Вимоги часу докорінно змінюють розуміння про те, чим мають бути бібліотеки для суспільства. Вони поступово відходять від свого стереотипного образу — сховища для літератури, до якого звертаються, щоб позичити ту чи іншу книгу. Бібліотеки перетворюються на громадські простори, які можуть дати читачам та читачкам значно більше: спільноту однодумців, участь у суспільно важливих процесах, нові навички та можливості.
«Львівська Пошта» відвідала чотири сучасні бібліотеки Львова, у цьому матеріалі розглянемо перші дві.
URBAN бібліотека: книги, коворкінг, події
URBAN бібліотека є філією №8 Львівської муніципальної бібліотеки. Раніше вона знаходилася біля пам’ятника Федоровичу, проте у 92-му році переїхала у будівлю між Львівським національним університетом Франка та Львівською політехнікою, що на вулиці Устияновича, 4. Сучасний простір відкрили вже у 2018 році — так і з’явилася URBAN бібліотека. Як розповіла «Львівській Пошті» завідувачка Наталія Процишин, таку назву обрали саме через розташування: в обох найближчих вишах є архітектурні факультети. Цей фактор також вплинув на те, що у бібліотеці можна знайти чимало літератури відповідної тематики.
«Наш простір ми використовуємо не тільки для видачі книжок, а також і як коворкінг. У нас все безкоштовно, дозволяємо працювати всім. Через розташування тут дуже багато студентів, тож більшість наших відвідувачів — це люди від 17 до 40 років», — додала Наталія.
Завідувачка вважає, що головними якостями обслуговування бібліотеки є сам простір та його наповнення. У приміщенні справді дуже світла та затишна атмосфера: білі стелажі, заставлені різноманітними книгами, різноколірні м’які меблі та декор, безліч рослин у вазонах. Також тут є кухня, на якій можна розігріти їжу або ж взяти каву за символічну плату.
«Коли простір оновлений, сучасний, люди хочуть приходити. Важливим є й оновлення фонду. Останні роки серед молоді став популярним нон фікшн», — пояснила вона.
Окрім цього бібліотека активно співпрацює з громадськими організаціями: тут проходить чимало подій, що залучають додатковий потік відвідувачів. Завідувачка зауважує, що у докарантинний період не було жодного дня, коли тут не проводили хоча б одну.
Серед цих подій можна знайти щось корисне я для дорослих, так і для дітей.
«Зараз у нас щовівторка працює школа шахів від Shelter-Friendly Lviv для дітей. Раніше від громадської організації «Платформа трансформації» була школа вихідного дня для дітей військових та переселенців від трьох до одинадцяти років», — розповіла Наталя Процишин.
З початку повномасштабного вторгнення в URBAN бібліотеці проводили курси української мови для ВПО. Наталя ділиться, що зараз вони втратили свою популярність та жартівливо припускає: можливо, всі вже вивчили. Також серед місцевих мовних курсів проєкт «Сувіато: спільно» продовжує навчати англійської. Нерідко тут можна побачити й презентації книг або ж події ГО «Феміністична майстерня».
Бібліотека має загальну читацьку систему, яка об’єднує всі 49 бібліотек мережі. Це дозволяє записатися у будь-якій локації й при цьому не бути прив’язаним лише до неї.
На кухні, про яку ми згадували раніше, поставили контейнери, у які збирають пластик на перероблення: його використовують для створення протезів.
«Стараємося тримати руку на пульсі часу, розглядати потреби, які зараз у нас є. У нас також проходять благодійні події, кошти з яких перераховують на ЗСУ», — поділилася Наталя.
Львівська обласна бібліотека ім. Іваничука
У самому центрі Львова, на площі Ринок, 9, знаходиться ще одна «бібліотека третьої хвилі»: Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука. Її команда під керівництвом директорки Тетяни Пилипець ще з часів АТО активно працює на перемогу України, встигаючи поєднувати це з іншими культурними та бібліотечними процесами.
«До початку Східної війни, або принаймні до Великої війни, я вболівала за технічну реформацію бібліотек, за те, щоб ми наздоганяли зразки європейських колег з інформаційних послуг, хоча б років на 50 добігли до них», — поділилася з «Львівською Поштою» Тетяна.
Директорка вважає, що для бібліотеки важливо бути самовизначенню та віднайти свою умовну спеціалізацію. Проте вона впевнена, що не можна відкидати й умови воєнного часу: «бібліотеки повинні функціонувати в межах історії Великої війни, не вижити, а функціонувати якісно».
«Наша бібліотека функціонує також і як волонтерський центр, як шелтер. З початку повномасштабного вторгнення цей процес вже викристалізувався, працює ніби у великій зв’язці. Зараз наша волонтерська діяльність зосереджена на благодійних ярмарках», — пояснила Тетяна Пилипець.
Для цього тут впродовж тижня організовують волонтерські майстер-класи. Люди відвідують їх за донат, який йде у фонд зборів бібліотеки, а вироби згодом продають на ярмарку на вихідних — також для закриття потреб захисників та захисниць.
Проте не ярмарками єдиними: у бібліотеці плетуть маскувальні сітки (за специфічною методикою, як каже директорка), шиють постільну білизну для військових шпиталів, крім того, раніше тут реалізували чимало інших подібних ініціатив.
Не зупиняється і все, що стосується книжок:
«У нас, напевно, вже аж надмір літературних презентацій. Тепер ми багато присутні в медійному просторі, і маємо проблему вибору якості подій: чи ми можемо вирішувати, гідна чи ні людина презентувати тут умовну книжку? Проте мусимо поставити якесь сито, тому що інколи по буднях у нас буває три-чотири події», — поділилася директорка.
Це стало великим викликом для бібліотеки, проте, додає Тетяна, вони все ще відкриті для пропозицій. Наразі установа не отримує фінансування, тож бере гонорар з презентацій книгами: це допомагає поповнювати фонд сучасною українською літературою.
Оберти набирає й «Всеукраїнський форум військових письменників». Це літературний фестиваль, що вже сім років об’єднує військових авторів та знайомить суспільство з їхньою творчістю. Ініціативу започаткувала бібліотека імені Іваничука разом з фестивалем «Кальміюс» на сході України. Тепер форум запрошують приєднатися до подій у різних куточках нашої держави. Також нещодавно бібліотека завершила річну програму презентації збірки «#Голоси» — антології військових письменників.
Серед інших мистецьких доповнень простору — співпраця з театральною студією ArtEra, яка виступає з сюжетами світової та української класики, сучасних авторів та авторок. У цьому театрі грають різні вікові категорії молоді: як студентство, так і діти від п’яти років. Також у цих стінах знайшла прихисток соціальна фотостудія Ігоря Машталєра та мистецька галерея.
«Бібліотека, яка зараз не буде корисна суспільству, не має шансів вистояти. У війні ти отримуєш суспільну адвокацію, тому що твоя установа стає домом у найширшому розумінні. Реформування – це не те питання, де ти завмер і чекаєш, коли це станеться. Воно може не статися за твоє життя, так само як ти можеш ніколи не побачити розвитку своєї країни, але ти будеш точно знати, що вона на цьому шляху», — підсумувала Тетяна Пилипець.
