Сланцеве пекло

Які небезпеки для Львівщини від видобутку сланцевого газу?

У Львові у квітні відбувся інформативно-роз’яснювальний семінар, організований представниками компанії “Шеврон Україна”, на якому представники компанії мали би пояснити депутатам облради, як буде відбуватися виробництво сланцевого газу на Олеській ділянці. Але вже вкотре представники Шеврону показали свою повну некомпетентність з цього питання. Навіть не відповіли на такі елементарні питання як: “яка щільність населення в Пенсильванії і на Олеській ділянці?”, “скільки водозаборів централізованого господарсько-питного водопостачання в Пенсильванії і на Олеській ділянці?”, “скільки національних парків у Пенсильванії і на Олеській ділянці?”. 
Для представників Шеврону роз’яснив три тези: 1. Застосування технології видобутку сланцевого газу за допомогою свердловин на Олеській ділянці спричинить отруєння питної води в Західному регіоні України. 2. Розміщення свердловин на сланцевий газ на Олеській ділянці суперечить вимогам існуючого законодавства України. 3. Сланцевий газ на Олеській ділянці відсутній.
Можливо, мої пояснення вплинуть на уявлення прихильників сланцевого газу.
Отже, прихильники видобування сланцевого газу і, навіть, деякі противники кажуть, що потрібно дати можливість компанії  Шеврон дозволити пробурити і випробувати три свердловини і довести, що сланцевого газу на Олеській ділянці є дуже багато і що ця технологія є екологічно безпечною. 
Ось, наприклад, перша свердловина біля с. Зарудці Жовківського району (в межах Олеської ділянки). Як відомо, біля с. Зарудці розташований Зарудцівський водозабір і біля водозабору є станція другого підйому, яка далі перекачує воду Північної групи артезіанських водозаборів для централізованого господарсько-питного водопостачання м. Львова.
Закачування під тиском у свердловину на сланцевий газ хімічного розчину (20 000 м3), у тому 2,0% (400 т) хімічних реагентів (переважно бензол, метилбензол, етилбензол та толуол),  безумовно, спричинить отруєння питних підземних вод. Як відомо, бензол – викликає рак, недостатність кісткового мозку. 
Захистити водозабір від такого техногенного отруєння неможливо. Наявні природні розломи (зони поширення тріщин), які розбивають товщу на окремі блоки, сприяють інфільтрації хімічних розчинів і забрудненню підземних вод не тільки на ділянці свердловини, але і далеко за її межа­ми. Закачування під тиском великої кількості бензолу саме в цю свердловину спричинить отруєння питних підземних вод усіх артезіанських водозаборів  Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини північніше р. Дністер. 
Тобто, саме тільки від однієї свердловини постраждає населення, яке п’є воду з артезіанських водозаборів. А це вже мільйони людей. За методикою (журнал „Нафтова і газова промисловість України”, 2011, 2012) свердловини на сланцевий газ розташовують на перетині розломів, тобто використовують наявну природну тріщинуватість. Гідрогеологи знають, що на перетині розломів знаходяться великі родовища питних підземних вод.
Друга свердловина на території Червоноградського гірничо-промислового району, в межах Олеської ділянки знаходяться дев’ять діючих вугільних копалень Червоноградського гірничо-промислового району, це більше 100 км2 шахтних полів. 
Проводити підземні роботи по видобутку вугілля з тисячами робітників під землею і роботи по видобутку сланцевого газу з проведенням вибухів у сланцях, що призводять до землетрусів потужністю більше 4,7 балів за шкалою Ріхтера, – це вже не звичайні екологічні ризики, як каже дехто. За такої потужності землетрусу люди безперечно загинуть. А люди, це не колорадські жуки, яких треба знищити.
Третя свердловина на території регіонального ландшафтного парку “Стільське Горбогір’я”. На території Олеської ділянки розташований регіональний ландшафтний парк “Стільське Горбогір’я”, національний парк “Північне Поділля” та ін. Якщо розмістити в національному парку сланцеву свердловину, яка займає майданчик площею 40 га, то буде знищений національний парк, знищена краса.
Ось вам наслідки тільки трьох свердловин, які хочуть дозволити пробурити Шеврону. А якщо буде 100 сланцевих свердловин? Тяжко уявити що трапиться, але сланцеве пекло буде точно. Щоб зрозуміти, чи отруєна вода, потрібно зробити аналіз на вміст бензолу (ГДК у питній воді – 0,001 мг/л). 
На заході України, і зокрема на Олеській площі, є сотні водозабірних свердловин централізованого питного водопостачання, Олеська ділянка розміщена в третьому поясі зони санітарної охорони водозаборів. 
Законодавством України заборонено на території зони живлення водозаборів підземних вод (у третьому поясі зони санітарної охорони водозаборів) закачувати в підземні горизонти отруйні хімічні розчини і заборонено розташовувати на поверхні в ставках-накопичувачах зворотні токсичні води.  Санітарно-захисна зона  ставка має бути не ближче, ніж за 3 км до населених пунктів. А в нас така щільність населення, що ніде це розмістити. До відома, щільність населення в Пенсильванії, де проводиться видобуток сланцевого газу – 1 людина на 1км2, на заході України – 120 людей на 1км2.
На території Олеської ділянки є сотні населених пунктів (сіл, міст, обласний центр Івано-Франківськ). Законодавством України не передбачено на території населених пунктів здійснювати роботи по видобутку сланцевого газу. 
