Згідно з інформацією Львівської міської ради у Львові зареєстровані 2422 пам’ятки архітектури. Деякі з них датовані XIII та XIV століттями, але для того, щоб споруда так довго служила людям, їй потрібні постійний догляд і реставрація.
Доглядають та реставрують історичні споруди Львова не тільки міська рада, українські філантропи і самі мешканці будинку. З огляду на перипетії, яких сповнена історія Львова, є іноземні установи, зацікавлені в збережені історичної спадщини в прийнятному стані.
Однією з таких є Polonika – спеціалізована державна установа, створена у 2017 році за ініціативою міністра культури та національної спадщини Польщі. Інститут займається дослідженням, охороною, популяризацією та виданням матеріалів, присвячених польській культурній спадщині, що перебуває за межами країни. В його команді працюють фахівці з історії, мистецтвознавства, архітектури, архівознавства та реставрації, які спільно працюють над збереженням пам’яток польської культури. Головна місія організації Polonika полягає в збереженні матеріальних свідчень польської історії, відновленні пам’яті про видатних діячів і події, важливі для польської ідентичності.
Polonika отримує кошти на реставрацію від польського уряду, проводить тендер та знаходить українського підрядника. Тобто пам’ятку реставрують українці, а фінансує роботи польський уряд. Проєкт реставрації можуть розробляти польські експерти з допомогою українських фахівців.
Інститут уже багато років працює у Львові. «Львівська Пошта» зібрала найбільші реставраційні проєкти польських фахівців за останні роки.
Фрески в костелі єзуїтів
Після Другої світової війни колишній єзуїтський костел став книгосховищем, що призвело до значних пошкоджень інтер’єру. Внаслідок воєнних дій були знищенні цінні барокові фрески Франца і Себастьяна Екштайнів (1740–1743). У 2011 році в релігійній споруді знову почали звершувати богослужіння. Костел став греко-католицьким Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла.
З 2015-го Міністерство культури Польщі допомагало реставрувати фрески Екштайнів. Польсько-українська команда консерваторів до 2018 року відновила 360 м кв розписів у пресвітерії костелу.
У 2020 році Polonika розпочала консервацію фасадів, розроблену українською стороною. В межах проєкту фахівці реставрували кам’яні різьблені елементи і скульптури XVII століття, очистили камінь, видалили дефекти попередніх реставрацій, зробили знесолення, склеювання, ін’єкцію та початкову імпрегнацію.
Консервація охопила площу 374,02 м кв і передбачала відновлення декоративних вікон, капітелей, пінаклів, барельєфів із гербами, янголами, баранцями та інших архітектурних елементів.
Інститут також здійснив аварійно-консерваційні роботи на головному бароковому вівтарі храму, на які польський уряд виділив понад 341,5 тис. злотих (понад 2,5 млн грн за курсом 2020 року).
Вірменський собор
Вірменський собор є пам’яткою, яка поєднує різні традиції та стилі, створені протягом 600 років. Збудований він у другій половині XIV століття як хрестово-купольна базиліка в стилі, характерному для середньовічної Вірменії та Криму. За свою історію споруда зазнала численних змін.
Після Другої світової війни її використовували як склад, а в 2000 році передали Вірменській Апостольській Церкві. З 2006-го тут тривають реставраційні роботи. Проєкт фінансує Міністерство культури Польщі, а з 2018 року – Інститут Polonika. В 2020-му польські фахівці розпочали роботи з відновлення мозаїки Юзефа Мехоффера, які обійшлися польському уряду в 144 тис. злотих (понад мільйон грн за курсом 2020 року).
Окрім цього, Polonika відреставрувала в подвір’ї Вірменського собору дерев’яну Голгофу, вітраж Яна Генрика, здійснила роботи з консервації картини Антонія Туха, настінної поліхромії та частини даху.
Латинський собор – реконструкція і консервація органу та балкона
У 2018 році Інститут Polonika профінансував ремонт органу в пресвітерії Архикатедральної базиліки Успіння Пресвятої Богородиці (Латинської катедри) у Львові. Відновлення інструмента здійснював органобудівник Бернар Термен із Вільнюса під наглядом польського фахівця – професора Віктора Лияка.
