Наталя Місюк добре знається на тому, як популяризовувати українську мову та читання. Зокрема, тривалий час вона це робила з допомогою свого дітища – «Давай займемось текстом». Відносно недавно шахраї привласнили фейсбук-сторінку проєкту – про цей випадок ви можете почитати у матеріалі медіа «Львівська Пошта».
Ще тоді у розмові Наталя зізналася, що її не надто засмутив цей інцидент: «Мені постійно пишуть слова підтримки поціновувачі «Давай займемось текстом», це дуже приємно. Але водночас я розумію, що заблокували якусь маленьку частину діяльності, а не джерело. Й на збудованому мною фундаменті можна почати будь-що».
І ось одного липневого дня ми знову зустрілися з Наталею, аби поспілкуватися про її нову практику – навчання кенійців мистецтву написання дитячих книжок. Й про письменницькі лайфгаки вона знає не з чуток, адже написала вже не одну книгу. Як відбулося знайомство зі студентами, про що вони хочуть писати та що об’єднує кенійців та українців – далі в матеріалі.
Мистецький центр у місті Найробі
Як взагалі трапилося, що Наталя стала єдиною українкою-лекторкою цього курсу, вона розповіла невеличку передісторію. В Найробі, столиці Кенії, є район Кібера – це міські нетрі, дуже бідний район, де проживає близько мільйона людей. «Приблизно 15 років тому тут почалася історія мистецького центру Kibera Arts District Там три мистецькі галереї, студія гарячого скла, дитяча артстудія та мистецька резиденція. Також на території розташовані десять творчих студій. Місцеві дуже шанують цей мистецький центр, бо для них він – це світло, яке допомагає долати тяжкі часи. Ним опікуються активісти – Патрік Отієно і Сантана Сіно», – каже Наталя.
Водночас Посольство України в Республіці Кенія провело тут майстерку з української традиційної вишивки хрестиком. Вона припала до душі місцевим, бо подібного у Кенії немає. Власне, наші дипломатичні представники познайомили Наталю з активістами цього центру, який здобув грант від організації NABU, що займається подоланням неписьменності у світі. За його умовами, світ мають побачити три дитячі книги, щоб найменші могли їх читати, зокрема й у мобільному застосунку безоплатно. Патрік і Сантана запросили Наталю допомогти місцевим письменникам-початківцям у створенні їхніх дитячих книг.
Яка вона – Кенія? І чи багато ми знаємо про Африку
Перед початком курсу Наталя провела ґрунтовне дослідження про країну, й готувалася дуже довго: «Пошуки інформації тривали кілька місяців. Щастя, що я добре володію англійською мовою, бо українською мало що можна знайти, особливо про Кенію. Африка величезна й різноманітна, зокрема й в плані культури», – каже письменниця.
Й додає, що занурювалася у різноманітні культурні пласти континенту – від фольклору до кінематографу. Дивилася не тільки фільми, а й серіали, подібні до українських, які показують на телеканалах. Наталя каже, що звертала увагу не тільки на сюжет, але й на побутові речі на фоні, адже саме звичайні повсякденні деталі можуть сказати про країну і її людей.
І зі здобутими знаннями вирушила на першу онлайн-зустріч зі своїми слухачами – сімома письменниками.
Що спільного між нашими народами та як тривають заняття
Робота інтенсивна – заняття проводять англійською мовою двічі на тиждень й тривають по дві години. Курс розрахований на місяць. Наталя каже, що її учні напрочуд старанні: «Домашнє завдання виконують на 100%. Й дуже спраглі до знань, чудово пишуть, відкриті, надзвичайно тактовні. Вони мають мільйон ідей та хочуть їх перетворити на книжки».
Й теми для своїх майбутніх творів обирають цікаві. «Одна дівчина пише про те, як дитині пережити розлучення батьків. Це подається у такій доступній для малят формі. А ще один слухач думає над історією про уявного друга. Також є робота присвячена обачливості, а ще одна – про подолання страхів. Мене захоплює їхня відданість творчості і спільноті, сміливість говорити з дітьми про складне, а також яскравість творчих задумів. Насправді я вчуся у них не менше, ніж вони в мене», – каже наша співрозмовниця.
Під час своєї роботи зі слухачами курсу Наталя зверталася до книжок, які знайшла у тому ж застосунку від організації NABU, а також й до своїх творів, адже точно знає, що хотіла сказати їхня авторка. Але й згодилися як приклади й відомі мультики й книги, наприклад, «Том і Джеррі» чи «Гаррі Поттер», завдяки яким можна пояснити, як вибудовуються портрети персонажів або захопливий сюжет.
Протягом занять, окрім розмов про тонкощі письменницького фаху, Наталя розповідає про Україну, зокрема про те, що у нас є різні сезони, своя культура, їжа, різноманіття тваринного й рослинного світу, водночас не оминає й тему війни. Й додає, що в Кенії зимують наші лелеки. Такий ось повітряний місток між нашими країнами.
Ще вона помітила, що в українців та кенійців є важлива спільна риса: «Вони дуже люблять дітей – це велика цінність і радість. І ще поважають старших. Це нас об’єднує». Крім того, у них є прикраси, схожі на українські силянки, також кенійці будуть житло, які чимось побідні на наші хати-мазанки.
Говорячи про свій викладацький досвід, Наталя не приховує свого захоплення. Попри початкові хвилювання, зустріч із новою аудиторією перевершила всі очікування: «Це такий крутий досвід. Мені відгукуються різні культурні моменти, література. І також бачу, наскільки вони потребують цієї творчості. Це проявляється в старанно виконаних домашніх заняттях, мотивації, уважності до деталей. Я дуже вболіваю за своїх учнів».
Нагадаємо, що в Україні створили нову літературну премію «Воля». Вона матиме три номінації: за найкращу прозову книжку, найкращу документальну книжку та найкращу документальну книжку іноземного автора про Україну, перекладену українською мовою.
