Нехитра енергоефективність

“Пошта” довідалася, що потрібно, аби Львів став містом “розумної” енергетики, які новації запозичити із закордонного досвіду та чи по кишені такі рішення львів’янам

Львову потрібно “лікувати” будинки. Такого висновку дійшли експерти з енергоефективності. Впроваджувати технічні інновації містянам не по кишені. Наразі вони сподіваються лише на субсидії. 
У Європі енергоефективні рішення – це передусім економія енерговитрат, їх раціональне використання, встановлення “розумних” лічильників, активна участь у роботі домоуправління, плануванні видатків на утримання будівлі, своєчасна оплата послуг і податку на власність, заощадження сумісної власності, і, звісно, проведення комплексного капремонту. Найбільша енергетична інновація – це спроможність людей домовлятися і робити енергетичні інвестиції. 

Smart Energy у Львові

Основа добробуту кожного міста – це розвиток бізнесу. А він дуже вразливий до енергетичних викликів. Містам потрібно забезпечувати для бізнесу енергетичні можливості. У Львові є іноді проблема із підключенням до енергомереж, мовляв, нема потужності. Тож наскільки живучий Львів енергетично? Як зробити Львів містом розумної енергетики, розумного енергетичного розвитку і містом, яке спроможне протистояти викликам сьогодення? 
Ми не можемо точно сказати, які природні випробування готує нам зима. Як зробити, щоби місто було життєстійким, як забезпечити його енергетичну готовність?
“Людей приваблюють міста, де розвинута інфраструктура, міста з вигодами. Водночас велика кількість населення несе велике завантаження на ті мережі, на те, як поводитиметься місто у випадках катаклізмів. Є ще один бік медалі – в нас люди ще не сприймають того факту, що вони також є володарями ситуації. Містяни не сприймають своєї участі в житті Львова – скільки вони споживають енергії та наскільки вони можуть впливати на те споживання”, – зазначає енергоменеджер Львівської міськради Іванна Гаврилко. 
25 років політики боролися за те, щоб ми не помічали потреби в енергоефективності, в країні є великий попит на виборчу корупцію
Тарифи на енергоспоживання в нас відчутно зросли. Раніше це були дуже низькі тарифи, нині – програма неадресних субсидій (люди зобов’язані споживати певний рівень енергії, аби отримати цю допомогу від держави).
“Нещодавно ми лиш зрозуміли, що потрібно рахувати всі спожиті кіловати, мегавати. Ми цього вдома раніше не рахували. Не робили цього і в бюджетному секторі. У Львові бюджетний сектор це 540 будівель, які є в прямому підпорядкуванні міста. Кожен працівник повинен відчувати пряму відповідальність як споживається електроенергія. Із бюджету міста за енергоресурси щорічно ми оплачуємо близько 100 млн грн. Казна Львова – це чотири мільярди гривень”, – зазначає співрозмовниця. 
Одним із елементів економії у даному випадку – це Smart Energy (розумна енергетика). Окрім ефективності використання, мусимо дбати про автономність і можливість підтримання енергопостачання у випадку проблем із мережами. Цього ми прагнемо, але реалізація вимагає часу, – каже Іванна Гаврилко. – Зараз ми маємо одну позитивну річ – для бюджетних організацій стабілізували тарифи. Перше півріччя ми мали непрогнозовану ситуацію від держави”. 
Не потрібні шалені енергетичні інновації, а крок за кроком зробити діагностику помешкання і почати лікувати будинки, а не окремі квартири
Місту потрібно бачити, куди і за що воно платить. 50% всього освітлення планети йде в космос – так говорить статистика. “Нині в Україні модель розрахунку енергоспоживання житлом, приватними домогосподарствами здійснюється на рівні Міністерства енергетики відповідно до методичних рекомендацій та моделей, розроблених у 1989 році. Тоді мікрохвильова пічка, кондиціонер і двокіловатна пральна машинка це були, мабуть, найпопулярніші ґаджети в наших домівках, – розповідає “Пошті” Роман Зінченко, координатор української мережі енергетичних інновацій Greencubator. – У місті Долина свого часу енергоменеджер запровадив просту практику. Він вивів на наступний рівень роботу деяких установ – щоденне звітування усіх завгоспів комунальних будівель про енергоспоживання у всіх доступних облікових параметрах. Буквально за місяць ручного збору даних побачили, де і яка школа на вихідних гуляла весілля, у водопровід якої лікарні врізалися і зробили собі ліву мийку, а де і в кого просто тече труба. І це маючи прості дані, не надто розумні. Що тоді можна зробити з потужностями розумних даних, розумних лічильників і тих сучасних аналітичних інструментів, які опрацьовують терабайти даних?”