Тепер про відсутність сланцевого газу на Олеській ділянці. 
Науковці Львівської філії Українського державного геологорозвідувального інституту здійснили аналіз опублікованих та архівних матеріалів щодо вмісту органічної речовини у сланцях Олеської ділянки та в Польщі. Ця інформація опублікована в журналі “Мінеральні ресурси України”, 2012, № 2. Якщо у США вміст керогену у сланцях в середньому становить 35% (потужність покладу – 50-250м), у Польщі – 3% (потужність опробуваного інтервалу – 5-10м), то на Олеській ділянці Львівщини – 0,5% (потужність опробуваного інтервалу – 5-10м). У США ділянки із вмістом керогену менше 10% не розробляються. 
Технологія видобування сланцевого газу за допомогою свердловин відома у США із 1821-го. Синонімом терміну сланцевий газ та сланцева нафта є горючі сланці. Це тверда корисна копалина (руда), що складається зі сланцю та керогену (твердої органічної речовини). Кількість керогену у руді коливається від 10-15% до 60-80%. 
З горючих сланців (сланець + кероген) хімічним способом продукують сланцевий газ (при розчиненні в бензолі і толуолі керогену отримують метан, діоксид вуглецю і воду, екзотермічна хімічна реакція відбувається під тиском 3,5 МПа і температурі 380-500 оС), методом піролізу – сланцеву нафту (вуглеводні виділяються як пара коли кероген нагрівається між 300-660 оС при відсутності кисню) або органічна речовина цієї своєрідної руди просто спалюється в печах і, таким чином, отримують тепло. 
У США набув розвитку процес переробки керогену з отриманням сланцевого газу і сланцевої нафти за допомогою свердловин методом гідророзриву. Він є дуже і дуже екологічно небезпечний. 
Метод гідророзриву для сланцевих свердловин об’єднує три процеси:
1. Проведеня вибуху у свердловині – щоби в руді утворилися тріщини і кероген відділився від породи.
Найбільше покладів руди в Америці сконцентровано на глибині 180-500 м. Глибина залягання сланців у Польщі – 2 км, а на Олеській ділянці 2-4 км. 
На американських неглибоких родовищах (до 1,5 км) вибухи викликають землетрус потужністю до 4,7 балів за шкалою Ріхтера, для Олеської ділянки (глибина залягання сланців 2-4 км) необхідно здійснити вибух, що викличе  землетрус потужністю більше 5 балів за шкалою Ріхтера. Під час вибуху тріщини утворюються не тільки в породах сланцю, але і у всій товщі, що покриває пласт сланцю до поверхні землі. На неглибоких американських та австралійських родовищах керогену з прожилковою текстурою внаслідок вибуху тріщини відділяють кероген від породи на відстані біля 50 м від стовбура горизонтальної свердловини. На всіх інших родовищах керогену світу (Південна Америка, Азія, Африка та Європа) переважає тонковкрапленна текстура, то внаслідок вибуху тріщини не відділяють кероген від породи навіть безпосередньо біля стовбура горизонтальної свердловини. Саме цим пояснюється той факт, що на теперішній час промислове видобування сланцевого газу є тільки в США і Австралії. В інших країнах (Китай, Англія, Польща, а також Юзівська ділянка в Україні) технологія видобування сланцевого газу “свердловинним” способом не дала і ніколи не дасть промислового видобутку. 
2. Закачуванням у свердловину під тиском суміші (20 000 м3 розчинів з прісної води, піску, хімічних реагентів (2 % або 400 т)  (переважно бензол, метилбензол, етилбензол та толуол) здійснюється розкриття утворених вибухом тріщин, закріплення їх піском і підведення до керогену хімічних речовин. При температурі 380-500 оС хімічні процеси перетворення керогену в  метан, діоксид вуглецю і воду. Крім того, в меншій кількості утворюються також оксиди сірки, азоту та фосфору. Калорійність сланцевого газу удвічі менша, ніж природного газу. 
Процес перетворення керогену в сланцевий газ  „свердловинним” способом на родовищах керогену США досить тривалий –
30 років. В інших країнах, а також на Юзівській ділянці, саме за низькими вмістами керогену в сланцях та за тонковкрапленною текстурою сланцевого газу не може бути.
3. Відкачування сланцевого газу і зворотних вод на поверхню. 
Утворені в результаті хімічних реакцій в рудному пласті, метан і діоксид вуглецю створюють ефект Ерліфта, завдяки якому зворотна вода і сланцевий газ  піднімаються до верху. Зворотна вода в об’ємі більше
2 000 м3 закачується в ставки-накопичувачі. Накопичувач зворотних вод біля с. Яремівка (Юзівська ділянка) пропускає зворотну отруєну воду в ґрунтові води.
Отруєна вода в ставках зворотних вод небезпечна ще і тим, що при випаровуванні утворюються дуже токсичні стійкі тумани, від яких при вдиханні настає раптова смерть. Тож все живе (комахи, птахи, тварини, люди та ін.) може загинути не тільки поблизу ставка, але і за декілька десятків кілометрів від ставка.
Якщо порівняти сланцеву свердловину зі звичайною нафтовою чи газовою, то вплив на навколишнє середовище сланцевої в мільйони разів більший.
Багато, дуже багато людей в Україні, в Європі, в світі виступають проти сланцевого газу, проти цієї екологічно небезпечної технології. Але ще більше байдужих людей аж ніяк не сприяють тому, щоби скринька Пандори не була відкрита. На жаль, ця чорна біда вже прийшла на схід України.

Про автора
Володимир Харкевич, геолог, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології геологічного факультету ЛНУ ім. І.Франка


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7220 / 4.46MB / SQL:{query_count}