знімки для моніторингу пошкоджень української культурної спадщини. У звіті про стан історичного центру Львова зазначено, що після початку повномасштабної війни у Львові захистили понад 40 об’єктів культурної спадщини. Для цього організація рекомендувала встановити вогнегасники та системи пожежної сигналізації у приміщеннях, а елементи інтер’єрів, наприклад вітражі або скульптури демонтували або закривали. Самі роботи проводили українські органи, а ЮНЕСКО здійснювало моніторинг заходів.
ЮНЕСКО також втручалось у містобудівні питання Львова. Цього року організація засудила «вандальну забудову історичного центру», повідомляє Ukrnet. Мова йде про будівництво готелю на площі Міцкевича, 9. Фахівці кажуть, що він не відповідає вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини». В ЮНЕСКО зазначили, що проєкт забудови на Міцкевича, 9 загрожує збереженню культурно-історичного середовища та порушує законодавство України. Станом на зараз у готелі ввечері вже включена ілюмінація і має вигляд майже завершеного будівництва.
Або ж у листопаді 2007 року бюро Українського комітету ICOMOS після виїзного засідання у Львові визнало незадовільним стан охорони культурної спадщини в історичному центрі міста, повідомляло Zaxid.net. Фахівці звернули увагу на проведення робіт без належної документації, зокрема під час реконструкції площі Ринок. В ICOMOS також зазначили, що для історичного центру Львова не було розроблено довгострокового плану збереження та реставрації.
Ще у 2010-2015 роках Комітет ЮНЕСКО вимагав перегляду забудови в районі львівської Цитаделі та території колишнього Францисканського монастиря.
Архітектор Юліан Чаплінський вважає, що повільність роботи організації пов’язана не стільки зі слабкістю ЮНЕСКО, скільки з тим, що організація не є органом влади. Вона може проводити моніторинг, направляти місії, готувати рекомендації та вимагати від держави заходів для збереження об’єкта, але виконувати ці вимоги мають українські органи влади:
«ЮНЕСКО дає рекомендації, а слідувати за ними чи ні, мусимо вирішувати самі».
Водночас за попередні десять років до повномасштабного вторгнення Львів не отримував коштів Фонду всесвітньої спадщини на реставрацію історичного центру. Основна допомога – це експертиза, моніторинг, документування пошкоджень та навчання.
У 2026 році ситуація змінилась: Комітет всесвітньої спадщини схвалив для Львова $77 тис. міжнародної допомоги з Фонду всесвітньої спадщини. Однак ці кошти не призначені на реставрацію якоїсь конкретної будівлі. За даними ЮНЕСКО, гроші спрямують на розроблення комплексного Плану управління об’єктом «Львів – ансамбль історичного центру». Завершити проєкт планують до 2028 року.
Додаткового фінансування для Львова на 2027 рік станом на зараз організація не виділяла, повідомили в ЮНЕСКО.
При цьому ЮНЕСКО не заперечили можливість фінансування конкретних пам’яток. В організації пояснили, що через Фонд всесвітньої спадщини можна отримати міжнародну допомогу на невідкладні заходи із захисту об’єктів. Запит на таку допомогу має подати українська сторона.
Чаплінський вважає, що ці приклади показують практичну цінність статусу: він створює планку, з якою місто має звіряти містобудівні рішення, а також надає доступ до міжнародної експертизи. Водночас ефективність механізму залежить від того, чи дослухаються у міськраді до порад і чи переведуть їх у містобудівну концепцію.