Модернізація освітлення = бюджет міста

Навряд чи можна почувати себе безпечно у місті, де темно. Освітлення сприймають як індикатор двох даних – добробут міста і безпека. Чи можна зробити так, щоб Львів залишався світлим містом? 
“Нині в місті налічується 28 800 світлоточок, які знаходяться на балансі ЛКП “Львівсвітло”. Сумарна їх потужність споживання близько трьох мегават – це місту обходиться близько 10 млн грн в рік. Є два питання по енергозабезпеченню освітлення міста. Перше – вартість, друге – стабільність, – зазначає керівник ЛКП “Львівсвітло” Олександр Лазуткін. – У Львові нині є 303 шафи зовнішнього освітлення, які керуються з диспетчерського пульта нашого підприємства. Вони забезпечуються електроживленням із підстанцій приватних компанії Львівобленерго. Резервних живлень не передбачено. Якщо відбувається будь-яке відключення, відповідно, відключають освітлення на шафі і вимикають кілька кварталів”. 

Зі слів співрозмовника, вартість тарифів для комунального підприємства становить: нічний – 37 коп. за кіловат-годину, денний – 1,72 грн. У рік середній  тариф становить 51 коп. 
“Будь-які перемовини з бізнес-структурами, з виробниками сучасних освітлювальних приладів, програми, які могли б за рахунок економії електроенергії інвестувати сучасні освітлювальні прилади і мережі, по рентабельності виходять на десятки років. Модернізація освітлення у Львові – це інвестиція, яка співмірна з бюджетом усього міста. Зараз важко говорити про модернізацію за рахунок інвестицій приватних компаній. Були варіанти й українських і європейських виробників, зокрема з Польщі, Іспанії. При їхній вартості кіловат-година – це 70 євроцентів. Для порівняння, в Ізраїлі – три долари”, – додає Олександр Лазуткін. 
Зі слів співрозмовника, цього року у Львові реалізували 13 об’єктів вуличного освітлення на світлодіодні світильники в межах реконструкції та капремонту вулиць. Облік ефективності ведуть у кожній шафі. Та наразі немає замкнутого циклу, аби відокремити пов­ністю квартал, який керується шафою, і порахувати економію. 

Ми жертви не високих тарифів, а – популізму

Експерти ж певні: кожне “розумне” місто починається із “розумних” мешканців цього міста, “розумної” громади. “Перед тим, як львів’яни почнуть вимагати “зеленої” енергетики в місті, вони повинні отримати більший рівень доходу. Зараз мешканців більше цікавить скільки їм дадуть субсидій. Це і є наша біда”, – додає Іванна Гаврилко. 
Зі слів Романа Зінченка, містянам потрібно по-новому подивитися на наші будинки і почати лікувати їх так, як ми лікуємо себе. “Коли в нас температура, ми не лікуємо великий палець на лівій нозі, а увесь організм. На жаль, наші будинки енергетично хворі. Вони потребують терапії і часто хірургічного втручання. Відповідно, нам потрібне колективне зусилля. Це складно, але важливо. Найуспішніше і найкраще житимуть ті, що спроможні на колективні зусилля, разом приймати рішення для будинку – разом утеплювати, разом ставити індивідуальний тепловий пункт”, – додає співрозмовник. 
У Литві на кожному радіаторі є датчик, який передає сигнал у центральний офіс, відтак споживання тепла завжди на контролі, і його витрата – оптимальна
Найбільша енергетична інновація – це спроможність людей домовлятися і робити енергетичні інвестиції. “Люди часто кажуть: “Та коли нам вони окупляться? Немає економічного сенсу це робити!”. А чи окуповується ремонт? Навіщо ми його робимо? Щоб підвищити якість нашого життя. Коли вкладаємо гроші в енергетичну модернізацію будівель – це окуповується одразу, адже опісля на 50 років у середньому продовжується життя нашого будинку. Не потрібні шалені енергетичні інновації, а крок за кроком зробити діагностику помешкання і почати лікувати наші будинки, а не окремі квартири”, – каже співрозмовник. 
Говорити про такі прості та необхідні речі в Україні почали доволі пізно. Причина – політика держави. “25 років політики боролися за те, щоб ми не помічали потреби в енергоефективності. В країні є великий попит на виборчу корупцію. Низькі тарифи – це акт хабара виборцям, це підкуп. Буквально кілька місяців тому мені платіжка за світло приходила 40-50 грн. Нині ми не є жертвами високих тарифів, ми – жертви популізму. Це те саме, що людину, яка колись була спортсменом, 20 років не тренувати і виставити на ринг проти чемпіона світу. Звичайно, вона вмиється кривавим потом”, – каже Роман Зінченко.  
Українцям потрібно включити на повну режим приватної власності. Енергоефективність – це один із напрямків прийняття рішень. Якість життя вища там, де немає тарифного популізму – у прибалтів, поляків, німців. При тому дехто з них платить до чверті свого доходу за комунальні платежі. 

