Після повернення з фронту військові намагаються знайти себе у цивільному житті: одні повертаються до звичних справ й праці, інші ж кардинально змінюють сферу діяльності. Як це сталося з Валерієм Венчковським, будівельником, який став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Після звільнення з військової служби він почав робити тайське морозиво – його ще називають смаженим – під власним брендом Kaval’e. Як і коли виникла така ідея, родинний проєкт «Про100» та про плани на майбутнє родина Венчковських розповіла «Львівській Пошті».
Спочатку була кава
Kaval’e – справа родинна. Дружина Валерія Лідія каже, що ідея започаткувати бізнес виникла кілька років тому. Чоловік давно працював на будівництві, однак хотів займатися чимось кардинально іншим. «Розглядали різні варіанти, але на той момент, як кажуть, це було не на часі: пандемія коронавірусу, народження третьої дитини, початок повномасштабного вторгнення. Коли чоловік був на війні, подарував мені невеличку точку торгівлі кавою. Оскільки я була з трьома дітьми, на жаль, з бізнесом не склалося», – зізнається Лідія.
Водночас Валерій каже, що коли випадала вільна хвилинка, дивився відео виготовлення тайського морозива. А побратими, серед яких, зокрема, були й бізнесмени, розповіли про одного підприємця з Дніпра, який займався такою діяльністю. Переглянувши його ютуб-канал, наш співрозмовник поволі визначав стратегію розвитку власної справи. Й повернувшись додому почав її втілювати в життя.
У назві Kaval’e, до слова, заховані ініціали двох їхніх собак кане-корсо й ім’я власника – Валерій. Проте, жартує чоловік, на самому лого зобразили песика іншої породи, бо домашні улюбленці занадто серйозно виглядають.
Для морозива, наголошують Венчковські, використовують натуральні інгредієнти. А головними дегустаторами є їхні діти. «Вони завжди скажуть, що варто додати, чого бракує. Нашою головною підтримкою є донька Анастасія. Їй скоро виповниться 16 років. Вона допомагає, займається веденням сторінок у соцмережах. Крім того, донька любить випікати торти, робити тістечка й макарони», – веде далі Лідія.
Проєкт «Про100»
Лідія зазначає, що чоловік хотів займатися чимось, що тішить людей, насамперед дітей: «Ми не тільки робимо морозиво, а й даруємо емоції. Діти бачать, як їхня порція з рідкого молока перетворюється на морозиво з топінгом або ж фруктовим пюре».
З цього бажання народився проєкт «Про100». Його суть полягає в тому, щоб ділитися радістю та емоціями з дорослими й дітьми. Родина Венчковських, спакувавши усе приладдя для виготовлення смаженого морозива, їздить, зокрема, у дитячі будинки та реабілітаційні центри.
«На перший погляд, зробити морозиво просто, але це не зовсім так. І ми пропонуємо зробити порцію самостійно. То така річ можна сказати, терапевтична. Цим проєктом хочемо показати, що не можна забувати про дітей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах, а також за хлопців і дівчат, які перебувають на реабілітації. Коли бачиш ці радісні погляди, тебе просто переповнюють емоції, які й словами важко описати. Після таких зустрічей повертаєшся додому заряджений позитивом й натхненням», – зізнається Лідія.
Створити простір для своїх
На досягнутому Венчковські зупинятися не хочуть. У планах – купівля додаткового обладнання для виготовлення морозива, розширення асортименту тощо. Проте, каже дружина військового, восени або взимку подружжя планує податися на грант для створення свого простору, де матимуть змогу працювати ветеранські бізнеси.
Водночас вони хочуть зробити цей простір дружнім для дітей, зокрема тих, що мають інвалідність або ж постраждали внаслідок війни. «Також для дітей проводитимуть майстерки, наприклад, з малювання або виготовлення ляльок-мотанок. Пізніше хочемо продавати ці речі на ярмарках, а гроші перераховувати на потреби військових. Роблячи щось власними руками, дитина почувається причетною до чогось важливого, що приносить користь», – ділиться своїм задумом ветеран.
Для Венчковських їхнє морозиво – це щось більше ніж просто продукт. Насамперед це про щирі емоції, які можна подарувати дорослим і дітям.
Нагадаємо, що раніше ми писали про ветерана Артура Домчака, який займається дизайном інтер’єрів, Сергія Жуковського та його бізнес «Сушена радість», Андрія Каспшишака, який відкрив видавництво «Майстерня історій «Мрієлов».
