«Це, по-моєму, найкраще і найсумніше місце на світі… Це тут маленький принц з’явився на Землі, а потім зник» – саме такою цитатою з «Маленького принца» Екзюпері найточніше можна описати мистецький простір ZAG, який відчинив свої двері для відвідувачів 20 лютого на вул. Шота Руставелі, 7. Ці слова обрані на означення скульптури Володимира Семківа «Де твоє місце?», яка стала для мене центром і найболіснішою точкою експозиції під назвою «Маленький принц». Чому і про яку історію розповідають представлені в просторі, здавалось би, непоєднувані твори, як галерея стала способом продовження буття й великої любові того, кого фізично вже нема поміж нас, читайте в огляді для медіа «Львівська Пошта».
Від готелю до ZAG
«Бенксі у Львові?» – таким трохи клікбейтним заголовком почалося моє заочне знайомство з новим мистецьким простором ZAG. За два десятиліття в журналістиці мене все ще не перестають гірко дивувати такі способи привернення уваги до подій, але що вже… Зрештою, робота Бенксі таки опинилась у галереї. Понад те, її може побачити будь-хто, бо гостомельська «Жінка в протигазі» виставлена у вітрині першого поверху. Але галерея, увесь мистецький простір може запропонувати значно більше.
ZAG – абревіатура від Zenyk Art Gallery, названої на честь Зеника, онука її засновника – бізнесмена Зіновія Козицького. Хлопця, який встиг провчитися два курси на культурології в Українському католицькому університеті, і якого влітку минулого року забрала важка хвороба. Але за два роки лікування Зеник встиг так захопити дідуся своєю любов’ю до мистецтва, що будівля, яка мала стати новим готелем, перетворилася на мистецький простір.
Почалася ця історія з великого вторгнення, яке змусило всіх нас навчитися жити в новій реальності та шукати найнезвичніших способів збирання грошей на допомогу війську. Родина Козицьких для цього заснувала благодійний фонд і до Дня захисту дітей провела перший мистецький аукціон у США. Відтак відбулися 52 мистецькі проєкти в 17 країнах світу
«Ми пройшли цей шлях за два роки. Зеник поступив на культурологію в УКУ, і його захоплення культурою спонукало до якихось дій. Ми познайомилися з Христиною Береговською, і почався інший шлях. Кожна виставка додавала розуміння, що ми робимо правильні речі. Ця промоція України, її художників і самобутньої культури в час тяжкої війни додавала енергії. Тож ми подумали, що потрібно робити свою картинну галерею», – розповідає Зіновій Козицький.
«Маленький принц»
Перша виставка у ZAG, яка триватиме до 17 травня, об’єднала назвою «Маленький принц» 62 роботи 30-ти українських митців – від давньоруської плінфи ХІ століття з Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» до творів 2025 року. Вона присвячена дітям: тим, що на небі, на землі, в полоні, в окупації, в дорозі, вдома і в еміграції. Концепцію змінювали тричі впродовж двох років. Останні пів року розпрацьовували тему буття молодої людини, і саме Екзюпері допоміг знайти ключ для цього.
Чому «Маленький принц»? Можливо, тому що Зеник і сам був таким. Це демонструє, зокрема, триметрова скульптура Олександра Гончарука, яка «сидить» на даху будівлі мистецького простору, і її маленька копія в приміщенні галереї.
А можливо, тому що Зеник написав п’єсу за цим твором, яку його друзі інсценізували до відкриття ZAG. Як би там не було, та навіть після закінчення земного життя він продовжує жити в своїх текстах. А галерея стала способом продовження буття і великої любові того, кого фізично вже нема поміж нас.
«Я подорожував, бачив світи. Але так показати мені світ, як показував мій син Зеник, не змогло жодне місце на землі, жодні люди там. Тепер серед пустелі моєї душі, в якій я хотів сховатися від світу, памʼятаю той погляд сина на людей, який не загублю вже ніде. Індуси вірять у планети райські і планети пекельні. Хасиди ж вірять, що ми лікуємо хворий світ своєю душею… Планета Зеника точно райська, на ній же він сам і та чиста любов, яка, якою б не була його Ружа, я її не знаю, лікує його світ! Якою є ваша – вирішувати вам!» – вважає батько хлопця – голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький, у день народження якого й відкрили ZAG.
Огляд першої експозиції ZAG
Виставка «Маленький принц» поєднала на перший погляд непоєднувані роботи лауреатів Шевченківської премії та молодих митців, класику та авангард, живопис, скульптуру та артінсталяції. Але кожен із представлених творів розповідає глядачам про те, що було важливим для Зеника Козицького. Бо, як на мене, саме через його постать і тексти варто розшифровувати для себе цю експозицію, складаючи в цілісну картину окремі історії та висловлювання кожного з митців.