Як литовці економлять

Зі слів Іллі Кенігштейна, директора з розвитку бізнесу в Центральній Європі LR Group, маленька Литва на початку 2000-х зробила платформу для залучення інвестицій гігантських енергохолдингів Європи. 
“Одним із них була французька компанія Dalkia – один із європейських лідерів. Литовці зробили такі умови, при яких компанії було цікаво інвестувати близько 150 млн, встановивши найсучасніші автоматичні теп­лові вузли. Вона в умовах концесійного контракту на 15 років керує нашими теп­ломережами”, – каже Ілля Кенігштейн. 
Тож, якщо взимку відкрити вікно, то у центральному офісі побачать, що з цією квартирою щось не те, відразу збільшилася потреба тепла. У багатьох мешканців навіть на кожному радіаторі є датчик, який передає сигнал у центральний офіс. Таким чином, споживання тепла завжди на контролі, і його витрата  оптимальна. 
За місяць ручного збору даних побачили, де і яка школа на вихідних гуляла весілля, у водопровід якої лікарні врізалися і зробили собі ліву мийку, а де і в кого просто тече труба
Більшість жителів Латвії живе у багатоквартирних будинках. Близько 86% будівель – приватизоване житло. Власники квартир мають низку зобов’язань. Це і активна участь у роботі домоуправління, плануванні видатків на утримання будівлі, своєчасна оплата послуг і податку на власність, заощадження сумісної власності. 
У Латвії великий акцент на роз’яснювальній роботі для населення щодо ефективного використання теплоенергії. Підвищити енергетичну ефективність багатоквартирного будинку можна за допомогою проведення комплексного капремонту. Для його проведення необхідна згода 50% жителів плюс один власник. При цьому капітальний ремонт – це не окремий захід, а заміна всіх вікон і дверей, утеплення фундаменту і фасаду, заміна систем теплопостачання та вентиляції, утеплення або заміна покрівлі. На опалювальних приладах встановлюється регулятор температури. Таким чином, у мешканців є можливість самостійно вибирати температурний режим “за власним бажанням”, інформує сайт vlasnyk.org.ua.
У кожній кімнаті встановлюють алакатори – індивідуальні лічильники тепла, які дозволяють регулювати споживання тепла. Саме використання алакаторів робить утеплення економічно вигідним для власників. Інспектор тепломережі на початку опалювального сезону контролює свідчення і в кінці опалювального сезону проводить фінансові розрахунки в залежності від показань приладу.

Товариство мешканців розраховується за тепло безпосередньо з енергетичною компанією. З боржниками проводиться не тільки роз’яснювальна робота, існують і певні “санкції”. Наприклад, якщо в будинку багато боржників, опалювальний сезон починається на два тижні пізніше. Крім того, прийнято працевлаштовувати боржників у товаристві для відпрацювання боргу.
Навчені досвідом постій­ної економії газу, литовці намагаються диверсифікувати енергоресурси. Так у  Ризі 90% централізованої теплоенергії проводиться за допомогою когенераційних установок. Широко використовується спільне спалювання природного газу і деревини, розвивається використання поновлюваних джерел енергії.
Для пошуку грошей на реновацію будинку у товариства є кілька шляхів. Мешканці можуть відкрити лінію накопичення фінансів, взяти кредит у банку, скористатися послугами енергосервісної компанії або вирішити завдання співфінансування робіт із бізнес-структурами або співпрацюючи з різними фондами ЄС.