Паралельно була здійснена консервація органної шафи та балкона. Елементи очищали, щілини заповнювали штукатуркою, а відсутні архітектурні деталі доробляли.
Polonika також проводила консерваційні роботи надгробків і підлоги в Латинському кафедральному соборі.
Польські урядовці виділили 57 тис. злотих (понад 420 тис. грн станом на 2020 рік) на консерваційні роботи на західній паперті катедри. Ще 90 тис. злотих (близько 666 тис. грн) коштувала консервація двох дерев’яних сповідалень XVIII століття.
У 79 тис. злотих (понад 580 тис. грн станом на 2020 рік) обійшлися польським урядовцям консерваційно-реставраційні роботи над картиною «Молитва в Гетсиманії».
У 2018-му розпочали відновлення вітражу «Богоматір Цариця Ангелів», на яке виділили 100 тис. злотих (майже 740 тис. грн станом на 2020 рік).
А ще Polonika здійснила консервацію та реставрацію трьох релікваріїв катедри, дерев’яних канонічних стійл із пресвітерію, бічного вівтаря «Преображення Господнє» та семінарської каплиці.
Реставраційні роботи в церкві Святого Антонія у Львові
У цьому храмі Polonika здійснила консервацію настінного живопису каплиці Святої Варвари та Святого Йосипа. У 2021 році фахівці виконали роботи з дезінфекції, укріплення, знесолення шару живопису та заповнення його втрат, поновили вапняно-піщані та санаційні штукатурки, відсутні елементи поліхромної композиції та архітектурні деталі.
Це допомогло зупинити руйнування історичної тканини й повернути каплиці естетичну та художню цінність. Орієнтовна вартість робіт становила 100 тис. злотих (близько 640 тис. грн у 2021 році).
Реставрація скульптури Святого Яна з Дуклі
Барокова кам’яна фігура Яна з Дуклі, датована XVIII століттям, тривалий час прикрашала криницю бернардинського монастиря.
Реставрація, виконана Тарасом Олещуком, тривала кілька місяців. Фігура очищена від забруднень, були усунені пошкодження, поновлені втрачені елементи. Перед поверненням фігури інститут Polonika реставрував саму криницю монастиря.
Скульптуру вже привезли до Львова і поставили на місце.
Реставрація інтер’єру Львівського музею релігії
У трапезній постдомініканського монастиря у Львові, побудованій у XVI столітті, тривали рятівно-консерваційні роботи, розпочаті в 2021 році. Через погану збереженість ліпного оздоблення XVIII століття та розписів XIX століття фахівці здійснили технічну консервацію стін і склепіння, зняли перефарбування, усунули тріщини, укріпили штукатурку та реконструювали втрачені елементи.
Завдяки реставрації, виконаній за програмою інституту Polonika, українські фахівці відновили художні цінності інтер’єру. Архів, через який утворилися тріщини, бо було надмірне навантаження, перенесли, а моніторинг підтвердив стійкість конструкції. Відреставровану трапезну використовують як виставковий і концертний зал.
Терміновий ремонт Центрального державного історичного архіву
У Львові закінчують монтаж тимчасової захисної конструкції для склепіння першого поверху Центрального державного історичного архіву, розташованого в колишньому монастирі бернардинів (XVII століття). Надмірна вологість стін і навантаження, створене архівними фондами, спричинили руйнування однієї з опорних стін. Інститут Polonika профінансував встановлення опор і заміну дощової каналізації. Це тільки перші кроки для захисту будівлі.
Експертиза 2021 року виявила серйозні пошкодження перекриттів та стін через підвищення ґрунтової вологи і неправильне відведення дощової води, а також навантаження, створене архівними фондами. Львівська міська рада, яка є власницею будівлі, профінансувала розробку проєктно-кошторисної документації щодо цих робіт. Подальші дії залежатимуть від ретельних досліджень і підготовки нових проєктів, що дозволять остаточно стабілізувати стан споруди.
У архіві зберігаються документи, які охоплюють період від Галицько-Волинського князівства до 1940-х років. Колекції містять матеріали про історію Львова, Галичини, місцеве самоврядування, церковну документацію, а також документи часів Речі Посполитої, Габсбурзької монархії та міжвоєнного періоду.
У коментарі «Львівській Пошті» виконувач обов’язків керівника інституту Polonika Кондрат Сабаль розповів, що стіни архіву так потребували ремонту, що у випадку прильоту російської ракети в сусідні будинки могли просто завалитися. Тому реставрацію почали пришвидшеними темпами.
Перелік реставраційних робіт, здійснених інститутом Polonika, неповний. Він провів відновлювальні роботи в десятках каплиць на Личаківському та Янівському кладовищах, де поховані польські громадяни Львова. Установа допомагає реставрувати історичні вітражі, монументи та архітектурні об’єкти нашого міста.
Королівська кам’яниця, Львівський історичний музей
Королівська кам’яниця побудована в 1580 році за проєктом архітектора Пйотра Барбона на основі двох готичних будівель, придбаних грецьким купцем Костянтином Корняктом у 1571 році.
У 2020-му інститут Polonika профінансував реставрацію історичної зали на першому поверсі кам’яниці. Були, зокрема, видалені цементні розчини, захищена автентична штукатурка та вирівняна колірна гама інтер’єру. Реставрацію проводили паралельно з консервацією ренесансних фресок у представницькій залі, яку фінансувало Міністерство культури та національної спадщини Польщі.
18 червня 2024 року розпочався наступний етап реставрації палацу Корнякта. «Львівська Пошта» поспілкувалася з архітекторами та спеціалістами, які відновлюють цей історичний об’єкт.
Фахівчиня з охорони культурної спадщини інституту Polonika Марта Кручинська розповіла, що скульптури короля та шістьох лицарів, які прикрашали аттик палацу Корнякта на площі Ринок, 6, не повернуть.
«У нас нема можливості склеїти скульптури так, щоб вони не загрожували безпеці перехожих. Тому на аттику встановлять копії, а відновлені оригінали стануть експонатами історичного музею», – пояснила вона.
Скульптури демонтували восени й передали на реставрацію. Зі слів головного архітектора проєкту з української сторони Остапа Василини, скульптури є прикладом тогочасного народного мистецтва, оскільки могли бути створені різними майстрами і мають помітну непропорційність, як-от короткі ноги та довгі руки. Проте це може вказувати на автентичність і культурну цінність архітектурного ансамблю. Станом на сьогодні значна частина авторської різьби втрачена, форми сильно пошкоджені.
А ось фігури дельфінів, які були розміщені на будинку, в задовільному стані. Їх планують повернути на місце після реставрації вже навесні.
Фахівці також укріпили аварійні стіни аттика, потинькували частину фризу над третім поверхом, очистили кам’яні віконні обрамлення та видалили відшарований тиньк. Міхал Вітковський, експерт інституту Polonika і представник музею-палацу короля Яна III у Вілянуві, зазначив:
«Цей аттик – найстаріший у Львові та є одним із найцінніших не тільки на заході України, але й загалом на території колишньої Речі Посполитої. Його, найвірогідніше, встановили у рік закінчення спорудження кам’яниці, тобто в 1580-му, або наприкінці 1570-х. На щитах лицарів є літери «КОК» – початковий варіант герба Корняктів – перших власників кам’яниці».
Міхал Вітковський каже, що ґрунтовне вивчення будинку датоване початком XX століття, коли споруду переформатували під музей. Нижня частина кам’яниці (до другого поверху) має пізньоготичну структуру з глазурованою цеглою, готичними швами та кам’яними деталями. З XVII–XVIII століть збереглися міжповерхові й міжвіконні карнизи, що мають схожість з іншими будинками на площі Ринок, такими як кам’яниця Гепнерів.
Із настанням холодів реставраційні роботи в будівлі припинять до весни. Відновлення скульптур продовжать на Львівській скульптурній фабриці.
Відновлення палацу Корнятка стало найдорожчим проєктом в історії польського інституту. Орієнтовна вартість робіт сягає 2,8 млн злотих (28,6 млн грн). Проте у вартість проєкту не ввійшла реставрація аттика і скульптур, тому установа отримає на це додаткові гроші.
