Зміна уряду влітку 2025-го, в часі великої війни, може мати лише політичні причини. Про це у розмові з «Львівською Поштою» акцентував Андрій Магера, юрист, колишній заступник голови Центральної виборчої комісії України.
Нагадаємо, що Юлія Свириденко стала другою жінкою-очільницею уряду за час існування незалежної України після Юлії Тимошенко. 17 липня за призначення її прем’єркою проголосували 262 парламентарі.
«Можливо, перша з причин полягає в тому, що необхідно випустити пару. Чому? Бо є дуже багато різних внутрішніх проблем. І влада бачить ті проблеми під час соціологічних досліджень. Всі бачать, що до уряду дуже низька довіра. До парламенту дуже низька довіра. До того, як сьогодні розвиваються події в державі, в українських респондентів також критичні оцінки. Очевидно, мета зміни уряду полягала в тому, щоб випустити пару щодо рівня соціально-економічних, безпекових проблем тощо», – зазначив Андрій Магера.
З його слів, друга причина – це зробити крок назустріч міжнародним партнерам, які кажуть, що в нас є факти корупції.
«У відповідь Україна змінює уряд. Мовляв, бачите ми таки щось робимо задля змін. Новий уряд – це задобрення міжнародних партнерів», – додає він.
Андрій Магера певен: зі зміною уряду, нічого не зміниться, бо в Україні, де партія президента здобула абсолютну більшість мандатів у Верховній Раді, тобто понад 225, за такої конфігуранції, яким би не було прізвище глави уряду, де-факто це Володимир Олександрович Зеленський.
«Від переставляння доданків сума ж не змінюється. Президент несе повну відповідальність, а новий уряд Юлії Свириденко буде ручним для глави держави», – говорить співрозмовник.
Зі слів Андрія Магери, Денис Шмигаль, який на посаді глави уряду був понад п’ять років, йому найбільше запам’ятався відсутністю політичних амбіцій.
«Він був дуже зручним для президента Зеленського. Я не впевнений, що в якийсь момент у Юлії Свириденко не з’являться політичні амбіції. Щойно в неї вони з’являться, наступного ж дня вона перестане бути очільницею уряду. Це як історія з Разумковим, який був спікером Верховної Ради України», – наголошує він.
«Денис Шмигаль із прем’єра на міністра – це, звісно, пониження. В історії незалежної України такі випадки вже були. Скажімо, Петра Порошенка після президентства обрали парламентарем. Євген Марчук, Анатолій Кінах і Юрій Єхануров стали просто міністрами. Разом із тим були випадки, коли прем’єр-міністри не хотіли йти на пониження», – резюмує Андрій Магера.
Повністю тему читайте за посиланням:
