Український волонтерський сектор поступово переходить від боротьби за ресурси до системної співпраці між громадськими організаціями, бізнесом, державою та окремими людьми. Про це говорили учасники волонтерського KD форуму, що відбувся 11 вересня у Львові. Серед головних тем – довіра й репутація, партнерство великих і малих організацій, ефективне використання ресурсів та те, як вимірювати реальний вплив ініціатив.
Від конкуренції до партнерства
Одна з головних тез форуму – співпраця не має будуватися за принципом «дайте нам ресурс». Натомість організаціям пропонують переходити до моделі «давайте зробимо це разом».
Розмір чи статус організації не повинні визначати її цінність. Кожен партнер має розуміти, яку експертизу, контакти чи інші ресурси він може запропонувати іншому.
Водночас перед початком співпраці важливо домовитися про ролі, відповідальність, очікування та внутрішні процеси. Якщо під час роботи виникають проблеми, їх радять не приховувати, а говорити про них якомога раніше. Це дозволяє зберігати довіру та разом шукати рішення.
Також організаціям радять не братися за кожну привабливу можливість. Якщо проєкт не відповідає основній діяльності, краще долучитися до нього як партнер, а не намагатися самостійно реалізувати все.
Довіра – теж ресурс
Окремо учасники говорили про перевірку потенційних партнерів. Важливими є юридичний статус організації, її репутація, попередній досвід, рекомендації та можливі зв’язки з російськими структурами, якщо мовиться про закордонні ініціативи.
Водночас представники бізнесу зазначали, що значну роль у виборі партнерів відіграють особисті рекомендації та роками напрацьована репутація. Якщо компанія вже знає людей або організацію і довіряє їм, це може суттєво скоротити шлях від першого контакту до спільного проєкту.
Тому репутацію називали окремим видом капіталу. Вона формується роками, але може дозволити швидко залучати значні ресурси.
Вплив – не обов’язково авторство
Міряти власний вплив можна тим, наскільки довго ідея може існувати без свого автора. Якщо започатковану ним практику підхоплюють інші люди, розвивають її та зрештою роблять звичною, це означає, що початкова ініціатива спрацювала.
Ще одна важлива тема форуму – як оцінювати результат роботи волонтерів та громадських організацій.
Також запропонували враховувати кількість людей, яким після вирішення певної проблеми більше не потрібно через неї страждати.
У такій моделі особистий внесок поступово стає непомітним – натомість результат стає спільним. Саме об’єднання навколо однакових проблем, за словами учасників, уже допомогло змінити частину правил роботи волонтерського сектору та взаємодії з державою.
Чого бізнес очікує від волонтерських проєктів
Представники бізнесу зазначили, що в умовах затяжної війни отримувати фінансування стає складніше. Компанії хочуть розуміти, який конкретний результат принесе їхній внесок.
Тому замість загальних емоційних закликів ефективніше показувати, як саме працює проєкт, який результат він може дати та чому саме ця організація здатна його реалізувати.
Для бізнесу важливі не лише цифри. Серед критеріїв вибору партнерів називали репутацію, відповідність цінностям компанії, соціальну відповідальність та реальний досвід.
Також громадським організаціям радять враховувати специфіку потенційного партнера. Наприклад, міжнародні компанії можуть мати внутрішні обмеження щодо фінансування військових потреб. Тому ефективніше звертатися до бізнесу з тими запитами, які відповідають його можливостям і політикам.
Соціальна відповідальність стає частиною бізнесу
Окремо говорили про те, що бізнес дедалі частіше сприймає соціальну відповідальність не лише як благодійність, а і як частину власної стратегії.
Публічно показувати результати допомоги, на думку учасників, нормально. Соціальні проєкти можуть працювати і як сучасний маркетинг, і як частина бренду роботодавця.
Для працівників важливим стає не лише рівень зарплати, а й те, які цінності має компанія, як вона поводиться під час війни та який внесок робить у суспільство.
Одним із таких напрямів назвали працевлаштування ветеранів та підготовку компаній до їхнього повернення. Водночас учасники наголошували: недостатньо просто чекати на повернення військових – бізнесу потрібно заздалегідь розуміти, як із ними працювати, і залучати до цього організації з відповідною експертизою.
«Допоможіть» перетворюється на «зробімо разом»
Загалом дискусія на форумі показала зміну підходу до волонтерської роботи. Мовиться не лише про те, щоб знайти гроші на черговий проєкт, а про побудову довгострокових зв’язків між громадським сектором, бізнесом і державою.
Учасники говорили про необхідність довіряти, але водночас перевіряти партнерів, чітко визначати власні межі та спеціалізацію, не боятися ділитися ідеями й дозволяти їм розвиватися без прив’язки до конкретного автора.
У такій моделі головним результатом стає не те, скільки зробила одна організація, а те, скільки людей об’єдналися навколо проблеми та наскільки довго рішення працюватиме після завершення окремого проєкту.