Оглядаючи «Маленького принца», ви пройдете два поверхи. Розглядатимете тонкі лінії на полотнах Івана Марчука. Вдивлятиметесь у коня в нічному тумані Анатолія Криволапа. Посміхнетеся біля «Поета на картині» Олександра Ройтбурда. І усміхнетеся, споглядаючи роботу на килимі «Зранку не топчіться по болоті» Андрія Сагайдаковського. Рябітиме в очах від «Образу XXIII» Андрія Ментуха. А «Бальтазарське свято» змусить здогадуватися, кого саме із сильних світу цього Арсен Савадов зобразив за столом перемовин. До слова, директорка і кураторка мистецького простору Христина Береговська називає саме цей твір одним із найбільш концептуальних на виставці.
І вже майже наприкінці експозиції побачите понад двометрову скульптуру Володимира Семківа «Де твоє місце?». Саме вона, а не стінопис Бенксі чи навіть «Маленький принц» Олександра Гончарука, в якому проглядаються риси обличчя Зеника, досі не полишає моїх думок. Робота Семківа візуально дуже схожа на ілюстрацію самого Екзюпері. Це принц, який стоїть на своїй маленькій планеті. Скульптура створена з цілого ясена, планета – його коріння. А коли дивишся роботу з іншого боку, зі спини, то бачиш те, що приховане від стороннього погляду в житті: велику тріщину, яка вразила «тіло» маленького принца.
«Де твоє місце?» – про бажаність і прийняття тебе, там, де ти є, або ж про потребу, де ти відсутній. Робота виконана з цілого дерева, від коріння до крони. Це наче натяк автора на нерозривний кореневий зв'язок тебе з кимось. Володимир Семків створив свого «маленького хлопчика», а можливо, чийогось принца, який уже вийшов зі стану «життя на землі» і тепер має здатність мандрувати», – пояснює Христина Береговська.
У тому самому залі, майже навпроти скульптури, зазирніть у віконечка між роботами Володимира Богуславського «Місячне сяйво» та Henyk «Без назви». Там сором’язливо ховаються 12 невеличких графічних рисунків-портретів Зеника, яким його побачили українські художники. Шкода, якщо не зауважите їх.
Мистецтво, доступне для всіх
Зі слів кураторки, ZAG уже веде перемовини із закордонними музеями про демонстрацію робіт митців зі світовим іменем. На травень запланована співпраця з харківським музеєм, яка здивує гостей. «Галерея ZAG створена за всіма стандартами європейських, зокрема британських, та американських експозиційних просторів. Завдяки цьому ми впроваджуємо пілотний проєкт державно-приватного партнерства, який дозволяє представляти тут наші неймовірні національні мистецькі колекції. Окрему увагу приділяємо імерсивній кімнаті, яка стане однією з ключових особливостей ZAG».
Христина Береговська наголошує, що ZAG повністю безбар’єрний: «Ще до відкриття в нас була група молодих людей з інвалідністю, яка тестувала пропрацьований шлях до ZAG. Вони доїхали до зупинки біля Стрийського ринку громадським транспортом і самостійно добралися на колісних кріслах до галереї». Галерея обладнана пандусами та соціальним ліфтом, що забезпечує зручний доступ для людей з інвалідністю. Інформаційні матеріали дубльовані шрифтом Брайля, а ключові експонати мають рельєфні текстури для тактильного ознайомлення з мистецтвом. Також ZAG пропонує екскурсії із сурдоперекладом.
Першою мистецькою подією в ZAG 25 лютого о 18:00 стане розмова Сергія Жадана і Юрка Коха про взаємодію образу і тексту, силу мистецтва і його межі. Всі зібрані кошти витратять на дрони для 13-ї бригади НГУ «Хартія». Також тут можна замовити воркшоп, майстерку, арттерапевтичний захід або інклюзивну подію в просторі, заповнивши форму на сайті.
Наостанок зауважу, що відвідини ZAG і сльози на очах її творців змусили мене задуматися про те, як ми можемо вшановувати пам’ять важливих нам людей не лише пам’ятниками. Боляче думати, що це розуміння приходить через втрати, як і розуміння цінності нас, нашої культури, України. Але тішить те, що ми таки приходимо до цього розуміння, поки світ довкола божеволіє. Як тут не процитувати українського підприємця й мецената Євгена Чикаленка: «Легко любити Україну до глибини душі, спробуйте любити її до глибини власної кишені».
Галерея щокварталу пропонуватиме нову виставку. Вартість квитка – 300 гривень, для пільгових категорій діють знижки. ZAG працює щодня, крім понеділків, з 10:00 до 19:00. В останній день місяця вхід буде безкоштовним. Для гостей проводитимуть регулярні кураторські екскурсії, найближчі відбудуться 23 лютого о 17:00 і 28 лютого о 12:00.