Сонячне місто

Львів отримає можливість впроваджувати найкращі світові стандарти у сфері енергозбереження та “зелених технологій”. Зокрема, з 2016 року у місті стартує програма співпраці між Львовом та Фрайбурґом, у рамках якої ми отримаємо доступ до найкращих світових стандартів у енергозбереженні та можливість залучити грантові кошти на такі проекти. 
В рамках нової програми співпраці експерти з енергозбереження зі Львова матимуть змогу вивчати реальні проекти у Фрайбурзі, а німецькі фахівці консультуватимуть львів’ян щодо поетапності запровадження таких технологій у житлових будинках та на підприємствах у Львові, інформує прес-служба міськради. До речі, Фрайбурґ є лідером у Німеччині щодо впровадження енергозберігаючих технологій.
Його визнано столицею сонячної енергетики. Місто розташоване на околиці Шварцвальда, вже впродовж 30 років має особливі “стосунки” із сонячною енергією. По місту будинки виблискують блакитними кристалічними панелями. Маючи у своєму активі не менше ніж 4,3 МВт встановленої потужності фотоелектричних батарей, що відповідає близько 21 Вт на одного жителя, і 10 тис. квадратних метрів площі сонячних колекторів.
Низькі тарифи – це акт хабара виборцям, це підкуп
Саме у Фрайбурзі виник потужний екологічний рух, поштовхом до якого стала багатотисячна протестна акція 1975 року проти будівництва в містечку Віль-на-Кайзерштулі ядерного реактора. Так розпочалася розробка енергетичних альтернатив, інформує сайт accbud.ua.
Архітектор Рольф Діш здійснив обладнання фотогальванічними пластинами стадіону футбольного клубу,  потім збудував “Геліотроп”. Це приватний будинок Діша. Він вважається першим у світі будинком, який виробляє більше енергії, ніж споживає. На даху розташовано фотогальванічний пристрій із 60 монокристалічних кремнієвих модулів. Він поглинає сонячні промені й перетворює їх на електричний струм. За допомогою комп’ютера власник будинку може слідкувати, скільки енергії було вироблено і витрачено. Залежно від пори року “Геліотроп” виробляє в чотири – шість разів більше енергії, ніж споживає. Діш попіклувався, аби його будинок не спричинив жодного впливу на навколишнє середовище, окрім естетичного. Дощова вода збирається і фільтрується для побутових потреб. Стічна вода очищується й потрапляє до ставкa поза домом. Сміття переробляється на сухі дезодоровані суміші. 
“Геліотроп” стоїть на дерев‘яному стовбурі і поводить себе як соняшник, буквально обертаючись за сонцем, щоб забезпечити власний фотосинтез. 

фото: urbangreenbluegrids.com
Найбільше досягнення Діша – це цілий район у Фрайбурзі, що складається з багатоквартирних житлових будинків та комерційного центру. В житловому секторі задіяні спеціальні правила пересування. Практично всі вільні ділянки займають пішохідні зони та доріжки для велосипедів, забезпечено сполучення з громадським транспортом. Натомість у багатьох зонах заборонено пересуватись на автомобілях. Мешканців заохочують до практики carshare, тобто спільного користування автівками. 
Всі будинки Рольфа Діша збудовано з дерева, вкритого ізоляційним шаром, завтовшки 35 мм. Щоб не з’являвся грибок, на кожному поверсі встановлено вентилятор, який кожні 90 секунд випускає назовні тепле повітря. Завдяки фотогальванічним дахам, кожен будинок – це міні-електростанція. Кількість енергії залежить від розміру та нахилу покрівлі, а також освітленості з південного боку. Підрахунки, які ведуть мешканці поселення, свідчать, що їхні будинки виробляють y середньому втричі більше електроенергії, ніж споживають. Надлишок обертається для власника сонячного будинку прибутком. З 1999 року в Німеччині діє закон про субсидії стосовно поновлюваної енергії. Якщо вартість спожитої енергії для мешканця Фрайбурґа становить менше 20 центів за 1 кВт/год, то здобута з сонячних променів енергія продається по 50 центів. Державна політика заохочує встановлювати сонячне обладнання на дахах, що вже зробили більш як мільйон німців. Загалом частка поновлюваної електроенергії в Німеччині складає близько 10%.
Швидкому поширенню сонячної архітектури заважає один чинник. В Німеччині, в умовах державного субсидування відновлюваної електроенергії, будувати сонячні будинки вигідно, – але в багаторічній перспективі. Будинки у “Сонячному поселенні” Фрайбурґа коштують значно дорожче за звичайні. За зізнанням їхніх мешканців, навіть заробляючи на продажі електроенергії, вартість будинку буде відшкодована лише за 15-20 років.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4678 / 4.16MB / SQL:{query_count}